Рішення

від 28.07.2022 по справі 420/4415/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4415/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕТО» (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. В, каб. 713, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43159075) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕТО» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просив:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200058/2 від 03.02.2022 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500500/2022/000093 від 03.02.2022 р., прийняті Одеською митницю як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрiя, буд. 21 А, ідентифікаційний код ВП: 44005631);

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ідентифікаційний код ВП: 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕТО» (01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корп. В, каб. 713; ідентифікаційний код юридичної особи: 43159075) судові витрати в загальному розмірі 22 481,00 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок), які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та суми сплаченої вартості професійної правничої (правової) допомоги адвокатського об`єднання в розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ЛАРЕТО» 02.02.2022 р. надало до пункту пропуску BMO № 2 митного поста «Одеса-Внутрішній» митну декларацію № UA 500500/2022/003784 про здійснення митного оформлення в режимі імпорт товару: автомобілю HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341DBJA418332, країна виробника - S. Korea, вартістю 4 800 дол. США та автомобілю HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341DBJA423252, країна виробника S. Korea, вартістю 4 800 дол. США. Митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Проте, 03.02.2022 року Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200058/2 та встановлено, що по товару №1 та № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 6900 дол. США за одиницю (МД від 01.02.2022 № UA 500100/2022/2864, від 02.02.2022 № UA 500500/2022/3851), ніж заявлено декларантом 4800 дол. США за одиницю. Крім того, того ж дня Позивачем було одержано від митного органу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/000093 з причин винесення зазначеного вище рішення про коригування митної вартості.

Позивач в повній мірі не погоджується з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації від 03.02.2022 р. з мотивів їх протиправності та безпідставності. В обґрунтування цього зазначає, що митний орган протиправно не завершив митне оформлення товару, порушивши граничний строк на витребування додаткових документів, встановлений ч. 1 ст. 255 МК України; не проаналізував наданий пакет документів, який в повнiй мiрi дозволяє визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, а також всупереч положенням ч. 4 ст. 57 МК України Відповідач не провів процедуру належної консультації з декларантом перед застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товару. Крім того, при обранні резервного (останнього) методу визначення митної вартості Одеською митницею не було наведено належного обґрунтування та пояснення щодо обрання саме останнього методу, виключивши всі попередні, а найголовніше - вимагають основний, як того Положення МК України, а також «Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів».

З урахуванням даних обставин, вважаючи рішення і картку відмови необґрунтованими та такими, що винесені протиправно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 18.04.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію № UA500500/2022/003784 вiд 02.02.2022 року. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів. 03.02.2022 №б/н TOB ЛАРЕТО було надано Специфікацію № 0812/01 до контракту від 22.11.2021 № 221121, лист нерезидента від 03.02.2022, додаткову виписку з бухгалтерської документації від 03.02.2022 та лист-відповідь щодо розбіжностей в документах, у якому декларантом зазначено про задоволення запиту митного органу та прохання здійснити митне оформлення за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Таким чином декларантом не подані документи згiдно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другiй-четвертій статті 53 МКУ, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності. Зазначене було підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як зазначає відповідач, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю iз зазначенням номерів вiдповiдних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄAIC), «Інспектор-2006» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з урахуванням виробника товарів і вагових характеристик, є більшим та становить: по товару №1 та № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 6900 дол. США за одиницю (МД вiд 01.02.2022 № UA500100/2022/2864, вiд 02.02.2022 № UA 500500/2022/3851), нiж заявлено декларантом 4800 дол. США за одиницю.

Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2022/200058/2 від 03.02.2022 р наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄAIC), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2022/200058/2 від 03.02.2022 діяла у вiдповiдностi до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю ЛАРЕТО.

До суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача вважає доводи відзиву неспроможними, а твердження позивача, зазначені у позові, неспростованими.

