Постанова

від 17.10.2007 по справі 11/323-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/323-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2007                                                                                   Справа № 11/323-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М.,  Науменко І.М.

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  Саєнко І.М., адвокат, довіреність б/н  від 01.01.07;

від відповідача -  Пащук В.В., юрисконсульт, довіреність № 838  від 17.09.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.07р.  у справі № 11/323-07

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000", м. Дніпропетровськ

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про   стягнення 1438,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 17.10.2007 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 року (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 11/323-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ-2000”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “РИМ-2000”) до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ (далі –ДП “Придніпровська залізниця”) про стягнення 1438 грн. 09 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 342 грн. 59 коп. пені, 60 грн. 45 коп. 3 % річних, 148 грн. 04 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 38 грн. 76 коп. державного мита, 44 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 08 грн. 30 коп. витрат на послуги адвоката; в решті позову –відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано в частині задоволення сум пені, інфляційних витрат та 3 % річних, фактом порушення відповідачем строків оплати поставленого товару; в частині відмови про стягнення штрафу відповідно до вимог частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, рішення мотивоване тим, що договором не була передбачена відповідальність за порушення виконання даного зобов'язання у виді пені. В обгрунтування прийнятого рішення господарський суд послався на статті 523, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.  

Не погодившись із рішенням господарського суду, ДП “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність оскаржуваного судового рішення фактичним обставинам та матеріалам справи, зокрема:

- господарським судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що у позивача не виникло право вимагати оплати товару, оскільки сторонами не було підписано акту приймання-передачі товару, передбаченого умовами договору;

          - враховуючи те, що у позивача не виникло право вимоги по оплаті, господарським судом неправомірно були нараховані штрафні санкції за договором, оскільки у відповідача не наступив обов'язок щодо оплати боргу;

          - також господарським судом не досліджені положення частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, статті 7, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України;

          - господарським судом неправомірно застосована стаття 625 Цивільного кодексу України до спірних відносин, оскільки позивачем вимога про оплату заборгованості на адресу відповідача не надсилалась;

          - судом неправомірно нараховані витрати на послуги адвоката, оскільки жодним доказом позивачем не підтверджені зазначені витрати саме на адвоката, а не юридичні послуги, також не надано акту прийому-передачі виконаних робіт; платіжне доручення на оплату послуг адвоката не містить посилання на договір, а останній не містить обґрунтування розміру вартості правової допомоги адвоката.

          Позивач по справі –ТОВ “РИМ-2000”, м.Дніпропетровськ –у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам, матеріалам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

10.11.2006 року між ДП “Придніпровська залізниця” (відповідач, сторона по справі, “замовник” за договором) та ТОВ “РИМ-2000” (позивач по справі, “постачальник” за договором) було укладено договір № ПР/НЦО-06-1409/НЮ, відповідно до якого “постачальник” зобов'язується поставити і передати у власність “замовнику” певну продукцію, товар, відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), “замовник” зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору. Найменування товару –комп'ютерне та мережеве обладнання, 2006 року випуску (розділ 1 договору) (а.с.13-16).

Пунктами 6.2, 6.3 розділу 6 договору сторони передбачили, що “замовник” сплачує загальну вартість товару протягом 30 календарних днів після підписання сторонами товарно-приймальних документів; при цьому розрахунок за договором здійснюється наступним чином: 99% загальної суми договору –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “постачальника”; а 1% від загальної суми договору внесеннями сторонніх організацій.

Специфікацією до договору (а.с.17 –додаток № 1, пункт 5.2 розділу 5 договору) сторони відзначили, що загальна сума по договору становить 10926 грн. 66 коп. ( з ПДВ).

Пунктами 4.2, 4.4 розділу 4 договору сторони передбачили, що датою поставки товару є дата підписання накладної на прийняття товару та акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін; представник відповідача зобов'язаний звірити відповідність кількості, якості і асортимент товару, вказаному в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику “постачальника” доручення на отримання товару.

Пунктом 8.5 розділу 8 договору передбачено, що підтвердженням   одержання товару “замовником” є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками.

Пунктом 10.2 розділу 10 договору сторони передбачили майнову відповідальність “замовника” за порушення строків оплати у виді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

По накладній № R-90113 від 21.11.2006 року на підставі довіреності  ЯЛЕ № 346126 від 20.11.2006 року було відвантажено товар на суму 10926 грн. 66 коп., зазначений факт отримання товару не спростовано відповідачем жодним доказом відповідно до статей 33, 32, 36 Господарського процесуального кодексу України (а.с.20-22), підтверджується накладною, довіреністю, фактом часткової оплати.

В лютому 2007 року відповідачем було здійснено оплату за отриманий товар грошовими коштами з порушенням строків на загальну суму 10817 грн. 39 коп., що підтверджується копією платіжного доручення (а.с.22).

Зобов"язання щодо здійснення розрахунків шляхом передачі векселів на суму 109 грн. 27 коп. відповідачем не виконані.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, висновок господарського суду про те, що відсутні правові підстави щодо задоволення вимог в частині стягнення 109 грн. 27 коп. основного боргу, тобто саме грошовими коштами, відповідає вимогам вищезазначених норм закону, обставинам справи.

Щодо вимог в частині стягнення пені –342 грн. 59 коп., то господарським судом зроблено правильний висновок щодо їх обґрунтованості на підставі пункту 10.2 розділу 10 договору та статей 525, 526, 546, частини 1 статті 548, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 року № 543/96-ВР.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносно вимог в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних слід зауважити, що господарським судом також зроблено правильний висновок щодо їх обґрунтованості в частині стягнення 60 грн. 45 коп. –3% річних та в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції –148 грн. 04 коп.

Доводи скаржника про те, що акт прийому-передачі товару не складено, відсутній, тобто у відповідача не виникло обов'язку по оплаті, то ці доводи не приймаються, оскільки, по-перше, розділом 6 договору не визначено саме, що строк оплати товару обчислюється від дати підписання акту прийому-передачі товару, а виникнення обов'язку по оплаті пов'язується з підписанням товарно-приймальних документів, якими є накладна і довіреність згідно з Інструкцією про порядок реєстрації вихідних, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (зареєстроване Міністерством юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318); по-друге, договором не визначено, що сторони регламентують як товарно-приймальні документи, і, по-третє, відповідач частково здійснив оплату вартості продукції, чим підтвердив факт належного його приймання згідно з умовами договору, в певній кількості, якості та ціні, при цьому, сплачуючи борг, відповідачем не вимагалось складення будь-яких актів прийому-передачі, докази протилежного, відповідно до статей 33, 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, відсутні в матеріалах справи.

          Посилання скаржника на порушення господарським судом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині відсутності вимоги кредитора не приймається, оскільки вищезазначеною нормою встановлено обов'язок боржника оплатити річні та суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплати, тому вимога кредитора може бути заявлена в будь-який спосіб, як-то звернення з претензією, так і шляхом звернення з позовом за захистом своїх порушених майнових прав.

Щодо доводів скаржника в частині стягнення 08 грн. 30 коп. витрат на послуги адвоката, то ці витрати підтверджені матеріалами справи (а.с.49-52), зокрема свідоцтвом адвоката, угодою про надання юридичних послуг, ордером адвоката, платіжним дорученням на оплату вартості послуг, тому господарським судом зроблено правильний висновок щодо їх стягнення на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення  позову.  Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального  кодексу України, відсутні.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 року по справі № 11/323-07 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 І.М.Науменко