Рішення

від 25.07.2022 по справі 916/819/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/819/22

За позовом: Комунального підприємства Болградської міської ради «Горводоканал» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Терещенка, буд.43, код ЄДРПОУ - 37548545, електронна адреса: bolgradvodokanal@ukr.net)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Корнієнко Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство (далі - КП) Болградської міської ради «Горводоканал», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Корнієнко Ольги Миколаївни (далі - ФОП Корнієнко О.М.) про стягнення заборгованості у розмірі 16 480 грн 58 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/819/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач - КП Болградської міської ради «Горводоканал», підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 20.06.2022р.

Відповідач - ФОП Корнієнко О.М., заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 13.06.2022р.

Позивач у справі зазначає, що 12.03.2020р., на підставі Рішення виконавчого комітету Белградської міської ради Одеської області від 12.03.2020р. №75, між КП Болградської міської ради «Горводоканал» (Виконавець) та ФОП Корнієнко О.М. (Замовник) укладено Договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою у м. Болград №1399/20 щодо утримання об`єкта благоустрою площею 51,0 кв.м., що розташований за адресою: вул. 25 Чапаєвської дивізії, 63 А, м. Болград, Одеська область.

У відповідності до п.6.1. Договору строк його дії до 12.03.2021р. Пунктом 6.3. Договору передбачено продовження строку його дії у випадку не звернення Замовником за один місяць до строку закінчення дії Договору ще на один рік.

Позивач зазначає, що відповідачка не зверталась з відповідними заявами, у зв`язку з чим Договір продовжився до 12.03.2022р.

За умовами п.1.2. Договору Замовник взяв на себе зобов`язання сплачувати Виконавцю пайову участь у розмірі 1 071 грн щомісячно.

Однак, в порушення умов Договору ФОП Корнієнко О.М. не сплачує пайові внески у встановлений Договором строк, у зв`язку з чим за нею станом на 12.03.2022р. рахується заборгованість у розмірі 16 480 грн 58 коп., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків.

У зв`язку з порушенням ФОП Корнієнко О.М. умов Договору, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути на свою користь заборгованість з оплати пайових внесків у розмірі 16 480 грн 58 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що Договір пайової участі №1399/20 було укладено 12.03.2020р., тобто після виключення ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі вільної згоди відповідачки без будь-якого примусу, на підставі принципу свободи договору. При цьому, зауважує на тому, що обов`язки відповідачки зі сплати відповідного розміру пайової участі виникли не на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а на підставі Договору.

КП Болградської міської ради «Горводоканал» також відхиляє твердження ФОП Корнієнко О.М. стосовно того, що Договір укладено з неналежною особою, адже жодного позову стосовно визнання Договору № 1399/20 від 12.03.2020р. недійсним до суду не подавалося.

Крім того, позивач вважає, що ФОП Корнієнко О.М. невірно тлумачить п.5.2. Договору, за яким, зокрема, сторони звільняються від відповідальності за цим Договором у разі настання непереборної сили (дії надзвичайних ситуацій техногенного, природного та екологічного характеру), що унеможливлює його виконання.

На думку КП Болградської міської ради «Горводоканал», настання обставин непереборної сили звільняє від відповідальності (господарських санкцій) за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання, як то стверджує відповідачка у відзиві на позовну заяву.

ФОП Корнієнко О.М. проти позову заперечує повністю та у відзиві на позовну заяву зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2020р. виключено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою, зокрема, передбачався обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом пайової участі у розвитку інфраструктури такого населеного пункту.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019р. №132-IX доповнено ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» частиною 6, якою, зокрема, органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, заборонено вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об`єктів.

На підставі зазначеного ФОП Корнієнко О.М. вважає, що починаючи з 01.01.2020р. виключається обов`язок щодо залучення коштів пайової участі шляхом укладання договорів.

Крім цього, відповідачка звертає увагу суду на те, що ч.5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було закріплено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Таким чином, на думку відповідачки, враховуючи те, що КП Болградської міської ради «Горводоканал» не є органом місцевого самоврядування, воно не може бути суб`єктом правовідносин, які виникли б з договору щодо пайової участі.

Крім того, ФОП Корнієнко О.М. вважає, що форс-мажорні обставини, а саме: карантин, що був запроваджений у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та військова агресія Російської Федерації проти України, на підставі п.5.2 Договору звільняють її від обов`язку щодо виконання умов Договору.

ФОП Корнієнко О.М. також вважає, що наданий КП Болградської міської ради «Горводоканал» розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою заявник обґрунтовує розмір своїх вимог.

Так, на думку відповідачки позивачем не надано первинних документів на підтвердження факту наявності заборгованості та її розміру, а посилання позивача на Акт звірки взаємних розрахунків не є доречним, адже, даний акт не підписаний представниками сторін.

