Рішення

від 15.06.2022 по справі 440/6580/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6580/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Рибальченко О.І.,

представника позивача Приліпко І.Л.,

представника відповідача Дудника В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" (надалі ТОВ "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000086/1 від 06.10.2020;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00268 від 06.10.2020, винесену Дніпровською митницею Держмитслужби.

В обґрунтування позовних ТОВ "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" зазначено: 05.10.2020 представником позивача подано митну декларацію та документи для митного оформлення товару; митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом за статтею 57 Митного кодексу України. За доводами позивача, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00268 від 06.10.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000086/1 від 06.10.2020 протиправно, які є такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження здійснення поставки товару та проведення оплати за такий товар.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6580/21; розгляд справи призначено на 04.08.2021; витребувані додаткові докази /а.с. 58/.

28.07.2021 судом одержано відзив відповідача на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів /а.с. 67-81/.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2021 підготовче засідання відкладено на 29.09.2021 з огляду на задоволення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання /а.с. 97/.

27.08.2021 до суду надано відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги /а.с. 100-105/.

Протокольною ухвалою суду від 29.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2021 /а.с. 110/.

Протокольною ухвалою суду від 19.10.2021 оголошено перерву до 17.11.2021 для надання пояснень /а.с. 114/.

28.10.2021 до суду надані додаткові пояснення, у яких представник відповідача підтримав фактичні обставини справи, викладені у відзиві /а.с. 117-120/.

15.11.2021 представником позивача подані додаткові пояснення, у яких навів додаткові аргументи у справі.

Протокольною ухвалою суду від 17.11.2021 відкладено судове засідання на 08.12.2021 для виклику представника позивача /а.с. 135/.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2021 відкладено розгляд справи на 26.01.2022 для надання доказів /а.с. 140/.

24.01.2022 та 25.01.2022 Дніпровською митницею Держмитслужби подані додаткові пояснення, у яких зазначено, що підставами для прийняття спірного рішення стали обставини, за яких позивачем не підтверджено належним чином понесені транспортні витрати на доставку товару до митного кордону України /а.с. 143- 149/.

Протокольною ухвалою суду від 26.01.2022 у зв`язку з неявкою учасників справи відкладено розгляд справи на 21.02.2022 /а.с. 152/.

21.02.2022 представником позивача подано заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких підтримано заявлені позовні вимоги /а.с.158-159/.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2022 задоволено клопотання представника позивача, оголошено перерву до 15.03.2022 /а.с. 162/.

12.03.2022 представником позивача подані пояснення щодо розбіжностей сум у платіжному дорученні та рахунку-фактури, кількості відвантаженого товару /а.с. 165-166/.

Відповідно до довідки від 15.03.2022 з огляду на запровадження в Україні воєнного стану, відповідно до наказу голови суду від 24.02.2022 № 18/13 (зі змінами, внесеними наказом від 27.02.2022 № 19/13) "Про організацію роботи суду у зв`язку із запровадженням воєнного стану", судове засідання у справі №440/6580/21, призначене на 15.03.2022, не проводилось. Наступне судове засідання призначене на 08.06.2022 /а.с. 167/.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.06.2022 для надання документів /а.с. 174/.

У судовому засіданні 15.06.2022 представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити. Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначено, що про коригування митної вартості товару під час митного оформлення від 06.10.2020 та винесення картки відмови від 06.10.2020 стало відомо лише 19.04.2021, оскільки митне оформлення товарів було доручено представнику, який не повідомив про обставини митного оформлення. Звернувся позивач до суду 17.06.2021.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас суд бере до уваги, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілхан проти Туреччини" (22277\93, 27.06.2000 §59) правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У рішенні в справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Водночас, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність визнання причини пропуску строку поважними та поновлення пропущеного процесуального строку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 01284778. До видів діяльності підприємства відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 23.61 Виготовлення виробів з бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

16.09.2020 між ТОВ "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" (покупець) та "InstalPlast Lask", Польща (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2020 на поставку товару на умовах FCA Ласк (Польща) /а.с. 34-36/.

З метою митного оформлення товару, отриманого за зазначеним вище контрактом, ТОВ "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" до Дніпровської митниці Держмитслужби 05.10.2020 надана електронна митна декларація №UA110320/2020/009875 для митного оформлення товару:

труби з пластмас, безшовні, з необробленою поверхнею, але без будь-якого подальшого оброблення: труба канал. внутр. РР-RS-110х2,7mm 0,250m - 180 шт.; труба канал. внутр. РР-RS-110x2,7mm 1m - 100 шт.; труба канал, внутр. РР-RS-110х2,7mm 2m - 550 шт.; труба канал. внутр.РР-50х1,8 mm 1m - 210 шт; труба канал. внутр.РР-50х1,8 mm 2m - 120 шт.; труба канал. внутр.РР-В-32х1,8mm 0,5m. - 60 шт.; труба канал. внутр.РР-В-32х1,8mm 1m - 60шт.; труба канал. внутр.РР-В-32х1,8mm 2m - 40шт.; вироби з пластмаси, фітинги, не для цивільної авіації: коліно канал. внутр. РР 50/ 45' - 400 шт.; коліно канал. внутр. РР 110/15'- 100 шт.; коліно канал. внутр. РР 110/ 30' - 100 шт.; коліно канал. внутр. РР 110/ 45' - 600 шт.; коліно канал. внутр. РР 110/ 90' - 100 шт.; трійник канал. внутр. РР 50x50/45 - 100 шт.; трійник канал. внутр. РР 110x50/45' - 800 шт.; трійник канал. внутр. РР 110x110/45' - 100 шт.; трійник канал. внутр. РР 50x50/67 - 100 шт.; трійник канал. внутр. РР 110x50/67' - 100 шт.; трійник канал. внутр. РР 110x110/67' - 600 шт.; трійник канал. внутр. РР 50x50/90 - 100 шт.; трійник канал. внутр. РР 110x50/90' - 60 шт.; трійник канал. внутр. РР 110x110/90' - 100 шт.; редукія канал. внутр. РР 110х50 mm- 200 шт.; заглушка канал. внутр. РР 50mm - 700 шт.; заглушка канал, внутр. РР 110mm - 700 шт.; очисник канал, внутр. РР 110 - 700 шт.; очисник канал, внутр. РР 50 - 200 шт.; трійник канал, зовн. РР 110x110/ 45 помаранчеве - 50 шт.; коліно канал, зовн. РР 110/ 45 помаранчеве - 400 шт.; вироби з пластмаси, фітинги, не для цивільної авіації: коліно канал, внутр. РР 32/15 - 200 шт.; коліно канал, внутр. РР 32/30 - 70 шт.; коліно канал, внутр. РР 32/45 - 300 шт.; коліно канал, внутр. РР 32/90 - 200 шт.; редукія канал, внутр. РР 50x32 (prosta biala) - 100 шт.; заглушка канал, внутр. РР 32 (biala) - 200 шт.; грибок вентилційний РУС 110 - 100 шт.; ущільнююча мута 110x110/ІЛ10 - 200 шт.; четверник канал, внутр. РР 110x110x110/45 - 60 шт.

Митною декларацією №UA110320/2020/009875 митну вартість задекларованого товару заявлено позивачем як таку, що визначена за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією митному органу надано, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1/2020 від 16.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 23.09.2020 специфікація № 1; рахунок про форму ZS-337/2020/DEX від 23.09.2020; платіжне доручення в іноземній валюті № 3 від 24.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) №FSE-224/2020/DEX від 30.09.2020; автотранспортна накладна (road consignment note) № 0139546 від 30.09.2020; договір (контракт) про перевезення № к-28/09/20 від 28.09.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 18/6122 від 30.09.2020; заявку №1 від 28.09.2020 до договору про перевезення; довідка про розподіл транспортних послуг №б/н від 29.09.2020 /а.с.34-51/.

06.10.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110320/2020/000086/1, яким митну вартість товару за одиницю визначено на рівні 10,5400 польських злотих за одиницю. Загальна сума товару після коригування склала 11185,05 польських злотих /а.с. 23-27/.

В обґрунтування наведеного рішення зазначено: відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Положеннями статті 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, дні повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. Відповідно до статті 337 МКУ при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне. Поставка товару здійснюється згідно з контрактом №1/2020 від 16.09.2020, укладеного між виробником товару InstalPlast Lask (Польща) та ТОВ ТК "КВП", на умовах поставки FСА Ласк (Польща). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.2011 при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Відповідно до пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення в митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Згідно з договором про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг від 28.09.2020 №К-28/09/20 обов`язок з перевезення вантажу покладено на ФОП ОСОБА_1 . Згідно із заявкою на перевезення від 28.09.2020 №1 вантаж слідує у складі консолідованого, вагою 10 т, вартість транспортних витрат - 1550 євро за курсом НБУ на день вивантаження. Проте вага консолідованого вантажу згідно з транспортними накладними №0139546 та №29 становить 8541,77 кг, що суперечить даній заявці на перевезення від 28.09.2020 №1. Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, при заповненні гр. 20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються документи, а також документи, що містять відомості перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом подано довідку транспортних витрат від 29.09.2020 б/н, яка не містить відомостей про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до штампу перевізника на автотранспортній накладній СМR від 30.09.2020 перевезення на всьому маршруті слідування здійснено перевізником ОСОБА_2 . Договірні відносини з даним перевізником не підтверджено. Також до митного оформлення не подано жодного документа, що підтверджує вартість страхування товару. Декларантом подано банківський платіжний документ від 24.09.2020 №3 на суму 53469 польських злотих. Вартість оцінюваної партії товарів згідно з рахунком-фактурою від 30.09.2020 № PSE-224/2020/DЕХ становить 28152,3 польських злотих. У графі "Призначення платежу" зазначено посилання на контракт від 16.09.2020 №1/2020. Загальна вартість контракту становить 1500000 польських злотих. Відповідно до пункту 7 висновків постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Виходячи з викладеного, документ не може бути ідентифікований як такий, що стосується даної поставки товару, оскільки не містить посилання на рахунок-фактуру, а також виданий на більшу суму, ніж вартість партії товарів. У рахунку-фактурі від 30.09.2020 № FSE-224/2020/DЕХ міститься посилання на замовлення №337/2020/РЕХ, яке не подано до митного оформлення. Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять даних про усі складові митної вартості товару. Частиною другою статті 58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до вимог частин першої-другої статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню Відповідно до вимог пункту 8 статті 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням пункту 3 статті 53 МКУ, у рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. виписку з бухгалтерської документації; 2. прайс-листи, каталоги виробника товару; 3. транспортні документи, страхові документи; 4. декларацію країни відправлення; 5. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Листом від 06.10.2020 б/н декларантом повідомлено про неможливість надати додаткові документи протягом 10 календарних днів. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у наданих до митного контролю документах, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до пункту 6 статті 54 МКУ, пункту 2 статті 58 МКУ. Відповідно до статті 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. В інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних товарів відповідно до вимог статті 59 МКУ. У зв`язку із неможливістю застосування вказаного методів визначення митної вартості поварів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 і статті 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до пункту 2 статті 60 МКУ під подібними розуміються товари, хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції, порівняно з товарами, що оцінюються. Згідно з пунктом 3 статті 60 МКУ для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідно до положень пункту 5 статті 60 МКУ ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці завари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. В інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору подібних товарів відповідно до вимог статті 60 МКУ. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних поварів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування статті 62 та статті 63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару №1 зі схожими характеристиками за МД від 07.08.2020 UA100480/2020/808496. Митна вартість товару №1 скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2ґ - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ за МД від 07.08.2020 UA100480/2020/808496 на рівні 10,54 польських злотих за кг ( 2,74 долл. США/кг). У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.10.2020 UA110320/2020/000086/1. Відповідно до статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ (пункт 3.2 МКУ); оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (пункт 3.4 МКУ).

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000086/1 від 06.10.2020 відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00268 від 06.10.2020, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини: порушено вимоги статті 52 Митного кодексу України в частині визначення митної вартості товару.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу цієї норми вбачається, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами другою - третьою, шостою - сьомою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 МК України.