Представник позивача звертає увагу, що у відзиві продубльований опис зауважень до пакету документів, наданий при митному оформленні, який не свідчить про помилковість заявлених числових показників митної вартості товарів. Доводи позивача щодо відсутності процедури консультацій перед застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів відповідачем не спростовані. Крім того, відповідачем не обґрунтована законність застосування резервного методу, а саме не надано до суду митні декларації від 01.02.2022 № UA 500100/2022/2864, від 02.02.2022 № UA 500500/2022/3851, на які відповідач посилається в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

У свою чергу, до відповіді на відзив позивач додав лист Одеської митниці від 12.03.2022 року щодо надання інформації на запит представника позивача - адвоката Байдеріна О.А. Як вважає представник позивача, із інформації зазначеної у даному листі вбачається наступне: по перше, знеособлена інформація та відсутність повного тексту запитаних митних декларацій, а також головним чином - супровідних документів до таких МД, не дозволяє порівнювати документи Позивача та інші митні декларації, застосовані відповідачем у цій справі (незрозуміло - чи є такі митні декларації аналогічні за суттю імпортної операції позивача, чи укладено прямий договір з експортером та на яких умовах здійснювалась поставка в Україну, тощо.); по - друге, митна вартість товару, наведена у листі, визначена за шостим резервним методом, тобто 03.02.2022 року відповідач скоригував позивачу митну вартість на підставі митних декларацій, виданих попереднього дня (01.02.2022 р. та 02.02.2022 р.) шляхом коригування митної вартості товарів невідомому декларанту.

Таким чином, позивач вважає, що міркування відповідача ґрунтуються на скоригованих ним же даних митної вартості за іншими митними деклараціями, а також виходить з припущень працівників відповідача, не доведених належним чином.

24.05.2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом тотожні відзиву на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань ТОВ «ЛАРЕТО» є юридичною особою, зареєстрованою 07.08.2019 році, номер запису 10701020000083771. Основним видом економічної діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.11).

У ході здійснення господарської діяльності позивача, між ним та LC MOTORS (Республіка Корея) 22.11.2021 р. було укладено контракт № 221121, вiдповiдно до предмету якого (п. 1.1) LC MOTORS, як продавець, зобов`язується передати у власність ТОВ «ЛАРЕТО», як покупцю, а останній зобов`язується оплатити та прийняти у власність від LC MOTORS транспортні засоби.

Згідно з п. 1.2. контракту № 221121, асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та iншi умови поставки товару визначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 3.1. контракту № 221121, оплата кожної партії згідно специфікації товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Валюта платежу долари США. Умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії.

LC MOTORS постачає товар ТОВ «ЛАРЕТО» на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Incoterms-2010), що визначено в п. 4 контракту № 221121. Разом з товаром продавець має надати наступні документи: інвойс, пакувальні листи, BL (коносамент), документ, який підтверджує, що автомобіль знято з обліку.

На виконання контракту № 221121 08.12.2021 р. між LC MOTORS i TOB «ЛАРЕТО» було укладено специфікацію № 0812/01, в якій наведені сторони затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й вартість транспортних засобів (товару), що має бути поставлений (загалом 18 позицій - одиниць товару). Серед переліку товару, що мав бути поставленим згідно з зазначеною специфікацією № 0812/01, були такі наступні одиниці: HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення (виробництва), КМHE341DBJA418332, країна виробника - S. Korea, вартістю 4 800 дол. США; - HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення (виробництва), КMHE341DBJA423252, крапна виробника - S. Korea, вартістю 4 800 дол. США. У п. 2 специфiкацiп № 0812/01 вiд 08.12.2021 р. визначена загальна вартість всього обсягу товару в розмiрi 155 270,00 дол. США, та погоджено, що оплата здiйснюється протягом 180 днів з моменту завантаження Товару на борт судна в Південній Кореї в розмірі 100% від загальної вартості.

