Рішення

від 05.07.2022 по справі 911/271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/271/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біотеплоенерго, м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради Кагарликтепломережа, Київська область, м. Кагарлик

про стягнення штрафних санкцій

представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/271/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біотеплоенерго (далі позивач) до Комунального підприємства Київської обласної ради Кагарликтепломережа (далі відповідач) про стягнення штрафних санкцій за Договором на тендерні закупівлі теплової енергії №0316 від 22.03.2016 року в розмірі 71051,17 грн. 3% річних та 216470,51 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/271/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.03.2022 року.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 року, не відбулося.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №4424/22 від 18.04.2022) про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 02.05.2022 року підготовче засідання призначено на 14.06.2022 року.

До суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання б/н від 13.06.2022 року (вх. №528/22 від 13.06.2022) про відкладення розгляду справи.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №6614/22 від 13.06.2022) про розгляд справи без його участі та відзив б/н від 06.06.2022 року (вх. №6615/22 від 13.06.2022), в якому відповідач позовні вимоги визнає повністю.

Ухвалою суду від 14.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі №911/271/22 та призначено розгляд справи по суті на 05.07.2022 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №6614/22 від 20.06.2022) про розгляд справи без участі його представника.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №7692/22 від 30.06.2022) про доручення до матеріалів справи доказів та заява б/н від 28.06.2022 року (вх. №7691/22 від 30.06.2022) про відшкодування витрат на правову допомогу.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 04.07.2022 року (вх. №660/22 від 05.07.2022) про усунення недоліків заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.07.2022 року не з`явились.

Судом враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялись учасникам справи на юридичні адреси згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/272/22 оприлюдено на сайті «Судова влада України».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» (за договором - продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (за договором - покупець) 22.03.2016 року укладений Договір на тендерні закупівлі теплової енергії №0316 (далі Договір), згідно умов п.п. 1.1-1.2.2 якого продавець бере на себе зобов`язання протягом 2016 року, виробити та передати покупцю теплову енергію: Код ДК 016-2010-35.30.1 пара та гаряча вода: постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії) (35.30.12-00.00) Лот 1: теплова енергія для надання населенню послуг з опалення 701,2 Гкал; - Лот 2: теплова енергія для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання 2159,8 Гкал, а покупець прийняти і оплатити за отриману теплову енергію. Загальна кількість планової необхідної теплової енергії: 2861,0 Гкал. Загальна кількість планової необхідності теплової енергії: 2861,0 Гкал. Лот 1: 701,2 Гкал на суму 275466,42 грн. Лот 2: 2159,8 Гкал на суму 3061212,64 грн.

Згідно п.п. 3.1-3.3 Договору, ціна договору становить: 3336679,06 грн., в т.ч. ПДВ 20%: 556113,18 грн. Ціна 1 Гкал. по Лоту 1 становить 392,85 грн., в т.ч. ПДВ 65,47 грн. Ціна 1 Гкал. по Лоту 2 становить 1417,36 грн., в т.ч. ПДВ 236,23 грн.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Акт приймання-передачі теплової енергії є підставою для розрахунків покупця з продавцем, які здійснюються протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі теплової енергії сторонами (п. 4.7 Договору).

Відповідно до п. 4.11 Договору, при наявності боргу за отриману теплову енергію та відсутності графіку погашення заборгованості кошти, що надходять, зараховуються в порядку погашення боргу за теплову енергію, отриману в минулі періоди (з найдавнішим терміном її виникнення), незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2016 року та діє до 30 квітня 2016 року включно.

На виконання умов Договору позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 4443140,29 грн., що підтверджується актом приймання передачі теплової енергії №5 за січень 2016 року на суму 1722020,67 грн.; актом приймання передачі теплової енергії №11 за лютий 2016 року на суму 1307106,93 грн.; актом приймання передачі теплової енергії №16 за березень 2016 року на суму 1065479,62 грн.; актом приймання передачі теплової енергії №21 за січень 2016 року на суму 348533,07 грн., які підписано відповідачем та скріплено печаткою без зауважень, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечував.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором щодо повної оплати поставленої теплової енергії, оплативши теплову енергію частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2004190,29 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.12.2016 року у справі №911/3699/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Миру, 16, код 20622074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» (03058, м. Київ, вул. Металістів, 15, код 39467892) 2004190,29 грн. основного боргу, 36075,60 грн. 3% річних, 26054,48 грн. інфляційних втрат та 30994,80 грн. судового збору.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідні факти, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 07.12.2016 року у справі №911/3699/16, не потребують доведення у даній справі.

Між тим, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з продовженням невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача з вимогами щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат за період з 07.12.2016 по 18.01.2022.

Відповідачем до суду подано відзив б/н від 06.06.2022 року (вх. №6615/22 від 13.06.2022), згідно якого відповідач позовні вимоги визнав повністю.

До матеріалів справи також долучено підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період грудень 2016 січень 2022 згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.01.2022 року складає 380978,12 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням оплати за поставлений товар позивачем заявлено до стягнення 71051,17 грн. 3% річних та 216470,51 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування за загальний період з 07.12.2016 року по 18.01.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 71051,17 грн. та інфляційних втрат у сумі 216470,51 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, судом взято до уваги що відповідачем у відзиві б/н від 06.06.2022 рок (вх. №6615/22 від 13.06.2022) визнано позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн., судом встановлено наступне.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду копію Договору про надання правничої допомоги №01/09/21-1 від 01.09.2021 року, копію ордера серія ВК№1046792 від 24.04.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №591 від 05.12.2007 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №28/06/22 від 28.06.2022 року, копію рахунку на оплату №28/06/22 від 28.06.2022 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, а також, враховуючи визнання відповідачем позову та розгляд справи без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ «Біотеплоенерго» є необґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Викладене, на думку суду, свідчить що покладення на Комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. є надмірним.

За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про зменшення цих сум до 20%.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму закріплено в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав заяву про визнання позову і таку заяву прийнято судом, суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання даного позову, а саме судовий збір у розмірі 2156,41 грн.

В іншій частині судовий збір, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 130, 191, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» про стягнення штрафних санкцій задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 20622074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» (03058, м. Київ, вул. Металістів, буд. 15, код ЄДРПОУ 39467892) 71051 (сімдесят одну тисячу п`ятдесят одну) грн. 17 коп. 3% річних, 216470 (двісті шістнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 2156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу правову допомогу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» (03058, м. Київ, вул. Металістів, буд. 15, код ЄДРПОУ 39467892) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 2156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 41 коп. згідно платіжного доручення №3 від 20.01.2022 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Київської області №911/271/22.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.07.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць