Рішення

від 09.10.2007 по справі 31/303-07-7428

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/303-07-7428

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2007 р.Справа  № 31/303-07-7428

За позовом ТОВ „Адоніс - Ізмаїл” до ТОВ „Бесарабія” про стягнення 23 166 грн.     

                                        Суддя  Господарського суду       

Одеської області Лєсогоров В.М.

Представники:

В засіданні приймали участь:

від позивача: Драганов Д.М. (25.09.2007 року був присутній Коновалов Д.О.)  

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення 23 166 грн.     

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Матеріалами справи встановлено:

          На підставі накладних № 97 від 26.05.2006 року та № 101 від 29.05.2006 року позивач через фактичну (бездоговірну) господарську операцію передав відповідачеві товар ціною 23 166 грн.      

Отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю № ЯКС 946350 від 23.05.2006 року.

          Висновок господарського суду про здійснення сторонами фактичної (бездоговірної) господарської операції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ГК України - відносини підприємства з іншими    підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Під час судового засідання встановлено, що між сторонами письмового договору купівлі –продажу або поставки щодо указаного товару укладено не було (ст.ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України).

Усного договору купівлі –продажу або поставки між сторонами також не було, оскільки усним за ст. 206 ЦК України визнається лише такий договір між юридичними особами щодо якого не додержана проста письмова форма та який повністю виконаний обома сторонами під час укладання (досягнення усної домовленості щодо всіх істотних умов договору та їх реалізація обома сторонами в повному обсязі).

          Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це  факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

          Отже, первинні документи мають законодавчо встановлене цільове призначення.

          За своїм змістом накладна з?являється первинним документом який як передбачено указаним положенням лише фіксує та підтверджує фактичну господарську операцію. Відповідно оформлення накладної не встановлює договірні правовідносини між сторонами оскільки щодо первинних документів законодавчо не передбачено, що їх оформлення призводить до виникнення договірних правовідносин між сторонами.

          Відповідно до Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 –довіреності на одержання ТМЦ мають своє законодавчо встановлене цільове призначення, а саме, видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

          Таким чином накладна та довіреність а ні в самостійному значенні, а ні в сукупності не породжують договірних правовідносин між сторонами оскільки ці документи мають законодавчо встановлене цільове призначення, яке не передбачає, що ці документи в самостійному значенні або в сукупності породжують договірні правовідносини.

          Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичну господарську операцію отримав у позивача товар на суму 23 166 грн.

          З цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини які регулюються наступним чином.

          Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події. Ст. 1213 - набувач  зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі  неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно  відшкодовується  його  вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

          У суду відсутні докази наявності у відповідача товару отриманого від позивача за вказаними накладними.       

Слід указати, що обов?язок повернути безпідставно одержане майно або сплатити його ціну виникає в момент безпідставного отримання майна та не потребує будь –яких вимог чи нагадувань з боку кредитора.

          На день звернення позивача з поточним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар по дослідженим накладним складає 23 166 грн., що зумовлює задоволення позову.    

          Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в зв`язку з задоволенням позову.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ „Бесарабія” код 03769327 (Одеська область, Ізмаїльський район, с. Лощинівка, вул. Ізмаїльська, 64 „А”) на користь ТОВ „Адоніс - Ізмаїл” код 24527723 (м. Ізмаїл, вул. Ціолковського, 43 „Б”) - 23 166 грн., 232 грн. по держмиту, 118 грн. за ІТЗ судового процесу.      

Рішення набуває законної сили з 20.10.2007 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.