Постанова

від 27.07.2022 по справі 380/24180/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/24180/21 пров. № А/857/8383/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Єршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпос" до Головного управління Держпраці у Львівській областіпро визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення 12.04.2022 року, 11:32 год,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 15.04.2022 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Олімпос" звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ1 1382/410/ПД/АВ/ФС від 28 жовтня 2021 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпос» (код ЄДРПОУ 40009103) штрафу в розмірі 300 000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у порядку, передбаченому чинним законодавством, що регулює діяльність ГУ Держпраці у Львівській області як контролюючого органу у сфері дотримання законодавства про працю, провів перевірку (інспекційне відвідування) позивача та виявив ряд працівників, що під час проведення перевірки виконували трудові функції на різних посадах у ТОВ «Олімпос» без належного оформлення трудових відносин. Зазначив, що деякі працівники у своїх поясненнях вказали про проходження стажування на даному підприємстві, однак жодних документів на факт підтвердження такого, не надали. Звернув увагу, що укладені позивачем з працівниками договори про надання послуг відповідачу не надавались та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Оскаржуваною постановою № ЛВ11382/410/ПД/АВ/ФС, винесеною 28 жовтня 2021 р. першим заступником Головного управління Держпраці у Львівській області, відповідач застосував фінансову санкцію у вигляді накладення штрафу за порушення законодавства про працю ТОВ «Олімпос», а саме допуск працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України», чим порушено вимоги ч.1, ч.4ст.24 Кодексу законів про працю Українита вимогПостанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року.

Стверджуючи про неправомірність оскаржуваної постанови, позивач посилається на той факт, що 02.08.2021 року між ТОВ «Олімпос» як замовником та особами, зазначеними в акті інспекційного відвідування, протоколі про вчинення адміністративного правопорушення та постанові про накладення штрафу як виконавцями послуг укладено низку цивільно-правових договорів, за умовами яких особи-виконавці зобов`язались за винагороду надавати товариству послуги промоутерів. Такі договори були підписані з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вказані договори згідно п.6.1 були укладені на конкретний строкз 02 серпня до 31 серпня 2021 р. За умовами договорів (п.2.2) особи-виконавці надавали послуги промоутерів. До функцій промоутера входили обов`язки з вуличної реклами ресторану і залучення клієнта, супровід його до вільного столика з дотриманням карантинних обмежень. Протягом дня промоутер зобов`язувався залучити 30 відвідувачів ресторану і оформити 30 замовлень.Плата за надання послуги за згодою сторін встановлена у розмірі 20 грн. за кожне замовлення, що було обслуговане виконавцем.. Пунктом 1.2 договорів було визначено, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку і самі організовують процес надання послуги, надаючи послуги в зручний для них час. Контроль за виконанням договорів здійснював адміністратор ресторану.

Позивач зазначає, що за своєю природою така послуга є рекламою, непрофільним видом діяльності позивача. Зміст послуги полягає у живій рекламі особами-промоутерами послуг ресторану та супроводі гостей (клієнтів) до вільного столика.

Позивач категорично заперечує факт роботи чи виконання інших трудових функцій присутньою під час перевірки в ресторані «Борщ» ОСОБА_5 , яка 11.08.2021 року перебувала у ресторані першийдень та проходила співбесіду для прийому на роботу .

Трудові відносини в Україна регулюютьсяКодексом законів про працю Українита іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього (ст.2 Кодексу законів про працю).

Відповідно дост.259 Кодексу законів про працю Українивизначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати контроль на всіх підприємства, установах і організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування.

Згідно з пунктами 1,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 рокувизначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якогоспрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положеньПостанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877- Vвстановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.Статтею 6 Закону України«Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877- Vвизначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських ради обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далівиконавчі органи влади).

Згідноч.3ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877- Vсуб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення державного нагляду (контролю).

Як передбачено пунктами 19 та 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працюприпис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідуваннята підписується інспектором праці, що його проводив та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно п.8 Порядку 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

В свою чергу, об`єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування (п.13 Порядку № 823).

Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 17 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Відповідно до п.18 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Відповідно до п. 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Згідно із п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 №509(надалі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Згідно абз.2 ч.2ст.265 КЗпП Україниюридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно з ч.4ст.265 КЗпП Україништрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, необхідною умовою для накладення штрафу на осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Ст. 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до положень ч. 1ст. 1 Закону України "Про охорону праці"працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно ч.1ст. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно дост. 21 КЗпП Українитрудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3ст.24 КЗпП України).

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

При цьому, слід також зазначити, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно доЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом з`ясовано, що Акт за результатами проведеного позапланового заходу державного контролю ТОВ «Олімпос» № ЛВ11382/410/ПД/АВ, в якому зафіксовані виявлені порушення законодавства про працю, складено Головним управлінням Держпраці у Львівській області 20.08.2021 р.

Зазначений акт став підставою для складення 10.09.21 р. відносно директора ТОВ «Олімпос» С.Куріеріса протоколу про адміністративне правопорушення №ЛВ11382/410/АВ/П/ПТ, за змістом якого Ставрос Куріеріс, працюючи напосаді директора вказаного товариства, порушив вимоги ст.21, ч. 4ст.24 КЗпП України: допустив працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що містить ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Надаючи правову оцінку вказаному протоколу, Галицький районний суд м.Львова не знайшов у діях директора ТОВ «Олімпос» складу адміністративного правопорушення та 30.11.2021 р. виніс постанову про закриття справи про притягнення його до адміністративної відповідальності у відповідності до п.1 ч.1ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у діях директора ТОВ «Олімпос» відсутній факт допуску певних осіб до виконання трудових відносин без укладення трудового договору з огляду на укладення між ТОВ «Олімпос» та працівниками, зазначеними в акті перевірки та протоколі про вчинення адміністративного правопорушення цивільних договорів про надання послуг. Мотиви суду закріплені письмовими показами ОСОБА_1 , яка підтвердила факт перебування із ТОВ «Олімпос» на час перевірки Держпраціу цивільно-правових відносинах та ОСОБА_5 , яка категорично заперечила будь-які факти виконання робіт у ресторані ТОВ «Олімпос» під час проведення перевірки, оскільки лише проходила співбесіду і 12.08.2021 р. була прийнята на посаду менеджера (управителя) ресторану, що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 170 від 11 серпня 2021 року та повідомленням про прийняття на роботупрацівника від 11 серпня 2021 року. Також, ОСОБА_4 згідно наказу від 11.08.21 р. був прийнятий в штат ТОВ «Олімпос» на посаду бармена.

Вказана постанова Галицького районного суду м.Львова не оскаржувалась і набрала законної сили 10.12.2021 р.

Відповідно до ч.6ст.78 КАС Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постановою Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2022 року встановлено відсутністьтрудових відносин між ТОВ «Олімпос» та зазначеними працівниками, то з урахуванням вищенаведених нормст.78 КАС України, вказана постанова є обов`язковою для адміністративного суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) щодо допуску працівників до роботи без укладення трудових договорів. За таких підстав, суд повинен врахувати відсутність дій зі сторони відповідальної посадової особи ТОВ «Олімпос» (а отже - позивача) щододопущення працівників до виконання роботи без укладення трудових договорів.

З долучених до матеріалів справи договорів про надання послуг,укладених 02 серпня 2021 р. між ТОВ «Олімпос» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що надавачі послуг зобов`язуються за винагороду виконувати для товариства індивідуальний комплекс послуг промоутерів. Функції промоутера полягають у вуличній реклами ресторану (залучення клієнта, супровід його до вільного столика з дотриманням карантинних обмежень). Договорами встановлено чітке завдання виконавця - залучення 30 відвідувачів ресторану і оформлення 30 замовлень. Оплата за надання послуги за згодою сторін встановлена у розмірі 20 грн. за кожне замовлення, що було обслуговане виконавцем, а п.2.4 визначено, що виконавець (надавач послуг) усвідомлює, що матеріальний результат його послуги (винагорода) залежить від кількості організованих ним замовлень.

Як випливає з умов договору, особанадавач послуг за договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і сама організовує процес надання послуги, надаючи послуги в зручний для нього час. Контроль за виконанням договорів здійснював адміністратор ресторану.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що праця за вказаними договорами про надання послуг була несистематичною, юридично самостійною. Зі змісту договорів вбачається їх тимчасовий (сезонний) характер. Договори містять чітку домовленість сторін, цілі та завдання виконавців на досягнення щоденного конкретного результату надання послуги.

Тому вірними є висновки суду першої інстанції, що правовідносини, що виникли між ТОВ «Олімпос» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за своїм характером є саме цивільно-правовими відносинами.

Відповідно дост.21 Кодексу законів про працютрудовим договором вважається угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Характерними ознаками трудових відносин є: підпорядкування найманого працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, системна виплата заробітної плати за процес праці, виконання роботи за посадою, визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим Наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327, обов`язок роботодавця надати робоче місце, дотримання правил охорони праці.

Законодавством України передбаченаможливість вільного надання послуг за договором, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 Цивільного кодексу України).Відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1ст.901 Цивільного кодексу Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основними ознаками трудового договору є юридично несамостійна праця, яка протікає в рамках певного підприємства, установи, організації; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової функції відбувається в складі трудового колективу з виконанням певних норм праці.

З співставлення трудового договору з цивільно-правовим відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника по трудовому договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (підприємства, організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Таким чином, відносини, що виникають з договору про надання послуг (цивільно-правового договору) не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладення договору цивільного характеру між замовником і надавачем послуг обумовлюється свободою договору, визначеноюЦивільним кодексом України. Відтак, всі права, набуті сторонами правочину за ним підлягають виконанню і повинні здійснюватися, а сам договір вважається правомірним до визнання його судом недійсним (презумція правомірності правочину).

Така позиція відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України у складі Касаційного адміністративного суду (справа № 160/5315/19 від 26 травня 2020 року).

Окрім того суд зазначає, що відповідачем не спростовано та не надано доказів недійсності вказаних вище цивільних договорів та доказів звернення до суду із позовом про визнання таких договорів недійсними в установленому законом порядку.

Жодних відомостей про те, що вказані фізичні особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак, вказані договори про виконання робіт вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені між сторонами.

Крім того, інспекторами Управління при здійсненні інспекційного відвідування не встановлено, де знаходилися робочі місця вищевказаних осіб і яким чином вони створені.

За приписамистатті 204 ЦКправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору (в даному випадку, замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Предметом укладених між позивачем і вказаними особами договорів був саме кінцевий результат виконання робіт, а не процес праці; у договорі конкретно визначено строк виконання робіт, виконавцями самостійно організовувалася робота, та за її результатами отримано вартість наданих послуг (виконаних робіт), а не заробітну плату, що свідчить про цивільно-правовий характер цих договорів.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем жодним чином не доведено наявності підстав для прийняття оспорюваної постанови.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 380/24180/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 27 липня 2022 року.