Ухвала

від 27.07.2022 по справі 927/482/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/482/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Ноувен М. П.

від 07.10.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барчук М. А., Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 14.06.2022

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім»

про розірвання договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу та витребування з володіння частки в статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.07.2022 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (повний текст складено 21.06.2022) у справі № 927/482/21.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.07.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру у 2021 році, а саме 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на час звернення з позовом, становила 2 270,00 грн.

Крім того, абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 (повний текст складено 21.06.2022) у справі № 927/482/21 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну про витребування з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки в розмірі 51,1 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім», що у грошовому еквіваленті становить 3 832 500,00 грн.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги на судові рішення ОСОБА_1 необхідно сплатити 124 055,00 грн (3 832 500,00 х 1,5 % х 200 %) + (2 270,00 х 2 х 200 %) судового збору.

Проте до матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 не додала доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявила клопотання про зменшення розміру судового збору, яке обґрунтовує тим, що отримує пенсію за віком, а розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання даної касаційної скарги перевищує 5 % розміру її річного доходу за попередній календарний рік, а тому просить зменшити розмір судового збору до 5 % розміру річного доходу. Отже, скаржник фактично просить звільнити його від доплати такого збору на суму 121 626,17 грн (124 055,00 грн - 2 428,83 грн).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).

Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору мотивовано тим, що майновий стан заявника не дозволяє сплатити його в повному розмірі, на підтвердження чого надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених ОСОБА_1 доходів за період з січня по грудень 2021 року на загальну суму 48 576,68 грн.

Водночас скаржником не в повному обсязі надано відомості про доходи, які підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що передував року подання касаційної скарги, тобто з 01.01.2021 по 31.12.2021. Такими доказами може слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що скаржником на підтвердження права щодо звільнення його від сплати судового збору не надано належних доказів та не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом, що не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (повний текст складено 21.06.2022) у справі № 927/482/21 має бути залишена без руху.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (повний текст складено 21.06.2022) у справі № 927/482/21 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду належні докази, що підтверджують підстави зменшення розміру судового збору.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець