Рішення

від 12.07.2022 по справі 910/605/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2022Справа №910/605/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій"про визнання недійсними договорів Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін: від позивача:Харицька А.М.від відповідача-1:Григоришен О.О.від відповідача-2:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій", в якому просить суд визнати недійсними укладені відповідачами: договір від 03.04.2017 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016 та договір від 17.05.2017 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" вказує, що оспорювані договори були вчинені директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" з перевищенням своїх повноважень, що вказує на їх недійсність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 19.01.2022) відкрито провадження у справі №910/605/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 22.02.2022.

07.02.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" надійшло клопотання про забезпечення судових витрат за завідомо безпідставним позовом, в якому відповідач-1 просить зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва суму коштів в розмірі 93 000,00 грн. для забезпечення відшкодування майбутніх витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" на професійну правничу допомогу в справі №910/605/22. В обґрунтування свого клопотання відповідач-1 вказує, що позов має ознаки завідомо безпідставного та інші ознаки зловживання правом на судовий захист. Зокрема, відповідач-1 вказує, що у 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" вже зверталось до суду із аналогічним позовом, однак такий позов був повернутий у зв`язку з не усуненням встановлених ухвалою суду недоліків позовної заяви; позивачем у вступній частині позовної заяви (навмисне, на думку відповідача-1) допущено описку у власній назві з метою приховання повторного звернення до суду; обґрунтування позову має штучний характер; позов поданий із істотним пропуском строку позовної давності за заявленими у ньому вимогами.

21.02.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" надійшов відзив (зданий до установи поштового зв`язку 18.02.2022) на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому відповідач-1 вказує, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" є необґрунтованими та штучними, оскільки статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" не відносить погодження договорів до виключної компетенції загальних зборів відповідача-2, а навпаки - передбачає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" без довіреності діє від імені товариства та укладає від його імені договори. При цьому, станом на дату укладення оспорюваних договорів директор відповідача-2 був і єдиним його учасником. Також відповідач-1 стверджує, що позивачем було пропущено строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними спірних договорів.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 постановлено розглянути клопотання відповідача-1 про забезпечення судових витрат в порядку письмового провадження; задоволено клопотання позивача про відкладення засідання; відкладено підготовче засідання у справі на 15.03.2022.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022, не відбулось у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" про забезпечення судових витрат за завідомо безпідставним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 призначено підготовче засідання у справі №910/605/22 на 07.06.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив - 7 днів з моменту ознайомлення з відзивом; закрито підготовче провадження у справі №910/605/22; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 23.06.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 відкладено судове засідання на 12.07.2022.

30.06.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просив покласти на позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 000,00 грн.

В судове засідання, призначене на 12.07.2022, з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег", надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача-1 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач-2 явку свого представника в засідання по справі №910/605/22, в тому числі в судове засідання 12.07.2022, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомляв, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча про місце дату та час засідань по справі №910/605/22 повідомлявся належним чином.

Так, ухвала суду від 31.01.2022 про відкриття провадження у справі №910/605/22 та всі послідуючі ухвали направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітолій" рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Незалежності, буд. 119.

Однак, поштові відправлення не були вручені відповідачу-2 та були повернуті до суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітолій" було належним чином повідомлене про розгляд справи №910/605/22, а також про призначені у даній справі засідання, в тому числі про призначене на 12.07.2022 судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідача-2 повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій".

В судовому засіданні 12.07.2022 судом завершено розгляд справи №910/605/22 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" укладено попередній договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 (надалі - Попередній договір), за умовами якого сторони зобов`язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" за кредитним договором №22/КВ-07 від 29.10.2007, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідно до листа від 25.05.2012 №2/01-17/34 замінено кредитора у зобов`язанні на АТ "Дельта Банк").

У пункті 1.2 Попереднього договору зазначено, що право вимоги до боржника належатиме Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" на момент відчуження в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" у зв`язку з його придбанням на відкритих торгах у вигляді електронних торгів (аукціонів) з реалізації активів АТ "Дельта Банк".

Згідно п. 3.1 Попереднього договору набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" права вимоги до боржника здійснюється шляхом відступлення АТ "Дельта Банк" прав вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" за кредитним договором №22/КВ-07 від 29.10.2007, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідно до листа від 25.05.2012 №2/01-17/34 замінено кредитора у зобов`язанні на АТ "Дельта Банк") та боржником та всіх договорів, що забезпечують виконання зобов`язань боржника.

Пунктом 3.3.2 Попереднього договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 05.09.2016) передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітолій" для забезпечення укладення основного договору зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" (зазначений у відповідному розділі цього договору) грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн. у строк до 08.09.2016 (включно).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітолій" для забезпечення укладення основного договору зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" (зазначений у відповідному розділі цього договору) суму гарантійного внеску для участі в електронних торгах у розмірі 1 200 000,00 грн. у строк до 12.09.2016 (включно) (3.3.3 Попереднього договору в редакції Додаткової угоди №1 від 05.09.2016).

03.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" було укладено договір доручення №ПД-18/16 (надалі - Договір доручення), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" зобов`язалося вчинити юридично значимі дії, які будуть мати наслідком укладення в майбутньому від імені та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за кредитним договором №22/КВ-07 від 29.10.2007, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідно до листа від 25.05.2012 №2/01-17/34 замінено кредитора у зобов`язанні на АТ "Дельта Банк").

У пункті 1.2 Договору доручення сторони домовились, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" з метою виконання доручення, зазначеного в п. 1.1 даного договору, зобов`язане вчиняти дії направлені на придбання для Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" права вимоги за кредитним договором шляхом участі від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" на відкритих торгах у вигляді електронних торгів (аукціонів) з реалізації активів АТ "Дельта Банк".

Відповідно п. 1.4 Договору доручення розмір винагороди Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" за виконання доручення за цим договором складає 2 400 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі за виконання кожного етапу послуг згідно п. 4.1 договору. Винагорода Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" включає в себе її витрати, пов`язані з виконанням доручення, зокрема, витрати по сплаті реєстраційного внеску для участі у відкритих торгах з придбання права вимоги.

03.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016 (надалі - Договір про розірвання від 03.04.2017), за змістом якого за взаємною згодою сторони дійшли згоди розірвати (припинити дію) попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016 з дати укладення цього договору.

У пункті 2 Договору про розірвання від 03.04.2017 сторони встановили, що сума 2 400 000,00 грн. з ПДВ, сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" за Попереднім договором, Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітолій" не повертається, а зараховується в рахунок виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" за укладеним між ними договором доручення №ПД-18/16 від 03.04.2017.

17.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" складено акт №1 приймання-передачі робіт (надання послуг), в якому сторонами зафіксовано належне надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" послуг по першому етапу доручення, винагорода за виконання яких складає 1 200 000,00 грн.

17.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016 (надалі - Договір про розірвання від 17.05.2017), за змістом якого за взаємною згодою сторони дійшли згоди розірвати (припинити дію) попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016 з дати укладення цього договору.

У пункті 2 Договору про розірвання від 17.05.2017 сторони встановили, що сума 2 400 000,00 грн. без ПДВ, сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" за Попереднім договором розподіляється наступним чином:

2.1 кошти в розмірі 1 200 000,00 грн. без ПДВ не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" за укладеним між ними договором доручення №ПД-18/16 від 03.04.2017;

2.2 кошти в розмірі 1 200 000,00 грн. без ПДВ підлягають поверненню на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій".

16.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітолій" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Волсстрой", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" всі права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" за попереднім договором купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.06.2016.

У абзаці 2 пункту 1.1 Договору про відступлення права вимоги зазначено, що за попереднім договором купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.06.2016 відступається право вимоги у сумі 2 400 000,00 грн.

13.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" укладено Додаткову угоду до Договору доручення, у відповідності до якої за взаємною згодою сторони дійшли згоди розірвати (припинити дію) Договору доручення №ПД-18/16 від 03.04.2017 зі всіма змінами та доповненнями до нього з дати укладення даної додаткової угоди.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що Договір про розірвання від 03.04.2017 та Договір про розірвання від 17.05.2017 укладені директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" з перевищенням своїх повноважень, у зв`язку з чим останні підлягають визнанню недійсними.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо дійсності оскаржуваних позивачем правочинів.

Суть доводів позивача про недійсність Договору про розірвання від 03.04.2017 та Договору про розірвання від 17.05.2017 зводиться до того, що Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" визначено, що до виключної компетенції зборів учасників належить затвердження будь-яких правочинів, договорів, в тому числі купівлі-продажу та доручення, однак рішення про затвердження оскаржуваних договорів про розірвання Попереднього договору учасниками відповідача-2 не приймалось та, до того ж, право вимоги до відповідача-1 за Попереднім договором було відступлене відповідачем-2 на користь позивача.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 90 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

У частині 3 ст. 92 Цивільного кодексу України вказано, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Так, позивач посилається на підпункт п) п. 10.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій", згідно з яким до компетенції зборів учасників товариства належить затвердження будь-яких правочинів, договорів, в тому числі купівлі-продажу (в т.ч. нерухомого майна), дарування (в т.ч. нерухомого майна), поставки, міни, ренти, лізингу, оренди (найму), суборенди (піднайму), позички, підряду, позики, кредиту, банківського вкладу, банківського рахунку, надання послуг, перевезень, зберігання, страхування ризиків та майна, доручення, комісії, управління майном, спільної діяльності.

Останнім абзацом п. 10.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" передбачено, що питання, зазначені в абзацах а-ж, ї-м відносяться до виключної компетенції зборів учасників товариства і не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відтак, затвердження правочинів не відносяться до виключної компетенції зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" та відповідно можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Згідно п. 11.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" виконавчим органом товариства є директор, який призначається зборами учасників товариства.

Директор в межах своєї компетенції, зокрема, вчиняє від імені товариства правочини, укладає договори, в тому числі купівлі-продажу (в т.ч. нерухомого майна), дарування (в т.ч. нерухомого майна), поставки, міни, ренти, лізингу, оренди (найму), суборенди (піднайму), позички, підряду, позики, кредиту, банківського вкладу, банківського рахунку, надання послуг, перевезень, зберігання, страхування ризиків та майна, доручення, комісії, управління майном, спільної діяльності (підпункт з) п. 11.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій").

З наведених пунктів статуту відповідача-2 вбачається, що укладення договорів, в тому числі Договорів про розірвання від 03.04.2017 та від 17.05.2017 входить до компетенції директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" та відповідно не підлягають обов`язковому затвердженню зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій".

Таким чином, наведені позивачем підстави недійсності Договорів про розірвання від 03.04.2017 та від 17.05.2017 - перевищення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" повноважень при їх укладенні, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями відповідача-1, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой".

Крім того, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №908/3568/16 та від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, а також у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс16 та від 12.04.2017 у справі №6-72цс17.

Щодо відсутності у позивача порушеного права у зв`язку з укладення відповідачами оспорюваних правочинів.

За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

З наведених приписів законодавства вбачається, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом; оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

В свою чергу, позивач не є стороною спірних правочинів, а відтак за правилами частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо він доведе, що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором; у результаті визнання договору недійсним та проведення реституції його права чи інтереси будуть відновлені.

Із оспорюваних договорів вбачається, що останні стосувались розірвання укладеного відповідачами Попереднього договору та були укладені більш ніж за півроку до укладення відповідачем-2 та позивачем Договору про відступлення права вимоги за Попереднім договором.

Тобто, позивач оскаржує договори, які були укладені між відповідачами за півроку до того, як у нього виникли певні права та інтереси щодо таких правочинів, в той час як сторони оскаржуваних договорів не заперечують їх дійсності.

При цьому, Договір про відступлення права вимоги передбачав відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" прав вимоги на безоплатній основі.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" не доведено ні укладення Договорів про розірвання від 03.04.2017 та від 17.05.2017 із перевищенням директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" своїх повноважень, ні наявності порушеного права позивача внаслідок укладення таких правочинів, а відтак і права оскаржувати правочини, які були укладені відповідачами задовго до вступу позивача у спірні правовідносини.

В даному випадку, суд приходить до висновку про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій", яке фактично відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" за Договором про відступлення права вимоги вимоги, які на момент вчинення такого правочину вже не існували, оскільки Попередній договір припинився у зв`язку з його розірванням за згодою відповідачів.

Однак, такі дії відповідача-2 ставлять під сумнів укладений з позивачем Договір про відступлення права вимоги, проте жодним чином не свідчать про недійсність Договорів про розірвання від 03.04.2017 та від 17.05.2017.

Щодо укладення відповідачами двох договорів про розірвання Попереднього договору, то суд вважає, що фактично Договір про розірвання від 17.05.2017 за своєю суттю є договором про внесення змін у Договір про розірвання від 03.04.2017 в частині перерозподілу розрахунків між відповідачами за Попереднім договором, що було обумовлено частковим виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" своїх зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітолій" за Договором доручення (згідно акту №1 приймання-передачі робіт (надання послуг) від 17.05.2017). Відтак, у даному випадку укладення двох правочинів про розірвання Попереднього договору не є обґрунтованою підставою для виникнення у суду розумних сумнівів з приводу дійсності таких правочинів, в той час як позивачем не доведено недійсності (невідповідності вимогам законодавства) цих договорів.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой".

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, то питання строку позовної давності не досліджується.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем було сплачено за звернення до господарського суду із даним позовом судовий збір у розмірі 4 962,00 грн., а відповідачем-1 заявлено до відшкодування витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 46 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

07.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" було подано до суду клопотання про забезпечення судових витрат, в якому відповідач-1 вказував, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 93 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідачем-1 було долучено докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до поданого до суду 30.06.2022 клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також до поданого 07.02.2022 клопотання про забезпечення судових витрат.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" в межах справи №910/605/22 здійснювалось адвокатом Оводом Андрієм Петровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №8532/10 від 28.11.2019) на підставі ордеру серії АІ №1214937 від 04.02.2022 та адвокатом Григоришен Олександром Олександровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №3875/10 від 22.01.2019), який був залучений до представництва інтересів відповідача-1 після мобілізації адвоката Овода А.П.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" було надано суду договір №01/02/2022 про надання правової допомоги від 01.02.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Лекс`Юс", та платіжні доручення №573 від 07.02.2022 на суму 31 000,00 грн. та №575 від 16.02.2022 на суму 15 000,00 грн.

Детальний опис робіт, виконаних адвокатами викладений у змісті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Лекс`Юс" (Адвокатське об`єднання) укладений договір №01/02/2022 про надання правової допомоги від 01.02.2022, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в суді першої інстанції у справі №910/605/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" про визнання недійсними договорів від 03.04.2017 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016 та від 17.05.2017 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №ПД-18/16 від 01.09.2016

За змістом пункту 4.1 вказаного договору сторони досягли згоди, що вартість правової допомоги, яка визначена у п. 1.1 та п. 2.1 договору, становить 93 000,00 грн.

Згідно із викладеним у клопотанні про розподіл судових витрат описом наданих послуг професійної правничої допомоги в суді першої інстанції під час розгляду справи №910/605/22 Адвокатським об`єднанням було витрачено;

- 18 годин часу, вартістю 38 000,00 грн. на вивчення позовної заяви та доданих до неї документів, що включає у тому числі консультацію клієнта щодо необхідності надання інформації та додаткових документів, узгодження форми і змісту письмових документів для подання до суду, їхній правовий аналіз, узгодження з клієнтом правової позиції по справі, оцінку попереднього звернення ТОВ "Волсстрой" до суду та підстав такого звернення і причин повернення позовної заяви у справі №910/13534/21, підготовку та оформлення, подачу безпосередньо до суду клопотання про забезпечення судових витрат за завідомо безпідставним позовом;

- 4 годин часу вартістю 8 000,00 грн. на підготовку та оформлення відзиву на позовну заяву, узгодження правової позиції з клієнтом, надіслання відзив на позовну заяву суду та іншим учасникам справи.

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжними дорученнями №573 від 07.02.2022 на суму 31 000,00 грн. та №575 від 16.02.2022 на суму 15 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом в межах даної справи було встановлено, що фактично через вчинення відповідачем-2 недобросовісних дій - укладення з позивачем Договору про відступлення права вимоги до відповідача-1 за Попереднім договором, якого не існувало (припинився у зв`язку з його розірванням) на момент укладення такого договору, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом для захисту (відновлення/збереження) права, яке він очікував набути за наслідками укладення такого договору.

Відтак, суд приходить до висновку, що даний спір виник саме у зв`язку з неправильними діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій", внаслідок яких позивач вимушений звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, а відтак на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати позивача та відповідача-1 на відповідача-2.

Таким чином, зважаючи на відсутність клопотання, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача-2 витрат відповідача-1 на оплату послуг адвоката у розмірі 46 000,00 грн., а також витрат позивача на оплату судового збору у розмірі 4 962,00 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1/1; ідентифікаційний код 32333011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" (04211, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 1, корпус 3, приміщення 207В (офіс 6); ідентифікаційний код 40003578) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Незалежності, буд. 119; ідентифікаційний код 32459529) про визнання недійсними договорів відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Незалежності, буд. 119; ідентифікаційний код 32459529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волсстрой" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1/1; ідентифікаційний код 32333011) судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій" (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Незалежності, буд. 119; ідентифікаційний код 32459529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стратег" (04211, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 1, корпус 3, приміщення 207В (офіс 6); ідентифікаційний код 40003578) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 000 (сорок шість тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 26.07.2022.

Суддя Р.В. Бойко