На підставі вищезазначеного, ФОП Корнієнко О.М. просить відмовити у задоволенні позовних вимог КП Болградської міської ради «Горводоканал» в повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 12.03.2020р., на підставі Рішення виконавчого комітету Белградської міської ради Одеської області від 12.03.2020р. №75, між КП Болградської міської ради «Горводоканал» (Виконавець) та ФОП Корнієнко О.М. (Замовник) укладено Договір №1399/20 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою у м. Болград, відповідно до п.1.1. якого Замовник зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою: м. Болград, вул. 25 Чапаєвської дивізії, 63 А, та території якого розташована площа 51,00 кв.м. (2шт розмір 4,15х6,15м), власником якої є Замовник, а Виконавець зобов`язується забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури.

За приписами ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною 3 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правовідносини щодо підстав та порядку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у тому числі щодо підстав для укладення відповідного договору, щодо його умов та щодо обов`язку сторін укласти цей договір, врегульовані, зокрема, нормами ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 17.10.2019р. №199-IX) передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Тобто, органам місцевого самоврядування надано право конкретизувати норми Закону і самостійно встановити, зокрема, порядок залучення коштів, в тому числі і порядок укладення договору про пайову участь.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 17.10.2019р. №199-IX) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

01 січня 2020р. набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019р. №132-IX, які скасовують ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019р. №132-IX, що набрав чинності 01.01.2020р., договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об`єктів.

Відповідно до ст.5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019р. у справі №914/2650/17.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із системного аналізу положень ст.ст.203 та 215 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що правочин може бути визнаний недійсним у випадку встановлення обставин недодержання вимог, визначених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, в момент вчинення відповідного правочину.

У постановах Верховного Суду від 09.01.2019р. у справі №759/2328/16-ц, від 12.05.2020р. у справі №917/84/19 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Таким чином, враховуючи відсутність прямої вказівки закону на нікчемність Договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою у м. Болград №1399/20 та відсутність доказів визнання вказаного Договору недійсним за рішенням суду, дійсність даного Договору презюмується.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що Замовник сплачує пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою у розмірі 1 071 грн щомісячно за кожен місяць утримання Виконавцем об`єкта благоустрою щомісячно протягом 10 днів наступного місяця, який йде за місяцем утримання об`єкта благоустрою.

Обсяги пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою визначені згідно з рішенням виконавчого комітету Болградської міської ради від 12.03.2020р. №75 відповідно до п.10 ч.2 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Згідно п.1.4. Договору Замовник здійснює оплату пайової участі у розмірі та у строки, встановлені п.1.2 цього Договору у готівковій формі через касу Виконавця або у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця, який зазначений у розділі IX цього Договору.

У відповідності до п.6.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 12.03.2021р.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що у випадку, коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією зі сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, цей Договір вважається продовженим на той самий строк.

Доказів звернення відповідачки з заявою про розірвання Договору матеріали справи не містять, отже, Договір є чинним.

Положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із положеннями ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, у ФОП Корнієнко О.М. наявний обов`язок з виконання умов Договору №1399/20 від 12.03.2020р., укладеного нею з КП Болградської міської ради «Горводоканал».

Щодо посилань відповідачки про відсутність в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів на підтвердження наявності заборгованості, суд зазначає, що умовами Договору не передбачено виставлення рахунку або складення акта виконаних робіт (наданих послуг) тощо, які були б підставою для сплати відповідних пайових внесків, адже, відповідно до умов Договору підставою для сплати таких внесків є сам Договір.

Суд також приймає до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Крім того, як вірно зазначено відповідачкою, Акт звірки взаємних розрахунків за Договором, наданий до позову, не підписаний ФОП Корнієнко О.М.

Таким чином, наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків до Договору кваліфікується судом як документ бухгалтерського обліку позивача, а не як доказ, на підставі якого встановлюється факт здійснення господарських операцій за Договором.

Заперечень щодо невірного розрахунку заборгованості за Договором від ФОП Корнієнко О.М. до суду не надходило.

Щодо посилань ФОП Корнієнко О.М. на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від обов`язків, що виникли за Договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.ч. 1-2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до п.5.2. Договору сторони звільняються від відповідальності за цим Договором у разі настання непереборної сили (дії надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру), що унеможливлює його виконання.

Дослідивши відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку, що відповідачкою помилково ототожнюється зобов`язання, що виникло на підставі Договору, та відповідальність за порушення такого зобов`язання.

Тобто, наявність обставин непереборної сили в порядку ст.617 Цивільного кодексу України та п.5.2. Договору звільняє саме від відповідальності, встановленої Договором, а не від самого зобов`язання.

На підставі вищезазначеного, суд встановив, що доказів належного виконання з боку ФОП Корнієнко О.М. умов Договору№1399/20 від 12.03.2020р. у період з 09.12.2020р. по 11.03.2022р. матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП Болградської міської ради «Горводоканал» про стягнення заборгованості у розмірі 16 480 грн 58 коп.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачку - ФОП Корнієнко О.М.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Болградської міської ради «Горводоканал» до Фізичної особи-підприємця Корнієнко Ольги Миколаївни про стягнення заборгованості у розмірі 16 480 грн 58 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корнієнко Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Болградської міської ради «Горводоканал» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Терещенка, буд.43, код ЄДРПОУ - 37548545, електронна адреса: bolgradvodokanal@ukr.net) заборгованість у розмірі 16 480 грн 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено у нарадчій кімнаті 25 липня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога