Рішення

від 14.07.2022 по справі 944/6630/21

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/6630/21

Провадження №2/944/529/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2022 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря Василиці Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Яворівської міської ради Львівської області про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їїй чоловік ОСОБА_2 . Разом вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, тобто вона фактично прийняла спадщину за законом, після смерті чоловіка.

06.07.2021року державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу №138/2021. До складу спадщини ввійшла земельна ділянка, площею 10га для ведення селянського(фермерського) господарства, що розташована за межами населеного пункту с.Нагачів Яворівського району Львівської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві довічного успадковуваного володіння.

Земельна ділянка площею 10,0га (рілля) була виділена ОСОБА_2 у довічне успадковане володіння рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів №372 від 28.11.1991р. «Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у довічне успадковане володіння для ведення селянського(фермерського господарства)».

На підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів №50 від 20.02.1992р. «Про видачу державного акта на право довічного успадкованого володіння землею фермеру ОСОБА_2 , жителю с.Нагачів», видано державний акт. на земельну ділянку площею 10,0га (рілля).

З метою отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку позивач звернулася до Яворівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, яке б належало померлому ОСОБА_2 .

Земельну ділянку площею 10,0га (рілля) вона використовує для ведення свого фермерського господарства «Кандяк» (ЄДРПОУ 30618290).

З моменту смерті спадкодавця ОСОБА_2 вона фактично вступила в управління спадковим майном до якого належить земельна ділянка, площею 10,0га для ведення селянського (фермерського господарства). На даний момент успадкована нею на праві довічного успадкованого володіння земельна ділянка, площею 10,0га проінвентаризована у складі земельної ділянки кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 для ведення фермерського господарства, що розташовано на території Яворівської міської ради Яворівського району,та перебуває у комунальній власності Яворівської міської ради і використовується нею для ведення фермерського господарства «Кандяк».

Просить суд постановити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 ,

який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку, площею 10,0 га для ведення селянського(фермерського) господарства згідно Державного акта Б №059134, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, площею 10,0868 га для ведення фермерського господарства на території Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області.

В судове засідання позивач не з`явилася, її представник адвокат Мельницька Г.В., на адресу суду скерувала заяву, у якій просить справу слухати у відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Яворівської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився на адресу суду скерував заяву, у якій просить справу слухати у його відсутності та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи ухвалити рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повню з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимогст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, щосуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі,з 07.06.1971року,що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Нагачівською сільською радою Яворівського району Львівської області 24 липня 1971року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

28.11.1991рокувиконавчим комітетомЯворівської районноїради народнихдепутатів, прийнято рішення№372«Про наданняземельної ділянкигр. ОСОБА_2 у довічнеуспадковане володіннядля веденняселянського (фермерськогогосподарства)», на підставі якого ОСОБА_2 було виділеноземельну ділянку,площею 10гаріллі удовічне успадкованеволодіння дляведення селянського(фермерськогогосподарства),без правапродажу та вилучено земельнуділянку кількістю10гаріллі відземлеволодіння колгоспу"Прогрес",передавши таку набаланс Нагачівськоїсільської ради.

20.02.1992р.на підставі рішення №50 виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів «Про видачу державного акта на право довічного успадкованого володіння землею фермеру ОСОБА_2 , жителю с.Нагачів», ОСОБА_2 видано Державний акт на земельну ділянку, площею 10,0га.

Відповідно до технічної документації щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Нагачівської сільської ради сформовано 47 ділянок. Передана ОСОБА_2 земельна ділянка для ведення селянського(фермерського) господарства, площею 10,0га проінвентаризована і облікована в документації з землеустрою як «ділянка ЛЯН-Д20», рілля, кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, площею 10,0868га.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №367919, фермерське господарство "Кандяк" зареєстровано як юридична особа у Яворівській районній державній адміністрації Львівської області 25.10.1999року за №1 412 120 0000 000970.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.07.2021р. №ПІ-234/0-258/0/63-21, слідує, що станом на 01.01.2000-01.01.2016рр на території Нагачівської сільської ради Яворівського району (за межами населених пунктів) у користуванні ФГ «Кандяк» обліковувалось 10 га землі (рілля).

Згідно довідки Управління земельних ресурсів у Яворівському районі №1881 від 25.03.2008р. земельна ділянка, площею 10,0га закріплена за ФГ «Кандяк».

Відповідно до наказу Державної служби статистики України від 19.08.2015р. №190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2015р. за №1084/27529, після 01 січня 2016 року формування зазначеної звітності не проводилось

За користування земельною ділянкою, площею 10,0га сплачується земельний податок.

Згідно інформації відділу у Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області (лист № 0-13-0.36-149/120-21 від 01.06.2021р.) передана ОСОБА_2 земельна ділянка площею 10,0 га (рілля) для ведення селянського(фермерського) господарства проінвентаризована на території Нагачівської сільської ради у складі земель сільськогосподарського призначення державної власності на підставі наказів Держгеокадастру України від 21.02.2019р. №59 та №129 від 13.05.2019р.

З листа ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо обставин формування вказаної земельної ділянки слідує, що архівний примірник державного акта Б №059134 зберігається в архіві Відділу у Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, розробник документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не додав копію державного акта до такої документації, а також в процесі формування ділянки допустив збільшення її площі.

Згідно акта приймання - передачі від 30.12.2020р. , у відповідності до ст.. 17,122 ЗК України, Указу Президента України від 15.10.2020р. №449/2020, Постанови КМ України від 16.11.2020р. №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру від 17.11,2020р №485, на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області №53-ОТГ від 15.12.2020р.(зі змінами, внесеними наказом №60-ОТГ від 21.12.2020р.) у комунальну власність Яворівської міської ради передано 6421,5451 га проінвентаризованих земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, площею 10,0868га для ведення фермерського господарства.

Успадкована на праві довічного успадковуваного володіння земельна ділянка, площею 10,0 га утримується і використовується позивачкою для ведення фермерського господарства та на даний час є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4625886000:02:000:0064 і згідно акту приймання-передачі від 30.12.2020р. передана із державної власності у комунальну власність Яворівської міської ради.

Відповідно до розпорядження КМ України від 12.06.2020 №718-р Нагачівська сільська рада Яворівського району Львівської області, на території якої за межами населеного пункту знаходилась земельна ділянка, площею 10,0 га для ведення селянського(фермерського господарства), увійшла до Яворівської міської ради(Яворівської ОТГ) Яворівського району Львівської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 01 грудня 1992року.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої серед іншого майна увійшло право постійного користування земельною ділянкою, площею 10га для ведення селянського(фермерського) господарства, що розташована за межами населеного пункту с.Нагачів Яворівського району Львівської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві довічного успадковуваного володіння в межах згідно з планом державного акта Б №059134, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № ІУ-306.

20.02.1992р. ОСОБА_2 було отримано право на довічне успадковуване володіння землею для ведення селянського фермерського господарства на території Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області та на її базі створено фермерське господарство «Кандяк», яке перебувало у його довічному володіння на час смерті.

Таким чином, ОСОБА_2 за життя на законних підставах набув право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно довідки №669 від 30.06.2021року, виданої Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На час смерті разом з ним проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_1 .

Позивач є спадкоємицею першої черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка. У Яворівській державній нотаріальній конторі 06 липня 2021року відкрита спадкова справа №138/2021.

З повідомлення №720/02-14 від 23.11.2021року завідувача Яворівською державною нотаріальною конторою Вахули О.В. вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 06 липня 2021року за вх.№464/02-14 була заведена спадкова справа №138/2021 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, яке б належало ОСОБА_2 , видача свідоцтва про право на спадщину є неможливим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.7, ч. 1 ст.19, ч. 1 ст.22, ч. 1 ст.23, ч.ч. 1-3 ст.56ЗК України1990року (в редакції, чинній на час видачі спадкодавцю правовстановлюючого документа на право постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним устатті 70 цього Кодексудля потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно статті 15-1 ЗК України(тут і далі у чинній редакції, якщо не зазначено інше) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із статтею 84 ЗК Україниу державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної га навчальної діяльності, розміщення відповідної

виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗКУкраїни передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1ст.92 вказаного ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які можуть набувати земельні ділянки у постійне користування, визначений у ч. 2ст. 92 ЗК України. Фізичні особи до вказаного переліку не належать.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, далі - ЦК України) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 2 статті 407 ЦК України, та частини 2 статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка

втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція» та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29цього Кодексу.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні

ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Крім цього, згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-цдо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Згідно положеньЦивільного кодексу Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України).

Таким чином, належне ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0 га., розташованою на території Нагачівської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, як майнове право, увійшло до складу спадщини після його смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивач, як спадкоємиця першої черги за законом, має право на спадщину у вигляді права постійного користування землею, проте не має іншої можливості оформити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 7, 12, 13, 141, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку, площею 10,0 га для ведення селянського(фермерського) господарства, Державний акт Б №059134, що є частиною земельної ділянки кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, площею 10,0868 га для ведення фермерського господарства на території Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3

проживає за адресою:

АДРЕСА_3 .

Відповідач: Яворівська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ 04056032

юридична за адресою: вул.Львівська, 15 м.Яворів

Львівської області, 81000.

СУДДЯ: Швед Н.П.