Рішення

від 26.07.2022 по справі 922/790/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/790/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу № 922/790/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит» (код ЄДРПОУ 32941180, АДРЕСА_2, тел.: НОМЕР_5, НОМЕР_6, +38(0472)360101; E-mail: info@aybolit.org),

до Фізичної особи-підприємця Касьяненка Захара Сергійовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; відомості про електронну адресу відсутні),

про стягнення коштів за невиконання зобов`язань по договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Айболит" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Касьяненка З.С., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 89296,33 грн, з яких: 56475,00 грн - борг; 9605,98 грн - інфляційне збільшення суми боргу; 3685,57 грн - 3% річних; 19529,78 грн - пеня, а також просить покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань по договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019 в частині надання позивачу послуг, перелічених в п. 1.2 цього договору та визначених у Специфікації № 1 від 15.10.2019, що є невід`ємною частиною зазначеного договору. У позовній заяві позивач зазначає, що згідно з умовами Договору виконавець (відповідач) зобов`язаний надати замовнику (позивачу) послуги - Консультації з налаштувань корпоративного порталу "Бітрікс24". Сторони підписали Специфікацію № 1 від 15.10.2019 до зазначеного Договору, в якій вказано конкретний перелік послуг та їх загальну вартість - 56475,00 грн. В день підписання Договору позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату по платіжному дорученню від 15.10.2019 № 7134 на суму 56475,00 грн, але станом на день подання позову відповідачем послуги по Договору не надано, Акти надання послуг у порядку, передбаченому цим Договором, не направлені позивачу на підпис та не підписані сторонами, відповідно до Специфікації жодного зі звітів не складено, не проведено налаштувань та навчань співробітників позивача. 21.12.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії повернути кошти в сумі 56475,00 грн, сплачені в якості передплати, та сплатити пеню за порушення строку надання послуг відповідно до умов договору. Відповідач у відповіді на претензію від 04.01.2022 відмовився виконати вимогу позивача, з посиланням на те, що предметом договору № 216 від 15.10.2019 про надання послуг є саме послуги з консультації про налаштування корпоративного порталу "Бітрікс24", відповідачем свої зобов`язання за Договором виконано у повному обсязі. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача боргу в сумі 56475,00 грн, пені на підставі п. 5.2 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочення, в сумі 19529,78 грн за період з 17.12.2019 по 18.02.2022, а також нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних в сумі 9605,98 грн за період з січня 2020 року по січень 2022 року та 3% річних в сумі 3685,57 грн за період з 17.12.2019 по 18.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2022 у справі № 922/790/22 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу встановлено 5-денний строк для подання відповіді на відзив з дня його отримання.

Зазначена ухвала вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України (реєстраційний номер рішення 104164781) та її копії у відповідності до ч. 4 ст. 120 ГПК України направлені на юридичні адреси позивача та відповідача листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

07.07.2020 за вх. № 6257 до Господарського суду Харківської області засобами поштового зв`язку від відповідача - ФОП Касьяненка З.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відповідачем надано всі необхідні послуги з консультацій відповідно до договору № 216 від 15.10.2019, вважає, що факт надання послуг за договором у повному обсязі підтверджується листами через електронну пошту між позивачем та відповідачем, копії яких додані до відзиву на позовну заяву.

Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту АТ "УКРПОШТА" про відстеження поштового відправлення № 6102271122283, копія ухвали суду від 03.05.2022 у справі № 922/790/22 про відкриття провадження по справі, що судом надсилалась листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу позивача, яка була вказана позивачем у позовній заяві та значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_2), не була вручена позивачу та повернута до суду з відміткою працівника оператора поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд даної справи.

Частиною 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Отже, в разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, судом було належно повідомлено позивача про відкриття провадження у справі за поданою ним позовною заявою та надано йому можливість для висловлення своєї правової позиції щодо наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, а також дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення сторін із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Позивач - ТОВ "Айболит" не скористався правом подати відповідь на відзив у відповідності до ч. 1 ст. 184 ГПК України, у встановлений судом строк та станом на день прийняття судом цього рішення відповіді на відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

На підставі зазначеного, зважаючи на те, що позивач був обізнаний про розгляд даної справи за поданою ним позовною заявою, його позиція по суті позовних вимог досить повно викладена у позовній заяві, та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на закінчення строку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, визначеного ст. 248 ГПК України, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу без відповіді позивача на відзив на позовну заяву за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані сторонами докази, суд встановив таке.

Як свідчать матеріали справи, 15.10.2019 між ТОВ "Айболит" (Замовником) та ФОП Касьяненком З.С. (Виконавцем) укладено договір про надання послуг № 216, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язався надати Замовнику послуги, перелічені в п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язався сплатити кошти за замовлені послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Виконавець зобов`язаний надати наступні послуги: Консультації з налаштувань корпоративного порталу "Бітрікс24", іменовані надалі "Послуги, відповідно до Специфікації № 1 від 15 жовтня 2019 року, що є невід`ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п. 4.1 договору надання послуг № 216 від 15.10.2019, ціна договору становить 56475,00 грн.

Специфікацію № 1 від 15.10.2019 до договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019 сторони узгодили конкретний перелік послуг, що мають бути надані відповідачем та визначили загальну суму послуг по договору - 56475,00 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору, виплата Замовником Виконавцю ціни Договору здійснюється шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, вказаний в цьому Договорі.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 100% від ціни договору по платіжному дорученню від 15.10.2019 № 7134 на суму 56475,00 грн.

Пунктом п. 1.3 Договору сторони визначили термін надання послуг - 45 робочих днів з моменту оплати послуги.

Послуги вважаються наданими після підписання акту прийому-здачі Послуг Замовником (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пп. 2.1-2.3 Договору, факт надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором підтверджується складанням Акту надання послуг (надалі іменується "Акт") у порядку передбаченому даним Договором. Виконавець складає Акт у 2-х автентичних примірниках і направляє його Замовнику протягом 3 робочих днів після закінчення надання послуг. Замовник, при відсутності в нього зауважень відносно наданих послуг, зобов`язується повернути Виконавцю Акт із підписом уповноваженої особи й печаткою в строк, не пізніше 3 робочих днів після отримання відповідного Акту від Виконавця. У випадку неповернення Замовником Виконавцю Акту у зазначений в Договорі строк, послуги вважаються наданими Виконавцем належно, а також прийнятими Замовником без зауважень.

Умовами пп. 3.1.2 п. 3.1 Договору передбачено обов`язок Виконавця надати послуги в повному обсязі і в строк, встановлений в п. 1.3. цього Договору.

Згідно з пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору, Виконавець розпочинає виконання робіт по Договору після повної оплати, але не пізніше 21 жовтня 2019 року.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за порушення строку надання Послуг, вказаного в п. 1.3 цього Договору, Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 8.1 та п. 10.11 Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами обов`язків за Договором.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 901 ЦК України, положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Тобто, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 ЦК України поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в Цивільному кодексі України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені кодексом, а містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України "Про аудиторську діяльність", Законі України "Про зв`язок" тощо. Окрім цього, положення цієї глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.

Враховуючи викладене, проаналізувавши правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019 та Специфікації № 1 від 15.10.2019 до зазначеного договору, дослідивши тексти зазначених Договору та Специфікації, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а предметом за цим договором є надання консультацій з налаштування корпоративного веб-порталу відповідача, саме налаштування цього веб-порталу та навчання співробітників відповідача належно ним користуватись.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав належним чином свої зобов`язання щодо сплати коштів за замовлені відповідачеві послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2019 № 7134 на суму 56475,00 грн.

Оскільки позивачем повну оплату за послуги по Договору внесено 15.10.2019, відповідач відповідно до умов п. 1.3 та пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору мав розпочати виконання робіт по Договору не пізніше 21 жовтня 2019 року та завершити їх у строк до 17.12.2019 включно.

Однак відповідач не виконав свої зобов`язання по Договору, не надав послуги у визначені договором строки згідно з переліком, погодженим сторонами в Специфікації № 1 від 15.10.2019 до договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019, не направив позивачу на підпис Акти надання послуг у порядку, передбаченому пп. 1.4, 2.1, 2.2 Договору, жодного зі звітів відповідно до Специфікації до Договору не склав, не провів налаштування веб-порталу відповідача та навчання його співробітників користуватись цим веб-порталом.

Позивач 21.12.2021 направив відповідачу претензію з вимогою протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії повернути сплачені в якості передплати кошти в сумі 56475,00 грн та відповідно до умов п. 5.2 Договору сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочки.

Відповідач у відповіді на претензію від 04.01.2022 відмовився виконати вимогу позивача, посилаючись на те, що предметом договору № 216 від 15.10.2019 про надання послуг є лише послуги з консультації про налаштування корпоративного порталу "Бітрікс24", які відповідачем виконано у повному обсязі.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки з тексту договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019 вбачається, що пунктом 1.2 зазначеного договору сторони передбачили обов`язок відповідача надати позивачу наступні послуги: Консультації з налаштувань корпоративного порталу "Бітрікс24" відповідно до Специфікації № 1 від 15 жовтня 2019 року, що є невід`ємною частиною даного Договору.

З тексту Специфікації № 1 від 15.10.2019 до договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019, якою сторони узгодили конкретний перелік послуг, що мають бути надані відповідачем, вбачається, що відповідач мав надати позивачу наступні послуги:

1. Ознайомлення з компанією:

- Вивчення підприємства (продукція, процеси, проблемні точки, структура компанії);

- Складання вимог і постановка цілей на впровадження;

- Опис сценарію роботи в Бітрікс24 менеджера Відділу продажів;

2. Налаштування порталу:

- Загальні налаштування;

- Налаштування структури компанії;

- Налаштування прав доступу (CRM, телефонія, адміністрування);

- Загальні налаштування CRM;

- Налаштування довідників;

- Налаштування стадій (Ліди, Угоди, Пропозиції, Рахунки);

- Імпорт з Exel (Ліди, Контакти, Компанії);

- Налаштування полів (Ліди, Контакти, Компанії, Угоди);

- Налаштування встановлених звітів в CRM;

- Налаштування шаблонів рахунків;

3. Автоматизація:

- Постійне повідомлення про необроблені Ліди;

- Заявка на покупку;

- Затвердження відпустки;

4. Звіти:

- Онлайн звіт в Telegram;

- Звіт по лідам за період;

- Звіт по рахунку за період;

- Звіт по угодах за період;

- Звіт по "забутим" клієнтам;

5. Підключення каналів комунікації з клієнтом:

- Підключення телефонії (без робіт з АТС);

- Інтеграція пошти;

- Віджет на сайт (онлайн чат, замовити зворотний дзвінок);

- Підключення Facebook, Telegram (bot), Viber (bot), Instagram (коментарі);

6. Навчання співробітників:

- Шаблон роботи для менеджерів;

- Загальне (завдання, жива стрічка, диск, групи);

- Навчання роботі в CRM;

- Навчання керівників;

- Тестування співробітників;

7. Після впровадження:

- Звіт роботи менеджерів (1 раз в тиждень) 4 рази;

- Консультаційна технічна підтримка 3 місяці.

Отже, відповідно до умов договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019 з урахуванням Специфікації № 1 від 15.10.2019 до зазначеного договору, предметом Договору є надання консультацій з налаштування корпоративного веб-порталу "Бітрікс24", безпосередньо налаштування цього веб-порталу та навчання співробітників відповідача належно ним користуватись, тому відповідач безпідставно посилається на те, що предметом договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019 є лише послуги з консультації про налаштування корпоративного порталу "Бітрікс24".

Судом відхиляється посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на листування через електронну пошту між позивачем та відповідачем як на підтвердження факту надання відповідачем всіх необхідних послуг по договору № 216 від 15.10.2019, оскільки додані до відзиву на позовну заяву копії електронних листів свідчать лише про часткове надання відповідачем послуг за договором.

Згідно з п. 1.4 Договору, послуги вважаються наданими після підписання акту прийому-здачі Послуг Замовником.

Відповідно до п. 2.1 Договору, факт надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором підтверджується складанням Акту надання послуг (надалі іменується "Акт") у порядку передбаченому даним Договором.

Пунктом 2.2 Договору сторони поклали на Виконавця обов`язок щодо складення Акту у 2-х автентичних примірниках і направлення його на підпис Замовнику протягом 3-х робочих днів після закінчення надання послуг.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду підписані сторонами Акти надання послуг та докази направлення таких Актів на підпис позивачу в порядку, передбаченому пп. 1.4, 2.1, 2.2 Договору, тому за відсутності таких Актів відповідно до умов Договору послуги не можуть вважатись наданими відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідачем не доведено факт надання у повному обсязі послуг по договору № 216 від 15.10.2019 з урахуванням Специфікації № 1 від 15.10.2019 до зазначеного договору.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з надання послуг у визначені договором строки згідно з переліком, погодженим сторонами в Специфікації № 1 від 15.10.2019 до договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019, та не повернув позивачу внесену передоплату за послуги по Договору по платіжному дорученню від 15.10.2019 № 7134 на суму 56475,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 56475,00 грн та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 5.2 Договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг (56475,00 грн), надання яких прострочено, за кожний день прострочення, в сумі 19529,78 грн за період з 17.12.2019 по 18.02.2022.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦКодексу України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до п. 5.2 договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019, за порушення строку надання Послуг, вказаного в п. 1.3 цього Договору, Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочки.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок ненадання послуг у визначені договором строки згідно з переліком, погодженим сторонами в Специфікації № 1 від 15.10.2019 до договору № 216 від 15.10.2019.

Відповідач не звертався до суду із заявою про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, що унеможливлює застосування спеціальної позовної давності згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Враховуючи внесення позивачем 15.10.2019 повної оплати за послуги по Договору, відповідач відповідно до умов п. 1.3 та пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору мав завершити виконання послуг в строк до 17.12.2019 включно.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та здійснивши власний розрахунок, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивачем до розрахунку пені безпідставно включено кінцеву дату виконання зобов`язання за договором (17.12.2019) та період, що виходить за межі 6-місячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (з 19.06.2020 по 18.02.2022), тому суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в сумі 5895,98 грн за період з 18.12.2019 по 18.06.2020 та відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 13633,80 грн за період 17.12.2019 та з 19.06.2020 по 18.02.2022.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 9605,98 грн за період з січня 2020 року по січень 2022 року та 3% річних в сумі 3685,57 грн за період з 17.12.2019 по 18.02.2022.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу статті 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення саме грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення (повернення) коштів в сумі 56475,00 грн, сплачених позивачем в якості передоплати за надання відповідачем послуг - Консультації з налаштувань корпоративного порталу "Бітрікс24" по договору про надання послуг № 216 від 15.10.2019, у зв`язку з ненаданням відповідачем зазначених послуг у строки, визначені умовами договору. При цьому, умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Таким чином, спір між сторонами виник за наслідками невиконання відповідачем зобов`язання про надання послуг, яке не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України, а тому на нього не можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 9605,98 грн та 3% річних в сумі 3685,57 грн, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного, враховуючи, що суд частково відмовив у задоволені позовних вимог, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Касьяненка Захара Сергійовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" (код ЄДРПОУ 32941180, АДРЕСА_2) 56475,00 грн боргу та 5895,98 грн пені; а також 1732,91 судових витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 13633,80 грн пені, 9605,98 грн інфляційного збільшення суми боргу та 3685,57 грн 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2022.

Суддя Н.А. Новікова