Ухвала

від 20.07.2022 по справі 344/8434/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8434/22

Провадження № 1-кс/344/3241/22

У Х В А Л А

20 липня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися із скаргою, в якій просять скасувати постанову старшого дізнавача ОСОБА_5 від 22.06.2022, а також клопотання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення до слідчого судді Івано-Франківського міського суду з клопотанням про накладення арешту на зазначену земельну ділянку, з метою недопущення її відчуження, задовольнити. В скарзі вказано, що дізнавачем ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №1201200959010000148 від 28.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , являються єдиними повноправними власниками земельної ділянки загальною площею 0,0498 га кадастровий номер 2610100000:14:001:0057, що розташована в АДРЕСА_1 , яка на даний час розділена на дві земельні ділянки кадастрові номери 2610100000:14:001:0195 та 2610100000:14:001:0196 і знаходяться у власності скаржника та його дружини. Незважаючи на це, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , із використанням підробленої технічної документації, незаконно заволоділи частиною даної земельної ділянки орієнтовною площею 0,0040 га, а тому скаржники позбавлені права вільно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм власним майном. Саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КПК України, скаржникам спричинено майнову шкоду, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 0,0040 га фактично вибула із їх законного володіння. У даному провадженні ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_4 визнано потерпілими. 14.06.2022 потерпілими у кримінальному провадженні до Івано-Франківського РУП ГУ НП в області в порядку ст. 220 КПК України було скеровано клопотання про накладення арешту на земельну ділянку. 04.07.2022 отримано супровідний лист від 23.06.2022 з постановою від 22.06.2022 про відмову в задоволенні клопотання. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки не зазначено, на яку ж саме земельну ділянку слід накласти арешт. Водночас, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово були допитані слідчим та дали розгорнуті свідчення, які наявні в матеріалах кримінального провадження. Саме в цих показаннях та у всіх долучених ними документах, а також у висновку експерта зафіксовано місцезнаходження земельної ділянки орієнтовною площею 0,0040 га, яка фактично вибула з їх законного володіння. Отже, на момент розгляду даного клопотання, було відомо про земельну ділянку, на яку слід накласти арешт. Відтак, дізнавачем безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання щодо звернення до слідчого судді Івано-Франківського міського суду з клопотанням про накладення арешту на зазначену земельну ділянку, з метою недопущення її відчуження.

Скаржники в судове засідання не з`явилися.

Представник скаржників адвокат ОСОБА_8 подала заяву про розгляд скарги без участі скаржників, які подану скаргу підтримують.

Дізнавач подала суду заяву, в якій просила про розгляд скарги за її відсутності та в задоволенні скарги відмовити. Вказала, що у даному випадку підстав для накладення арешту згідно ст.170 КПК України у кримінальному провадженні немає. Крім того, у клопотанні не вказано, на яку саме земельну ділянку необхідно накласти арешт.

22.06.2022 постановою дізнавача ОСОБА_5 , яка оскаржується, в задоволенні клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

В оскаржуваній постанові вказано, що у клопотанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зазначено, яку саме земельну ділянку має намір відчужити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та на яку земельну ділянку необхідно накласти арешт.

Відповідно до ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

У відповідності до вимог ст.110 КПК України постанова слідчого, дізнавача повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які обумовлюють її відмови, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено ч.1 ст.303 КПК України.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Частиною 2 ст.22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Згідно з ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.3 ст.93 КПК України). Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частиною 1 ст.220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.171 ЦПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання. Дізнавач уповноважений: 1) починати дізнання за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених цим Кодексом, відповідним оперативним підрозділам; 4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 5) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Дізнавач зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі. Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

Постанова від 22.06.2022 про відмову у задоволенні клопотання є обґрунтованою, відповідає вимогам ч.5 ст.110 КПК України, а наведене в ній мотивування є достатнім і релевантним прийнятому рішенню.

Що стосується вимоги скарги про задоволення клопотання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення до слідчого судді Івано-Франківського міського суду з клопотанням про накладення арешту на зазначену земельну ділянку, з метою недопущення її відчуження, то вона не підлягає задоволенню, оскільки в першу чергу до дискреції органу досудового розслідування належить визначення доцільності застосування тих чи інших заходів забезпечення кримінального провадження. Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ст.40-1 КПК України).

КПК України не встановлює дізнавачу обов`язку звертатися з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Частиною 2 ст.307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, скарга задоволенню не підлягає.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного, -

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1