Рішення

від 26.07.2022 по справі 420/3850/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3850/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» (вул. Володі Дубініна, 8, офіс 16, м. Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 6578), про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» (далі - ТОВ «САПФАЙЄР») звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 року та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаеного судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Представник позивача зазначив, що між ТОВ «САПФАЙЄР» та «SELINUS GIDA INSAAT PETROL TASIMACILIK VE DIS TICARET» укладено контракт купівлі-продажу №SFE0111 від 01.11.2021, відповідно до якого останній зобов`язується поставити, а ТОВ «САПФАЙЄР» прийняти та оплатити товар скло.

Вiдповiдно до вказаних умов контракту продавець виставив покупцю (ТОВ «САПФАЙЄР») рахунок-профому №00-5837 вiд 05.01.2022 на загальну суму 23104,00 долари США, що становить 100% вартостi погодженої сторонами поставки. В проформi-рахунку вказано, що поставка відбуватиметься двома автомобілями (це обумовлено вагою вантажу та його площею).

31.01.2022 року представником ТОВ «САПФАЙЄР» було подано до відповідача митну декларацію №UA500500/2022/003365 для оформлення першої частини товару.

31.01.2022 року було отримано від відповідача Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200050/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/003365.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Представник позивача зазначає, що згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що сума грошового переказу у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі №Р122010501101909 від 05.01.2022 відрізняється від суми інвойса №00-6226 від 22.03.2022 року. Також в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт №SFE0111 вiд 01.11.2021, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Представник позивача зазначає, що платіжне доручення №Р122010501101909 від 05.01.2022 року на суму 23104,00 долари США становить 100% передплати згiдно рахунку-профоми №00-5837 від 05.01.2022 року, який відповідно включав в себе оплату за 2 машини скла.

22.01.2022 року після завантаженняи першого автомобіля був складений Iнвойс №00-6226 на суму 11556,00 доларів США, тобто на половину від загальної суми. При цьому, представник позивача зазначає, що половина вiд суми складає 11552,00 доларів США, між тим інвойс виданий на 11556,00 доларів США. Вказана рiзниця в 4 долари США обумовлена фактом завантаження тiєї площі скла, яка фактично могла бути завантажена з урахуванням вмiсткості авто.

Щодо відсутності в платіжному документi посилання на проформу-iнвойс представник позивача зазначає, що платіжний документ був сформований банком, а не імпортером при цьому сума, яка в ньому вказана, повністю збігається із сумою вказаною в проформi - iнвойсу №00-5837, а також збігається з датою здiйснення платежу, при наявності посилання на контракт яке міститься в платіжному документi iснують всі достатні підстави ідентифікувати його саме з поставкою яка відбулась.

11.02.2022 року представником ТОВ «САПФАЙЄР» було подано до відповідача митну декларацію №UA500500/2022/005038 для оформлення другої машити вантажу - скла листового.

11.02.2022 року було отримано від відповідача Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200085/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000131.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Представник позивача зазначає, що згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що в банкiвському платіжному документi наявне посилання лише на контракт №SFE0111 від 01.11.2021 що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Представник позивача зазначає, що платіжне доручення №Р122010501101909 від 05.01.2022 року на суму 23104,00 долари США становить 100% передплати згiдно рахунку-профоми №00-5837 від 05.01.2022 року, який відповідно включав в себе оплату за 2 машини скла. Інвойс на другу частину товару складений 31.01.2022 року.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що строк дії наданого до митного оформлення прайс листа від 01.01.2022 року складає 15 днів, тому на момент подання МД він є недійсним.

Представник позивача зазначає, що ціни, що були вказані в прайс-листі були дiйсні протягом 15 з дня їх видання. Однак, повна оплата вартості товару відповідно до п. 4.1. контракту була здійснена покупцем 05.01.2022 - в період дійсності цін на товар.

Декларантом надіслано листи та додаткові документи, проте митне оформлення товару за ціною договірною не відбулось, інспектором додатково зазначено, що в наданому прайс-листi наявне посилання на суб`єкта ТОВ «САПФАЙЄР» що передбачає що данна цінова пропозиція iндивiдуальна та не стосується усіх учасників ринку. Представник позивача зазначає, що жодним нормативно правовим актом України не передбачено вимог щодо прайс-листа, тим більш імперативного визначення, щодо його iндивiдуальностi або ж ні.

Відповідачу були надані всі документи, які підтверджували митну вартість товару за договором, а також був наданий висновок про вартісні характеристики товарів, а саме висновок, який був поданий декларантом після отримання від відповідача повідомлення про необхідність надати на підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи, однак вказані документи не були враховані відповідачем. Вважає, що розбіжності в документах виявлені інспектором такими не являються.

Позивач не згодний з рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 року та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 року, вважає їх протиправними.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позов, в обгрунтування чого зазначає, що надані позивачем документи мiстили розбіжності та не містили всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МК України, та обумовлювали необхiднiсть запитувати від декларанта встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.

Представник відповідача зазначає, що митним органом отримано лист уповноваженої особи ТОВ «САПФАЙЄР» щодо надання додаткових документів (податкову накладну від 16.11.2021 № 13, комерційну пропозицію вiд 25.12.2021 б/н, прайс-лист вiд 20.12.2021 б/н, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спецiалiзованою експертною організацією вiд 10.02.2022 №395, копію митної декларації країни вiдправлення вiд 25.01.2022 №0071005, карта рахунку №632 вiд 01.08.2021), в якому зазначено, що iншi документи надаватися не будуть.

Преставник відповідача зазначає, що по МД №UA500500/2022/003365 від 31.01.2022: 1) при визначенні митної вартості до ціни додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матерiалiв та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданий до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильнiсть визначення митної вартостi самого товару; 2) сума грошового переказу у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі №PI22010501101909 вiд 05.01.2022 вiдрiзняеться від суми інвойса 00-6226 вiд 22.03.2022 р. Також в банківському платіжному документi наявне посилання лише на контракт SFE0111 вiд 01.11.2021 що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здiйснюється оплата.

По МД №UA500500/2022/005038 вiд 11.02.2022: 1) при визначенні митної вартості до ціни додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матерiалiв та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданий до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильнiсть визначення митної вартостi самого товару; 2) в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт SFE0111 вiд 01.11.2021 що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата; 3) строк дії наданого до митного оформлення прайс листа від 01.01.22 складає 15 днів, тому на момент подання митноп декларації вiн є недійсним.

Між тим, представником ТОВ «САПФАЙЄР» до митниці надійшли документи, після дослідження яких відповідачем сформовані висновки про неможливість визнання заявленої митної вартості, з огляду на наступне:

- у наданому прайс-листі наявне посилання на суб`єкта ТОВ «САПФАЙЕР», що передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку;

- з наданих податкових накладних 4,6 вказаний товар « 8 мм скло тoнoвaнe cipe (вартість 483,33 грн та 266,67 грн), у податковій накладній 2 « 8 мм скло тоноване бронза» (вартість 268,356 грн). Таким чином ціна постачання одиниці товару відрізняється вiд цiни задекларованих товарів.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з МД №UA500500/2022/003365 від 31.01.2022 та №UA500500/2022/005038 вiд 11.02.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення склалових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарiв, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 КМ України були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та вiдмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Крім того, представник відповідача зазначає, що за допомогою інформації, отриманоп за результатами здiйснення митного контролю з зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиноп автоматизовано інформаційної системи (ЄAIC), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здiйснено:

- по МД №UA500500/2022/003365 від 31.01.2022 по товару №1 є більшим та становить: 0,5259 дол. США/кг (МД 13.01.2022 №UA500500/2022/1043), нiж заявлено декларантом 0,4925 дол. США/кг;

- по МД №UA500500/2022/005038 від 11.02.2022 по товару №1 є більшим та становить: 0,5259 дол. США/кг (МД 13.01.2022 №UA500500/2022/1043), нiж заявлено декларантом 0,4927 дол. США/кг.

Таким чином, представник відповідача вважає, що прийняті оскаржувані рішення є правомірним та скасуванню не підлягають.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги та додатково зазначив, що твердження відповідача про те, що декларантом не подані документи згідно з переліком не відповідає дійсності, оскільки, по-перше, відповідач вказує на перелік лише копіюючи його загальними тезами з МК України без конкретизації, по-друге, декларантом були наданi всi обов`язковi та визначені МК України документи.

Також представник позивача зазначає, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких уже здiйснено, сам собою не може бути підставою для витребування податкових документiв; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох iз фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК, є підставою для витребування додаткових документів (Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 13.03.2017 року №2). При цьому, представник позивача вважає, що отримана iз Центральної бази даних ЄАІС ДФС інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом цiни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. Крім того, відповідач в оскаржуваному рішення не наводить порівняльних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу.

Водночас, на думку представника позивача, відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить жодних пояснень чи обґрунтувань стосовно не можливості застосування певних другорядних методів, обмежуючись лише переліченням їх наявності.

Судом встановлено, що 01.11.2021 року між позивачем ТОВ «САПФАЙЄР» та Компанією «SELINUS GIDA INSAAT PETROL TASIMACILIK VE DIS TICARET» (Іран) укладено контракт купівлі-продажу №SFE0111, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар флоат скло, дзеркало в асортименті, відповідно до проформа-рахунків, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.4.1 контракту від 01.11.2021 року №SFE0111 продавець поставляє покупцеві товар на умовах 100% передплати банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця (а.с.23-28).

Відповідно до комерційної пропозиції від 04.01.2022 року, яка складена відповідно до контракту №SFE0111 від 01.11.2021 року скло 8мм за ціною 2311,20 поставляється двома вантажівками (а.с.37).

31.01.2022 року ТОВ «САПФАЙЄР» подано до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2022/003365 (а.с.147), в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (контракт, рахунок-фактура (інвойс) та інші документи).

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с.17-20).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.01.2022 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що сума грошового переказу у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі №Р122010501101909 від 05.01.2022 відрізняється від суми інвойса №00-6226 від 22.03.2022 року. Також в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт №SFE0111 вiд 01.11.2021, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Рішенням №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації фірми - виробника товару.

Декларантом подані додаткові документи, а саме: проформа інвойс, комерційна пропозиція, податкова накладна, лист одержувача, прайс лист, цінова довідка, картка рахунок.

В оскаржуваному рішенні №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 зазначено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ тa не спростовані наявні розбіжності у документах. Додатково зазначено, що у наданому прайс-листі наявне посилання на ТОВ «САПФАЙЄР», що передбачає що дана цінова пропозиція є індивідуальною та не стосується усіх учасників ринку.

11.02.2022 року ТОВ «САПФАЙЄР» подано до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2022/005038 (а.с.113), в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (контракт, рахунок-фактура (інвойс) та інші документи).

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с.49-52).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.02.2022 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Також в рішенні вказано, що в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт №SFE0111 вiд 01.11.2021, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата. Крім того, строк дії в прайс-листі від 01.01.2022 складає 15 днів, тому на момент подання митної декларації він є недійсним.

В рішенні №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації фірми - виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.

Декларантом подані додаткові документи, а саме: проформа інвойс, податкова накладна, лист одержувача, прайс лист, цінова довідка, квитанція.

В оскаржуваному рішенні №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 зазначено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ тa не спростовані наявні розбіжності у документах.

За розглядом додатково наданих документів уповноваженою особою в рішенні від 11.02.2022 зазначено, що у наданому прайс-листі наявне посилання на ТОВ «САПФАЙЄР», що передбачає що дана цінова пропозиція є індивідуальною та не стосується усіх учасників ринку. З наданих податкових накладних 4,6 вказаний товар « 8 мм скло тoнoвaнe cipe (вартість 483,33 грн та 266,67 грн), у податковій накладній 2 « 8 мм скло тоноване бронза» (вартість 268,356 грн). Таким чином ціна постачання одиниці товару відрізняється вiд цiни задекларованих товарів.

Також приймаючи оскаржувані рішення №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваномих рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності, ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В той же час в контранкті, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей не міститься.

Згідно з оскаржуваними рішеннями №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт №SFE0111 вiд 01.11.2021 та сума відрізняється від суми інвойса №00-6226 від 22.03.2022 року. У прайс-листі цінова пропозиція є індивідуальною та не стосується усіх учасників ринку і прайс-лист від 01.01.2022 є недійсним на момент подання митної декларації.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту №SFE0111 вiд 01.11.2021, який наданий митному органу, відповідно до п.2.2 якого експортна упаковна і маркування входить до вартості товару. Таким чином, є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в яких Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, щодо посилання в банкiвському платіжному дорученні лише на контракт №SFE0111 вiд 01.11.2021, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата суд зазначає наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту №SFE0111 вiд 01.11.2021, який наданий митному органу, згідно п.4.1. якого продавець поставляє покупцеві товар на умовах 100% передплати.

Відповідно до п. 5.4. контракту №SFE0111 вiд 01.11.2021 умови поставки товару на територію України встановлюються відповідно до рахунків-проформ, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно рахунку-проформи від 05.01.2022 року №00-5837 загальна сума поставки становить 23104,00 дол. США, що здійснюється двома поставками по 11552,00 дол. США (а.с.31).

05.01.2022 року позивач на виконання п. 4.1. контракту №SFE0111 вiд 01.11.2021 здійснив повну передплату на суму 23104,00 дол. США, що підтверджується копією платіжного доручення, яке видане Акціонерним товариством комерційним банком «Південний», та містить посилання на контракт №SFE0111 вiд 01.11.2021 року і призначення платежу (за скло) (а.с.33).

Суд з урахуванням поданих позивачем контролюючому органу документів у їх сукупності дійшов висновку, що банкiвське платіжне доручення ідентифікується, що не може свідчити про розбіжністі числового значення митної вартості товару.

При цьому, доводи відповідача щодо наявних розбіжностей: різні суми в банкiвському платіжному дорученні та інвойсі №00-6226 від 22.03.2022 року суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Банкiвське платіжне доручення підтверджує 100% передплату товару позивачем за поставку згідно контракту №SFE0111 вiд 01.11.2021, яка відповідно до рахунку-проформи від 05.01.2022 року №00-5837 здійснюється двома поставками. Інвойс №00-6226 від 22.01.2022 підтверджує ціну товару на суму 11556,00 дол. США за поставкою першої вантажівки скла (а.с.131). Суд вважає, що вказане підтверджує митну вартість товару.

Водночас відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Щодо доводів про те, що строк дії прайс-листа від 01.01.2022 складає 15 днів, тому на момент подання митної декларації він є недійсним суд вважає, що вказане не може впливати на визначення ціни товару з огляду на наступне.

Згідно прайс листа від 01.01.2022 року, строк дії якого становить 15 днів (а.с.34).

Відповідно до п. 4.1. контракту №SFE0111 вiд 01.11.2021 року продавець поставляє покупцеві товар на умовах 100% передплати бінківськими перерахунками на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно платіжного доручення 05.01.2022 року (а.с.33) оплата була здійснена покупцем в період дійсності цін на товар.

Суд вважає, що не заслуговує на увагу твердження митного органу про те, що в прайс-листі наявне посилання на ТОВ «САПФАЙЄР», що передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку з огляду на те, що ціна товару, відповідно до умов Контракту, зазначається у в рахунках-проформах.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України прайс-лист є додатковим документом, а не основним для підтвердження заявленої митної вартості. Таким чином прайс-лист не є доказом, який в першочерговому порядку впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів.

Також суд вважє безпідставними доводи відповідача що ціна постачання одиниці товару відрізняється вiд цiни задекларованих товарів відповідно до наданих податкових накладних, оскільки податковими накладними не підтверджується митна вартість товару згідно ст. 53 МК України.

Водночас, частиною 3 статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Отже, розбіжності та неповнота у документах, визначених саме частиною 2 статті 53 МКУ, є підставою для письмової вимоги митного органу про надання додаткових документів від декларанта.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/3850/22.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2481,00 грн.

Позивач у позовній заяві також просить суд стягнути 10 000,00 грн правничої допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання праничої допомоги. Відповідно на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» (вул. Володі Дубініна, 8, офіс 16, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38752629) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200050/1 від 31.01.2022 року та №UA500500/2022/200085/2 від 11.02.2022 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса