Рішення

від 28.07.2022 по справі 752/2497/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2497/21

Провадження № 2/752/1921/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 липня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді -Машкевич К.В., за участю секретаря - Гненик К.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФТ», 3-я особа: Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про захист прав споживача, стягнення коштів та відшкодування моральнї шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ГОУФТ» 2 875, 00 грн. вартості товару та 1 000, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що маючи намір придбати спортивний одяг, вирішила скористатися послугами Інтернет-магазину, обравши для співпраці Інтернет-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

30 листопада 2020 року вона замовила в даному магазині комплект спортивного одягу, який на офіційному веб-сайті магазину має назву «Комплект Burgundi с кофтой», чорного кольору, розміру L вартістю 2 790, 00 грн.

Зв`язавшись з менеджером магазину, вона внесла передоплату в розмірі 200, 00 грн. на банківську карту ОСОБА_2 - одного з засновників та бенефіціарних власників товариства.

10 грудня 2020 року вона отримала поштове відправлення і того ж дня повідомила менеджера, що має намір повернути товар, оскільки її не влаштував колір, розмір та якість товару.

Наступного дня менеджер їй повідомила, що повернення товару у них не передбачено, оскільки даний спортивний одяг / лосини та кофта / магазин позиціонує як білизну, оскільки вона прилягає до тіла і це максимально негігієнічно.

Однак, в описі до даного товару не вказано, що даний комплект є білизною, а на сайті Інтернет-магазину взагалі відсутня категорія « ІНФОРМАЦІЯ_2 » або «Нижня білизна».

При цьому менеджер повідомила, що товар можна обміняти.

В зв`язку з тим, що узгодити повернення товару з менеджером не вдалося, вона 11 грудня 2020 року направила придбаний комплект на адресу магазину.

17 грудня 2020 року їй повідомили, що готові повернути частину вартості товару, а саме за лосини, оскільки топ поверненню не підлягає і просили зменшити суму для повернення з 2 790, 00 грн. до 1 650, 00 грн.

Після тривалих переговорів відповідач відмовився прийняти товар і він був повернутий їй ТОВ «Нова пошта».

Придбаний нею у відповідача товар має неналежну якість, не відповідає опису якості даного товару на веб-сайті відповідача, товар при його придбанні нею не відповідав кольору та розміру.

Законом Ураїни « Про захист прав споживачів» їй надано право обміняти товар неналежної якості.

Крім того, в разі розірвання договору кошти споживачеві повертаються у день його розірвання.

Перелік товарів, що не підлягають обміну/поверненню/ затверджується Кабінетом Міністрів України №172 від 19 березня 1994 року і в приведеному переліку твоарів міститься» натільна білизна».

В свою чергу товар, який вона придбала у відповідача, є спортивним одягом.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства України в справах сім`ї, молоді та спорту № 2489 від 19 червня 2008 року « Про затвердження нормативно-правоових актів з питань забезпечення спортивним одягом, взяттям та аксесуарами, спортивним інвентарем індивідуального користування» лосини значаться як елемент спортивного одягу.

Обов`язок прийняти товар, який не задовольняє споживача, визначено в ч.5 ст.8 Закону України « Про захист прав споживачів».

Виходячи з того, що відповідачем, у порушення вимог закону, позивачу відмовлено в реалізації її прав, як споживача, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 22 січня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третій особі копію позовної заяви з додатками.

Відповідачу та 3-й особі був наданий строк для надання відзиву та пояснень у справі .

На день ухвалення рішення відповідач та 3-я особа своїм правом не скористалися, відзив на позов та пояснення не подали.

З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають між покупцем і продавцем товарів, робіт та послуг в Інтернеті не відрізняються від традиційних правил купівлі-продажу і регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.8 ст.1 Закону України « Про захист прав споживачів» придбання товарів через Інтернет - це договір, укладений на відстані продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, до яких належать телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема інтернет.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг; 4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг; 6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку.

Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення.

Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Судом встановлено, що 30 листопада 2020 року позивач придбала в Інтернет-магазині ТОВ « ГОУФТ» комплект спортивного одягу, який на офіційному веб-сайті магазину має назву »Комплект Burgundi с кофтой», чорного кольору, розміру L вартістю 2 790, 00 грн.

10 грудня 2020 року, отримавши відправлення, повідомила менеджера про намір повернути товар, який її не влаштував за кольором, розміром та якістю.

Шляхом переписки в месенджері Вайбер з менеджером магазину позивачу було повідомлено про відмову в поверненні товару, який магазином вважається білизною.

11 грудня 2020 року позивачем придбаний товар був повернути відповідачу, однак останнім не був витребуваний з поштового відділення і був повернутий позивачу в відділення ТОВ «Нова пошта».

/ а.с. 26 - 63 /

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 172 від 19 березня 1994 року «Про реалізацію окремих положень Закону України « Про захист прав споживачів» товар »натільна білизна» не підлягає поверненню.

В свою чергу, наказом Міністерства України в справах сім`ї, молоді та спорту № 2489 від 19 червня 2008 року « Про затвердження нормативно-правових актів з питань забезпечення спортивним одягом, взуттям та аксесуарами, спортивним інвентарем індивідуального користування» лосини значаться як елемент спортивного одягу.

З реклами відповідача придбаного позивачем товару не вбачається, що вказаний товар має ознаки білизни, а пропонується як спортивний одяг.

/ а.с. 25 /

Відповідно до ч.ч.4,7 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені ч.ч.5-9 ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

Таким чином, будь-які умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.

Зазначене стосується і обмеження права споживача на розірвання укладеного на відстані договору шляхом повідомлення продавця про це протягом 14 днів з моменту отримання товару ( ч.4 ст.13 вказаного Закону).

Тобто, гарантії позивача, як споживача, на розірвання укладеного договору діють протягом 14 днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар був отриманий 10 грудня 2020 року.

11 грудня 2020 року позивач повідомила представника відповідача про намір повернути товар, направивши його шляхом поштового зв`язку на його адресу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовився отримати повернутий позивачем товар і він був повернутий на адресу останньої.

Підставою для повернення товару позивач зазначає невідповідність інформації про товарі приведеній на офіційному веб-сайті відповідача.

Відповідно до ст.1 Закону України « Про рекламу» недобросовісна реклама- реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Згідно з п.15 ст.1 Закону України « Про захист прав споживачів» недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідач, отримавши позов, відзив на позов не подав, приведені позивачем обставини не спростував.

З точки зору закону в процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача сплачених неюю коштів за придбаний товар.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 2,5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року / з наступним змінами/ Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/ спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядається у випадках, встановлених законом, в т.ч. при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Звертаючись до суду, позивач обгрунтовує свої вимоги в цій частині Законом України « Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 22 Закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Саме по собі задоволення вимог споживача не може бути підставою для відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з викладеного вище правового обгрунтування, підстави для задоволення вимог позивача і в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з того. що позивач, як споживач, звільнена від сплати судового збору, він має бути покдадений на відповідача.

Керуючись ст.ст.15, 16, 638, 679, 680, 681, 698, 708, 709, 711 ЦК України, ст.ст.1, 4, 8, 12,13, 22 Закону України « Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ГОУФ»/ 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 57 оф.12, ЄДРПОУ: 40084992 / на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 / АДРЕСА_1 875, 00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ГОУФ»/ 03150, м. Київ вул. Антоновича, 57 оф.12, ЄДРПОУ: 40084992 / на користь держави 908, 00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Машкевич