Рішення

від 27.07.2022 по справі 260/2181/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/2181/22 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" (45008, вул. Загородня, буд. 15, м. Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 40954456) до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатської області Державної служби України з безпеки на транспорті (88008, вул. Гойди, буд. 8, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатської області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО №323475 від 04 грудня 2021 року винесену заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергієм Кейсом відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена згідно абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовано штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 грудня 2021 року заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергієм Кейсом на автомобільного перевізника товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО №323475. Відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. При цьому позивач стверджує, що він взагалі не отримував жодних документів на підставі яких була прийнята оскаржувана постанова, крім того така постанова винесена заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергієм Кейсом, який 04 грудня 2021 року був відсутній на роботі. Вважаючи, що оскаржувана постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04 липня 2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до такої просить суд: Визнати протиправними та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323475 від 04 грудня 2021 року винесену заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки-начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергієм Кейсом відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" (код ЄДРПОУ: 40954456), за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена згідно абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовано штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 27.06.2022 року, а також копію адміністративного позову в електронному вигляді було надіслано Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатської області Державної служби України з безпеки на транспорті на офіційну адресу електронної пошти, та доставлено в електронний кабінет 27.06.2022 року відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

04 грудня 2021 року старшим державним інспектором Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на КПП Ужгород (виїзд), здійснено перевірку транспортних засобів тягача - MAN державний номерний знак (далі - ДНЗ) - НОМЕР_1 , модель TGX 18.480 та причіпу (напівпричіпу) SCHMITS ДНЗ - НОМЕР_2 , модель SCS 24L-1362EB.

Водій ТзОВ «Гран Транс Сервіс» - Гуковський Олександр Степанович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з 01.12.2021 по 04.12.2021 здійснював перевезення вантажу транспортними засобами (далі - ТЗ): тягач - MAN державний номерний знак (далі - ДНЗ) - НОМЕР_1 , модель TGX 18.480 та причіп (напівпричіп) SCHMITS ДНЗ - НОМЕР_2 , модель SCS 24L-1362EB.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ "Гран Транс Сервіс" є Кошелюк Анатолій Васильович, що також підтверджується наказом №5 від 11 квітня 2017 року "Про призначення директора".

Згідно акту №283879 від 04 грудня 2021 року під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: абз. 15 ч. 1 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20% при перевезенні нероздільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054834 від 04 грудня 2021 року, якою зафіксовано наступні результати вагового контролю: повна маса 39,480 т., навантаження на осі 7,030; 12,460; 62,80; 67,60; 69,50 та акт про перевищення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів, яким зафіксовано наступні габаритні параметри: фактична маса, тон: 39,480, нормативно допустима 40, осьові навантаження нормативно допустиме 11, а саме навантаження на одиничну вісь склало 12,46 тон при допустимих 11 т.

04 грудня 2021 року Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 115 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесено постанову №323457 та застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

При цьому, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Відповідно до пп. 2, 3, 4 п. 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., №41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Згідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Пунктом 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

В свою чергу, суд враховує, що з 01.10.2021 року набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", яким внесено зміни до абз.14-16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та який саме з цієї дати передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарські штрафи за перевищення габаритновагових норм при перевезенні як неподільного вантажу без відповідного дозволу так подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

Також суд зазначає, що згідно статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність у сфері законодавчо регульованої метрології" застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку №879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року №255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Разом з цим відповідач жодним належним доказом не спростував твердження позивача про неналежне здійснення габаритно-вагового контролю та встановлення перевищення допустимого навантаження.

В актах складених за результатами габаритно-вагового контролю та довідці не зазначені будь-які характеристики зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

Відсутність таких документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості суд перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

У відповідності до пунктів 22, 23, 24 Розділу Вимог до габаритно-вагового контролю Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Згідно результатів зважування від 02 грудня 2021 року, здійснених о 21:56 год. за межами норми було навантаження на вісь 2, а саме 12,46 тон., а загальна вага становила 39,48 тон.

Як вбачається з результатів від 04 грудня 2021 року, здійснених о 10:04 год. Відхилень від норми щодо навантаження на осі виявлено не було, а загальна вага становила 38,45 тон.

В Акті №283879 від 04 грудня 2021 року відповідач вказує дату і час перевірки 04 грудня 2021 року о 13 год. 30 хв. Однак, як вбачається з матеріалів справи в зазначений час перевірка транспортного засобу позивача не проводилась.

Крім того, оскаржувана постанова АО №323475 від 04 грудня 2021 року винесена підписана Сергієм Кейс, заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області.

Однак, як вбачається з Табелю обліку використання робочого часу Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кейс Сергій 04 грудня 20221 року не перебував на роботі, а отже права виносити постанову АО №323475 від 04 грудня 2021 року останній не мав.

Як вбачається з Акту №283879 та Довідки №0054834, такі складено без участі водія про що свідчить відсутній підпис у відповідній графі, що суперечить Порядку № 1567.

В Акті №283879 зазначено про виявлене навантаження на одиночну вісь 12,46 т при допустимих 11 т, що на 13,3 відсотки перевищує допустимі. Відомості про навантаження вказані в пункті 6 Довідки № 0054834 від 04.12.2021 «про результати вагового контролю: навантаження на осі, тони: 1) 7,030; 1) 12,460; 3) 62,80; 4) 67,60; 5) 69,50, повна маса транспортного засобу 39,480 тон», взяті з Результатів зважування від 02.12.2021 року, а не з Результатів зважування від 04.12.2021 року згідно яких перевантаження відсутнє.

Відповідно до 21 Порядку № 1567 «у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.». Що дає суду підстави вважати, що посадові особи Укртрансбезпеки при складанні процесуальних документів 04.12.2021 року керувались невірними результатами зважування за 02.12.2021 року, що є неприпустимим та протиправним в результаті чого уповноваженими особами Укртрансбезпеки винесено постанову АО №323475 від 04.12.2021 року.

Згідно абзацу 1 пункту 25 Порядку № 1567 встановлено: справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань юридична адреса ТзОВ «Гран Транс Сервіс»: Волинська область, місто Ковель, вулиця Загородня, 15.

Згідно абзацу 2 пункту 26 Порядку № 1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Як стверджується позивачем та не спростовано відповідачем, на адресу ТзОВ «Гран Транс Сервіс» повідомлення про розгляд справи не надходило. Розгляд справи 04.12.2021 року відбувся без участі представників ТзОВ «Гран Транс Сервіс», що позбавило можливості надати пояснення для врахування при вирішенні питання про застосування адміністративно- господарських санкцій. Також варто наголосити на тому, що оскаржувана Постанова АО №323475 винесена 04.12.2021 року, матеріали перевірки (Акти, результати зважування) складені також 04.12.2021 року, що підтверджує той факт, що ТзОВ «Гран Транс Сервіс» не повідомляли про розгляд справи та розгляд справи відбувся без участі суб`єкта господарювання.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №4000166218 від 10.06.2022 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2481,00 грн.

Таким чином, з урахування задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Транс Сервіс», суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 2481,00 грн. сплаченого позивачем з Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки саме цей орган є центральним, має власні рахунки та код ЄДРПОУ.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" (45008, вул. Загородня, буд. 15, м. Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 40954456) до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатської області Державної служби України з безпеки на транспорті (88008, вул. Гойди, буд. 8, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО №323475 від 04 грудня 2021 року винесену заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки-начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергієм Кейсом відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" (код ЄДРПОУ: 40954456), за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена згідно абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовано штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Транс Сервіс" (45008, вул. Загородня, буд. 15, м. Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 40954456) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич