Постанова

від 26.07.2022 по справі 640/22080/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22080/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "13" вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свій Смак» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0916801206 від 10.112.2018,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свій Смак» звернулось до суду з позовом, в якому просило просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 10.12.2018 №0916801206 в частині визначення податковим органом суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) позивачем до Державного бюджету України за вересень 2018 року в розмірі 22 061,74 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 6 491,25 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Свій Смак» не порушувало норми Податкового кодексу України, а висновки Акту податкової перевірки не відповідають фактичним даним Єдиного реєстру податкових накладних, тому вимоги податкового повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0916801206 не відповідають дійсності та є безпідставними.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від "13" вересня 2021 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки платником податків відкориговані дані по декларації за квітень 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то підстави для прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, то платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Свій Смак», якою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження нарахувань з ПДВ за вересень 2018 року на суму 25 965 грн із розрахуванням штрафних санкцій відповідно до п.123.1 ст. 123 розділу V Податкового кодексу України.

За наслідками камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Свій Смак» за вересень 2018 року, складено Акт від 15 листопада 2018 року №18600/26-15-12-06- 16/40036839 про результати камеральної перевірки (далі також - «Акт»).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0916801206, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25965 грн. та штрафні санкції в розмірі 25% на суму 6491 грн. 25 коп. Всього на загальну суму 32 456 грн. 25 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" 30.11.2018 подано до ГУ ДФС України заперечення на Акт від 15 листопада 2018 року №18600/26-15-12-06- 16/40036839.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «Свій Смак» відповідно до листа від 06.12.2018 №118490/10/26-15-12-06-14, відповідачем висновки до Акту перевірки від 15.11.2018 №18600/26-15-12-06- 16/40036839, залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 №0916801206 протиправним, таким, що прийняте з порушенням податкового законодавства України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність.

Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов`язань, дата виникнення яких визначається відповідно до вимог статті 187 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно із приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України регламентує, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.4 Податкового Кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанцію про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначеними підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 №0916801206, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, на підставі висновків акта перевірки від 15.11.2018 №18600/26-15-12-06-16/40036839 та результатів розгляду заперечення від 06.12.2018 №118490/10/26-15-12-06-14 встановлено порушення п.187.1 ст.187 та п.201.1, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25 965 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 491 грн. 25 коп. Всього на загальну суму 32 456 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач зазначив, що підставою для скасування податкового повідомлення-рішення вважає те, що воно прийнято без врахування актуальних даних податкового обліку ТОВ «Свій Смак» та податкової звітності, які були уточнені відповідно до вимог Закону. Ці уточнення стосуються податкової декларації з податку на додану вартість від 23.10.2018 за вх. № 9230661069, за перевіркою якої складено Акт та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018.

Матеріалами перевірки встановлено, що на момент проведення перевірки (Акт від 15.11.2018) згідно з даними, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2018 року, позивачем подано декларацію 23.10.2018 за № 9230661069, згідно якої податкові зобов`язання ТОВ «Свій Смак» з податку на додану вартість становлять 25965 гривень, а сума податкового кредиту у той же час становить 0 гривень. Отже, встановлено порушення позивачем вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 25 965 грн. по декларації з ПДВ за вересень 2018.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Водночас, відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, п. 50.2 ст. 50 ПК України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Тож, у випадку отримання акту камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

За наведеного колегія суддів вважає, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 серпня 2019 року у справі № 815/4013/14, від 29 жовтня 2021 року у справі № 820/2523/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідь на виявлені податковим органом помилки у податковій декларації з податку на додану вартість поданої від 23.10.2018, подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 29.11.2018, у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2018 року.

Згідно з цим уточнюючим розрахунком, через самостійно виявлені помилки змінено підсумкові показники податкового кредиту в сумі 22 061,74 грн за результатами вересня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з єдиного реєстру податкових накладних у вересні щодо податкового кредиту ТОВ «Свій Смак».

Вказаний уточнюючий розрахунок від 29.11.2018 був виправлений за самостійним виявленням помилок, до винисення податковим органом оскаржуваного податкового-повідомлення рішення від 10.12.2018 №0916801206.

Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 (далі - Порядок).

Пунктом 6 розділу І Порядку передбачено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Порядок внесення змін до податкової декларації з ПДВ визначено у розділі IV Порядку.

Пунктом 1-3 розділу IV Порядку визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Зміст наведених вимог чинного законодавства у взаємозв`язку з формою податкової декларації з ПДВ та додатків до неї дають підстави для висновку, що виправлення помилок, допущених у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації та які не вплинули на числові показники декларації, проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого додається додаток 5 з відміткою «уточнюючий».

Так, суд зазначає, що для виправлення помилок у додатку 5, суть яких полягає у неправильному зазначенні індивідуального податкового номера контрагента (покупця або постачальника) в уточнюючому додатку 5 необхідно:

1) повторюється помилковий запис ІПН, при цьому вартісні показники вказуються зі знаком «-» (тобто сторнується);

2) вказується правильний запис за операціями з контрагентом за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки повністю (включаючи вартісні показники);

3) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється.

Отже, для коригування неправильного зазначеного ІПН у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ у складі уточнюючого розрахунку подається додаток 5 з відміткою у рядку з кодом « 013», що відповідає значенню «уточнюючий», в якому помилковий запис сторнується (відображається зі знаком «мінус» по відношенню до вартісних показників) і зазначається правильний запис.

Так, з матеріалів справи (із тексту позовної заяви, заперечень на Акт перевірки від 15.11.2018 та відповіді на заперечення позивача від 06.12.2018 №118490/10/26-15-12-06-14), вбачається що позивачем самостійно відкориговані відомості, виконано вказані вимоги та такий уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом 29.11.2018.

Зауваження до поданого уточнюючого розрахунку у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки платником податків відкориговані дані по декларації за квітень 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то підстави для прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "13" вересня 2021 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків