Рішення

від 26.07.2022 по справі 918/346/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/346/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н. Церковної за участю секретаря судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" (вул. Грушевського академіка, буд. 24, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39589441) до Товариства з обмеженою відповідальністю (фірма) "КАНТ" (вул. Набережна, 1, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13972561) про стягнення заборгованості в сумі 30 484 грн. 59 коп.

в засіданні приймали участь:

від позивача - Якимчук О.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (фірми) "КАНТ" (далі - Відповідач), в якій просить стягнути заборгованість за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2021 року №41АР337-1631-20 в розмірі 30 484, 59 грн., що складається з:24 201,56 грн.-основного боргу, 2 438,44 грн. пені за порушення грошового зобов`язання, 345,74 грн. три відсотки річних з простроченої суми боргу та 3 498,85 грн. інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю (фірми) "КАНТ" було укладено договір №41АР337-1631-20 (далі - Договір) на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів. В подальшому сторонами договору були підписані додаткові угоди про продовження строку дії договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно підпункту 4.2 Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється Споживчем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Отстаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійнюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Позивач зазначає, що у грудні 2021 року та у січні, лютому та березні 2022 року здійснив поставку природного газу, а Відповідач прийняв поставлений природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та січень, лютий, березень 2022 року. В порушення зазначених вище умов Договору, Відповідачем, станом на день звернення до суду, заборгованість становить 30 484, 59 грн.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 липня 2022 року відкладено розгляд справи на 26 липня 2022 року

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2022 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився про причини своєї неявки суд не повідомив, про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд розглядає справу за відсутності такого учасника, відповідно до чинного законодавства за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (фірми) "КАНТ" (далі- Споживач) було укладено договір №41АР337-1631-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі-Договір). В подальшому сторонами Договору були підписані додаткові угоди про про продовження строку дії Договору та зменшення ціни на природний газ, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені додатковими угодами до Договору (а.с.10).

Згідно підпункту 4.2 Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється Споживчем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Отстаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійнюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.

01.10.2021 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №7 до Договору №41АР337-1631-20 від 01.01.2021 року (а.с.13).

Пункт 3.2 Договору про постачання природного газу було викладено в наступній редакції: "Ціна за 1000,00 кую.м. природного газу складає 31 394,91 грн., крім того ПДВ 20% 6 278,98 грн., всього з ПДВ 37 673,89 грн. Дані умови застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.10.2021 року." Всі інші умови укладеного Договору №41АР337-1631-2 від 01.01.2021 року залишаються без змін.

01.01.2022 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №1 до Договору №41АР337-1631-20 від 01.01.2021 року (а.с.14).

Сторони домовилися з 01.01.2022 року викласти пункт 1.1 та 1.2 Договору в наступній редакції: "1.1 Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу в 2022 році природній газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором".

До матеріалів справи додано акти приймання - передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.2021 року №41АР337-1631-20: №3РВ81013223 від 31.12.2021 року, відповідно до якого відповідачем за грудень 2021 року було спожито газу в обсязі 400,54 м3, вартістю 15 089,90 грн.; №3РВ82000535 від 31 січня 2022 року, відповідно до якого відповідачем за січень було спожито 880,29 м3, вартістю 57 812, 06 грн.; №3РВ82001228 від 28 лютого 2022 року, відповідно до якого відповідачем за лютий було спожито 70,86 м3, вартістю 3 200,32 грн.; №3РВ83002027 від 31 березня 2022 року відповідно до якого відповідачем було спожито 58,95 м3, вартістю 2 898,80 грн. (а.с.18).

До матеріалів справи додано акт звіряння взаємних розрахунків за період: грудень 2021 року - червень 2022 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю (фірми) "КАНТ" за Договором №41АР337-1631-2 від 01.01.2021 року, згідно якого у Відповідача існувала переплата у сумі 16 041,48 грн, в зв`язку з чим заборгованість споживача за отриманий у грудні 2021 року-червня 2022 року газ становить 24 201,56 грн. (а.с.17).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про виникнення між ними правовідносин щодо поставки природного газу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1-4 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором.

Судом було встановлено, що Позивачем протягом грудня 2021 року-березня 2022 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "фірма) "КАНТ" природний газ в обсязі 1 410,67 куб.м.

Так, відповідно до ч. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), постачання природного газу споживачу, що не є побутовим здійснюється за наявності у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної (газотранспортної) системи, договору розподілу (транспортування) природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ (ГТС), та присвоєння споживачу Оператором ГРМ (ГТС) персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу. ЕІС-код (EnergyIdentificationCode) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

Відповідно до п. 2 глави 5 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу даним споживачем.

Відповідно до ч. 17 розділу II Правил за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно з пунктом 12 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Отже, постачальник природного газу проводить нарахування за послуги з постачання газу на підставі даних, отриманих від споживача та/або Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) протранспортованого газу.

Так, сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі природного газу, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, зобов`язання Відповідача з оплати вартості газу є таким що настало після прийняття товару від Позивача, що підтверджується актами приймання-передачі.

Отже, факт поставки природного газу є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов`язання з оплати природного газу в обсягах та за ціною, визначеною постачальником в актах.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача вартості спожитого газу у розмірі 24 201,56 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивачем заявлено до стягнення 2 438,44 грн. пені за порушення зобов`язання, 345,74 грн. три відсотки річних з простроченої суми боргу та 3 498, 85 грн. інфляційних втрат.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Суд перевірив розрахунок 3 % річних, пені та втрат від інфляції за загальний період з урахуванням дат виникнення грошових зобов`язань по кожному акту, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 345,74 грн., пені у розмірі 2 438,44 грн. та втрат від інфляції у розмірі 3 498,85 грн такими, що підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Частинами 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 року Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 року Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, Відповідачем обставини, які повідомлені Позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі отриманого та спожитого газу за період з грудня 2021 року по березень 2022 року не надано.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2481,00 грн. покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238,240, 241,252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (фірма) "КАНТ"( вул. Набережна, 1, м.Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 13972561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м.Рівне, вул. Грушевського академіка, буд. 24, код ЄДРПОУ 39589441) заборгованість за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2021 року №41АР337-1631-20 в розмірі 30 484,59 грн., що складається з : 24 201,56 грн. основного боргу, 2 438,44 грн. пені за порушення зобов`язання, 345,74 грн. три відсотки річних з простроченої суми боргу та 3 498,85 грн. інфляційних втрат та судовий збір в сумі 2481,00 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2022 року.

Суддя Н. ЦЕРКОВНА