Постанова

від 16.10.2007 по справі 34/335-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/335-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2007                                                                                   Справа № 34/335-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ролдугіної Н.В.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 04.10.07 р.:

від позивача:  Руденко В.В. (дов. б/н  від 09.01.07 р.);

від відповідача:  Кононович О.М. (дор. № 22  від 22.02.06 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Укрпромпереробка” м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  20.08.07 року   у справі № 34/335-07

за позовом: Колективного підприємства “Овен”  м.Дніпропетровськ,

до  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Укрпромпереробка” м.Дніпропетровськ

про  стягнення 52 800 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007 р. у справі № 34/335-07  (суддя Примак С.А.), яке було підписано 23.08.2007 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, задоволено позов Колективного підприємства “Овен”  м.Дніпропетровськ до  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Укрпромпереробка” м.Дніпропетровськ про стягнення збитків в сумі  52 800 грн.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме статті 328 ЦК України, статей 34, 84 ГПК України.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує у апеляційній скарзі, що, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, описова частина оскаржуваного рішення не містить стислого викладу відзиву на позовну заяву, пояснень сторін та їх представників, в зв'язку з чим у мотивувальній частині відсутні доводи суду, за якими були відхилені докази відповідача на яких ґрунтується його заперечення щодо предмету спору.

Оскаржуючи рішення господарського суду по даній справі скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що позивач, в порушення статті 33 ГПК України, не надав суду  доказу того, що перелічені в інвентаризаційному акті від 28.11.2005 р. ТМЦ є його власністю, а суд не витребував ці документи.

Відповідач не вважає належним доказом  ксерокопію акту інвентаризації від 28.11.2005 р., на якому міститься відтиск печатки та підпис керівника відповідача (а.с. 11), які засвідчують про те, що все перераховане обладнання у акті прийнято на зберігання, так як акт інвентаризації є одностороннім актом підприємства, яке її проводить.

Скаржник вважає, що суд не обґрунтував належність наданих до суду позивачем доказів того, що визначена ним у переліку вартість є дійсною вартістю кожної одиниці ТМЦ.

Відповідач також вказує в апеляційній  скарзі, що надані позивачем уточнення до позову не були направлені позивачем на адресу відповідача, про що свідчить відсутність в матеріалах справи підтвердження отримання цього документу, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений права ознайомитися з їх змістом, що це є порушенням вимог статті 56 ГПК України.

12.10.07 р. відповідач надав додаткові докази та пояснення по справі, в якому вказав, що за період оренди нежитлового приміщення ТОВ ВКП “Укрпромпереробка” ніяким чином не розпоряджалося жодним з товарно-матеріальних цінностей, що перелічені в акті інвентаризації від 28.11.2005 р., вони були в наявності до дня розірвання договору оренди, а саме, до 01.02.2006 р.

01.02.2006 р. договір оренди між позивачем та ТОВ ВКП “Укрпромпереробка” був розірваний та переукладений з іншим підприємством –ТОВ ВКП “Укрстройінвест”. Таким чином, в зв'язку з розірванням договору оренди нежитлового приміщення по вул. Леніна, 27, автоматично припинилися і зобов'язання відповідача щодо збереження майна, яке нібито знаходилось на території вказаного нежитлового приміщення за схоронність якого він ніс відповідальність, оскільки відповідач з 01.02.2006 р. вже не займав орендоване ним у позивача приміщення і не міг продовжувати здійснювати зберігання ТМЦ. На момент розірвання договору оренди та виселення відповідача з приміщення з боку позивача ніяких претензій відносно майна, яке було взято ним на зберігання, до відповідача не було пред'явлене. Зазначене є підтвердженням того, що все майно станом на 01.02.2006 р. було в наявності.

Відповідач вказує, що відсутність деяких товарно-матеріальних цінностей, перелічених в акті інвентаризації від 28.11.2005 р., було встановлено позивачем вже в період оренди приміщення іншими орендарями, а не ТОВ ВКП “Укрпромпереробка”, про що свідчить лист директора КП “Овен” Чумака В.В. № 169 від 27.11.2006 р., адресований не відповідачу, а іншій юридичній особі –ТОВ ВКП “Укрсройинвест”, в якому зазначалось про проведення ним станом на 01.11.2006 р. перевірки та встановлення факту недостачі.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач, крім  пред'явлення позову до відповідача, також одночасно звернувся з позовом до ТОВ ВКП “Укрстройинвест” з аналогічними вимогами про стягнення збитків у сумі 52 800 грн., обґрунтовуючи вимоги тими ж самими доказами. Справу порушено суддею господарського суду  Дніпропетровської області Примак С.А. за № 34/318-07 та залишено позов без розгляду, оскільки позивач жодного разу не з'явився до суду та не підтримав свої вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити судове рішення, яке оскаржується без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як позивач правомірно набув право власності на спірне майно, яке було передано відповідачу на зберігання.

Своє волевиявлення щодо зберігання всього майна відповідач власноруч засвідчив особистим підписом та печаткою, яке 28.11.05 р. було проінвентаризоване позивачем.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача про відсутність належного доказу щодо оприходування ТМЦ, їх вартості та кількості, так як вартість ТМЦ була визначена за тією ціною, що була запропонована потенційним покупцем і така бухгалтерська операція не вважається протизаконною.

Позивач у відзиві посилається на те, що позивач своєчасно уточнив свої вимоги, про уточнення позовних вимог відповідач дізнався до постановляння оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні 04.10.07 р. оголошувалася перерва до 16.10.07 р. до 10 год.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Між колективним підприємством “Овен” (орендодавець) та ТОВ ВКП “Укрпромпереробка” (орендар) укладено договір оренди № 5512/05 від 12.12.2005 р. РБУ по вул. Леніна, 27, м. Дніпропетровськ.

Згідно вказаного договору оренди, по акту прийому-передачі від 12.12.2005 р. (а.с. 18) орендодавець передав орендарю господарські будівлі загальною площею 6177 кв.м.

28.11.2005 р. позивачем був складений акт інвентаризації основних засобів РБУ по вул. Леніна, 27, м.Дніпропетровськ (а.с.19-21).

На останньому листі акту, після підпису голови комісії та членів комісії, на лівій стороні сторінки (а.с. 21) вчинено напис директором  відповідача Татариновим В.П. : “Все перечисленное в акте взято на хранение”. Цей напис скріплено підписом Татаринова В.П. та печаткою підприємства.

Статтею 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач  зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Представник відповідача, зробивши на акті інвентаризаційних основних засобів від 28.11.2005 р. запис про те, що :” Все перечисленное оборудование в акте взято на хранение”, таким чином  уклав договір зберігання основних засобів, перелічених в акті від 28.11.2005 р. і прийняв основні засоби, вказані в акті, на зберігання в майбутньому, а тому, згідно ч.3 приписів статті 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою. Про те, що відповідач отримував від позивача на зберігання спірні основні засоби, які зазначені в а.с. 22, свідчить також лист відповідача від 27.11.2006 р. № 113 (а.с.127), в якому відповідач повідомляє позивача, що станок токарний по металу –1 шт. –зварювальний апарат –3 шт., стійки до лісів будівельних 17 шт.; бункер –1 шт.; бочка для води на колесах –1 шт.; ємність металева кругла –1 шт. здані у брухт.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно зробив висновок, що сторони фактично уклали між собою договір зберігання основних засобів, які знаходяться на вул. Леніна, 27 в м. Дніпропетровську і що цим фактично відповідач прийняв на себе відповідальність за збереження предметів, які були відображені в акті інвентаризації основних засобів від 28.11.2005 р.

Згідно статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Оскільки з листа відповідача від 27.11.2006 р. за № 113 (а.с. 23) вбачається, що майно відповідача, яке вказане в а.с. 22, не повернуто позивачу, то відповідно до вимог ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відповідно до ст. 951 ЦК України, відшкодовуються  зберігачем у розмірі її вартості.

Оскільки відповідач не повернув позивачу спірне майно, позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 52 800 грн., які господарський суд стягнув з відповідача.

Доводи скаржника, вказані в апеляційній скарзі про те, що позивач, уточняючи позовні вимоги, не направив йому уточняючи заяву, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, так як в судовому засіданні  представник відповідача підтвердив, що ще до винесення рішення був ознайомлений з заявою позивача про уточнення позовних вимог.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи скаржника про те, що перелічені в інвентаризаційному акті  від 28.11.2005 р. ТМЦ не є власністю позивача, так як, згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач стверджує, що набув право власності на спірне майно законним шляхом, інше не встановлено судом, третейським судом.

Позивач в позовній заяві обґрунтував вартість кожної спірної одиниці ТМЦ.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення і задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -               

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Укрпромпереробка” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 20.08.2007 р. у справі № 34/335-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнєєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                           І.Г.Логвиненко

16.10.2007 р.