Рішення

від 27.07.2022 по справі 916/239/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/239/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (вул. Ангарська, буд. 1, смт. Авангард, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67806)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мідеос (вул. Локомотивна, буд 21А, м. Одеса, 65013)

про стягнення 133819,98 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Касьяненко Ю.Я.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Мідеос, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь: основний борг у розмірі 99795,00 грн, суму штрафних санкцій в розмірі 9115,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 5971,06 та 3% річних в розмірі 2419,69 грн за договором від 19.07.2018 №190718/1; основний борг у розмірі 16000,00 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 361,00 грн; 3 % річних у розмірі 157,81 грн за договором від 01.05.2017 №0104/1.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України, або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2022 позовну заяву Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/239/22; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на "28" лютого 2022 об 11:45.

Розгляд справи у судовому засіданні 28 лютого 2022 не відбувся, у зв`язку з запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, а також з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2022 року, оформленого протоколом №916-1/2022, яким, зокрема, з метою забезпечення безпеки працівників та відвідувачів суду рекомендовано суддям з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи.

Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14 березня 2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022, рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області з 14.03.2022 продовжити розгляд справ, раніше знятих з розгляду, ухвалою суду від 24.03.2022 судове засідання у цій справі було призначено на 28 квітня 2022 о 16:30.

28.04.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 30 травня 2022 о 14:15. Судове засідання 30.05.2022 о 14:15 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 30 травня 2022 було призначено судове засідання у цій справі на 27 червня 2022 о 12:30. 27 червня 2022 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні до 12 липня 2022 о 15:00.

Судове засідання 12 липня 2022 о 15:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 12 липня 2022 було призначено судове засідання у цій справі на 27 липня 2022 о 14:00.

У судовому засіданні 27.07.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

19.07.2018 між Державним підприємством "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мідеос (покупець) був укладений договір поставки товару №190718/1 (далі договір-1; а.с.12-15, т.1), згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити сім`я биків у гранулах (товар) в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору-1 передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в додатках до цього договору. Факт передачі товару у власність покупцю оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) товару лише з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

За умовами п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.5. договору-1 загальна ціна (вартість) товару за цим договором визначається в додатках до договору. Оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах, встановлених у додатках. Кінцева дата оплати вартості товару по даному договору визначена 31.01.2019.

Згідно з п.5.4. договору-1 у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. договору-1 він набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором, але не пізніше 31.01.2019. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

19.07.2018 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору-1 (а.с.16, т.1), відповідно до якої сторонами погоджена поставка товару на суму 99795,00 грн з умовами оплати: передплата у розмірі 25% вартості товару; залишкові 75% вартості товару оплачується покупцем рівними частинами протягом 9 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі чи видаткової накладної шляхом перерахунку на поточний рахунок продавця до 10 числа поточного місяця.

Отже, на виконання умов п.3.3. договору-1 між сторонами було укладено додаткову угоду №1, в якій визначили порядок оплати товару, водночас, у пункті 3.5. договору сторони обмежили кінцевий термін виконання цього обов`язку відповідачем, погодивши кінцеву дату оплати 31.01.2019, що узгоджується зі строком дії договору-1, передбаченим у п. 8.2. договору.

Згідно з наявною у справі видатковою накладною від 19.07.2018 №30 позивачем на виконання умов договору-1 було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 99795,00 грн (а.с.17, т.1). Натомість, відповідач даний товар не оплатив, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем, як і сам факт поставки товару, а тому станом на час вирішення спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором-1 становить 99795,00 грн., що також підтверджується актом звірки від 31.10.2019 (а.с. 18, т. 1).

01.05.2017 між Державним підприємством "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мідеос (замовник) був укладений договір про надання послуг по простою тварин №0104/1 (а.с.21-23, т.1; далі договір-2), згідно з п.1.1. якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги по достроковому простою його тварин в частині нежитлових приміщень, зазначених в Додатку №1 до договору.

Згідно з п.п.3.1., 3.2. договору-2 за послуги, які надаються виконавцем відповідно до п.1. договору, замовник сплачує виконавцю за 1 (один) місяць 5000,00 (п`ять тисяч) грн, в т.ч. ПДВ 20%. Плата за послуги сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа кожного місяця.

Пунктом 4.5. договору-2 передбачено, що в разі, якщо замовник не внесе плату за послуги в строк, передбачений п.3.2. даного договору, він сплачує пеню на користь виконавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору-2 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. Якщо у двотижневий строк до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на той же строк, на тих же умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Додатками №1, 2 до договору-2 сторонами був затверджений перелік нежитлових приміщень, що надаються для користування в межах договору (а.с.24, 26, т.1).

27.04.2018 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору (а.с.25, т.1), згідно з якою п.5.1. було викладено в такій редакції: «Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.04.2018.».

На виконання умов договору у період січень квітень 2018 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги за договором-2 на загальну суму 16000,00 грн, що підтверджується наявними у справі актами надання послуг: від 31.01.2018 №1 на суму 5000,00 грн; від 28.02.2018 №12 на суму 5000,00 грн; від 30.03.2018 №15 на суму 3000,00 грн; від 30.04.2018 №18 на суму 3000,00 грн (а.с.27-30, т.1).

Натомість, відповідач дані послуги не оплатив, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем, а тому станом на час вирішення спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором-2 становить 16000,00 грн., що також підтверджується актом звірки від 31.10.2019 (а.с. 18, т. 1).

Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, нарахував (а.с. 19-20, 31 т. 1):

- за договором поставки товару від 19.07.2018 №190718/1: пеню в розмірі 9115,42 грн; інфляційні втрати в розмірі 5971,06 грн; 3% річних в розмірі 2419,69 грн - за загальний період з 19.07.2018 по 09.05.2019 (а.с.19-20, т.1);

- за договором про надання послуг по простою тварин від 01.05.2017 №0104/1: пеню в розмірі 1201,69 грн; інфляційні втрати в розмірі 361,00 грн; 3 % річних у розмірі 157,81 грн за загальний період з 10.01.2018 по 09.05.2018 (а.с.31, т.1).

При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивачем не заявлено до стягнення з відповідача пеню за договором-2, розрахунок якої наведений у додатку до позовної заяви.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки товару від 19.07.2018 №190718/1 та за договором про надання послуг по простою тварин від 01.05.2017 №0104/1 в загальному розмірі 115795,00 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий від позивача товар та надані останнім послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку спірних сум за договором-1 судом було встановлено його часткову невірність, яка обумовлена, зокрема, тим, що: при визначенні періодів прострочення зобов`язання позивачем не було враховано умов п.3.5. договору, який визначає кінцеву дату оплати товару 31.01.2019; при здійсненні розрахунку суми пені позивачем не було враховано положень ч.6 ст.232 ГК України; при розрахунку суми 3% річних позивачем не були враховані умови додаткової угоди №1 в частині розстрочення платежу.

З урахуванням цих недоліків судом було здійснено власний розрахунок спірних сум в межах заявленого позивачем періоду (09.05.2019), за результатом якого судом встановлено, що вірними сумами є: пеня 7561,41 грн; 3% річних 1611,76 грн; інфляційні втрати 6147,58 грн. Водночас, з урахуванням положень ч.2 ст.237 ГПК України, інфляційні втрати за договором-1 підлягають стягненню з відповідача згідно з прохальною частиною позову, а саме в розмірі 5971,06 грн.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку спірних сум за договором-2 судом було встановлено його часткову невірність, яка виразилась, зокрема, у тому, що: при визначенні періодів прострочення зобов`язань позивачем було не вірно розтлумачено умови п.3.2. договору-2, який визначає, що оплата має бути здійснена не пізніше 10 числа місяця, тобто, останній день виконання зобов`язання є 10 число включно, а прострочення починається з 11 числа; позивачем розрахунок 3% річних на всю суму боргу здійснено починаючи з дати прострочення по першому місяцю зобов`язання (10.01.2018), а не по кожному місяцю окремо; при додаванні сум інфляційних нарахувань, які визначались по кожному місяцю окремо, позивачем допущено арифметичну помилку. З урахуванням цих недоліків судом було здійснено власний розрахунок спірних сум в межах заявленого позивачем періоду (09.05.2018), за результатом якого судом встановлено, що вірними сумами є: інфляційні нарахування 436,00 грн; 3% річних в сумі 107,01 грн; пеня в сумі 1187,76 грн. Водночас, з урахуванням положень ч.2 ст.237 ГПК України, інфляційні втрати за договором-2 підлягають стягненню з відповідача згідно з прохальною частиною позову, а саме в розмірі 361,00 грн, а нарахована позивачем у розрахунку пеня за договором-2 взагалі не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем щодо стягнення цієї суми не було заявлено в прохальній частині позову.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 115795,00 грн, пеню в сумі 7561,41 грн, 3% річних в сумі 1718,77 грн та інфляційні втрати в сумі 6332,06 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 2436,27 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постановах від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 14.06.2022 у справі №912/3600/20).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Так, у позовній заяві позивачем було зазначено, що ним планується понесення витрат на правничу допомогу відповідно до укладеного з Адвокатським бюро «Касьяненко та партнери» договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 №01-11/21 та додаткових угод до нього у розмірі 8000,00 грн, а також додатково гонорар у сумі 5000,00 грн, сплата якого на користь адвокатського бюро передбачена у разі досягнення мети представництва, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій.

04.07.2022 позивачем були подані до суду письмові пояснення (а.с.90-95, т.1), зокрема, щодо понесених ним у цій справі витрат на правничу допомогу, наголосивши, що в додатковій угоді №1 до договору позивач та адвокатське об`єднання визначили вартість послуг у твердій сумі в розмірі 8000,00 грн, яка не залежить від обсягу робіт та витраченого адвокатом часу, а також є меншою від суми послуг, спочатку визначеної на підставі прайс-листа. Крім цього позивач зауважив на тому, що згідно вимог процесуального закону обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 між Державним підприємством "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (клієнт) та Адвокатським бюро «Касьяненко та партнери» (бюро) був укладений договір про надання правової допомоги №01-11/21 (а.с.34, т.1), згідно п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, бюро зобов`язалось надавати правничу (правову) допомогу, а клієнт прийняти надану правничу (правову) допомогу.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами в додатковій угоді до договору. Фактичні витрати при наданні правничої (правової) допомоги компенсуються клієнтом.

Згідно з п.6.2. договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

01.11.2021 між позивачем та Адвокатським Бюро «Касьяненко та партнери» була укладена додаткова угода №1 до договору (а.с.35, т.1), в п.1. якої останні визначили форму надання правничої (правової) допомоги, яка буде виражатись в захисті прав клієнта шляхом представництва його інтересів в Господарському суді Одеської області, Південно-західному апеляційному господарському суді та інших судах України й перед іншими фізичними та юридичними особами, пов`язаного з вирішенням питання щодо підготовки документів та подання позову до суду про стягнення боргів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідеос», а також інші послуги, пов`язані з цими діями.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 за надання бюро правничої (правової) допомоги, визначеної в п.1 угоди, клієнт зобов`язується сплатити гонорар. При розрахунку гонорару враховується складність наданих послуг та час, витрачений бюро, її партнерами та співробітниками. Розрахунок здійснюється за тарифами, вказаними в прайс листі бюро (а.с.36, т.1), який є невід`ємною частиною договору та додаткової угоди. В разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення з ТОВ «Мідеос» заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000,00 грн впродовж 5 банківських днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що на будь-якому етапі надання правової (правничої) допомоги сторони мають право скласти акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін.

Згідно з п.7 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що враховуючи складний фінансовий стан клієнта, періодичністю заробітку та скрутне матеріальне становище, визначити суму гонорару, який сплачує клієнт, у разі задоволення його вимог Господарським судом Одеської області, 8000,00 грн, а у разі судового захисту його прав та інтересів у Південно-західному апеляційному господарському суді 6000,00 грн. Після підписання акту приймання-передачі наданих послуг клієнт зобов`язується сплатити гонорар протягом 3-х календарних днів. У разі судового спору та винесення рішення по суті протягом 5-ти днів з дня набрання рішенням законної сили. В акті приймання-здачі наданих послуг сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої (правової) допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.

14.01.2022 між позивачем та адвокатським бюро було підписано акт приймання-здачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 №01-11/21 (а.с.37, т.1), в якому останні погодили надання позивачу правничої допомоги, визначеної додатковою угодою від 01.11.2021 №1, на загальну суму 10000,00 грн, яка полягає у наступному:

1) зустріч та консультація клієнта, узгодження правової позиції 1000,00 грн;

2) проведення перемовин з іншою стороною щодо досудового врегулювання питання 2000,00 грн;

3) підготовка та подання до суду позовної заяви (збирання документів, перемовини з стороною правовідносин, підготовка копій документів до позову та інше) 6000,00 грн.

Отже, відповідно до умов договору, в редакції додаткової угоди №1, між позивачем та адвокатським бюро було узгоджено, що вартість правової допомоги, що надається позивачу у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем, буде визначатись з урахуванням складності наданих послуг, витраченого адвокатом часу та з урахуванням тарифів, визначених у прайс-листі. Як встановлено судом зі змісту вищевказаного акту, всього позивачу при розгляді цієї справи була надана правова допомога на загальну суму 10000,00 грн, між цим, позивач та адвокатське бюро на власний розсуд у додатковій угоді №1 обмежили вартість послуг адвоката у суді першої інстанції сумою, яка дорівнює 8000,00 грн, і при заявленні до розподілу судових витрат позивач просить суд розподілити саме цю суму, а не ту, яка зазначена в акті.

Крім цього, умовами додаткової угоди передбачена додаткова винагорода адвоката у розмірі 5000,00 грн, яка підлягає оплаті за умов досягнення мети представництва, а саме прийняття судового рішення про стягнення з ТОВ «Мідеос» заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій. Як пояснив суду у судовому засіданні 27.07.2022 представник позивача, дана додаткова винагорода сплачується позивачем адвокатському об`єднанню лише в одному випадку у разі повного задоволення судом позову позивача.

Отже, проаналізувавши зміст поданих позивачем доказів на підтвердження обставин понесення витрат на правничу допомогу та враховуючи пояснення представника позивача щодо умов сплати додаткової винагороди, а також часткове задоволення судом позову, суд вважає, що витрати позивача в частині основного гонорару відповідають критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже враховуючи відсутність в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та доказів на підтвердження обставин не співмірності цих витрат, суд вважає, що ці витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 7855,77 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мідеос (вул. Локомотивна, буд. 21 А, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 40337314) на користь Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (вул. Ангарська, буд. 1, смт. Авангард, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67806, код ЄДРПОУ 00702897) борг в сумі 115795 /сто п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять/грн 00 коп, пеню в сумі 7561 /сім тисяч п`ятсот шістдесят одну/грн 41 коп, 3% річних в сумі 1718 /одну тисячу сімсот вісімнадцять/грн 77 коп, інфляційні втрати в сумі 6332 /шість тисяч триста тридцять дві/грн 06 коп, судовий збір в сумі 2436 /дві тисячі чотириста тридцять шість/грн 27 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 7855 /сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять/грн 77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 липня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля