Постанова

від 18.07.2022 по справі 466/4644/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4644/21 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/4222/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

у травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову.

В обгрунтування заяви, покликається на те, що 25 квітня 2019 року передав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США та 5000 євро, в подальшому 08травня 2019року передав ОСОБА_1 ще2500євро,13травня 2019року 5000євро,23травня 2019року 2500євро та04червня 2019року 4000єврощо підтверджується розпискою про отримання коштів, які останній зобов`язався повернути до 01 липня 2019 року. Стверджує, що станом на 13 травня 2021 року грошові кошти йому не повернуто, а ОСОБА_1 уникає контактів з ним, що свідчить про те, що він не має наміру добровільно виконувати зобов`язання та повертати кошти. Зазначає, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , що є єдиним об`єктом нерухомого майна, який належить ОСОБА_1 . Вважає, що за таких обставин у разі невжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 може вчинити дії, що значно утруднять або взагалі зроблять неможливим виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. З наведених підстав просить накласти арешт на належну ОСОБА_1 ідеальну частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року заяву ОСОБА_3 задоволено повністю.

Накладено арешт на належну ОСОБА_1 ідеальну частку розміром 1/2 у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалу суду піддано до негайного виконання.

Копію ухвали направлено в Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для виконання.

Ухвалу судуоскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що заявником не подано доказів на підтвердження виникнення між сторонами спору про право, необхідності вжиття заходів забезпечення позову та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Зазначає, що, вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір позики, однак, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази на підтвердження кожної обставини. Вважає, що з тексту документа, який долучено до матеріалів справи, жодним чином не вбачається, хто є сторонами договору та який саме договір укладено між сторонами, зважаючи на те, що тільки в одному із записів вбачається обов`язок повернення коштів, а докази, що кошти за даним документом повністю чи частково отримані ОСОБА_1 , на майно якого накладено обтяження, в матеріалах справи відсутні. Вказує, що, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд повинен брати до уваги не тільки інтереси заявника, а й інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а заявником не зазначено реальних ризиків та не надано докази того, що відповідачем вживаються заходи щодо відчуження нерухомого майна. Наголошує, що в заяві про забезпечення позову не зазначено вартість об`єкта нерухомого майна, на який заявник просив накласти арешт, що позбавило суд можливості дослідити питання співмірності із заявленими позовними вимогами. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір про право та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиттязаходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З долученої до матеріалів справи розписки про отримання коштів вбачається, що 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5000 доларів США та 5000 євро на виконання тематичних заходів, які зобов`язався повернути до 01 липня 2019 року.

В подальшому на тематичні заходи ОСОБА_1 додатково отримав грошові кошти в сумі 2500 євро 08 травня 2019 року, 5000 євро 13 травня 2019 року, 2500 євро 25 травня 2019 року та 4000 євро 04 червня 2019 року, однак такі, як вказує у заяві ОСОБА_3 , йому не повернуті, незважаючи на те, що на момент звернення із заявою про забезпечення позову від визначеної сторонами дати повернення коштів пройшло майже два роки, у зв`язку з чим ОСОБА_3 має намір звернутися з позовом до суду.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 256340988 від 13 травня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 181.2 кв.м. та 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 4623686400:01:006:1504, площею 0.0319 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Оскільки, як стверджує у заяві ОСОБА_3 , між ним та ОСОБА_1 виник спір щодо повернення грошових коштів в розмірі 5000 доларів США та 19000 євро, у зв`язку з чим ОСОБА_3 має намір звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з ОСОБА_1 спірних коштів, розмір яких є значним, відчуження ОСОБА_1 належного йому на праві спільної часткової власності нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 181.2 кв.м., належну ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що з долученого до матеріалів справи документа на підтвердження факту отримання коштів не вбачається, що сторони уклали між собою договір позики, а кошти повністю або частково отримані ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову суд не вирішує позовні вимоги по суті, а лише оцінює ризики існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Покликання апелянта на те, що заявником не подано доказів вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чим, на його думку, позбавлено суд можливості дослідити питання співмірності із можливими позовними вимогами, не можуть братися до уваги, оскільки ОСОБА_3 не є власником майна і не може надати суду таку інформацію.

Крім того, апелянтом, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано доказів того, що вартість 1/2 ідеальної частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт з метою забезпечення позову до пред`явлення позову, перевищує можливу ціну позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25.07.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк