Рішення

від 25.07.2022 по справі 910/22032/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2022Справа № 910/22032/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон»

до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8

про стягнення 14 042,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (надалі - ТОВ «Сервіс-Чемпіон») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 (надалі - КП «Київпастранс») про стягнення 14 042,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого на підставі договору №52.18-342 від 08.08.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 12 657,20 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 027,83 грн. та інфляційних у розмірі 357,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

07.02.2022 через канцелярію суду від КП «Київпастранс» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в частині позовних вимог щодо стягнення пені з огляду на сплив строку позовної давності, а також вказує на не співмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

08.08.2018 між КП «Київпастранс» (покупець) та ТОВ «Сервіс-Чемпіон» (постачальник) укладено договір №52.18-342 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів» код 34320000-6 за ДК 021:2015 (запасні частини до електричної системи автобусів типу Богдан А-091/092), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено а відповідачем прийнято товар на загальну суму 12 657,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №7074 від 28.11.2019 та №7114 від 29.11.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за отриманий на підставі Договору товар, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 657,20 грн.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №7074 від 28.11.2019 та №7114 від 29.11.2019) підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 12 657,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, у відповідача наявна заборгованість з оплати отриманого на підставі Договору товару у розмірі 12 657,20 грн., а строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 12 657,20 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Сервіс-Чемпіон» про стягнення з КП «Київпастранс» заборгованості у розмірі 12 657,20 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 027,83 грн. та інфляційних у розмірі 357,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 24.06.2021 до 20.12.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Суд відзначає, що позивачем не враховано положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В даному випадку, поставлений за видатковою накладною №7074 від 28.11.2019 товар мав бути оплачений не пізніше 25.02.2020, а відтак правомірним періодом нарахування пені є з 26.02.2020 по 25.08.2020, за видатковою накладною №7114 від 29.11.2019 товар мав бути оплачений не пізніше 26.02.2020, а відтак правомірним періодом нарахування пені є з 27.02.2020 по 26.08.2020.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 027,83 грн., яка нарахована за період з 24.06.2021 до 20.12.2021, є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з інфляційні у розмірі 357,51 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Сервіс-Чемпіон» заборгованості у розмірі 12 657,20 грн. та інфляційних у розмірі 357,51 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 1 027,83 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги підтверджується договором про надання правової допомоги №22 від 01.11.2021, укладеним з адвокатом Фастовець Вікторією Валентинівною та актом наданих послуг до договору про надання правової допомоги №22 від 01.11.2021.

Судом встановлено, що 01.11.2021 між ТОВ «Сервіс-Чемпіон» (клієнт) та Фастовець Вікторією Валентинівною (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №22, відповідно до якого адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останньої, передбачених чинним законодавством України в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань судового врегулювання спору, який виник між ТОВ «Сервіс-Чемпіон» у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, а саме не сплата за поставлений товар Комунальним підприємством «Київпастранс», а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за домовленістю сторін.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги №22 від 01.11.2021, ТОВ «Сервіс-Чемпіон» та ОСОБА_1 було складено акт наданих послуг від 23.12.2021, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, адвокатом надано клієнту наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи відносно несплати боргу відповідачем, проведення усної консультації з клієнтом на суму 1 000,00 грн. та складання позовної заяви 22.12.2021, проведення відповідних дій щодо подання до суду на суму 4 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Фастовець Вікторією Валентинівною професійної правничої допомоги ТОВ «Сервіс-Чемпіон» в межах даної справи на суму 5 000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач заявляє про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката з огляду на не співмірність заявлених витрат із складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг чи виконаних робіт.

Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

На переконання суду, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу в підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, будинок 7/9; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 03114230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, кімната 414; ідентифікаційний код 33944030) заборгованість у розмірі 12 657 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 20 коп., інфляційні у розмірі 357 (триста п`ятдесят сім) грн. 51 коп., судовий збір у розмірі 2 103 (дві тисячі сто три) грн. 85 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 03 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий