Рішення

від 26.07.2022 по справі 225/7279/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/225/210/2022

Єдиний унікальний номер судової справи225/7279/21

Дзержинський міський суд Донецької області

========================================================================

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2022 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі головуючого-судді Челюбєєва Є.В.,

за участю секретаря Панасенко Г.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донбаського державного коледжу технології та управління про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Провадження у справі відкрито 10.11.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що з 03.09.2008 по 31.03.2021 вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 31.03.2021 наказом №16-к від 30.03.2021 її було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

31.03.2021 вона знаходилась на своєму робочому місці, але відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні їй при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушеннямч.1 ст. 116 КЗпП України.

Згідно списків педпрацівників та співробітників на перерахування заробітної плати робітникам за квітень 2021 відповідачем у зв`язку з її звільненням було фактично сплачено у квітні два платежі на суму 5511,95 грн. та на суму 16209,44 грн., на загальну суму 21721,39 грн., фактично було нараховано при звільненні 26983,09 грн. (без утримання податків).

Повний розрахунок з нею був проведений 14.05.2021, коли їй було виплачено кошти за невикористану відпустку в розмірі 3296,02 грн., що із урахуванням сплачених податків складає 2653,30 грн.

Позивач вважає, оскільки відповідач несвоєчасно здійснив з нею повний розрахунок при звільненні та з моменту звільнення до моменту повного розрахунку пройшло 44 дні, з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 22276,64 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, про причини неявки суд не інформував.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, позивач в період з 03.09.2008 по 31.03.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 31.03.2021 наказом №16-к від 30.03.2021 позивача було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Згідно списків педпрацівників та співробітників на перерахування заробітної плати робітникам за квітень 2021 відповідачем було фактично сплачено позивачу у квітні два платежі на суму 5511,95 грн. та на суму 16209,44 грн., на загальну суму 21721,39 грн.

Повний розрахунок з позивачем був проведений 14.05.2021, а саме: позивачу було виплачено кошти за невикористану відпустку в розмірі 3296,02 грн., що із урахуванням сплачених податків складає 2653,30 грн.

Крім того позивач зазначає, що спору щодо нарахованих при звільнені сум немає. Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведений 14.05.2021, що є порушенням ст. 116 КЗпП України, і дійсно в даному випадку наступає відповідальність відповідача, передбачена ст. 117 КЗпП України.

В той же час, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі № 757/60544/16-ц).

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1 ст.94КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунку при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Статтею 233 КЗпП Українипередбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положеньст.233 КЗпПу взаємозв`язку з положеннями ст.117,237-1цьогокодексувказано, що «за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

Отже, у разі не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

За такого, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник, або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як вбачається із матеріалів справи, повний розрахунок з позивачем відповідачем проведено14.05.2021, а з даним позовом, зокрема з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач звернувся до суду04.11.2021.

У п.4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада 1992року №9 «Про практикурозгляду судамитрудових спорів» роз`яснено, що встановлені статтями 228,233КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторони.

Таким чином, позивачем пропущено тримісячний строк, встановленийст. 233 КЗпП України, при цьому суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, питання поновлення пропущеного строку не порушував, на будь-які обставини, що перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений законом строк, не посилався.

З огляду на вказане, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,81,130,141,263-265,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Донбаського державного коледжу технології та управління ( 85200, Донецька область м.Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 3-А, ЄДРПОУ 00173462) про стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Дзержинським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв