Рішення

від 24.07.2022 по справі 910/1702/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2022Справа № 910/1702/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕСАВТО"

про стягнення 36 619,19 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕСАВТО" про стягнення 36 619,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 172 від 09.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1702/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/1702/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача та отримана останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/1702/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕСАВТО", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: просп. Відрадний, буд. 103, м. Київ, 03061, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Згідно з ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/1702/22 була надіслана на адресу електронної пошти відповідача, вказану позивачем у позові та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2022 суддя Трофименко Т.Ю. у період з 11.07.2022 по 24.07.2022 перебувала у відпустці, суд розглядає справу після виходу з відпустки.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЕСАВТО" (Орендар) був укладений Договір оренди № 172 (надалі також - Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне користування (далі - оренду) нежиле Приміщення, іменоване далі "Приміщення".

За приписами пунктів 1.2, 1.3 Договору, Приміщення розташоване за адресою: Україна, проспект Відрадний, буд. 103 (поверх 4 офіс №407). Загальна площа Приміщення, що передається Орендарю складає: 34,7 м2.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору, Приміщення передається Орендарю на підставі акту приймання-передачі приміщення, у якому повинні бути зазначені розмір площі, місце розташування. Акт приймання-передачі приміщення складається і підписується Сторонами на дату фактичної передачі Приміщення Орендарю.

Приміщення, що орендується вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами і скріплення печатками Акту приймання-передачі приміщення. (п. 2.7 Договору)

Відповідно до п. 6.1 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю плату за користування Приміщенням - орендну плату.

За приписами пунктів 9.1-9.6 Договору, розмір орендної плати за місяць оренди 34,7 м2 площі Приміщення складає 10 410,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 1735,00 грн. Вартість оренди 1 м2 становить 300,00 грн. з ПДВ на місяць.

Нарахування суми податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Якщо інше не передбачено даним Договором, оплата за користування Приміщенням сплачується Орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Для зручності Орендаря Орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок Орендареві.

Якщо до настання зазначеного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен оплатити за оренду приміщення згідно договору. Неотримання Орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не с підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за Договором.

У разі потреби визначення розміру орендної плати за визначену частину місяця чи за визначену кількість днів, цей розмір орендної плати за один місяць може бути розділений на кількість календарних днів у відповідному місяці. Орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким було надані послуги оренди, вручає особисто або направляє Орендарю поштою чи кур`єром оригінал акту виконання робіт (надання послуг) в двох примірниках.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту Договору, і діє до 31.08.2020, але в будь-якому разі діє до виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань за Договором. Припинення Договору не тягне за собою припинення невиконаних фінансових зобов`язань та санкцій за їх невиконання, що ним передбачені. (п. 20.1 Договору)

У п. 1 Сервісної угоди (додаток №1 до Договору) визначено, що орендодавець у відповідності з умовами цієї угоди зобов`язується забезпечити, а орендар належним чином споживати, оплачувати вказані нижче послуги та компенсувати або відшкодовувати вартість послуг, що надаються та/або оплачуються орендодавцем у відповідності до договорів із спеціалізованими підприємствами, які необхідні для використання приміщення згідно цільового призначення (надалі - послуги).

Пунктом 2 вказаної Сервісної угоди передбачено найменування послуг: електропостачання приміщення, охорона приміщення, прибирання приміщень спільного користування, опалення приміщення, а також інші послуги, необхідні для належного утримання приміщення.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду нежиле Приміщення загальною площею 34,7 м2 за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, буд. 103 (офіс 407) з укомплектуванням.

У Додатковій угоді № 1 від 01.10.2019 до Договору сторони погодили викласти п. 9.1 в новій редакції, а саме: «Розмір орендної плати за місяць оренди 34,7 м2 площі Приміщення складає 10 930,50 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 1821,75 грн. Вартість оренди 1 м2 становить 315,00 грн. з ПДВ на місяць.».

01.10.2019 сторонами складено акт приймання-передачі, за яким нежиле приміщення було доукомплектовано додатковим майном.

29.11.2019 у Додатковій угоді № 2 від 29.11.2019 до Договору сторони домовились про розірвання (припинення) Договору з 30.11.2019.

29.11.2019 сторонами складено акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець прийняв, а орендар здав нежиле Приміщення загальною площею 34,7 м2 за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, буд. 103 (офіс 407) з укомплектуванням.

В межах Договору сторонами підписано акти виконання робіт (надання послуг) № 2783 від 30.09.2019 на суму 7634,00 грн, № 2784 від 30.09.2019 на суму 882,27 грн, № 3102 від 31.10.2019 на суму 10 930,50 грн, № 3103 від 31.10.2019 на суму 929,97 грн, № 3231 від 29.11.2019 на суму 10 566,15 грн, № 3232 від 129.1.2019 на суму 751,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе грошові зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 23 500,81 грн. Крім основної суми боргу позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 8204,24 грн, 3% річних у розмірі 1467,83 грн та інфляційні в розмірі 3446,31 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався орендованим приміщенням за Договором з 09.09.2019 по 29.11.2019, у зв`язку з чим сторонами складено та підписано у двосторонньому порядку акти виконання робіт (надання послуг) № 2783 від 30.09.2019 на суму 7634,00 грн (оренда), № 2784 від 30.09.2019 на суму 882,27 грн (послуги), № 3102 від 31.10.2019 на суму 10 930,50 грн (оренда), № 3103 від 31.10.2019 на суму 929,97 грн (послуги), № 3231 від 29.11.2019 на суму 10 566,15 грн (оренда), № 3232 від 129.1.2019 на суму 751,74 грн (послуги).

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем було оплачено оренду приміщення за вересень у розмірі 7 634,00 грн (платіжне доручення № 50 від 07.10.2019) та відшкодовано частково вартість послуг за вересень у розмірі 559,82 грн (платіжне доручення № 51 від 07.10.2019).

Однак, доказів оплати решти актів виконання робіт (надання послуг) матеріали справи не містять.

Отже, наразі неоплаченою відповідачем залишається оренда приміщення за жовтень-листопад 2019 року на суму 21 496,65 грн та комунальні послуги частково за вересень, та повністю за жовтень-листопад 2019 року на суму 2004,16 грн.

Отже, суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав у повному обсязі свої грошові зобов`язання зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг за період з вересня по листопад 2019 року, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 23 500,81 грн.

Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1467,83 грн та інфляційні у розмірі 3446,31 грн за загальний період прострочення сплати орендної плати з 11.10.2019 по 03.02.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, арифметично правильні та підлягають задоволенню у заявленому позивачем.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 8204,24 грн за загальний період прострочення сплати орендної плати з 11.10.2019 по 03.02.2022.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 16.1 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Орендарем виконання зобов`язання, що передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, і якщо будь-який Платіж (його частина) за даним Договором буде прострочений Орендарем, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Строк для нарахування вказаних штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюються та складають 3 роки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково на суму 8201,05 грн у зв`язку з частковою помилковістю розрахунку.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕСАВТО" (просп. Відрадний, буд. 103, м. Київ, 03061, ідентифікаційний код 42739295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" (вул. Дніпровська набережна, буд. 19-А, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 38526690) основний борг у розмірі 23 500,81 грн грн, пеню у розмірі 8201,05 грн, 3% річних у розмірі 1467,83 грн, інфляційні у розмірі 3446,31 грн та судовий збір у розмірі 2480,79 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.07.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко