Постанова

від 26.07.2022 по справі 910/15862/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. Справа№ 910/15862/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.12.2021

у справі №910/15862/21 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БАЛЕКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1»

про стягнення 99 437,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Балекс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» (далі - відповідач) основної суми заборгованості в розмірі 99 437,56 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №40/03-2020 від 02.03.2020 в частині оплати поставленого позивачем товару.

02.11.2020 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій до стягнення з відповідача позивачем заявлено суму основного боргу в розмірі 99 437,56 грн., суму пені в розмірі 4 703,24 грн., суму 20% річних в розмірі 5 832,80 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 1 232,23 грн., яка прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БАЛЕКС» суму основного боргу в розмірі 99 437,56 грн, суму пені в розмірі 4 703,24 грн, суму 20% річних в розмірі 5 832,80 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 1 232,23 грн та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а саме - скаржник звертає увагу на наступне:

- накладні №1846 від 11.07.2021, №2159 від 11.08.2021, №2181 від 15.08.2021 не підписані уповноваженою особою відповідача та не містять печатки;

- довідка про рух коштів не підтверджує виникнення боргу за деякими накладними;

- претензія позивача, яка не було отримана відповідачем без вимоги оформити Акт звіряння взаєморозрахунків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15862/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/15862/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

01.04.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БАЛЕКС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне:

- проти тверджень відповідача про відсутність підписів на деяких накладних позивач заперечує, зазначаючи, що саме відповідач під час прийняття товару підписував такі накладні та не проставив печатку на них;

- стосовно довідки про рух коштів позивач наголошує, що вона надана на підтвердження оплати товару відповідачем з моменту укладення договору до виникнення заборгованості;

- позивачем був надісланий акт звіряння взаєморозрахунків відповідачем 15.09.2021, на підтвердження чого позивач надає копію фіскального чеку, а також 31.08.2021 відповідачеві надсилалась претензія, що підтверджується описом вкладення, квитанцією та накладною, однак відповідальність за отримання такої кореспонденції лежить на відповідачеві.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 у зв`язку перебування судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15862/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2022 для розгляду справи №910/15862/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 прийнято до провадження у визначеному складі. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Балекс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» (покупець) укладено Договір поставки №40/03-2020 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару. (п. 1.2. Договору).

Ціна на товар постачальника обумовлюється сторонами на момент укладення цього Договору у Специфікації (Додаток №1 до Договору). (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.6. Договору покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 5 календарних днів з моменту отримання партії товару покупцем.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (у разі їх наявності) та діє до 31.12.2020 (включно), але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього Договору. (п. 11.1. Договору).

Додатками №1 та №2 до Договору сторони оформили специфікацію товару, його найменування та ціну.

Додатковою угодою №3 від 28.12.2020 до Договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього Договору.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму в розмірі 122 098,50 грн. згідно накладних на відпуск товару та товарно-транспортних накладних, а саме:

- №1320 від 16.05.2021 на суму 25 980,00 грн. (ТТН №1320 від 16.05.2021);

- №1396 від 23.05.2021 на суму 7 096,50 грн. (ТТН №1396 від 23.05.2021);

- №1448 від 30.05.2021 на суму 16 050,00 грн. (ТТН №1448 від 30.05.2021);

- №1786 від 04.07.2021 на суму 2 480,40 грн. (ТТН №1786 від 04.07.2021);

- №1846 від 11.07.2021 на суму 3 816,00 грн.;

- №2159 від 11.08.2021 на суму 29 269,20 грн. (ТТН №2159 від 11.08.2021);

- №2181 від 15.08.2021 на суму 37 406,40 грн. (ТТН №2181 від 15.08.2021).

Товар було отримано відповідачем про що містяться відповідні відмітки на вказаних накладних.

Відповідачем здійснено часткову оплату вказаного товару на суму в розмірі 22 660,94 грн., на підтвердження чого позивачем надано виписку по рахунку позивача.

Позивач стверджує, що відповідач, взяті на себе зобов`язання в повному обсязі за Договором не виконав, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу претензію №08-16-10/262 від 31.08.2021, відповідь на яку матеріали справи не містять.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом, у якому позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 99 437,56 грн., суму пені в розмірі 4 703,24 грн., суму 20% річних в розмірі 5 832,80 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 1 232,23 грн.

Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу, оскільки така сума боргу відповідача в розмірі 99 437,56 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідача на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Також суд, визнавши обґрунтованими розрахунки позивача щодо стягнення заявлених сум пені, 20% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, який є фактично за своєю правовою природою договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 122 098,50 грн., що підтверджується зазначеними вище доказами, зокрема копіями накладних на відпуск товару та товарно-транспортних накладних. Судова колегія звертає увагу, що відповідач не заперечує проти вказаного.

Пунктом 6.6. Договору покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 5 календарних днів з моменту отримання партії товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості вказаного товару на суму в розмірі 22 660,94 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Судом встановлено, що товар прийнятий відповідачем, про міститься відповідні підписи на вказаних накладних.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що накладні №1846 від 11.07.2021, №2159 від 11.08.2021, №2181 від 15.08.2021 не підписані уповноваженою особою відповідача та не містять печатки.

Судовою колегією перевірено вказані доводи та встановлено, що накладні на відпуск товару №1846 від 11.07.2021, №2159 від 11.08.2021, №2181 від 15.08.2021 (а.с.35-37) підписані зі сторони відповідача, а печатки відповідача не містять.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У частині третій статті 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як було зазначено вище, матеріалами справи (зокрема копіями накладних на відпуск товару та товарно-транспортних накладних) підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 122 098,50 грн, що відповідачем не заперечується.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що на деяких видаткових накладних відсутня печатка відповідача як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо підтвердження факту передачі позивачем товару відповідачу, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності.

Твердження скаржника про те, що довідка про рух коштів не підтверджує виникнення боргу за деякими накладними судом також сприймаються критично з огляду на те, що вказаний доказ наданий позивачем на підтвердження доводів щодо здійснення відповідачем часткової плати товару за укладеним між сторонами договором та оцінюється колегією суддів в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції та перевірено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності переданого за Договорами товару, а тому відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити вартість товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару.

Колегія суддів наголошує, що вказане скаржником належними та допустимими доказами не спростовано.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено повну оплату поставленого позивачем товару, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 99 437,56 грн. (122 098,50 грн. - 22 660,94 грн. = 99 437,56 грн.), погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки заявлена позивачем сума основного боргу в розмірі 99 437,56 грн. за поставлений позивачем товар відповідно до укладеного між сторонами договору підтверджується належними доказами, наявними у матеріалах справи, що відповідачем не спростовано належними доказами, як і не надано доказів про погашення вказаної заборгованості, то позовна вимога про стягнення вказаної суми основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем пені в розмірі 4 703,24 грн., 20% річних в розмірі 5 832,80 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 232,23 грн. суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегією суддів перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 4 703,24 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 7.3. Договору покупець за прострочення виконання грошового зобов`язання, крім сплати пені передбаченої у п. 7.2. Договору, зобов`язується сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 20% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд першої інстанції визнав його правильним, з чим погоджується судова колегія, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 5 832,80 грн. 20% річних та 1 232,23 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість.

Наведені вище висновки суду першої інстанції скаржником в поданій апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не спростовано.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіла-1» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/15862/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/15862/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала