Постанова

від 26.07.2022 по справі 140/16612/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/16612/21 пров. № А/857/7787/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

представника апелянта Бортнік І.В.,

представника позивача Терновий Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління статистики у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Денисюк Р.С. у м. Луцьк) у справі № 140/16612/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення у виконанні посадових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу від 08.11.2021 № 214-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », поновлення у виконанні посадових обов`язків головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області у Головному управлінні статистики у Волинській області з 08.11.2021, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він грубо порушує основоположне конституційне право позивача на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею та право на державну службу, суперечить приписам трудового законодавства, Закону України «Про державну службу», є прийнятим за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, має форму протиправного втручання у право позивача на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться з порушення закону.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління статистики у Волинській області від 08.11.2021 № 214-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області Головного управління статистики у Волинській області. Стягнуто з Головного управління статистики у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в розмірі 54095, 60 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Рішення суду в частині допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області Головного управління статистики у Волинській області та в частині стягнення середнього заробітку за відсторонення від роботи в межах суми за один місяць 10923,15 грн, з відрахуванням податків і зборів, допущено до негайного виконання.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що вакцинація проти COVID-19 направлена на запобігання зараженню вірусом всіх працівників підприємства, у тому числі й самого позивача. Суд погодився з тим, що запобігання зараженню вірусом, може розглядатись як легітимна мета, проте не може розглядатись як легітимна мета для обмеження позивача в праві на працю та на повагу до його приватного життя, яке полягає у праві вчиняти або не вчиняти дії, які не є обов`язковими для нього.

Відповідач не довів суду, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивача від роботи, який мав для останньої негативні наслідки, сприяв запобіганню зараженню вірусом інших працівників. Відповідачем не надано доказів, що застосовувалися інші альтернативні заходи обмеження контакту з працівниками, які б враховували, що позивач не був хворим, а також щодо неефективності інших протиепідемічних заходів, зокрема дотримання правил респіраторної гігієни, дотримання соціальної дистанції, дезінфекція тощо.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відмова або ухилення працівника, який не надає медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COV1D-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COV1D-19. Відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення є підставою для його відсторонення.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач з 1992 року працює в Головному управлінні статистики у Волинській області та з 24.12.2019 займає посаду головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області.

05.11.2021 за № 11-09/276-21 Головне управління статистики у Волинській області скерувало позивачу повідомлення про те, що з 08.11.2021 щеплення проти СOVID-19 є обов`язковим для працівників Головного управління статистики у Волинській області. У повідомленні містилося прохання до 16:00 05.11.2021 надати сектору управління персоналом документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Міністерством охорони здоров`я від 16.09.2011 №595. У разі ненадання зазначених документів до вказаного терміну позивача було попереджено, що 08.11.2021 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1545-III.

Від ознайомлення з вказаним повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти СOVID-19 ОСОБА_1 відмовилась, про що 05.11.2021 складено відповідний акт.

05.11.2021 о 15:50 Головним управлінням статистики у Волинській області складено протокол № 1 про доведення повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СOVID-19 до відома ОСОБА_1 .

Міністерство економіки України листом від 03.11.2021 № 4706-06/52950-03, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що відповідно до положення про нього забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу (постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 124), разом з Міністерством юстиції України і Національним агентством України з питань державної служби на виконання пункту 8 доручення Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 12.10.2021 № 47166/0/1-21, за результатами селекторної наради, проведеної під головуванням Президента України 11.10.2021, з урахуванням норм Постанови 1236 надало Державній службі статистики України рекомендований алгоритм дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19.

08.11.2021 відповідачем складено акт засвідчення випадку ухилення або відмови працівника від проходження вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, про те, що станом на 07:50 08.11.2021 ОСОБА_1 не надано документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Цього ж дня Головним управлінням статистики у Волинській області відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» на виконання вимог пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 винесено наказ № 214-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області відсторонено від роботи з 08.11.2021 до усунення причин, що зумовили відсторонення, як таку, що відмовляється, або ухиляється від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, обов`язковість яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 та не надала копію медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. З вказаним наказом позивач ознайомлена 08.11.2021 та вказала про незаконність, про що свідчить її власноручний підпис.

Позивач вважаючи спірний наказ протиправним, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Закон України «Про державну службу» регулює лише питання відсторонення від виконання посадових обов`язків у разі дисциплінарного провадження відносно державного службовця.

Так, статтею 72 Закону України «Про державну службу» визначено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків здійснюється лише одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення, тобто у зв`язку з вчинення дисциплінарного проступку.

Отож у всіх інших випадках відсторонення від роботи регламентується положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно зі ст. 46 КЗпП України допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, працівники відсторонюються від виконання роботи у разі ухилення чи відмови від обов`язкового щеплення та лише у порядку, встановленому законом.

У статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходи в порядку, встановленому законами України.

Спеціальними законами у цій сфері є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Частина 2 ст. 12 цього Закону № 1645-ІІІ визначає, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону № 1645-ІІІ профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ, стаття 27 якого щодо профілактичних щеплень, містить такі положення:

Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

З наведеного слідує, що до обов`язкових профілактичних щеплень віднесені ті, які включені до календаря щеплень, а також ті, що запроваджені проти поширення інфекційних хвороб. Перелік працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тобто Міністерством охорони здоров`я. Факт відмови чи ухилення від щеплення має бути належним чином задокументованим, відмова від обов`язкового профілактичного щеплення повинна бути засвідчена лікарем.

Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

У цьому календарі відсутнє обов`язкове щеплення від СОVID-19, проте зазначається, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, інший визначений медичний працівник, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг осіб, які підлягають щепленню у день, визначений для проведення щеплень. У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по закладу охорони здоров`я. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником (пункти 7, 15, 17 Положенням про організацію і проведення профілактичного щеплення, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551)).

Отже, законодавство визначає порядок фіксації відмови особи від щеплень.

Кабінетом Міністрів України прийнято 09.12.2020 постанову № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із подальшими змінами і доповненнями), пунктом 1 якої постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 31.03.2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2020 № 521 до Переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133, включений «COVID-19».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Міністерством охорони здоров`я України прийнято наказ від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928.

Згідно з цим наказом (зі змінами) обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; Закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

З огляду на дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, територіальних органів виконавчої влади, до яких належить, у тому числі Головне управління статистики у Волинській області.

Разом з цим, у пункті 4 цього наказу зазначено, що він набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування.

Офіційне опублікування здійснено у Офіційному віснику України від 08.10.2021; згідно відомостей із сайту Верховної Ради України, цей наказ набрав чинності 08.11.2021.

Також 08.11.2021 набрав чинності п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 за № 1236 пунктом 41-6.

Цим пунктом 46-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зобов`язано керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153(далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Тобто, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, та пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 пунктом 41-6, відповідно до якого, зокрема, на керівників установ покладено обов`язок забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена вказаним Переліком, почали діяти з 08.11.2021.

Саме з цього дня позивача, як державного службовця, який працює в територіальному органі виконавчої влади віднесено до категорії працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню (за відсутності встановлених законом протипоказань) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, підставою для прийняття наказу від 08.11.2021 є, зокрема, акт від 08.11.2021, яким зафіксовано ухилення або відмову працівника від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти CОVID-19.

Проте, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що такий акт складено відповідно до повідомлення начальника Головного управління статистики у Волинській області № 11-09/276-21 від 05.11.2021, яким повідомлялось всіх працівників та державних службовців про необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у термін до 05.11.2021.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що повідомлення начальника Головного управління статистики у Волинській області № 11-09/276-21 від 05.11.2021 про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 винесено без жодних правових підстав, адже законодавством для позивача до 08.11.2021 не було передбаченого проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Станом на 05.11.2021 не було чинних нормативно-правових актів, які б зобов`язували позивача бути вакцинованим для продовження проходження державної служби.

Також апеляційний суд звертає увагу на положення статті 27 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», які визначають порядок фіксації відмови від обов`язкових профілактичних щеплень. Будь-які інші закони іншого порядку не містять. Не містить цей законі іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.

У спірному випадку підставою для видання оскаржуваного наказу про відсторонення від роботи був, зокрема, акт фіксації випадку ухилення або відмови працівника від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти CОVID-19.

Отже, при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 не дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі лише власного акта, який сам по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення.

Відтак, лише після отримання визначеного законодавством документа у виді письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, або ж форми № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що була затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 № 2394, можна стверджувати про належну фіксацію відмови особи від профілактичного щеплення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, порушило її законне право на працю.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржений наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи доведеним факт протиправності спірного наказу, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, враховуючи вимоги КЗпП України, щодо допущення ОСОБА_1 до роботи на посаді головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області Головного управління статистики у Волинській області, стягнення середнього заробіток за час відсторонення від роботи та допущення рішення суду до негайного виконання в частині допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного спеціаліста відділу збирання даних та взаємодії з респондентами поліського регіону управління збирання даних та взаємодії з респондентами районів області Головного управління статистики у Волинській області і стягнення середнього заробітку за відсторонення від роботи в межах суми за один місяць.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління статистики у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року у справі № 140/16612/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 27 липня 2022 року