Постанова

від 26.07.2022 по справі 440/2459/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

справа № 440/2459/20

адміністративне провадження № К/9901/32233/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/2459/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гределіс" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гределіс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гределіс" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі №440/2459/20 за касаційною скаргою податкового органу на додаткове рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 25.07.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.07.2022.

Підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення апеляційним судом вимог частини шостої статті 139, частини другої, третьої статті 252 КАС України та статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Як зазначає відповідач, Товариством пропущено строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема, справу розглянуто по суті у лютому 2021 року, водночас, заява про ухвалення додаткового рішення направлена позивачем до суду у червні 2021 року, що не відповідає вимогам статті 143 КАС України. З матеріалів справи слідує, що прохальна частина апеляційної скарги позивача не містила вимоги щодо розподілу судових витрат, під час судового розгляду представником позивача вказана вимога не заявлялась.

Відповідач вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення з податкового органу судових витрат, суд застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо строку звернення з заявою про відшкодування витрат, викладеного у постанові по справі №520/8309/18, та частково відтворює у касаційній скарзі згадане судове рішення.

Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення судових витрат понесених у суді першої інстанції у розмірі 19528,50грн. є такою, що суперечить вимогам КАС України, оскільки розподіл судових витрат відбувається при розгляді справи по суті, а як вбачається з матеріалів справи рішення суду першої інстанції було прийнято на користь податкового органу.

Окрім іншого, на думку відповідача, судом стягнуто суму судового збору у більшому розмірі, як встановлено законодавством. Зокрема, за подання апеляційної скарги підлягала сплата судового збору у розмірі 29292,75грн., у свою чергу, судом постановлено стягнути, у тому числі, 29293,50грн. З урахуванням викладеного, відповідач просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Також, податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони у справі її правонаступником.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги.

На думку позивача, доводи податкового органу у підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови про те, що Товариством пропущено строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, не відповідають об`єктивній дійсності, з огляду на вимоги пункту 3 частини першої статті 252, частини першої, шостої статті 139 КАС України. Суд апеляційної інстанції не здійснив розподіл судових витрат при винесенні нового рішення. Разом з тим, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. При цьому, визначений статтею 143 КАС України стосується розгляду заяв про відшкодування витрат, які не були заявлені до винесення рішення, та не застосовуються до випадків, коли витрати були заявлені своєчасно, проте, помилково не розподілені судом.

Крім того, Товариство зазначає, що висновок Верховного Суду у справі №520/8309/18 на який посилається відповідач, не стосується подібних правовідносин, оскільки у згаданій постанові вирішувалось питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, що не стосується розподілу судового збору. Тим самим, спірні правовідносини не є подібними, а відповідно позивач помилково визначив таку підставу для касаційного оскарження.

Також, позивач не погоджується з позицією податкового органу, що вимога Товариства про стягнення судових витрат понесених у суді першої інстанції є такою, що суперечить вимогам КАС України, оскільки розподіл судових витрат відбувається при розгляді справи по суті, при цьому, рішення суду першої інстанції було прийнято на користь податкового органу. Позивач посилається на положення частини шостої статті 139 КАС України та зауважує, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Поряд з цим, Товариство вказує, що позивач сплатив суму судового збору, яка передбачена ставкою відповідно до Закону України «Про судовий збір». Відповідно, суд надав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а саме, платіжним дорученням про сплату судового збору, та правильно вирішив питання про стягнення судових витрат у розмірі 48822,00грн. На підставі викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову - без змін.

Враховуючи положення статті 345 КАС України касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись приписами статті 52 КАС України, якою визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, суд дійшов висновку клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити.

Як встановлено у справі, що розглядається ТОВ "Гределіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2010:

№0004420506 про збільшення ТОВ «Гределіс`суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 500000,00грн;

№0004410506, яким зменшено ТОВ «Гределіс» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 165600,00грн;

№0004400506, яким збільшено ТОВ «Гределіс`суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 636300,00грн.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Додатковою постановою апеляційного адміністративного суду задоволено заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Ухвалено стягнути на користь ТОВ "Гределіс" судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 48822грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області. Суд керувався тим, що відповідно до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено частиною шостою цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приписи статті 322 КАС України встановлюють, що постанова суду апеляційної інстанції складається з вступної, описової, мотивувальної, резолютивної частин.

У резолютивній частині зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (абзац б пункт 4 частини першої статті 322 КАС України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт третій частини першої цієї статті).

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що Товариством пропущено строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, що не відповідає вимогам статті 143 КАС України.

Частинами першою-п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідач не враховує, що як передбачено частиною другою статті 252 КАС України заява про ухвалення додаткового рішення може бути подана до закінчення строку на виконання судового рішення. У свою чергу, порядок, визначений статтею 143 КАС України, стосується розгляду заяв про відшкодування витрат, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат. З матеріалів справи слідує, що квитанції про сплату судового збору, подано разом з позовною заявою та апеляційною скаргою.

Крім того, з доводів касаційної скарги слідує, що на думку відповідача, апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні, застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо строку звернення з заявою про відшкодування судових витрат, викладеного у постанові по справі №520/8309/18.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі №520/8309/18. Суд вказав, що враховуючи положення статей 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі. За наслідками перегляду судових рішень у касаційному порядку, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій при визначенні розміру суми судових витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню, враховані як пов`язаність таких витрат із розглядом справи, так і критерії розумності і співмірності.

Як вбачається, у справі №520/8309/18 та справі, що розглядається, не встановлено подібних правовідносин, постановою від 17.03.2020 вирішувалось питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Разом з тим, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції у цій справі положень статті 139 КАС України щодо строків заявлення відшкодування витрат, відповідачем залишено поза увагою, що частиною сьомою статті 139 КАС України регулюються обставини щодо подання доказів для встановлення розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З аналізу правової норми можна розуміти, що за умови неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, положення закону передбачають зобов`язання зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази.

Також, у цій справі, переглянувши доводи відповідача, що вимога Товариства про стягнення судових витрат понесених у суді першої інстанції є такою, що суперечить вимогам КАС України, оскільки розподіл судових витрат відбувається при розгляді справи по суті, а як вбачається з матеріалів справи рішення суду першої інстанції було прийнято на користь податкового органу, не приймаються судом до уваги, оскільки є очевидно безпідставними, з огляду на приписи статті 139 КАС України.

Якщо суд апеляційної ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Касаційним судом встановлено, що суд апеляційної інстанції задовольнив позов Товариства, відтак, судові витрати, які сплачені позивачем у зв`язку з розглядом справи, зокрема, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, розмір яких підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, що подані до закінчення судових дебатів, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається, ухвалюючи рішення, апеляційний суд не вирішив питання про судові витрати. Позивач скористався своїм правом та подав до суду заяву в межах строку на виконання судового рішення.

У свою чергу, вказуючи доводи касаційної скарги, відповідач зауважив, що судом стягнуто суму судового збору у більшому розмірі. Зокрема, за подання апеляційної скарги підлягала сплата судового збору у розмірі 29292,75грн., натомість, судом постановлено стягнути, у тому числі, 29293,50грн.

Касаційний суд розглянув доводи податкового органу та встановив, що як слідує з оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності ухвалення додаткової постанови про стягнення на користь ТОВ "Гределіс" судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 48822грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області.

У справі, що розглядається, з`ясовано, що ТОВ "Гределіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2010:

№0004420506 про збільшення ТОВ «Гределіс`суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 500000,00грн;

№0004410506, яким зменшено ТОВ «Гределіс» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 165600,00грн;

№0004400506, яким збільшено ТОВ «Гределіс`суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 636300,00грн.

З вказаного слідує, що сума позовних вимог становить 1' 301' 900грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою розмір ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга пункт 3 підпункт 1 цієї статті).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вказав, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19528,50грн., що підтверджується платіжним дорученням №524 від 08.05.2020.

Враховуючи викладене, відшкодуванню оплати судових витрат підлягає сума сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 19528,50грн.

Поряд з тим, суд зазначив, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 29293,50грн., що підтверджується платіжним дорученням №999 від 30.11.2020.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга пункт 3 підпункт 2 цієї статті).

Отже, за подання апеляційної скарги у цій справі сплаті підлягає сума судового збору у розмірі 29292,75грн.

Апеляційний суд правильно мотивував судове рішення тим, що оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 задоволено апеляційну скаргу, то відповідно до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області.

При цьому, касаційний суд встановив, що апеляційним судом у додатковому рішенні неправильно визначено суму судового збору, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги. Зокрема, суд дійшов висновку стягнути, у тому числі, 29293,50грн., однак відшкодуванню підлягала сума 29292,75грн., а відтак, доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.

Як вбачається, при розгляді справи апеляційним судом не у повній враховано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини перша, друга статті 132 КАС України) та положення статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Таким чином, Суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення в частині суми витрат у розмірі 1,25грн.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 52, 341, 345, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області задовольнити частково.

Додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №440/2459/20 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гределіс" судових витрат щодо сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області в частині суми у розмірі 1,25грн. скасувати. У решті, додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №440/2459/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду