Рішення

від 27.07.2022 по справі 344/19145/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/19145/21

Провадження № 2/344/1261/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської дитячої музичної школи № 1 ім. М.Лисенка про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Івано-Франківської дитячої музичної школи № 1 ім. М.Лисенка про поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивує тим, що вона працює на посаді викладача фортепіано і концертмейстера від 29.08.2017р., в дитячій музичній школі №1 ім. М. Лисенка у м. Івано-Франківську. 01.11.2021р. керівництвом дитячої музичної школи № 1 ім. М. Лисенка, директором - Кецало Ганною Володимирівною, ознайомлено її з повідомленням про обов`язкове щеплення проти COVID -19 в якому повідомлялось про те, що з 08.11.21р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID -19 є обов`язковим для працівників їхньої школи. Окремо, посилаючись на наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 просили до 08 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID -19 або довідку про абсолютні протипоказання. Повідомлялось, якщо до 08 листопада 2021 року вона не подасть одного із зазначених документів, то 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Період відсторонення без збереження зарплати не увійде до страхового стажу, що дає право на щорічну відпустку. Враховуючи це, нею 07.11.2021 року на адресу Дитячої музичної школи №1 ім.М.Лисенка направлено лист-повідомлення та передано особисто в руки керівництву школи 08.11.2021 року. В даному листі-повідомленні, вона повідомила, що керуючись статтею 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», вважає запитувану інформацію такою, що не підлягає до розголошення, оскільки являється медичною таємницею; відповідно до ч.3, 4 статті 284 Цивільного кодексу України відповідне щеплення є різновидом медичної допомоги, що проводиться виключно за згодою особи. Відповідно до статті 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці в залежності від…. стану здоров`я ... ; вакцинація/невакцинація не є виконанням трудових обов`язків; наголошувала, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою, а також, у відповідності до ст. 46 КЗпП, зазначала, що якщо у роботодавця є сумніви стосовно її здоров`я, не заперечувала проти медичного огляду. Незважаючи на це, як їй стало відомо, наказ про відсторонення її від роботи підписаний директором ДМШ №1 ще 05 листопада 2021 року, №99. Відповідно до даного наказу, її, викладача фортепіано, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. Підстава відсторонення - повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID -19 від 30.10.2021 №7. Вважає даний наказ незаконним та таким, що повинен бути скасований судом шляхом поновлення її на посаді, оскільки відповідний наказ про відсторонення від роботи суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству, а також порушує її конституційні права.

Зазначає, що відповідач не вживав жодних заходів для забезпечення її трудових прав, збереження її зайнятості, необґрунтовано відсторонив її від роботи без збереження заробітної плати, не запропонувавши можливість дистанційної роботи чи роботи з додатковими умовами, чим порушив її трудові права. У неї є Конституційне право на працю та медичну таємницю стосовно розголошення/нерозголошення запитуваної роботодавцем інформації.

Також позивачем зазначається, що відсторонення від роботи працівника на підставі вимог, зазначених у повідомленні про обов`язкове щеплення проти COVID -19, № 7 від 30.10.2021 р. є незаконним. Наказ про відсторонення її від роботи підписаний директором ДМШ №1 ще 05 листопада 2021 року, №99, відповідно до якого, позивача, викладача фортепіано, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили, є незаконним, та таким, що підлягає до скасування шляхом поновлення її на роботі. Враховуючи наведене просить суд поновити її на роботі на посаді викладача фортепіано і концертмейстера в Івано-Франківській дитячій музичній школі №1 ім.М.Лисенка; зобов`язати Івано-Франківську дитячу музичну школу №1 ім.М.Лисенка оплатити середній заробіток на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року, до дня поновлення на роботі.

20.12.2021 року директором Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім.М.Лисенка подано до суду відзив на позовну заяву, який обгрунтовуює тим, що письмовим повідомленням від 30.10.2021 року №7 позивача було повідомлено про можливе відсторонення від роботи у зв`язку із не проходження щеплення проти COVID -19. Вказане повідомлення було максимально інформативним. Позивачу було запропоновано надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID -19 або довідку про абсолютні протипоказання. Наказом директора школи від 05.11.2021 року №99 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи викладача фортепіано з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Наказ видано 05.11.2021 року (п`ятниця), позаяк згідно постанови КМУ відсторонення мало відбутись з 08.11.2021 року (момент набрання законної сили постановою КМУ).

Зазначає, що Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за №1161/19899. Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID -19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID -19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин. Позивач не вказує та не надає доказів того, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування. Відсторонення від роботи прямо передбачено на рівні законодавства. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Тобто, наказ видано на виконання прямої вказівки зазначеної постанови КМУ. В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату. Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Бездіяльність роботодавця, в даному випадку Школи в особі директора, з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, за ст.44-3 КУпАП. В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонення деяких працівників без виплати заробітної плати. Відповідно до законодавства забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування. Зазначену інформацію у позивача не вимагалось. Сертифікат вакцинації не належить до документів, які містять конфіденційну інформацію і в силу в положень постанови КМУ від 09.12.2020 року №09.12.2020 року №1236 має надаватись/пред`являтись в цілому ряді випадків. Будь-якої дискримінації в цьому немає, адже працівники відстороняються від роботи не через стан здоров`я (наявність якогось захворювання), а через невакцинацію.

Також представником відповідача зазначається, що позивачка в позовній заяві вказує на незаконність наказу від 05.11.2021 р. №99, проте, його не оскаржує, натомість просить поновити її на роботі та зобов`язати виплатити середній заробіток. При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються. Право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення. Враховуючи наведене просить відмовити у позові.

19.01.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, який обґрунтовує тим, що підставою для відсторонення позивачки від виконання роботи у оскаржуваному наказі вказане повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення COVID-19 від 30.10.2021 №24. Відповідно до ч.6 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження засвідчити це актом у присутності свідків. Жодних письмових документів про відмову позивача від обов`язкового профілактичного щеплення відповідачем не надано. Відповідачем не надано жодного письмового подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про не допуск до роботи позивачки. Також невідомо чи звертався відповідач із заявами до державної санітарно-епідеміологічної служби про роз`яснення процедури відсторонення позивача, яка на думку відповідача може становити загрозу санітарно-епідеміологічній безпеці учасників освітнього процесу. Відповідачем не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог ч.2 та ч.6 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.2 ст.27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, яке регулює відповідну сферу суспільних відносин, відповідач порушив законне право позивачки на працю. Зазначає, що відповідача було повідомлено про те, що позивач вважає запитувану в повідомленні інформацію про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19 інформацією такою, що не підлягає до розголошення, оскільки являється медичною таємницею. За таких обставин вважає, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог законодавства.

Окрім того позивачем зазначається, що в законодавстві України відсутня норма, яка б зобов`язувала будь-кого до примусової госпіталізації. У неї наявні всі необхідні щеплення передбачені ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». У оспорюваному наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно- епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він однозначно є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню.

22.02.2022 року позивачем подано до суду заяву про уточнення предмету позовних вимог через нові обставини, відповідно до якої зазначає, що наказом від 08.02.2022 року №9 «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » директор ДМШ №1 ім.М.Лисенка, Г.Кецало, допустила до роботи ОСОБА_1 , викладача фортепіано з 08.02.2022 року. Підстава: довідка про одужання від Covid-19. В зв`язку з цим, вимога у позовній заяві про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді викладача фортепіано і концертмейстера в Івано-Франківській дитячій музичній школі №1 ім.М.Лисенка, втратила свою актуальність, та знімається. Натомість просить суд визнати наказ Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім.М.Лисенка від 05.11.2021 року, №99, - про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » незаконним. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишається. Враховуючи наведене просить суд наказ Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім.М.Лисенка від 05.11.2021 року, №99, «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - визнати незаконним; зобов`язати Івано-Франківську дитячу музичну школу №1 ім.М.Лисенка оплатити середній заробіток на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по 08 лютого 2022 року, що є датою допуску до виконання трудових обов`язків; судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача фортепіано та концертмейстера Івано-Франківської ДМШ №1 ім.М.Лисенка з 01.09.2017 року по 31.05.2018 року, що підтверджується наказом від 29.08.2017 року №76 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », а також відміткою у трудовій книжці позивачки.

Із повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19 від 30.10.2021 року, яке підписано директором Івано-Франківської ДМШ №1 ім.М.Лисенка Кецало Г. вбачається, що викладача фортепіано ОСОБА_1 повідомлено про те, що до 08 листопада 2021 року їй необхідно надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації від Covid-19. У випадку ненадання підтверджуючих документів позивача буде відсторонено від роботи у встановленому порядку.

05.11.2021 року директором Івано-Франківської ДМШ №1 ім.М.Лисенка винесено наказ №99 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відповідно до якого відсторонено від роботи ОСОБА_1 , викладача фортепіано, з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19 від 30.10.2021 року №7.

Виданню вказаного наказу передувало повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19» і правовими підставами зазначеност. 46 КЗпП України, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ,Наказ Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлявся лист-повідомлення директору Івано-Франківської ДМШ №1 ім.Лисенка від 07.11.2021 року. В даному листі-повідомленні позивач зазначила, що 01.11.2021 року керівництвом музичної школи ознайомлено її з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та посилаючись на чинне законодавство України вказала, що підставою для відсторонення працівників від роботи є відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, проте вакцинація/невакцинація від COVID-19 за своєю суттю та змістом не є медичним оглядом, а тому відсторонення її від роботи з даних підстав є грубим порушенням законодавства про працю та порушує її трудові права. Не заперечує проти медичного огляду. Вакцинація/не вакцинація від Covid-19 за своєю суттю та змістом не є медичним оглядом.Тому, відсторонення від роботи у зв`язку з вакцинацією/не вакцинацією є грубим порушенням законодавства про працю та порушує її трудові права.

08.02.2022 року директором Івано-Франківської ДМШ №1 ім.М.Лисенка винесено наказ №9 «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » відповідно до якого на підставі довідки про одужання від Covid-19 ОСОБА_1 , викладача фортепіано, допущено до роботи з 08.02.2022 року.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюютьсяКодексом законів про працю України, Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб ,наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153.

Стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наразінаказом МОЗ від 04.10.2021 року№2153«Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:

центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність йогоКонституціїта законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗта питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивач ОСОБА_1 суду не надала доказів, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ№ 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами,він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КзпП).

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує нате, що «аби визначити, що це втручання потягнуло засобою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статтітобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом єЗакон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами,ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

«285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і ненайпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається зарахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке:

«306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19):

«Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Суд аналізуючи часові рамки прийняття даного наказу та відсторонення особи від роботи приходить до висновку, що винесення такого наказу 05.11.2021 не було передчасним, адже відсторонення відбулося саме з 08.11.2021 року, тобто наказ був відсилочним.

Таким чином суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .

Щодо посилання позивача про те, що сертифікат вакцинації порушує її право на таємницю про стан здоров`я, лікування, суд відхиляє, оскільки відповідно до ст.40 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я під лікарською таємницею слід розуміти інформацію, яка стала відома медичним працівникам й іншим особам у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина.

Згідно зст.286 Цивільного кодексу Українипід лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.

Сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме: факт вакцинації.

Згідно зістаттею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами державив питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) працівника від роботи не призвело до порушення конституційного права працівника на працю,яку він може отримати в інших формах підприємств чи установ.

Що стосується вимоги позивача про поновлення на роботі на посаді викладача фортепіано та концертмейстра Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім.М.Лисенка, слід зазначити наступне.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин, та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, 08.02.2022 року директором Івано-Франківської ДМШ №1 ім.Лисенка винесено наказ №9 «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » відповідно до якого на підставі довідки про одужання від Covid-19 ОСОБА_1 , викладача фортепіано, допущено до роботи з 08.02.2022 року, суд приходить до переконання, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про поновлення її на роботі.

Окрім того, оскільки вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу №99 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » задоволенню не підлягає, то не підлягає до задоволення вимога про стягнення з Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім.М.Лисенка на користь позивача заробітної плати за період незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 року до 08.02.2022 року.

Відповідно до положень ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,5,12,13,17-19,76-82,258,259,263-266,268,352,354,355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської дитячої музичної школи № 1 ім. М.Лисенка про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Татарінова О.А.