Рішення

від 27.07.2022 по справі 904/826/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2022м. ДніпроСправа № 904/826/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/826/22 за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: 1. Павлоградської міської ради та в особі 2. Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення грошових коштів в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради (далі - позивач-1) та в особі Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 18.03.2022 за вих. №04/63-1320ВИХ-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - відповідач) про стягнення 166.233,68 грн.

Позовні вимоги вмотивовані безпідставними змінами істотної умови договору поставки природного газу в частини підвищення ціни за одиницю товару.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/826/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2022.

Ухвалою від 29.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

14.04.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 11.04.2022 за вих. №б/н, якою просить суд зобов`язати керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого надати суду.

Ухвалою від 19.04.2022 у задоволенні заяви відповідача від 11.04.2022 за вих. №б/н (про зобов`язання направити копію позовної заяви та доданих до неї документів) відмовлено.

02.05.2022 через відділ документального забезпечення від прокуратури надійшов лист від 25.04.2022 за вих. №04/63-1540ВИХ-22, у якому прокурор зазначив, що заява відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на відсутність будь-якої процесуальної підстави для повторного направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу. З огляду на те, що питання повторного направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів вирішено ухвалою від 19.04.2022, лист від 25.04.2022 за вих. №04/63-1540ВИХ-22 залучено до матеріалів справи.

04.05.2022 (електронною поштою) та 05.05.2022 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Відповідь на відзив прийнято до розгляду.

16.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив прийнято до розгляду.

16.05.2022 через відділ документального забезпечення від позивача-2 надійшов лист від 12.05.2022 за вих. № 350 разом із заявою від 12.05.2022 за вих. № 347 (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову), у якій позивач-2 повідомив суд, що відмовляється від позову.

18.05.2022 через відділ документального забезпечення від позивача-2 надійшов лист від 16.05.2022 за вих. № 352, у якому позивач-2 просить суд відізвати та залишити без розгляду заяву від 12.05.2022 за вих. № 347.

Розглянувши лист від 16.05.2022 за вих. № 352 позивача-2, суд дійшов висновку залишити без розгляду заяву від 12.05.2022 за вих. № 347 (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову), у якій позивач-2 повідомив суд, що відмовляється від позову.

15.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечення прийняті до розгляду.

21.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 21.06.2022 за вих. № 497007.2-Ск-4012-0622 про долучення документів до матеріалів справи, а саме судової практики під час вирішення аналогічних спорів. Заява відповідача від 21.06.2022 за вих. № 497007.2-Ск-4012-0622 з доданими до неї документами долучена до матеріалів справи.

Господарський суд встановив, що всі учасники процесу повідомлені про судове провадження, а саме належне повідомлення позивача-1 та позивача-2 підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 196 том 1 та а. с. 195 том 1 відповідно), належне повідомлення відповідача про судове провадження підтверджується поданням останнім заяв по суті (відзив, заперечення).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Прокурор вважає, що відповідач безпідставно підвищував ціну природного газу шляхом укладання додаткових угод № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020.

Додаткові угоди № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020 прокурор вважає нікчемними.

Листи Дніпропетровської торгово-промислової палати, які надані відповідачем в якості підтвердження необхідності підвищення ціни природного газу прокурор не визнає належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження цін на ринку.

Крім цього, прокурор дійшов висновку, що у період укладення додаткових угод до договору, у яких закріплювалося підвищення ціни природного газу, на ринку природного газу існувала стала тенденція до зниження середньозваженої ціни на природний газ.

Прокурор наголошує, що позивачем-2 та відповідачем порушено пункт 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020.

Враховуючи викладене прокурор, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти, які одержано на виконання додаткових угод № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020.

Стислий виклад позиції позивача-1

Правова позиція не надана.

Стислий виклад позиції позивача-2

Правова позиція не надана.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає, що оскільки процедура торгів не оскаржена, то є такою, що проведена без порушень у відповідності до вимог чинного законодавства.

Договір, укладений між позивачем-2 та відповідачем, на думку останнього, відповідає вимогам ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач вважає, що посилання прокуратури на офіційні дані, які розміщені на веб-сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», не є коректними, оскільки ними не враховано ряд параметрів.

Доводи прокурора щодо відзиву на позовну заяву

Прокурор наголошує, що не оскаржує ані процедуру проведення торгів, ані договір.

Прокурор вказує на нікчемність додаткових угод № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020.

Прокурор наголошує, що довідки Дніпропетровської Торгово-промислової палати не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження коливання цін на ринку з огляду на таке.

По-перше, довідки Дніпропетровської Торгово-промислової палати не містять жодної інформації, за якою вибіркою проводилося визначення середньої ринкової ціни у тому числі по регіонах (областях).

По-друге, довідки Дніпропетровської Торгово-промислової палати містять середній діапазон ринкових цін на побутовий газ, мінімальна та максимальна мажа якого відрізняється майже у два рази.

По-третє, відповідач не надав будь-яких інших документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни за період з часу укладення договору і до дат укладення додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 5.

Прокурор зазначає, що ціна, визначена договором, повністю охоплюється діапазоном ціни, визначеної у довідках Дніпропетровської Торгово-промислової палати, які надано у спірний період в якості доказів коливання цін на природний газ в бік їх збільшення.

Прокурор також посилається на постанову Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач звертає увагу, що договірний характер правовідносин виключає застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідач наголосив, що документом, який може підтвердити зміну ціни на ринку, може бути довідка відповідного органу, який має повноваження здійснювати моніторинг цін на відповідні товари, зокрема, на природний газ, серед яких є Торгово-промислова палата України.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; наявності / відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни природного газу; дійсності (нікчемність) додаткових угод; обґрунтованість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що позивач-2 розмістив оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-11-21-000635-b з метою закупівлі природного газу з урахуванням транспортування магістральними трубопроводами в обсязі 154.863 м. куб зі строком поставки з 01.01.2020 до 30.04.2020 на загальну суму 1.626.290,00 грн.

Відповідно до тендерної документації на закупівлю товару Газове паливо (09120000-6) (ДК 021:2015) (Природний газ з урахуванням транспортування магістральними трубопроводами), яка затверджена рішенням Тендерного комітету від 20.11.2019 (протокол № 3) оцінка тендерних пропозицій здійснюється на основі такого критерію, як ціна.

Відповідач надав свою тендерну пропозицію на закупівлю Газове паливо (09120000-6) (ДК 021:2015) (Природний газ з урахуванням транспортування магістральними трубопроводами) згідно з технічним завданням та іншими вимогами замовника торгів у кількості 154.863 куб. м на загальну вартість 874.568,55 грн.

За результатами розгляду тендерних пропозицій відповідача визнано переможцем з остаточною ціною 874.568,55 грн, що підтверджується протоколом.

14.01.2020 між відповідачем та позивачем-2 укладений договір № 41DВ497-207-20 поставки природного газу (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Найменування предмета закупівлі: природний газ, код ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ в обсязі 154.863,00 куб. м у період з 01.01.2020 до 30.04.2020, у тому числі з розбивкою по місяцях (тис. куб. м).

Так, ціна газу, який підлягає передачі у 2020 році за цим договором, за 1.000 куб. м становить 4.706.1410 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %, що складає 941,2283 грн, разом з ПДВ 20 % - 5.647,3693 грн (п. 3.2 договору).

Загальна сума поставки природного газу у 2020 році, відповідно до п. 3.6 договору, складає 728.807,11 грн, крім того ПДВ 20% - 145.761,44 грн, разом з ПДВ 20% - 874.568,55 грн.

Пунктом 10.11 договору закріплено, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та можуть коригуватися у випадках передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

22.01.2020 між відповідачем та позивачем-2 була укладена додаткова угода № 1, якою сторони внесли зміни в частині найменування предмета закупівлі, порядку та строків проведення розрахунків. Крім цього, зазначено місце поставки товарів.

Відповідач звернувся до позивача-2 з листом від 20.01.2020 за вих. № 497-Сл-647-0120 (а. с. 72 том 1), у якому послався на Закон України «Про публічні закупівлі» та звернув увагу, що з моменту укладення договору відбулося коливання вартості природного газу в сторону збільшення.

У листі від 20.01.2020 за вих. № 497-Сл-647-0120 відповідач вказав, що згідно інформації, отриманої від Торгово-промислової палати (лист від 20.01.2020 за вих. № 1205/07-25 (а. с. 73 том 1), вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом на 20.01.2020 становить 4.800,00 8.000,00 грн за 1.000 м. куб з ПДВ.

Відповідач у листі від 20.01.2020 за вих. № 497-Сл-647-0120, який адресований позивачу-2, звернув увагу на п. 3.7 договору, у якому зазначено, що ціна може змінюватися протягом дії договору.

Отже, відповідач, пославшись на п. 3.7 договору та положення Закону України «Про публічні закупівлі» направив позивачу-2 для підписання Додаткову угоду № 2 про зміну ціни на природний газ у розмірі, що не перевищує 10 відсотків.

22.01.2020 (основний договір укладено 14.01.2020) між відповідачем та позивачем-2 була укладена додаткова угода № 2, якою сторони внесли зміни до обсягів поставки природного газу, а саме постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ в обсязі 140.784,550 куб. м (замість 154.863,00 куб. м) у період з 01.01.2020 до 30.04.2020, у тому числі з розбивкою по місяцях (тис. куб. м).

Крім цього, змінено ціну газу. Так, ціна газу за 1.000 куб. м становить 5.176,755 грн (замість 4.706.1410 грн), крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %, що складає 1,035351 грн (замість 941,2283 грн), разом з ПДВ 20 % - 6.212106 грн (замість 5.647,3693 грн).

Відповідач звернувся до позивача-2 з листом від 04.02.2020 за вих. № 497-Лв-1473-0220 (а. с. 77 том 1), у якому послався на Закон України «Про публічні закупівлі» та звернув увагу, що з моменту укладення договору відбулося коливання вартості природного газу в сторону збільшення.

У листі від 04.02.2020 за вих. № 497-Лв-1473-0220 відповідач вказав, що згідно інформації, отриманої від Торгово-промислової палати (лист від 03.02.2020 за вих. №111/07-24 (а. с. 76 том 1), вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом на 31.01.2020 становить 5.010,77 9.900,00 грн за 1.000 м. куб з ПДВ.

Відповідач у листі від 04.02.2020 за вих. № 497-Лв-1473-0220, який адресовано позивачу-2, звернув увагу на п. 3.7 договору, у якому зазначено, що ціна може змінюватися протягом дії договору.

Отже, відповідач, пославшись на п. 3.7 договору та положення Закону України «Про публічні закупівлі», направив позивачу-2 для підписання Додаткову угоду № 3 про зміну ціни на природний газ.

31.01.2020 (основний договір укладено 14.01.2020, останнє підвищення ціни природного газу 22.01.2020) між відповідачем та позивачем-2 була укладена додаткова угода № 3, якою сторони внесли зміни до обсягів поставки природного газу, а саме постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ в обсязі 127.985,96 куб. м (замість 154.863,00 куб. м, які відповідач зобов`язався передати позивачу за основним договором) у період з 01.01.2020 до 30.04.2020, у тому числі з розбивкою по місяцях (тис. куб. м).

Крім цього, змінено ціну газу. Так, ціна газу, за 1.000 куб. м становить 5,69443 грн (замість 4.706.1410 грн (ціна природного газу, закріплена основним договором), крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %, що складає 1,138886 грн (замість 941,2283 грн (розмір податку на додану вартість, який закріплений основним договором), разом з ПДВ 20 % - 6,833316 грн (замість 5.647,3693 грн (ціна природного газу, закріплена основним договором).

Відповідач звернувся до позивача-2 з листом від 24.02.2020 за вих. № 497-Сл-2469-0220 (а. с. 78 том 1), у якому послався на Закон України «Про публічні закупівлі» та звернув увагу, що з моменту укладення договору відбулося коливання вартості природного газу в сторону збільшення.

У листі від 24.02.2020 за вих. № 497-Сл-2469-0220 відповідач вказав, що згідно інформації, отриманої від Торгово-промислової палати (лист від 24.02.2020 за вих. № 133/09-28 (а. с. 79 том 1), вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом на 24.02.2020 становить 5.372,40 9.003,17 грн за 1.000 м. куб з ПДВ.

Відповідач у листі від 24.02.2020 за вих. № 497-Сл-2469-0220, який адресовано позивачу-2, звернув увагу на п. 3.7 договору, у якому зазначено, що ціна може змінюватися протягом дії договору.