Так, згідно з частинами першою-третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і підставою його незастосування є обставини, які визначені частиною другою статті 58 МК України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою та другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем зазначено, зокрема, що декларантом подано банківський платіжний документ від 24.09.2020 №3 на суму 53469 польських злотих. Вартість оцінюваної партії товарів згідно з рахунком-фактурою від 30.09.2020 № PSE-224/2020/DЕХ становить 28152,3 польських злотих; у графі "Призначення платежу" зазначено посилання на контракт від 16.09.2020 №1/2020; загальна вартість контракту становить 1500000 польських злотих; відповідно до пункту 7 висновків постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. За доводами відповідача, документ не може бути ідентифікований як такий, що стосується даної поставки товару, оскільки не містить посилання на рахунок-фактуру, а також виданий на більшу суму, ніж вартість партії товарів. У рахунку-фактурі від 30.09.2020 № FSE-224/2020/DЕХ міститься посилання на замовлення №337/2020/РЕХ, яке не подано до митного оформлення. Таким чином, відповідач вважає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять даних про усі складові митної вартості товару.

Надаючи оцінку цим доводам Дніпровської митниці Держмитслужби, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, 16.09.2020 між ТОВ "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" (покупець) та "InstalPlast Lask.", Польща (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2020 на поставку товару.

Як вбачається з пунктів 1.2, 2.5 контракту №1/2020 від 16.09.2020, найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються згідно зі специфікацією до кожної поставки, умовами поставки є FCA м. Ласк (Инкотермс 2010).

Згідно з Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (у редакції 2010 року) термін "FCA" або Франко перевізник (…назва місця) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до пункту 2.1 контракту продавець здійснює поставку товару протягом 21 дня з моменту отримання заказу від покупця.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 контракту витрати на навантаження товару несе продавець; транспортні витрати на доставку товару в Україну несе покупець.

Таким чином, виходячи з умов договору та умов поставки FCA, до складу митної вартості товару, який ввозиться на територію України за цим контрактом, входить фактурна вартість товару та транспортні витрати до митного кордону.

При цьому, за умовами контракту не передбачено включення до складу митної вартості товару страхові витрати, оскільки страхування не здійснювалось. Про наведений факт позивач повідомляв відповідача у довідці про розподіл транспортних витрат від 29.09.2020.

При цьому, пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У письмових поясненнях позивача /а.с.165-166/ наведено, що 23.09.2020 продавець та позивач погодили найменування, асортимент, кількість та ціну товару, про що підписали Специфікацію № 1 (додаток №1 до контракту) на поставку партії товару на суму 53469,00 польських злотих. У зв`язку з тим, що поставка товару здійснюються лише за стовідсотковою передоплатою (пункт 3.1 контракту), 24.09.2020 позивач сплатив суму в розмірі 53469,00 польських злотих (платіжне доручення в іноземній валюті № 3 від 24.09.2020), яка визначена в Специфікації № 1 (додаток №1 до контракту).

30.09.2020 продавець відгрузив товар, однак, не в кількості, яка зазначена в Специфікації № 1 (додаток №1 до контракту), оскільки на момент відгрузки в нього були відсутні необхідний асортимент та кількість товару. Так, було відвантажено наступні труби канал. внутр. (товар № 1 - код 39172210):

- труба канал. внутр. РР-RS-110х2,7mm 0,250m - 180 шт з 180шт., тобто повністю;

- труба канал. внутр. РР-RS-110x2,7mm 1m - 100 шт з 550 шт., тобто частково;

- труба канал. внутр. РР-RS-110x2,7mm 2m - 550 шт з 700 шт., тобто частково;

- труба канал. внутр.РР-50х1,8 mm 1m - 210 шт. з 210 шт., тобто повністю;

- труба канал. внутр.РР-50х1,8 mm 2m - 120 шт. з 120 шт., тобто повністю;

- труба канал. внутр.РР-В-32х1,8mm 0,5m - 60шт з 60 шт., тобто повністю;

- труба канал. внутр.РР-В-32х1,8mm 1m - 60шт з 60 шт., тобто повністю;

- труба канал. внутр.РР-В-32х1,8mm 2m - 40шт з 40 шт., тобто повністю;

При цьому, труба канал. внутр. РР-RS-110x2,7mm 0,5m (пункт 2 Специфікації №1) зовсім не була відвантажена.

