Рішення

від 18.07.2022 по справі 910/19486/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2022Справа № 910/19486/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участі секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейтур»

про стягнення 2 610 149, 36 грн (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.02.2022).

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 18.07.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська митниця Держмитслужби звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейтур» про зобов`язання повернути майно за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором відповідального зберігання від 29.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 24.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено судове засідання на 07.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 відкладено судове засідання на 28.02.2022.

23.02.2022 від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява щодо зміни предмета позову, яка належним чином оформлена та прийнята судом до розгляду.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З урахуванням наведеної норми ГПК України та заяви позивача, остаточними позовними вимогами по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 2 610 149, 36 грн.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

За наведених обставин призначене на 28.02.2022 судове засідання з розгляду справи не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 призначено судове засідання на 27.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 замінено позивача Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359) на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555). Закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 18.07.2022.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2022 надав пояснення суду та підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач, у судове засідання 18.07.2022 не з`явився.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Після ведення воєнного стану відновив свою роботу в загальному доступі з 20.06.2022.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.07.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 між Київською міською митницею ДФС (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУМИФІНІНВЕСТ» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 166с (надалі Договір).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 прийнято рішення реорганізувати територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України. Вказаною постановою створено територіальні органи Державної митної служби України зокрема Київську митницю Держмитслужби шляхом приєднання до неї Київської міської митниці ДФС, Київської митниці ДФС, Житомирської митниці ДФС та Черкаської митниці ДФС.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємств та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИФІНІНВЕСТ» 10.03.2020 змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейтур».

Предметом Договору є обов`язок зберігача прийняти від поклажодавця і під митним контролем зберігати установку Universal HDD «UNI-36x50 SІІ», y комплекті, а також повернути поклажедавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач майно (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено перелік майна, що передається на зберігання, а саме установка Universal HDD «UNI-36x50 SІІ», cep. № 36500416025 в кількості 1 шт. на загальну суму 2 610 149, 36 грн.

Місце зберігання майна - місто Київ, вул. Колекторна, 1Д (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, порядок передачі майна на зберігання оформляється Актом приймання - передачі майна.

Згідно п. 1.5. Договору, порядок повернення майна із зберігання майно видається після пред`явлення представником поклажодавця або особою, зазначеною ним як одержувач, накладної підписаної керівником митниці та завіреною печаткою.

На виконання умов Договору, позивач згідно акта про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 29.08.2018 передав відповідачу товар - установку Universal HDD «UNI-36x50 SІІ», cep. № 36500416025 в кількості 1 шт. на загальну суму 2 610 149, 36 грн на зберігання.

Пунктом 3.1.6. Договору передбачено, що зберігач зобов`язаний надавати можливість поклажодавцю оглядати майно та вжити заходи, необхідні для забезпечення схоронності майна.

Згідно пункту 3.1.4. Договору зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути майно.

На підставі наказу Голови комісії з реорганізації Київської міської митниці ДФС «Про проведення інвентаризації» від 07.08.2020 № 13 призначено проведення в митниці інвентаризаційних заходів станом на 10.08.2020.

На підставі вказаного наказу, 14.09.2020 проведено інвентаризацію майна прийнятого на відповідальне зберігання за договором від 29.08.2018 № 166с.

За результатами проведення інвентаризації, позивачем за місцем зберігання майна (м. Київ, вул. Колекторна, 1Д) не виявлено відповідного майна, переданого відповідачу на зберігання, що підтверджується Інвентаризаційним описом матеріальних цінностей, прийнятих на відповідне зберігання від 14.09.2020 та Протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 22.09.2020.

07.10.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 25 від 01.10.2021, в якій вимагав повернути товар, а у разі його втрати (пошкодження) відшкодувати вартість втраченого товару у розмірі 2 610 149, 36 грн, яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ч. 1 ст. 944 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1. ст. 949 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Наведенні приписи ст. 951 ЦК України також визначені сторонами у п. 5.2. Договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом встановлено, що позивачем було передано відповідачу на відповідне зберігання товар на загальну суму 2 610 149, 36 грн, однак, відповідач свої зобов`язання за договором, щодо зберігання майна не виконав, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 2 610 149, 36 грн.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕЙТУР» (65125, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ТРОЇЦЬКА, будинок 25, ідентифікаційний код 30608000) на користь КИЇВСЬКОЇ МИТНИЦІ ЯК ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (03124, місто Київ, БУЛЬВАР ГАВЕЛА ВАЦЛАВА, будинок 8-А, ідентифікаційний код 43997555) грошові кошти у розмірі 2 610 149 (два мільйони шістсот десять тисяч сто сорок дев`ять) грн 36 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 152 (тридцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 24 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.07.2022.

Суддя І.В. Алєєва