Отже, відповідач, пославшись на п. 3.7 договору та положення Закону України «Про публічні закупівлі» ,направив позивачу-2 для підписання Додаткову угоду № 4 про зміну ціни на природний газ.

25.02.2020 (основний договір укладено 14.01.2020, останнє підвищення ціни природного газу 31.01.2020) між відповідачем та позивачем-2 була укладена додаткова угода № 4, якою сторони внесли зміни до обсягів поставки природного газу, а саме постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ в обсязі 124.677,77 куб. м (замість 154.863,00 куб. м, які відповідач зобов`язався передати позивачу за основним договором) у період з 01.01.2020 до 30.04.2020, у тому числі з розбивкою по місяцях (тис. куб. м).

Крім цього, змінено ціну газу. Так, ціна газу за 1.000 куб. м становить 6,263873 грн (замість 4.706.1410 грн (ціна природного газу, закріплена основним договором), крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %, що складає 1,252775 грн (замість 941,2283 грн (розмір податку на додану вартість, який закріплений основним договором), разом з ПДВ 20 % - 7,516648 грн (замість 5.647,3693 грн (ціна природного газу, закріплена основним договором).

Відповідач звернувся до позивача-2 з листом від 26.03.2020 за вих. № 497-Лв-3358-0320 (а. с. 81 том 1), у якому послався на Закон України «Про публічні закупівлі» та звернув увагу, що з моменту укладення договору відбулося коливання вартості природного газу в сторону збільшення.

У листі від 26.03.2020 за вих. № 497-Лв-3358-0320 відповідач вказав, що згідно інформації, отриманої від Торгово-промислової палати (лист від 26.03.2020 за вих. № 259/07-24 (а. с. 82 том 1), вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом з 01.03.2020 по 26.03.2020 становить 4.777,20 8.100,00 грн за 1.000 м. куб з ПДВ.

Відповідач у листі від 26.03.2020 за вих. № 497-Лв-3358-0320, який адресовано позивачу-2, звернув увагу на п. 3.7 договору, у якому зазначено, що ціна може змінюватися протягом дії договору.

Отже, відповідач, пославшись на п. 3.7 договору та положення Закону України «Про публічні закупівлі», направив позивачу-2 для підписання Додаткову угоду № 5 про зміну ціни на природний газ.

30.03.2020 (основний договір укладено 14.01.2020, останнє підвищення ціни природного газу 25.02.2020) між відповідачем та позивачем-2 була укладена додаткова угода № 5, якою сторони внесли зміни до обсягів поставки природного газу, а саме постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ в обсязі 121.845,872 куб. м (замість 154.863,00 куб. м, які відповідач зобов`язався передати позивачу за основним договором) у період з 01.01.2020 до 30.04.2020, у тому числі з розбивкою по місяцях (тис. куб. м).

Крім цього, змінено ціну газу. Так, ціна газу за 1.000 куб. м становить 6,79066 грн (замість 4.706.1410 грн (ціна природного газу, закріплена основним договором), крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %, що складає 1,358132 грн (замість 941,2283 грн (розмір податку на додану вартість, який закріплений основним договором), разом з ПДВ 20 % - 8,148792 грн (замість 5.647,3693 грн (ціна природного газу, закріплена основним договором).

19.05.2020 (основний договір укладено 14.01.2020, останнє підвищення ціни природного газу 30.03.2020) між відповідачем та позивачем-2 була укладена додаткова угода № 6, якою сторони внесли зміни до обсягів поставки природного газу, а саме постачальник зобов`язався передати споживачу природний газ в обсязі 113.759,97 куб. м (замість 154.863,00 куб. м, які відповідач зобов`язався передати позивачу за основним договором) у період з 01.01.2020 до 30.04.2020, у тому числі з розбивкою по місяцях (тис. куб. м).

Крім цього, у зв`язку зі зменшенням суми поставки природного газу на 65.890,33 грн разом з ПДВ та з виконанням договору сторони дійшли згоди пункт 3.6 викласти в такій редакції: «Загальна сума поставки природного газу у 2020 році складає 673.898,52 грн, крім того ПДВ 20% - 134.779,70 грн, разом з ПДВ 20% - 808.678,22 грн.».

На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач-1 поставив позивачу природний газу на загальну суму 808.678,22 грн, що підтверджується:

Актом № ДОЗ80003791 від 31.01.2020 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 14.01.2020 № 41DB497-207-20 на суму 298.049,39 грн;

Актом № ДОЗ80007669 від 29.02.2020 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 14.01.2020 № 41DB497-207-20 на суму 302.122,26 грн;

Актом № ДОЗ80009450 від 31.03.2020 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 14.01.2020 № 41DB497-207-20 на суму 203.864,44 грн;

Актом № ДОЗ80012569 від 31.01.2020 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 14.01.2020 № 41DB497-207-20 на суму 4.642,13 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань позивач розрахувався з відповідачем за природний газ у повному обсязі (на суму 808.678,22 грн), що підтверджується:

Платіжним дорученням № 307 від 12.02.2020 на суму 216.323,42 грн;

Платіжним дорученням № 308 від 12.02.2020 на суму 76.702,18 грн;

Платіжним дорученням № 308 від 12.02.2020 на суму 5.023,79 грн;

Платіжним дорученням № 711 від 11.03.2020 на суму 85.536,90 грн;

Платіжним дорученням № 712 від 11.03.2020 на суму 210.576,33 грн;

Платіжним дорученням № 713 від 11.03.2020 на суму 6.009,03 грн;

Платіжним дорученням № 1173 від 15.04.2020 на суму 66.314,13 грн;

Платіжним дорученням № 1174 від 15.04.2020 на суму 133.201,30 грн;

Платіжним дорученням № 1175 від 15.04.2020 на суму 4.349,01 грн;

Платіжним дорученням № 1432 від 08.05.2020 на суму 4.642,13 грн.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив вимоги до відповідача про стягнення 166.233,68 грн в якості застосування наслідків нікчемності додаткових угод, якими підвищену ціну на природний газ, закупівля якого відбулася за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, господарським судом встановлено, що між позивачем-2 та відповідачем укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Принципи здійснення закупівель, закріплені у ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Господарський суд встановив, що на момент підписання договору № 41DВ497-207-20 від 14.01.2020 поставки природного газу сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, укладаючи 14.01.2020 договір з позивачем-2, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити природній газ в обсязі 154.863,00 м. куб (п. 1.5 договору).

Станом на 14.01.2020 відповідач погодився поставити позивачу-2 природний газ за ціною 5.647,3693 грн разом з ПДВ (20 %) за 1.000 куб. м (п. 3.2 договору).

Загальна сума договору склала 874.568,55 грн (п. 3.6 договору).

Водночас згідно з додатковими угодами від 22.01.2020 № 2, від 31.01.2020 № 3, від 25.02.2020 № 4, від 30.03.2020 № 5 чотири рази змінено істотні умови договору, а саме, збільшено ціну за одиницю товару.

Так, ціна за 1 куб. м природного газу збільшилася до 6,212106 грн разом з ПДВ (додаткова угода № 2 від 22.01.2020), до 6,833316 грн разом з ПДВ (додаткова угода № 3 від 31.01.2020), до 7.516648 грн разом з ПДВ (додаткова угода № 4 від 25.02.2020) та до 8,148792 грн разом з ПДВ (додаткова угода № 5 від 30.03.2020).

Господарський суд встановив, що жодної поставки природного газу за ціною, визначеною у п. 3.2 договору поставлено не було.

Господарський суд звертає увагу, що договір укладений 14.01.2020 і лише за січень 2020 року ціна природного газу підвищувалася двічі.

Пунктом 10.11 договору закріплено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та можуть коригувати у випадках, передбачених ст. 36 Закону України «Про публічну закупівлі».

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати: від 20.01.2020 за вих. № 1205/07-25 (а. с. 73 том 1), відповідно до якої вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом на 20.01.2020 становить 4.800,00 8.000,00 грн за 1.000 м. куб з ПДВ; від 03.02.2020 за вих. № 111/07-24 (а. с. 76 том 1), відповідно до якої вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом на 31.01.2020 становить 5.010,77 9.900,00 грн за 1.000 м. куб з ПДВ; від 24.02.2020 за вих. № 133/09-28 (а. с. 79 том 1), відповідно до якої вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом на 24.02.2020 становить 5.372,40 9.003,17 грн за 1.000 м. куб з ПДВ; від 26.03.2020 за вих. № 259/07-24 (а. с. 82 том 1), відповідно до якої вартість природного газу на внутрішньому ринку України станом з 01.03.2020 по 26.03.2020 становить 4.777,20 8.100,00 грн за 1.000 м. куб з ПДВ.

Господарський суд встановив, що договором визначено ціну за 1 куб. м природного газу у розмірі 5,6473693 грн разом з ПДВ, в той час як надані відповідачем довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати фіксували мінімальну ціну за 1 куб. м природного газу у розмірі 4.800,00 грн разом з ПДВ, 5.010,77 грн разом з ПДВ, 5.372,40 грн разом з ПДВ, 4.777,20 грн разом з ПДВ.

Тобто, довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати не фіксували збільшення вартості природного газу на внутрішньому ринку України.

Отже, надані відповідачем довідки не підтверджують коливання ціни на природний газ впродовж періоду з 14.01.2020 (дата укладення договору) до 30.04.2020 (узгоджена сторонами у договорі дата припинення поставки природного газу).

Крім цього, у довідках Дніпропетровської торгово-промислової палати не наведено розрахунку вартості природного газу на різні дати, зокрема, на дату подання цінової пропозиції, на дату укладення договору, не надано і динаміку зміни у бік збільшення або зменшення.

Більш того, довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати носять інформаційний характер.

Оскільки довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, носять виключно інформаційний характер, вони не можуть бути підставою (документальним підтвердженням) для підвищення вартості ціни договору на постачання природного газу.

Господарський суд наголошує, що визначальним у даній справі є те, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, яке (коливання) повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим та відповідати запропонованим змінам.

Матеріали справи не доводять наявності коливань ціни природного газу на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів.

Таким чином, укладення оскаржуваних додаткових угод до договору за вказаних обставин суперечить приписам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього закону.

Господарський суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Дослідивши фактичні обставини справи у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020 є нікчемними в силу положень статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, про що підставно вказав прокурор. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не вимагається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Відносно позовної вимоги щодо застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом стягнення з відповідача на користь позивача-2 безпідставно отриманих коштів на загальну суму 166.233,68 грн в порядку статті 1212 ЦК України господарський суд зазначає таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові № 2 від 22.01.2020, № 3 від 06.04.2020, № 4 від 25.02.2020, № 5 від 30.03.2020 до договору № 41DВ497-207-20 поставки природного газу від 14.01.2020.

Нікчемність цих додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У частині 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 ЦК України.

Водночас неправильна юридична кваліфікація позивачем та відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікую правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини; зазначення позивачем конкретної норми права на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.219 у справі № 487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

З урахуванням встановлених обставин поставки і оплати газу до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 1 статті 670 ЦК України, а не статті 1212 ЦК України.

Правова позиція щодо застосування правових норм, у аналогічних правовідносинах, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором.

Так, відповідачем отримано оплату за природний газ у розмірі 808.678,22 грн.

Фактично відповідач поставив природний газ у кількості 113.759,97 куб. м.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна за 1.000 куб. м складає 5.647,3693 грн разом з ПДВ (20 %).

Отже, загальна вартість поставленого відповідачем позивачу природного газу складає 642.444,56 грн.

Відтак, відповідач недопоставив позивачу природний газ на суму 166.233,66 грн (808.678,22 грн - 642.444,56 грн).

Оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку, що прокурор підставно просить суд повернути сплачену за природний газ грошову суму, який передано позивачу-2 у меншій кількості.

Так, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошові кошти у розмірі 166.233,66 грн підлягають задоволенню. В частині стягнення 0,02 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають (некоректність розрахунку).

Оцінка аргументів учасників справи

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на правові позиції, викладені у постановах апеляційної інстанції, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду від 29.01.2019 по справі №922/595/18.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, літ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) на користь Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 42-А; ідентифікаційний код 43326090) 166.233,66 грн (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять три грн 66 коп) основної заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, літ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 2.493,51 грн (дві тисячі чотириста дев`яносто три грн 51 коп) судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 0,02 грн основної заборгованості відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк