Рішення

від 13.07.2022 по справі 441/298/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/298/22 2/441/365/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2022 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація про визнання недійсним та скасування розпорядження, Державного акту, реєстрації права власності та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація, у якій просить визнати недійсними розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0.7868 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 024432, виданий 02.12.2002 на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку; визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 1.25 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату ЛВ 144490, виданого 18.04.1997, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивує тим, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на вищенаведене спадкове майно, оскільки правовстановлюючий документ на земельні ділянки виданий Городоцькою райдержадміністрацією після смерті спадкодавця. З покликанням на відсутність спору щодо вказаного майна, інших спадкоємців, те, що вона позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, просить позов задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, її представник - адвокат Мартин В.І. подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позові, просила про розгляд справи у її та позивачки відсутність (а.с. 41, 68).

Представник Городоцької міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, міський голова подав до суду пояснення, в якому позов визнав, просив справу розглядати без участі представника міської ради (а.с. 66-67).

Представник третьої особи - Львівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, голова подала письмове клопотання, в якому проти задоволення позову не заперечила, просила про розгляд справи без її участі (а.с. 63-64, 65).

Третя особа - ОСОБА_2 в суд не з`явився, подав письмову заяву, у якій проти задоволення позову не заперечив.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

У судове засідання учасники процесу не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, а тому суд, з урахуванням поданих сторонами заяв, вирішив здійснювати розгляд справи у їхній відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши заяви представників позивачки, відповідача, клопотання третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За положеннями ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 р., прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається із позовної заяви, копій свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати чоловіка позивачки - ОСОБА_3 .

Разом з нею на день смерті проживали та були зареєстровані - син ОСОБА_2 , невістка ОСОБА_1 , та онуки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що убачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Городоцької міської ради Львівської області № 78-371/0/2-22 від 15.02.2022 (а.с. 13).

06.04.2000 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким все своє майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, яке б належало їй на день смерті і на яке за законом мала б мати право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається, крім іншого, із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 0.2050 га, 0.4931 га та 0.0887 га, загальною площею 0.7868 га, яка знаходиться на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області та належала ОСОБА_3 згідно Державного акту серії ІІ-ЛВ №024432, виданого на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №721 від 02 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №764 (а.с. 115).

Із листа державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори ЗМУМЮ (м. Львів) № 1215/01-16 від 14.12.2021, спадкової справи № 498/2002, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що позивачка по справі - ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті останньої, 28.01.2003 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зокрема, на житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, їй відмовлено у зв`язку з тим, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 024432 виданий 26.12.2002, тобто після її смерті (а.с. 56).

Так, як вбачається із копії Державного акту серії IІ-ЛВ № 024432, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 721 від 02.12.2002 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів № 764, датою його видачі є 26.12.2002 р., тобто після смерті ОСОБА_3 . Згідно вказаного Державного акту ОСОБА_3 передавалась у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0.7868 га., яка складалась з земельної ділянки площею 0.2050 га (кад. номер 4620983900:12:000:0048), площею 0.4931 (кад. номер 4620983900:12:000:0053 ) га та площею 0.0887 га (кад. номер 4620983900:12:000:0049) (а.с. 15, 19-21, 22-24, 25).

Із копії Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 144490 від 18.04.1997 року, убачається, що ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку площею 1,25 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості (а.с. 17).

Відповідно до п. 2 Указу Президента від 08 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищезазначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України,статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючи, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 024432 на ім`я ОСОБА_3 від 26.12.2002 р. виданий після її смерті, а отже, в порушення вимог закону, суд визнає недійсним Державний акт та скасовує його державну реєстрацію в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 764, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за життя отримала право на земельну частку (пай), отримала Сертифікат на право приватної власності на землю, після її смерті ОСОБА_1 спадщину прийняла, частину спадкового майна оформила, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, крім позивачки, немає, а отже, є підстави до визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) згідно вищезазначеного сертифікату в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 13, 211, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації від 02.12.2002 за № 721 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0.7868 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 024432, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 721 від 02.12.2002 про передачу у власність земельної ділянки, загальною площею 0.7868 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, скасувавши в поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , проживаючою та зареєстрованою в АДРЕСА_1, право на земельну частку (пай), площею 1,25 умовних кадастрових гектари, на підставі Сертифікату серії ЛВ № 144490 від 18.04.1997 на ім`я ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.