Ухвала

від 27.07.2022 по справі 120/4590/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

27 липня 2022 р. Справа № 120/4590/22

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл Агро" (вул. А. Бортняка, 2, кв. 7, м. Вінниця, 21037)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)

Державної податкової служби України (пл. Львівська, б. 8, м. Київ, 04053)

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувають матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл Агро" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою від 21.06.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10-денний строк, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків.

08.07.2022 року за вх. № 35252/22 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій як поважні причини пропуску строку зазначено: перебування директора позивача на самоізоляції в період з 30.12.2021 року по 25.02.2022 року; введення воєнного стану на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації; відсутність з 25.02.2022 року директора позивача на робочому місці; значний об`єм документів для підготовки до звернення до суду.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви слідує, що рішення № 3596089/44510876 від 30.12.2021 року, №3549875/44510876 від 21.12.2021 року, № 3549876/44510876 від 21.12.2021 року, №3596088/44510876 від 30.12.2021 року, № 3596090/44510876 від 30.12.2021 року про відмову у реєстрації податкових накладних оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарг.

Відтак, оскільки позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, строк звернення до суду у спірних правовідносинах становить 3 місяці, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням, наявної у неї, можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд звертає увагу на те, що в тексті позовної заяви позивач вказує, що рішення за результатами адміністративного оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних ним отримано 30.12.2021,31.12.2021, 19.01.2022 року.

Відтак, суд доходить до висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме з моменту отримання зазначених рішень.

Щодо доводів позивача, викладених у заяві про поновлення процесуального строку, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів п. 5, 6 постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. З метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс «Вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Так, п. 7 вказаної Постанови визначено перелік осіб, які підлягають самоізоляції.

Згідно п. 8 зазначеної Постанови до системи вноситься інформація про осіб, які потребують самоізоляції: Адміністрацією Державної прикордонної служби - про серію та номер паспортного документа та дату перетину особою державного кордону; особисто - у разі перетину особою кордону або прибуття з тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя за наявності підстави для самоізоляції; лікуючим лікарем - про осіб, щодо яких є підозра на інфікування, або осіб, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації, про перелік осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19; працівниками закладів системи екстреної медичної допомоги - щодо передачі інформації про звернення осіб з підозрою на інфікування COVID-19; працівниками державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю - стосовно осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19 та несуть ризик поширення хвороби; пунктами тестування на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2 на контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них - стосовно осіб, які прибули з тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і одержали результат експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, який проведено після перетинання контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них. За погодженням з лікуючим лікарем або працівниками державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю особа, яка потребує самоізоляції, вносить до системи інформацію, передбачену підпунктами 1 - 8 пункту 11 цієї постанови, самостійно через мобільний додаток.

Проте, позивачем на підтвердження перебування на самоізоляції та дотримання визначеного вказаною Постановою порядку самоізоляції, відповідних доказів не надано.

Крім того, позивач як на причину пропуску строку звернення до суду посилається на військову агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим на території України введено воєнний стан. Суд критично оцінює вказані аргументи, з огляду на наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, суд зауважує, що з січня 2022 року по 24.02.2022 року позивач мав реальну можливість звернутися до суду, однак не скористався нею.

Суд звертає увагу на те, що прояв пасивної поведінки позивача щодо не вчинення фактичних дій щодо захисту своїх порушених прав не може вважатися поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду.

Відтак, посилання позивача на збройну агресію Російської Федерації проти України, оголошення воєнного стану по всій території України та відсутність з 25.02.2022 року як на причину пропуску строку звернення до суду, є необґрунтованим.

Крім того, позивач вказує, що необхідність підготовки значного об`єму документів для подання їх до суду також стало причиною пропуску строку.

З цього приводу суд зазначає, що, враховуючи характер спірних правовідносин, типовість справи та об`єм наданих документів, позивач з моменту отримання рішень за результатами адміністративного оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а саме з 30.12.2021,31.12.2021, 19.01.2022 року, об`єктивно мав можливість підготовки документів для звернення до суду в межах строку, передбаченого законодавством.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги зазначене та не вважає причини пропуску звернення до суду поважними.

Таким чином, на переконання суду, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є обґрунтованою та відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що причини, наведені позивачем в заяві про поновлення строків, не є поважними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Положення ч. 2 ст. 123 КАС України кореспондують приписам п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

При чому, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас, слід врахувати, що суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід О.С. на підставі наказу № 080 В-К від 30.06.2022 року в період з 11.07.2022 року по 20.07.2022 року перебувала у відпустці, а тому дана ухвала постановлена у строк, визначений КАС України.

Керуючись ст. 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл Агро" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Маслоід Олена Степанівна