Рішення

від 18.09.2007 по справі 13/4388

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/4388

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

"18" вересня 2007 р.                                                             Справа №  13/4388

Господарський суд Черкаської області в складі судді Скиби Г.М., секретар судового засідання Бордунос Л.І. у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області розглянув справу за позовом

СФГ «Калиновий Кущ», с. Боярка Лисянського району

до відповідача –Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Черкаського відділення фонду, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131

про стягнення компенсації за придбання першого трактора –10200 грн.

Представники сторін: позивача –І.В. Мазаний – голова господарства - за посадою,

відповідача –Я.С. Швачка –нотаріально посвідчена довіреність №4-1447 від 7.06.2005 року,

Справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній доказами та матеріалами.

          Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача,  відповідача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Калиновий кущ»було створено 27 грудня 2001 року. 15 березня 2004 року через Звенигородську філію «Української товарної біржі»господарство придбало перший трактор МТЗ-80 1992 рок випуску за ціною 34 000 грн., що підтверджується біржовою угодою та свідоцтвом про реєстрацію самохідної машини.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про фермерське господарство», фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за рахунок державного та місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що держава на безповоротній основі надає фермерським господарствам кошти для відшкодування частини витрат з придбання першого трактора.

Згідно п. 5 «Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерських господарств», затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1102, розмір безповоротної фінансової підтримки з придбання першого трактора становить 30

відсотків, але не більше як 150 тисяч гривень за одиницю техніки.

05 грудня 2004 року господарство подало відповідачу пакет документів, для отримання відшкодування вартості придбання першого трактора в розмірі 30% від його вартості, що становить 10 200 грн. (34000х 30 % = 10 200).

Проте, порушуючи вимоги вище перелічених нормативних актів відповідач компенсації до цього часу не виплатив.

На запит позивача щодо відшкодування цієї суми коштів в 2007 році відповідач повідомив, що господарство втратило право на отримання цієї компенсації в 2005 році. Крім того, в 2004 році Фонд надавав господарствам фінансову підтримку через механізм мікрокредитування, що підтверджується листом відповідача від 14 грудня 2006 року.

За викладених обставин, починаючи з грудня 2006 року відповідач порушує наше право отримання компенсації з придбання першого трактора, яке гарантовано спеціальним Законом «Про фермерське господарство».

Жодних коштів, в тому числі по програмі мікрокредитування позивач не отримав. Підготовка документів для відшкодування компенсації з придбання першого трактора проводилась з ініціативи відповідача, який гарантував отримання компенсації в 2005 році.

Позивач вважає, що і на сьогодні не втратив права на компенсацію, оскільки трактор до цього часу експлуатується господарством, перебуває в нас на балансі, і 30% компенсацію з придбання цього трактора не отримав.

Таким чином, відповідно до ст.14 ЦК України між Позивачем і Відповідачем виникли цивільні обов'язки, встановлені Законом України «Про фермерське господарство»Позивач та Відповідач перебувають в абсолютних правовідносинах. Відповідач не довів, що він є звільнений від цивільного обов'язку (ч.4 ст.14 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України Позивач має право на захист свого цивільного права, так як вважає його порушеним.

Саме порушення прав позивача на державну допомогу в будівництві стало причиною звернення кооперативу до суду для захисту порушеного права.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі підстави у Відповідача відсутні.

          Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач заперечує  позовні вимоги, мотивуючи наступним:

Згідно п. 6 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами (в даному випадку Відповідачем) за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним Кодексом України та Законом України "Про Державний бюджет України", не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Враховуючи те, що Відповідач може приймати бюджетні зобов'язання тільки на протязі поточного року (в даному випадку 20046 року), позовні вимоги Позивача повинні бути відхилені, враховуючи те, що трактор придбано в 2004 році.

На думку відповідача, копії документів Позивача не містять відомостей щодо витрат, які понесені господарством внаслідок відсутності державного фінансування будівництва підвідного газопроводу, а  надані документи не можуть бути доказами вини Відповідача у завданні шкоди, розміру збитків, протиправної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між ними.

За твердженням Відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України “обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування”.

За таких обставин відповідач вважає, що Позивачем не доведено наявність права на компенсацію, а наявні  в матеріалах справи докази є недостатніми для винесення рішення, тому в  задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Жодних доказів вини Відповідача в нанесенні збитків Позивач не надав.

Оцінюючи документи та відносини, які склалися, суд дійшов висновку, що це відносини з відшкодування збитків, а зобов'язання виникли з загальних начал права на підставі ст.ст. 4, 11, 13, 14, 15 ЦК України. Сторони не перебували в договірних зобов'язаннях на підставі письмового двостороннього договору. Але у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунок за придбання трактора фермерським господарством на підставі закону та інших актів нормативного характеру.

На підставі ст. 16 п. 8, ст. 22 ЦК України в разі неналежного виконання зобов'язання боржник має відшкодувати збитки кредитору, завдані невиконанням. У відповідності зі ст. 612 ЦК України якщо виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до умов ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

У деліктних зобов'язаннях діє загальний принцип цивільно-правової відповідальності, тому суд, при визначені збитків, зобов'язаний застосувати ст.ст. 22, 611, 623-625 ЦК України, яка визначає, що збитками є витрати кредитора, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

У разі порушення зобов'язання, яке виникло з закону, настають наслідки, зокрема –відшкодування збитків (в виді компенсації) – п. 4 ст. 611 ЦК України .

Відсутність договірних відносин по даному спору означає, що сторони знаходились в абсолютних правовідносинах на підставі вимог закону та Бюджетного кодексу України.  Суд  визнав порушеним абсолютне право позивача на отримання розумної та справедливої компенсації внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання по проведенню розрахунків за придбання першого трактора і неможливість тривалий час продовжувати статутну діяльність фермерським господарством, з урахуванням наявного грошового зобов'язання фонду підтримки фермерських господарств, тобто реалізовувати своє конституційне право власника майна, активів та свободи підприємницької діяльності.

Позивачем були надані докази прав на справедливу компенсацію понесених ним витрат при придбанні трактора у відповідності до ст. 33 ГПК України та ст. 22 ЦК України.

          Посилання відповідача на втрату позивачем права 27 грудня 2004 року та неможливість перерахування цільових коштів за придбання трактора не підтверджено належними доказами, оскільки державною цільовою програмою передбачено фінансування становлення господарства протягом 2001-2004 року, без застереження про придбання чи непридбання позивачем сільгосптехніки в 2005 чи в 2006 роках.

          Твердження відповідача про відсутність у нього належних первинних бухгалтерських документів на оплату, підстав для оплати саме компенсації, та вимог позивача про перерахування йому компенсації за придбання першого трактора спростовується зібраними доказами. Відповідач достеменно знав про зобов'язання компенсувати за державною програмою придбання першого трактора, своєчасно отримав необхідні документи для цільового фінансування в 2006 році за рахунок державного бюджету,  але не вчинив ніяких дій на виплату компенсації сільгоспвиробнику та не подав ніяких пропозицій для відновлення попереднього становища позивача. Представлені позивачем первинні облікові документи в належний спосіб не спростовані.

          Посилання відповідача на відсутність вини, а також клопотання відповідача про припинення провадження в зв'язку з втратою права позивача на отримання компенсації судом до уваги не приймається.

Посилання відповідача про відсутність фінансування вказаних витрат та фінансування за затвердженими видатками з Державного бюджету у 2007 році судом до уваги не приймається, оскільки відсутність фінансування не є мотивованою причиною невиконання грошових зобов'язань, як вказує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Таким чином вимоги позивача підлягають до задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 10200 грн. компенсації.

За згодою сторін судові витрати покладаються на позивача на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з відповідача –Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Черкаського відділення фонду, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код 14206935

          на користь позивача –СФГ «Калиновий кущ», с. Боярка Лисянського району, код 31835001

10200 грн. компенсації

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення відповідно до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

          Суддя                                                            Г.М. Скиба