Рішення

від 21.07.2022 по справі 756/516/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22.07.2022 Справа № 756/516/22

Унікальний номер судової справи 756/516/22

Номер провадження 2/756/2680/22

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Банасько І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слуцького О.П.,

представника позивача Поляк І.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ПрАТ «Рівнеазот» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави

Вимоги позову обґрунтовує тим, що 26.09.2019 рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/8954/18 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 47 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 12 428,51 грн компенсації втрати частини доходів, а всього 159 692,52 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2019 у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 в частині стягнення середнього заробітку змінено, збільшено суму стягнення з 47 000,00 грн до 187 839,75 грн. Заборгованість із заробітної плати в розмірі 100 264,01 грн виплачена ОСОБА_1 27.12.2019.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.М. 19.03.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61604839 при примусовому виконанню виконавчого листа №756/8954/18 від 04.03.2020 про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 187 839,75 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 300 532,27 грн. 28.04.2020 підприємство повністю сплатило суму заборгованості по ВП №61604839. 29.04.2020 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

01.10.2020 постановою Верховного Суду у справі №756/8954/18 постанова Київського апеляційного суду від 11.12.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2020 у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 в частині стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 47 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині стягнення коштів на загальну суму 159 692,52 грн та в частині стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» в дохід держави судового збору в сумі 1 596,20 грн скасовано та ухвалено нове в цій частині судове рішення. Стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь відповідача 100 000,00 грн середнього заробітку за час розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Постановою Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у незмінній після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 26.11.2020 залишено без змін.

Таким чином, ОСОБА_1 отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі більшому ніж визначено остаточним рішенням по справі №756/8954/18 на суму 87 839,75 грн. Позивач 22.09.2021 направив відповідачу лист-вимогу №166-юд про повернення майна (грошових коштів), набутих без достатньої правової підстави у розмірі 87 839,75 грн, який отримано відповідачем 27.09.2021 та не виконаний. Таким чином, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 87 839,75 грн, який виплачений позивачу у розмірі більшому ніж визначено остаточним рішенням по справі №756/8954/18, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, то такі кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті згідно ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 21.01.2022 за вказаним позовом відкрито провадження, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.05.2022 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строків подачі відзиву на позовну заяву. Так, судом 10.06.2022 було постановлено задовольнити клопотання відповідача про поновлення строків для подачі відзиву на позовну заяву та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. До спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми ст.ст. 1212-1215 ЦК України, оскільки дані правовідносини регулюються ст.ст. 444-445 ЦПК України. Виплачений за рішенням суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в силу вимог ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню. Позивачем не доведено, що отримані відповідачем кошти належить позивачу. Не доведено, що позивач є потерпілим в контексті ст. 1212 ЦК України. Підставою отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є в першу чергу імперативні норми ст. 117 КЗпП України, а не виключно рішення суду. Розрахована судом сума відповідно до ст. 117 КЗпП України сума середнього заробітку є значно більшою, ніж отримана відповідачем. Правова підстава набуття відповідачем 87 838,75 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відпала, а була змінена. Вони набуті не на підставі рішення суду, а на підставі Закону - ст. 117 КЗпП України.

16.05.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, яку судом долучено до матеріалів справи 10.06.2022. Так, представник позивача вказує, що посилання відповідача на помилковість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, оскільки на його думку, мали бути застосовані положення про поворот виконання рішення згідно ст.ст. 444-445 ЦПК України, є помилковими, оскільки правилами ст. 1212 ЦК України передбачено обов`язок повернення не тільки безпідставно отриманого майна, а й майна, підстава набуття якого згодом відпала. Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 зазначила, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю природою є спеціальним видом майнової відповідальності роботодавця, яка застосовується для захисту прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу. Твердження відповідача, що грошові кошти перераховано ТОВ «Хімтрейд», а не ПрАТ «Рівнеазот» не відповідають дійсності. У всіх платіжних документах №69879, №69881, №69883, №69882, №69880 від 27.12.2019 та №82562 від 29.04.2020 зазначено, що всі платіжні документи сплачено від імені ПрАТ «Рівнеазот» згідно довіреностей. Згідно п. 1.1 Договору доручення №134 від 18.02.2019 в порядку та на умовах, визначених цим договором повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб. Таким чином, в результаті реалізації між ПрАТ «Рівнеазот» та ТОВ «Хімтрейд» їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (ПрАТ «Рівнеазот»), а тому така сплата є належною. Аналогічні правові позиції викладені у справах, де стороною є ПрАТ «Рівнеазот» в постановах Верховного Суду від 25.01.2019 по справі №817/85/16, від 25.01.2019 по справі №812/59/16, а тому такі платіжні доручення є належним доказом сплати грошових коштів. Крім того, підтверджує сплату коштів також постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №61604839, в якій зазначено, що рішення виконано фактично, суму боргу стягнуто в повному обсязі. Окрім того, представник відповідача стверджує, що твердження відповідача про те, що у нього є підстава для отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2018 по 26.09.2019 в сумі 615 620,80 грн, а також додаткова підстава у вигляді рішення суду для отримання 100 000,00 грн з цих 615 620,80 грн є безпідставними, оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначена в справі №756/8954/18, рішення в якій набрало законної сили та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У свою чергу, 06.06.2022 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву. Так, ОСОБА_1 зазначає, що твердження позивача жодним чином не спростовують того, що питання повернення коштів, отриманих відповідно до скасованого в подальшому судового рішення, повинні вирішуватися за правилами повороту виконання судового рішення, як це передбачено ст.ст. 444-445 ЦПК України. У відповіді на відзив позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.20019 у справі №910/4518/16 як аргумент незастосування положень ст. 1215 ЦК України до виплат, які не входять до структури заробітної плати відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати (наказ Держкомстату України від 13.01.2004 №5). Проте з такою позицією відповідач не погоджується, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду в зазначеній справі стосуються виключно сплати судового збору в контексті Закону України «Про судовий збір». Ці висновки не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникають в рамках ст. 1215 ЦК України, оскільки правовідносини щодо сплати судового збору та правовідносини щодо повернення безпідставно отриманого майна не є подібними. У своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступні висновки: незважаючи на те, що після поновлення відповідача на роботі підстава для виплати вихідної допомоги при звільненні відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.05.2015), в силу вимог ст. 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають. При цьому, висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються виплат, які не входять до складу заробітної плати в контексті Інструкції зі статистики заробітної плати, а не лише вихідної допомоги при звільненні, як зазначено позивачем. У довіреностях, які ПрАТ «Рівнеазот» видав ТОВ «Хімтрейд» чітко зазначено, на які дії ПрАТ «Рівнеазот» уповноважує ТОВ «Хімтрейд» перераховувати кошти від імені ПрАТ «Рівнеазот». Але довіреність не уповноважує перераховувати кошти за рахунок ПрАТ «Рівнеазот». Таким чином, позивачем не доведено, що: ПрАТ «Рівнеазот» уповноважував ТОВ «Хімтрейд» здійснювати виплати за виконавчим провадженням №61604839; ПрАТ «Рівнеазот» забезпечив ТОВ «Хімтрейд» коштами, необхідними для проведення виплат за виконавчим провадженням №61604839 від імені та за рахунок ПрАТ «Рівнеазот»; кошти, перераховані ТОВ «Хімтрейд» за виконавчим провадженням №61604839 належать ПрАТ «Рівнеазот». Отже, позивачем не доведено, що кошти отримані відповідачем належать позивачу, а тому відсутні підстави для їх повернення. Судом встановлено, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обрахована відповідно до вимог ст. 117 КЗпП за період з 03.04.2018 по 26.09.2019 становить 615 620,80 грн. Позивач цей розрахунок не оскаржує. Із цієї суми відповідно до рішення суду примусовому стягненню підлягає 100 000,00 грн. І незалежно від того, яку частину суд присудив до стягнення, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обрахована відповідно до вимог ст. 117 КЗпП за період з 03.04.2018 по 26.09.209 не стане меншою. Позивачем не надано жодних заперечень аргументам відповідача, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню інше безпідставно набуте майно, якщо це встановлено законом. Також, відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Аналогічні норми містить і ст. 239 КЗпП. Відповідач наполягає, що виплачений за рішенням суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в силу вимог ст. 1215 ЦК України, ст. 445 ЦПК України та ст. 239 КЗпП не підлягає поверненню.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обґрунтування, що викладене у позові та відповіді на відзив.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі №756/8954/18 ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 47 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 159 692,52 грн (а.с. 7-9).

Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2019 у справі №756/8954/18 ухвалено рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені змінити збільшивши суму стягнення з 47 000 (сорока семи тисяч) гривень до 187 839 (сто вісімдесяти семи тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень 75 копійок з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів (а.с. 10-12).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 01.10.2020 у справі №756/8954/18 ухвалив постанову Київського апеляційного суду від 11.12.2019 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 13-16).

Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2020 у справі №756/8954/18 ухвалено: рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 47 000 грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, в частині стягнення коштів на загальну суму 159 692 грн. 52 коп. та в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» в дохід держави судового збору в сумі 1596,20 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ - 05607824) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 100 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів (а.с. 17-22).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.07.2021 у справі №756/8954/18 ухвалено рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, у незміненій після його апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін (а.с. 23-29).

19.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61604839 на підставі виконавчого листа №756/8954/18, виданого 04.03.2020 Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 187 839,75 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 300 532,27 грн (а.с. 35).

Між ПрАТ «Рівнеазот» (довіритель) та ТОВ «Хімтрейд» (повірений) укладено договір доручення №134 від 18.04.2019, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб. Деталізований зміст доручення щодо виконання грошових зобов`язань (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачаються сторонами в додатках до договору (а.с. 127-130).

Додатковою угодою №2 від 02.11.2020 до договору доручення №134 від 18.02.2019 визначено строк дії договору до 31.12.2021 (а.с. 131).

Так, відповідно до довіреності №3723-ю від 20.02.2019 ПрАТ «Рівнеазот» уповноважило ТОВ «Хім-Трейд» від імені ПрАТ «Рівнеазот» вчиняти наступні дії згідно Договору доручення №134 від 18.02.2019: сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Рівнеазот» нотаріальні, консультаційні та юридичні послуги, податки, збори та інші податкові платежі відповідно до Податкового кодексу України; заробітну плату, оплату листків непрацездатності, виплати на період відпусток, виплати на відрядження, матеріальну допомогу, виплати на господарські потреби, єдиний соціальний внесок, інші утримання з заробітної плати, виплати у Пенсійний фонд, супутні банківські комісії, судові збори, відрахування 0,3% від ФОП до первинних профспілкових організацій. Довіреність видана без права передоручення та дійсна по 31.01.2020 (а.с. 132).

Відповідно до платіжних доручень №69879, №69881, №69883, №69882 та №69880 ТОВ «Хім-Трейд» 27.12.2019 здійснило сплату на рахунок ОСОБА_3 на загальну суму 100 264,01 грн (а.с. 30-34).

Отже, судом установлено, що ПрАТ «Рівнеазот» 27.12.2019 у добровільному порядку виконало рішення суду у справі №756/8954/18 в частині виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 100 264,01 грн.

25.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.В. на адресу ПрАТ «Рівнеазот» було направлено вимогу сплатити суму з урахуванням боргу, винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 220 562,81 грн (а.с. 36).

Як убачається з додатку №7114 від 27.04.2020 до договору доручення №134 від 18.02.2019 ПрАТ «Рівнеазот» доручило, а ТОВ «Хім-Трейд» прийняло зобов`язання перерахувати сплату боргу в сумі 220 562,81 грн за ВП №61604839 ОСОБА_4 . Призначення - сплата боргу за ВП №61604839 ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 /від імені ПрАТ Рівнеазот зг.дог.№8688-Ю від 30.12.2019 (а.с. 208).

Відповідно до платіжного доручення №82562 від 28.04.2020 ТОВ «Хім-Трейд» сплатило на рахунок приватного виконавця Пишного А.В. 220 562,81 грн; у призначенні платежу зазначено - сплата боргу за ВП №61604839 ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 /від імені ПрАТ Рівнеазот зг.дог.№8688-Ю від 30.12.2019 (а.с. 37).

Згідно звіту повіреного (ТОВ «Хім-Трейд») від 30.04.2020 вбачається, що відповідно до договору доручення №134 від 18.02.2019 та додатків до нього повіреним в період з 01.04.2020 по 30.04.2020 були здійснені платежі на загальну суму 73 023 923,22 грн, зокрема, сплата боргу за ВП №61604839 ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 /від імені ПрАТ Рівнеазот зг.дог.№8688-Ю від 30.12.2019 в розмірі 220 562,81 грн (а.с. 209 - 211).

29.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №61604839, яке було відкрито на підставі виконавчого листа №756/8954/18, виданого 04.03.2020 Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 187 839,75 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 300 532,27 грн (а.с. 38).

23.09.2021 ПрАТ «Рівнеазот» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про повернення майна (грошових коштів), набутих без достатньої правової підстави, де просили відповідача перерахувати протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього листа кошти в сумі 87 839,75 грн (а.с. 39-41).

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Судом встановлено, що грошові кошти у сумі 87 839,75 грн, про повернення яких як безпідставно набутого майна ставиться питання, попередньо сплачені позивачем ПрАТ «Рівнеазот» на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі №756/8954/18, яке у подальшому постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2020 скасовано та ухвалено нове.

Згідно із положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Главою 13 Цивільного кодексу України до майна віднесені у тому числі і гроші (грошові кошти).

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Положення статті 1215 ЦК України не підлягають застосуванню до даного виду спірних правовідносини, оскільки ставиться питання про повернення суми коштів, сплачених як відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пунктів 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою та платежами, які прирівнюються до неї.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом майнової відповідальності роботодавця, яка застосовується для захисту прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16. Зокрема, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, судове рішення про відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за яким відповідачу були перераховані грошові кошти, які не є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, скасоване судом вищої інстанції, а тому набуті ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 87 839,75 грн з підстав, які відпали, - підлягають поверненню.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо неправильного визначення природи спірних правовідносин та помилкового, на думку відповідача, застосування правових норм, що регулюють питання повернення безпідставно набутого чи збереженого майна, тоді як застосуванню підлягали положення статей 444-445 ЦПК України та статті 239 КЗпП України, якими визначаються умови та порядок повороту виконання судових рішень, оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна, а не із заявою про поворот виконання рішення.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не доведено отримання ОСОБА_1 саме від ПрАТ «Рівнеазот» будь-яких грошових коштів на виконання рішення у справі №756/894/18, оскільки судом установлено, що ТОВ «Хім-Трейд» перераховуючи кошти на рахунок ОСОБА_1 та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В. діяло від імені та за рахунок ПрАТ «Рівнеазот» на підставі договору доручення №134 від 18.02.2019, додаткової угоди №2 від 02.11.2020 до договору доручення №134 від 18.02.2019 та довіреності №3723-ю від 20.02.2019.

Враховуючи викладене та те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 87 839, 75 грн, який виплачено ОСОБА_1 у більшому розмірі ніж визначено остаточним рішенням у справі №756/8954/18, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, то суд дійшов переконливого висновку, що такі кошти підлягають поверненню як набуті без достатньої правової підстави відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2020 у справі №263/2983/16-ц.

Приймаючи до уваги наведені вище мотиви, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду, учасниками надано не було.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути 2 270,00 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (адреса місцезнаходження: 35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, 139-а; код ЄДРПОУ 05607824) грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави у розмірі 87 839,75 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення - 22.07.2022.

Суддя І.М. Банасько