Постанова

від 22.10.2007 по справі 11/379-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/379-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2007                                                                                   Справа № 11/379-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий  –Джихур О.В. ( доповідач)

суддів Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

від позивача:  Саєнко Іван Максимович, представник, довіреність №б/н  від 01.01.2007р;

від відповідача: Пащук Віталій Вікторович, представник, довіреність №838  від 17.08.2007р;

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ та державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  14.08.2007р у справі №11/379-07

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ       

до:  державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 170591,11 грн .

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007р. (суддя Мельниченко І.Ф.) в позов товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпропетровськ  34 402, 40 грн. пені, 6 070, 98 грн. річних, 10 243, 12  грн. інфляційних витрат, 507, 17 грн. держмита, 34, 22  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3 911, 40 грн. витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано порушенням відповідачем строків перерахування грошових коштів за поставлену продукцію, що має правові наслідки згідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України у вигляді оплати неустойки. Вимоги щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягають, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо стягнення штрафу за порушення строків оплати, за таке порушення сторони встановили відповідальність у вигляді пені.

Не погодившись з зазначеним рішенням сторони його оскаржують в апеляційному порядку.

Позивач вважає, що господарським судом порушено норми матеріального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 53297, 65 грн. Позивач посилається на те, що штраф застосовано ним на підставі ч.2 ст 231 ГК України, оскільки відповідач належить до державного сектора економіки. Договором вказаний штраф не передбачено, але позивач його застосовує саме на підставі закону.

Позивач просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення штрафу 53297, 65 грн, стягнути вказаний штраф повністю і з урахуванням цього перерозподілити судові витрати.

Відповідач вважає, що рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи, вважає, що у позивача не виникло права вимоги сплати поставленого товару, оскільки відповідно до п.4.2 договору датою поставки вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта прийому –передачі товару уповноваженими представниками Сторін за договором. Акт приймання –передачі сторони не підписували. Оскільки право вимоги оплати за договором не виникло, то відсутні підстави для стягнення пені, річних, інфляційних. Відповідач заперечує стягнення витрат на оплату послуг адвоката, тому що платіжний документ не містить вказівки на договір, не надано акту приймання –передачі виконаних робіт саме адвокатом, а також детального розрахунку вартості наданих послуг.

Відповідач просить рішення скасувати, провадження у справі припинити.

В судовому засіданні 10.10.2007р оголошувалась перерва до 22.10.2007р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

15.11.2006 між ДП “Придніпровська залізниця” (відповідач, сторона по справі, “замовник” за договором) та ТОВ “РИМ-2000” (позивач по справі, “постачальник” за договором) було укладено договір №ПР/ДО-061423/НЮ (а.с.16), відповідно до якого “постачальник” зобов'язується поставити і передати у власність “замовнику” певну продукцію, товар, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), “замовник” зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору. Найменування товару –комп'ютерне та мережеве обладнання, 2006 року випуску (р.1 договору).

Пунктами 6.2, 6.3 р.6 договору сторони передбачили, що “замовник” сплачує загальну вартість товару протягом 30 календарних днів після підписання сторонами товарно-приймальних документів; при цьому розрахунок за договором здійснюється наступним чином: 99% загальної суми договору –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “постачальника”; а 1% від загальної суми договору внесеннями сторонніх організацій.

Специфікацією до договору (а.с.20 –додаток №1, п.5.2 р.5 договору) сторони відзначили, що загальна сума по договору становить 769 085 грн. 88 коп. ( з ПДВ)

Пунктами 4.2, 4.4 р.4 договору сторони передбачили, що датою поставки товару є дата підписання накладної на прийняття товару та акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін; представник відповідача зобов'язаний звірити відповідність кількості, якості і асортимент товару, вказаному в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику “постачальника” доручення на отримання товару.

Пунктом 8.5 р.8 договору передбачено, що підтвердженням про одержання товару “замовником” є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками.

Пунктом 10.2 р.10 договору сторони передбачили майнову відповідальність “замовника” за порушення строків оплати у виді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

По накладній №R-90112 від 29.11.2006р. на підставі довіреності відповідача від  27.11.2006р. №346131 відповідач отримав продукцію на зальну суму 769085, 88грн, що підтверджується накладною, довіреністю (а.с.23-24), не спростовано жодним доказом відповідача згідно зі ст. ст. 32, 33, 36 ГПК України при розгляді справи судами обох інстанцій, підтверджується фактом повної оплати відповідачем.

Як свідчать матеріали справи і встановлено господарським судом відповідач здійснив розрахунки з позивачем з порушенням строків встановлених договором.

Оскільки договором встановлена відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань, то господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 34402 грн 40 коп.

Розрахунок пені наданий позивачем відповідає умовам договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р №543/96-ВР, відповідачем не спростовано.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином сума інфляції грошових коштів у розмірі 10 243, 12 грн та річних у сумі 6070, 98 грн правомірно стягнута господарським судом.

Щодо доводів відповідача про те, що акт прийому-передачі товару не складено, відсутній, тобто у відповідача не виникло обов'язку по оплаті, то ці доводи не приймаються оскільки по-перше, р.6 договору не визначено саме, що строк оплати товару обчислюється від дати підписання акту прийому-передачі товару, а виникнення обов'язку по оплаті пов'язується з підписанням товарно-приймальних документів, якими є накладна і довіреність згідно з Інструкцією про порядок реєстрації вихідних, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (зареєстроване Міністерством юстиції України 12.06.199р. за №293/1318); по-друге, договором не визначено, що сторони регламентують як товарно-приймальні документи, і, по-третє, відповідач здійснив оплату вартості продукції, чим підтвердив факт належного його приймання згідно з умовами договору, в певній кількості, якості та ціні, при цьому, сплачуючи борг, відповідачем не вимагалось складення будь-яких актів прийому-передачі, докази протилежного відповідно до ст.33, 32, 36 ГПК України відсутні в матеріалах справи.

          Посилання скаржника на порушення господарським судом ч.2 ст.625 ЦК України в частині відсутності вимоги кредитора не приймається, оскільки вищезазначеною нормою встановлено обов'язок боржника оплатити річні та суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплати, тому вимога кредитора може бути заявлена в будь-який спосіб, як-то звернення з претензією (а.с.24-32), так і шляхом звернення з позовом за захистом своїх порушених майнових прав.

Судова колегія вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% від вартості товарів за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 53836, 01 грн оскільки згідно ч.2 ст 231 ГК України вказаний штраф стягується в разі якщо інше не передбачено законом або договором.

Договором ПР/Д-061423/НЮ від 15.11.2006рвстановлена відповідальність за порушення строків оплати товару у вигляді пені, що виключає в даному випадку стягнення з боржника штрафу за те саме правопорушення.

Згідно ст. 44 ГПК України  - до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, яка підлягає стягненню при частковому задоволенні позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач довів, що послуги були йому надані адвокатом Саєнко І.М., який діє на підставі свідоцтва №0610 від 16.10.1995р (а.с.67), оплата здійснена 07.05.2007р, що підтверджується банківською випискою  (а.с.59).

Таким чином оплата послуг адвоката на підставі ст. 49 ГПК України здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи скаржника в цій частині до уваги не приймаються тому, що в даному випадку йдеться про стягнення витрат на оплату послуг адвоката згідно ст. 49 ГПК України, а ні про стягнення шкоди, яка доводиться іншими засобами доказування.

 З огляду на викладене рішення господарського суду відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.  

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 року                                    у справі № 11/379-07 залишити без змін, апеляційні скарги державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ та товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ-2000”, м.Дніпропетровськ  –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                        О.В.Джихур

Судді                                                                                       О.М.Виноградник

                                                                                                                 О.М.Лисенко