Рішення

від 05.07.2022 по справі 911/3013/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/3013/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " ( 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 2 , код ЄДРПОУ 20578095 )

та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д , код ЄДРПОУ 43315602 )

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 27.05.2017,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 ;

відповідача-1: ОСОБА_3 ;

відповідача-2: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

[1 - виклад обставин справи]

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " (надалі - відповідач-1, Організація, Центр милосердя) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач-2, Управління).

Позивач просить суд:

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів членів громадської організації « Боярський християнський центр милосердя «Надія », оформлені протоколом № 18 від 27.05.2017;

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення змін до установчих документів громадської організації « Боярський християнський центр милосердя «Надія » від 21.07.2017 року та рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо зміни керівника громадської організації « Боярський християнський центр милосердя «Надія » та особи, яка має право подавати від організації документи для державної реєстрації від 21.06.2017.

Ухвалою від 20.10.2021 позов залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки заяви.

Ухвалою від 08.11.2022 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення першого підготовчого засідання призначено на 29.11.2021 на 14:30.

Судове засідання, яке призначалося судом на 29.11.2021 не відбулося з огляду на перебування судді Черногуза А. Ф. у вимушеній відпустці, у зв`язку із коронавірусною хворобою. З огляду на це, суд ухвалою від 07.12.2021 визначив нову дату та час проведення судового засідання, як 20.12.2021 о 17:20 та повідомив про неї учасників справи.

У судове засідання 20.12.2021 учасники справи не з`явилися. Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив - до наступного судового засідання Представником позивача подано заяву про відкладення судового засідання, яка задоволена судом. Судове засідання відкладено судом на 17.01.2022 на 14:00.

У судовому засіданні 17.01.2022 суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, у порядку статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк підготовчого судового засідання на 30 днів та відповідно до статті 183 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 31.01.2022 на 14:30.

Ухвалою суду від 31.01.2022 за наслідками проведення судового засідання витребувано в Управління цифрового розвитку та організації діяльності центрів надання адміністративних послуг Бучанської районної державної адміністрації Київської області ( 08132, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 88 ) реєстраційну справу Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " ( 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 2 , код ЄДРПОУ 20578095 ).

У судовому засіданні суд відклав розгляд справи на 21.02.2021 на 14:30.

У судовому засіданні 21.02.2022 суд відмовив у прийнятті заяви позивача про долучення доказів (заяви свідка). На підставі цього суд повернув заяву з додатками позивачу. Також суд відмовив у задоволенні заяви Управління від 29.11.2021 про залишення позову без розгляду, оскільки, суд не ставить під сумнів наявність повноважень на представництво представника позивача, у справі наявний ордер згідно якого адвокат Паламарчук І. І. уповноважений представляти інтереси клієнта у Господарському суді Київської області.

Також суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.03.2022 на 14:00.

Водночас, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації , прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом Господарського суду Київської області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Київської області в умовах воєнного стану» від 03.03.2022, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

З огляду на наведені вище обставини судове засідання з розгляду справи 15.03.2022 не відбулося. Беручи до уваги цей факт, суд визначив нову дату та час проведення судового засідання, як 17.05.2022 о 15:30.

У судове засідання з розгляду справи по суті 17.05.2022 учасники справи не з`явилися про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи обставину ведення на території України активних бойових дій, високий рівень загрози життю та здоров`ю громадян по всій території держави суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 07.06.2022 на 16:00.

У судове засідання 07.06.2022 учасники справи не з`явились. На електронну адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Ігоря Паламарчука, який повідомив суд, що він є членом добровольчого формування і в час проведення судового засідання задіяний для виконання обов`язків покладених на нього командиром цього добровольчого формування. У зв`язку з військовим станом адвокат не має змоги з`явитися у судове засідання. Зважаючи на це, суд відклав засідання з розгляду справи по суті на 05.07.2022 на 15:00.

05.07.2022 до суду надійшла заява Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 05.07.2022 суд прийняв рішення у справі.

[2 - виклад обставин правовідносин та позицій сторін]

Позивач стверджує, що 09.04.2017 позачерговими загальними зборами громадської організації « Боярський християнський центр милосердя «Надія » було вирішено обрати ОСОБА_1 керівником організації, про що всі члени одноголосно проголосували. Після державної реєстрації прийнятих на позачергових загальних зборах організації в Головному територіальному управлінні юстиції у Київській області , позивачем відразу було прийнято повноваження керівника, та він приступив до виконання своїх обов`язків.

27.05.2017 було проведено загальні збори, які позивач вважає незаконними. За його словами ОСОБА_5 самостійно підробила рішення загальних зборів організації, датувала його 27.05.2017 та подала неправдиві відомості про зміну керівника в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначивши себе як керівника Організації, а ОСОБА_6 як підписанта.

Позивач посилається на розділ 11 статуту Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " (надалі - Статут), де вказано, що , що зміни до цього Статуту затверджуються рішенням загальних зборів, якщо за це проголосували не менше як 3/4 членів Організації. Про зміни, що вносяться в статутні документи, повідомляється уповноважений орган з питань реєстрації. Зміни до цього Статуту викладаються у новій редакції, прошиваються та підписуються Директором, при ньому підпис Директора має бути нотаріально посвідчений.

У позивача виникає питання, яким чином було прийнято документи Організації на реєстрацію без виданої ним довіреності на проведення реєстраційних дій, без нотаріального посвідчення Статуту, а також без нотаріального посвідчення протоколу Загальних зборів.

Такими діями ОСОБА_5 , за твердженнями ОСОБА_1 , крім вимог Статуту Організації, було порушено вимоги п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відповідно до якої справжність підписів на рішенні, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про громадське об`єднання чи благодійну організацію, що містяться в Єдиному державному реєстрі, нотаріально засвідчується лише у разі наявності такої вимоги в установчих документах відповідного громадського об`єднання чи благодійної організації, оскільки така вимога була зазначена в Статуті Організації.

Також позивач вважає, що державний реєстратор не перевірив належним чином пакет обов`язкових документів, які подала ОСОБА_5 від Організації, відсутність нотаріально посвідченого підпису діючого на той час директора ( ОСОБА_1 ) та вніс неправдиві відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що в свою чергу порушило його права, як керівника.

В позові вказано, що відповідно до пункту 5.8 Статуту чергові Загальні збори скликаються Правлінням щорічно. Відповідне рішення із зазначенням дати, часу, місця проведення та питань, які виносяться на обговорення, повинне бути доведене до відома членів Організації не пізніше, ніж за 30 днів до дати проведення засідання загальних зборів.

Разом з тим ОСОБА_7 вказує на те, що його як члена організації, а також керівника не було запрошено до участі в загальних зборах, а також не попереджено про місце та час засідання, було порушено частину 5 ст. 11 Закону України «Про громадські об єднання», періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання.

Позивач пише, що при прийнятті спірного рішення був відсутній необхідний кворум, тим самим було свідомо порушені права членів Організації, самовільно та незаконно змінено склад керівництва, що позбавило можливості навіть участі інших членів у вирішенні важливих питань. Також ОСОБА_7 зазначає, що в засіданні 27.05.2017 громадської організації брали участь особи, які ніякого відношення не мають до відповідача 1, однак були вписані в протокол.

Як наслідок цього підлягає визнанню протиправним та скасуванню рішення державного реєстратора про внесення змін до установчих документів та в частині зміни керівника, яке проведено на його підставі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - вказує позивач.

Додатково позивачем зазначається, що Головне територіальне управління юстиції у Київській області , яким 21.06.2017 та 21.07.2017 було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про керівника Організації, особи, яка має право подавати документи для державної реєстрації, та реєстрації нової редакції установчого документу відповідно, було ліквідовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» від 09.10.2019 № 870, його правонаступником було визначено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) , саме остання і зазначено в позовній заяві відповідачем-2.

У відзиві відповідача-2 на позовну заяву вказано, що заявлені до Управління позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими. Відповідач вважає, що позовна заява пред`явлена до неналежного відповідача, та є такою, що не підлягає задоволенню.

Відзив також містить посилання на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким регулюється повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах. Цим законом, пише відповідач, не передбачено обов`язку та можливостей державного реєстратора у визначенні законності документів поданих для реєстрації. Реєстраційна дія, за твердженням відповідача-2, проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Управління наголошує: позивачем не зазначено жодного аргументу про порушення прав позивача при вчиненні реєстраційних дій, також відсутні посилання на вчинення дій, які порушили право позивача з боку Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) . Державній реєстрації підлягає заявлене право, і здійснюється воно суб`єктом державної реєстрації не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом за заявою особи.

Також у відзиві Управління йдеться про те, що у разі скасування судом рішення про державну реєстрацію прав, документів на підставі яких здійснено реєстрацію до реєстру вноситься відповідний запис про скасування реєстрації. Тому позивач в разі задоволення позовних вимог може звернутися з відповідним рішенням до будь якого державного реєстратора з метою скасування державної реєстрації прав.

Відповідач-2 вважає, що позивачем передчасно подано позовну вимогу до Управління в цій справі, оскільки скасування реєстраційного запису є обов`язком відповідного органу державної реєстрації.

Громадська організація " Боярський християнський центр милосердя "Надія " повністю заперечує проти позову з огляду на те, що відсутні належні докази членства ОСОБА_1 у Організації, представник позивача не довів цього, отже право позивача не порушене. Відповідач повністю заперечує проведення позачергових загальних зборів від 09.04.2017 та посилається на проведену в межах справи № 369/4160/18 (позов Організації до ОСОБА_1 та інших) експертизу в результаті якої встановлено виконання підписів членів Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " іншими особам в реєстрі осіб, які брали участь у позачергових загальних зборах.

Щодо загальних зборів відповідача-1 27.05.2017, то вони, за твердженнями позивача відбулися за участі реальних членів Організації, які на цих зборах підтвердили повноваження ОСОБА_5 , шляхом реалізації принципу самоврядності діяльності громадської організації.

Щодо нотаріального засвідчення підпису ОСОБА_5 , пише відповідач-1, то відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для реєстрації змін посадової особи - наявність нотаріального засвідчення підпису не потребує.

У відповіді на відзив позивач пише, що твердження відповідача-1 що відсутні докази членства позивача у Організації не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на спростування членства ОСОБА_1 , у Громадській організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія ", та до позовної заяви було подано копію реєстру осіб, які є членами Організації.

Щодо нотаріального засвідчення змін до статуту позивач вчергове посилається на розділ 11 статуту Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія ".

Суд зауважує, що відповідачем-1 та відповідачем-2 подано заяви про застосування строків позовної давності у порядку статті 267 Цивільного кодексу України.

[3 - висновки господарського суду,

мотиви прийнятого рішення]

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч. 1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Оскільки підставою для звернення особи з позовом стало визнання недійсним рішення загальних зборів, через порушення права учасника на управління товариством, то спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів.

За статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 85 Цивільного кодексу України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» встановлено, що самоврядність громадського об`єднання передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

З урахуванням особливостей створення, діяльності та припинення громадського об`єднання (організації) необхідно враховувати, що невтручання органів державної влади базується на принципі самоврядності, закріпленому у вказаному законі.

Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, без втручання органів державної влади крім випадків, визначених законом.

Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

Статутом Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " закріплено: на дії, бездіяльність або рішення загальних зборів Організації скарга подається до суду, відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень (пункт 7.4).

З цього питання у своїй практиці Європейський Суд з Прав Людини неодноразово зазначав, що організаційна автономія об`єднань є важливим аспектом свободи, яка захищена статтею 11 Конвенції (рішення від 04.04.2017 у справі «Ловрич проти Хорватії», пункт 71). При цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об`єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об`єднання (пункти 72 та 78 рішення від 08.10.2009 року у справі «Тебієті Мухафізе Джемієті та Ісрафілов проти Азербайджану»). Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб`єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про підставність розгляду цього спору в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про громадські об`єднання» статут громадського об`єднання має містити відомості про, зокрема, порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Розділом 4 Статуту Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " (щодо порушення корпоративних прав у якій розглядається спір) визначається порядок набуття припинення членства в організації, де вказано наступне: прийом у члени організації здійснюється на підставі письмової заяви на ім`я директора за рішенням правління організації, яке приймається протягом місяця з дня подання відповідної заяви. Правління організації має право відмовити у прийнятті особи в члени організації. Правління організації має право делегувати право прийняття в члени організації відокремленим підрозділам організації або іншим статутним органам.

В цьому ж розділі Статуту вказано, що членство в Організації є добровільним та індивідуальним, усі члени Організації є рівними у реалізації своїх прав та обов`язків.

В матеріалах справи міститься подана позивачем копія реєстру осіб, які є членами Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія " станом на момент проведення позачергових загальних зборів за підписом ОСОБА_8 . В цьому документі не зазначено ні дати, ні відношення до певного протоколу загальних зборів організації, тому він не може констатувати членство у організації тієї чи іншої особи станом на певну дату.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви на підтвердження належності до організації позивачем подано копію членського квитка № НОМЕР_4 Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія ", виданого 11.05.2017 на ім`я ОСОБА_1 .

Перш за все, суд звертає увагу учасників справи на дату видання зазначеного вище квитка, яка передує даті проведення позачергових загальних зборів на яких за твердженнями позивача, він був призначений керівником Організації (09.04.2017). Іншою підставою критичного ставлення суду до цього документу стало те, що позивачем є ОСОБА_1 , а в членському квитку, поданому ним, вказано ім`я ОСОБА_1 . Тобто поданий членський квиток належить іншій особі, не позивачу.

Набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній?статутній діяльності. Оскаржуване позивачем рішення зборів зачіпає права члена організації щодо участі в управлінні юридичною особою, проте член організації наділений правом на їх оскарження лише у випадку, якщо його причетність до організації буде доведена належними доказами. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Наявні у справі докази є протирічливими, суд не може ствердно вказати, що права позивача, саме як члена організації, могли бути порушені.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Первинного документу, який би вказував на наявність у позивача відповідного статусу в Організації не подано. Згідно Статуту організації таким документом може бути Рішення правління, яке приймається після подання заяви на участь в Організації. Суд бере до уваги також те, що правління організації має право делегувати право прийняття в члени організації відокремленим підрозділам організації або іншим статутним органам. Таким чином судом не може бути встановлено членства позивача в Громадської організації " Боярський християнський центр милосердя "Надія ".

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 зважаючи на неналежне обгрунтування того, що він був членом об`єднання станом на момент проведення оскаржуваних загальних зборів, а відтак, ним не доведено наявності охоронюваного законом права на участь в управлінні Організацією.

Розглядаючи заяви відповідачів про застосування строків позовної давності суд звертає увагу на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Водночас, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необгрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З огляду на те, що Господарський суд Київської області відмовив у задоволенні позовних вимог у справі № 911/3013/21 - позовна давність судом не застосовується.

[4 - вирішення питання щодо судових витрат, підсумки]

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказану норму, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Суд зауважує, що розгляд справ здійснюється відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, викладення власних позицій.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз