Рішення

від 26.07.2022 по справі 613/1820/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1820/21 Провадження № 2/613/22/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м.Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Мізяк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 613/1820/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик Валентина Миколаївна, державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса Наталія Павлівна, про встановлення нікчемності заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М., державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса Н.П., у якому просить встановити нікчемність заповіту, складеного і посвідченого секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М., який було складено в приміщенні виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області 28 квітня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельні ділянки загальною площею 8,4284 га (кадастровий номер: 6320886500:001:0066, кадастровий номер: 6320886500:01:001:0034).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача, ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 за заповітом та 20.02.2019 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 4,0119 га та 4,012 га, кадастрові номери: 6320886500:01:001:0032 та 6320886500:01:001:0033.

Пояснив, що з дев`яти років він постійно проживав у м. Ромни Сумської області та перебував на вихованні у тітки, але з батьками постійно підтримував зв`язок та після їх смерті здійснив їх поховання за власний рахунок. У травні 2020 року позивач, навідуючи місце поховання батьків, поспілкувавшись з сусідами померлих, випадково дізнався, що його батько ОСОБА_4 був власником земельних ділянок загальною площею 8,4284 га, на території с. Балабанівка Богодухівського району Харківської області, які успадкувала мати позивача. В подальшому ОСОБА_3 заповідала вказані земельні ділянки, загальною площею 8,4284 га (кадастровий номер: 6320886500:001:0066, кадастровий номер: 6320886500:01:001:0034) ОСОБА_2 , склавши на її ім`я заповіт, посвідчений 28 квітня 2015 року секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М., зареєстрованим в реєстрі за №10.

Позивач вважає, що секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М. не мала відповідних повноважень, які б їй були надані та затверджені відповідним рішенням народних депутатів виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, щодо складення та посвідчення заповітів, тому вищевказаний заповіт є нікчемним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 26.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М., державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса Н.П. про встановлення нікчемності заповіту, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03.06.2022 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланій до суду письмовій заяві просив провести судове засідання по справі за його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просила провести судове засідання за її відсутності. У поданому до суду письмовому відзиві просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що в силу закону ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваного заповіту) повноваження на посвідчення заповітів, у населених пунктах, де немає нотаріусів, були покладені на посадових осіб виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Вказана норма містила пряму вказівку щодо покладення на посадових осіб виконавчого комітету сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій, не вимагаючи при цьому прийняття виконавчим комітетом рішення про наділення посадової особи такими повноваженнями. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідно до ст. 1, п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар виконавчого комітету сільської ради є її посадовою особою, вважає, що заповіт від 28.04.2015 від імені ОСОБА_3 посвідчений належною посадовою особою секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Мандзик В.М.. Відмітила, що 28.04.2015 ОСОБА_3 було складено два заповіти один на ім`я ОСОБА_2 , в якому померла заповідала відповідачці земельну ділянку з кадастровим номером 6320886500:01:001:0034 (заповіт зареєстровано в реєстрі під № 10), а інший на ім`я позивача ОСОБА_1 , який було посвідчено також секретарем виконавчого комітету сільської ради Мандзик В.М. (зареєстровано в реєстрі за № 11), однак, цей заповіт позивач не вважає нікчемним. На підставі заповіту від 28.04.2015 позивачем 20.02.2019 отримано свідоцтво про право на спадщину. З огляду на викладене, вважає доводи про нікчемність заповіту ОСОБА_3 від 28.04.2015 № 10 безпідставними, а позовні вимоги ОСОБА_1 - такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

Третя особа державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса Н.П. в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала письмовий відзив на позов, у якому просила суд розглядати справу за її відсутності. Пояснила, що ОСОБА_3 було складено 2 заповіти, які 28.04.2015 були посвідчені секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Мандзик В.М., зареєстровані за номерами 10 та 11. Заповіти складено в письмовій формі, із зазначенням місця та дати складення, та засвідчено гербовою печаткою. На підставі заповіту, посвідченого Петропавлівською сільською радою 28.04.2015, зареєстрованого під № 11, ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровим номером 6320886500:01:001:0033 площею 4,0912 га, та з кадастровим номером 6320886500:01:001:0032, площею 4,0119 га, житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером кадастровий номер 6320886503:01:001:0047 площею 0,2354 га. Згідно із заповітом, посвідченим Петропавлівською сільською радою 28.04.2015 та зареєстрованим за № 10, ОСОБА_3 заповідала земельні ділянки площею 8,4284 га з кадастровими номерами 6320886500:001:0066 та 6320886500:01:001:0034 ОСОБА_2 .. З посиланням на ст.1251 ЦК України, ст.1 Закону України «Про нотаріат», п.1.2 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5, вважає безпідставними доводи позивача про відсутність у секретаря Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М. повноважень на вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09.07.2018 (а.с.11).

28.04.2015 ОСОБА_3 було складено два заповіти, які були посвідчені секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М. та зареєстровані в реєстрі за номерами 10 та 11.

Згідно із заповітом, зареєстрованим під № 10, ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , земельні ділянки загальною площею 8,4284 га (кадастровий номер 6320886500:01:001:0066 та кадастровий номр 6320886500:01001:0034).

Згідно зі заповітом, зареєстрованим під № 11, ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 , зокрема, земельну ділянку площею 4,0912 га кадастровий номр 6320886500:01:001:0033, та земельну ділянку площею 4,0119 га кадастровий номр 6320886500:01:001:0032, розташовані на території Петропавлівської сільської ради. На підставі вказаного заповіту державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори 20.02.2019 було видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказані земельні ділянки (а.с.12, 13).

Не погодившись із заповітом від 28.04.2015, зареєстрованим під № 10, на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про встановлення нікчемності вказаного заповіту.

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітомє особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247ЦК Українивстановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Відповідно до частини першої статті 1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Згідно із статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

У статті 1Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту 28.04.2015) вказано, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

При цьому делегованими повноваженнями є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (стаття 1Закону України«Про місцевесамоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту).

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37Закону України«Про нотаріат» (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних).

Виходячи із вищевикладеного та з урахуванням положень Закону України«Про нотаріат» у відповідній редакції, колегія суддів зазначає, що вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є секретар виконавчого комітету, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону.

Подібні висновки містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18 (провадження № 61-22263св19).

Судом встановлено, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М..

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Таким чином, станом на час посвідчення оспаорюваного заповіту (28.04.2015) саме на виконавчий комітет як виконавчий орган Петропалівської сільської ради було покладено здійснення повноважень, передбачених пп. 5 п. «б» ч.2 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судом встановлено, що розпорядженням сільського голови Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 05.05.2005 № 16А обов`язки з вчинення нотаріальних дій на території Петропавлівської сільської ради покладено на секретаря виконкому Мандзик Валентину Миколаївну.

Отже, оспорюваний заповіт було посвідчено ОСОБА_5 саме як посадовою особою виконавчого комітету секретарем виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заповіту ОСОБА_3 від 28.04.2015.

Відповідно доп.2.1Порядку вчиненнянотаріальних дійпосадовими особамиорганів місцевогосамоврядування,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від11.11.2011№ 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1298/20036 (далі по тексту Порядок вчинення нотаріальних дій) нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

За приписами п.2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій, при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат".

При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (п.2.4 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Під час посвідчення заповіту та засвідчення справжності підпису на документах визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України "Про нотаріат" (п.2.5 Порядку вачинення нотаріальних дій».

Відповідно до п.2.6 Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок підписання нотаріально посвідчуваних документів визначено статтею 45 Закону України "Про нотаріат" .

Статтею 44 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Згідно зі ст.45 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Відповідно до п.2.10 Порядку вчинення нотаріальних дій тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження. Дописки та виправлення в тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються.

За приписами п.2.11 Порядку вчинення нотаріальних дій посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування (додатки 1-14).

Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Дописки чи виправлення, зроблені у тексті посвідчувального напису, застерігаються посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчинила нотаріальну дію, після посвідчувального напису і скріплюються її підписом та печаткою органу місцевого самоврядування із зазначенням дати.

Усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування (додаток 15) у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України "Про нотаріат", та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 N 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за N 1318/18613 (далі - Правила) (п.2.12 Порядку вчинення тнотаріальних дій).

Судом встановлено, що перед складанням заповіту секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик В.М. встановила особу заповідача ОСОБА_3 та перевірено її дієздатність, заповідачу було роз`яснено зміст статей 207, 1235, 1241, 1253, 1254, 1307 ЦК України, останньою було особисто в голос прочитано зміст складеного заповіту та засвідчено власним підписом, що зміст заповіту їй зрозумілий. Заповіт власноручно підписано заповідачем у присутності секретаря виконкому Мандзик В.М., яка вчинила нотаріальну дію щодо його посвідчення. У заповіті вказано податковий номер заповідача.

Таким чином, перевіривши зміст заповіту, складеного ОСОБА_3 28.04.2015, суд дійшов висновку, що заповіт було складено відповідно до норм чинного, на момент його складення, законодавства України та вважає, що підстави для визнання заповіту ОСОБА_3 нікчемним - відсутні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.11.2021 по справі № 753/2062/20.

Крім того,суд зазначає,що за змістом статті 15ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина другастатті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, та призводить до їх відновлення.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у статті 215ЦК України розмежовуються види недійсності правочинів на нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225ЦК України тощо).

Статтею 1257ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Відповідно до частини першої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (частина перша статті 1257 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 148/966/19, від 13 січня 2022 троку по справі № 723/4307/20 зазначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину без застосування наслідків недійсності правочину, є неналежним способом захисту.

Суд зауважує, що позивач просив встановити нікчемність заповіту від 28.04.2015, зареєстрований у реєстрі за № 10, у зв`язку з недотриманням вимог щодо його посвідчення, посилаючись на відсутність у секретаря виконавчого комітету Мандзик В.М. відповідних повноважень щодо його посвідчення. При цьому, вважаючи цей правочин нікчемним, ОСОБА_1 не просить застосувати жодних наслідків нікчемності такого правочину.

З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту не може вважатися належним, що також є підставою для відмови в позові.

Крім того, позивач не зазначає, яким чином оспорюваний правочин порушує його права.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на норми ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням висновку суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору та по оплаті правничої допомоги слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 212, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик Валентина Миколаївна, державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса Наталія Павлівна, про встановлення нікчемності заповіту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (уразі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: секретар виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Мандзик Валентина Миколаївна, адреса: Харківська область, Богодухівський район, с. Петропавлівка, вул. Центральна, буд. 29.

Третя особа: державний нотаріус Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса Наталія Павлівна, адреса: Харківська область, м. Богодухів, вул. Чернієнка, буд. 7.

Повне рішення складено 26.07.2022.

Суддя О.С. Сеник