Також зазначено, що по факту завантаженого товару продавцем було виписано рахунок-фактуру №FSЕ-224/2020/dex від 30.09.2020 на суму 28152,30 польських злотих, який має в собі скореговані кількість та асортимент товару. Ціна товару за одиницю не змінилася і є однаковою в Специфікації № 1 від 23.09.2020 та рахунку-фактурі №FSE-224/2020/dex від 30.09.2020. Так, загальна вартість відвантажених труб канал. внутр. (товар №1 - код 39172210) склала 7864,20 польських злотих, яка і була заявлена декларантом під час митного оформлення.

За доводами позивача, у зв`язку з тим, що під час відвантаження товару було скориговано кількість товару, за який було здійснено стовідсоткову передоплату, платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 24.09.2020 та рахунок-фактура №FSE-224/2020/dex від 30.09.2020 мають різну загальну вартість товару, а Специфікація № 1 від 23.09.2020 та рахунок-фактура мають різну кількість товару, однак, найменування та ціна товару за одиницю не змінилися і є однаковими в Специфікації № 1 від 23.09.2020 та рахунку-фактурі №FSE-224/2020/dex від 30.09.2020.

Наведені позивачем обставини досліджені у судовому засіданні та підтверджені зазначеними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2020 №UA110320/2020/000086/1 декларантом подано довідку транспортних витрат від 29.09.2020 б/н, яка не містить відомостей про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зокрема у розділі ІІІ "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою" наведено, що у графі 20 зазначається: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, у наведених положеннях Правил зазначено, що калькуляція може бути подана, якщо перевезення здійснюється покупцем товару власним транспортом. Водночас, за встановленими обставинами перевезення товару було здійснено не власним транспортом позивача, а іншим автомобільним перевізником ФОП " ОСОБА_1 ".

На підтвердження зазначеного факту позивачем надано договір №К-28/09/20 від 28.09.2020 про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом /а.c. 46- 49/.

Крім того, твердження відповідача про необхідність подання позивачем замовлення №337/2020/РЕХ, яке міститься у посиланні у рахунку-фактурі від 30.09.2020 № FSE-224/2020/DЕХ, до митного оформлення є безпідставним та неправомірним, оскільки відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Отже, позивач повинен був подати до митного органу лише рахунок-фактура (інвойс), що товариством здійснено.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що у відповідача були наявні всі документи, які підтверджували заявлену митну вартість, які не містили розбіжностей. Надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом.

Інші доводи відповідача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000086/1 від 06.10.2020.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00268 від 06.10.2020 суд зазначає наступне.

За приписами частин першої та другої статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою цієї статті Кодексу передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00268 від 06.10.2020 вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості №UА110320/2020/000086/1 від 06.10.2020, правомірність якого відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи.

Отже, оскаржена картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржених у цій справі рішень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги та представництва № 10А-0000011 від 19.04.2021, додаткова угода №3 від 24.05.2021, акт №3/1 про прийняття-передачі наданих послуг від 01.06.2021, рахунок-фактура №ЮА-0000061 від 01.06.2021, платіжне доручення №1385 від 29.06.2021, акт №3/2 про прийняття - передачі наданих послуг від 12.11.2021, рахунок-фактура №ЮА-0000139 від 12.11.2021, ордер.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, а також заперечення відповідача щодо необґрунтованості витрат на правову допомогу, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 2500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств (вул. Шевченка, 18, с. Терешки, Полтавський район, 38762, код ЄДРПОУ 01284778) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000086/1 від 06.10.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00268 від 06.10.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств (вул. Шевченка, 18, с. Терешки, Полтавський район, 38762, код ЄДРПОУ 01284778) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок, а також витрати, пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.06.2022.

Суддя Т.С. Канигіна