02.02.2022 року ТОВ ЛАРЕТО надало до Одеській митниці митну декларацію №UA500500/2022/003784 вiд 02.02.2022 року про здійснення митного оформлення зазначеного товару: дві одиниці HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення, крапна виробника - S. Korea, вартістю 4 800 дол. США. Митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

рахунок-фактура (інвойс) № UA-418332 від 08.12.2021 р.;

рахунок-фактура (інвойс) № UA-423252 вiд 08.12.2021 р.;

коносамент № YHSMASCHR211221 вiд 21.12.2021 р.;

домашній коносамент № CIGSMACR2112SP01 вiд 21.12.2021 р.;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 19.11.2021 р.;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.11.2021 р.;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (транспортних засобів) №221121 від 22.11.2021 р.;

висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 301/22 від 28.01.2022 р.;

висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 323/22 від 28.01.2022 р.;

довiдка № 2022-03117 вiд 28.01.2022 р.;

довiдка № 2022-03007 вiд 28.01.2022 р.;

довідка по ТЗ від 02.02.2022 р.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митноп вартості товарів, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів; У наданих до митного контролю документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) у наданих до митного контролю інвойсах та контракті зазначено, що товар поставляється на умовах CFR, проте, до митного контролю не надано документи, щодо оплати послуг за перевезення;

3) у наданих інвойсах відсутні підписи продавця;

4) відповідно до пункту 3. 1. контакту від 22.11.2021 № 221121, умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії поставки товару. Проте специфікацію до митного контролю не надано;

5) контрактом від 22.11.2021 № 221121 передбачено розрахунок за товар, проте документи про оплату за товар не надано;

6) копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (стаття 254 Митного кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, вiдповiдно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днiв надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; 7) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також зазначено, що у відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На виконання зазначеної вимоги 03.02.2022 року декларантом відповідачу додатково надано специфікацію № 0812/01 вiд 08.12.2021 р. до контракту № 221121 вiд 22.11.2021 р., лист-пояснення від 03.02.2022 р., додаткову виписку з бухгалтерської документації від 03.02.2022 р. та лист LC MOTORS вiд 03.02.2022 р.

У листі-поясненні до митниці ТОВ ЛАРЕТО зазначено, що у позивача відсутні будь-які договори із третіми особами, окрім прямих відносин за єдиним укладеним між ТОВ ЛАРЕТО та LC MOTORS контрактом №221121, а також надані пояснення щодо встановлених відповідачем розбіжностей.

03.02.2022 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/200058/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, на підставі аналізу баз даних ПІК Інспектор-2006 та ЄАІС Держмитслужби відповідачем встановлено, що по товару №1 та № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 6900 дол. США за одиницю (МД від 01.02.2022 № UA 500100/2022/2864, від 02.02.2022 №UA 500500/2022/3851), ніж заявлено декларантом 4800 дол. США за одиницю.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 03.02.2022 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000093.

Вважаючи протиправними та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що у наданих до митного контролю документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Так, відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

Згідно наданих до митного оформлення інвойсів поставка товару здійснюється на умовах СFR Чорноморськ, Україна, такі умови поставки також відображені у контракті №221121 від 22.11.2021 року та специфікації №0812/01 твід 08.12.2021 року.

За офіційними даними тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 термін СFR означає, що продавець за власний рахунок сплачує усі витрати щодо перевезення товару до місця призначення. Умови поставки СFR покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, зобов`язання щодо страхування товару відсутні.

Суд зазначає, що страхування при СFR є зоною відповідальності покупця (Позивача), якщо він вважає, що це потрібно. Контрактом №221121 від 22.11.2021 року не передбачено подання документів зі страхування товару покупцю. Таким чином, витрати на страхування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.

Враховуючи те, що страхування товару не передбачено контрактом та не здійснювалось сторонами контракту та, що згідно положення ст.53 Митного кодексу України страхові документи надаються у разі якщо страхування здійснювалось, суд вважає безпідставним посилання митного органу на відсутність в наданих документах посилання на здійснення страхування.

Щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів щодо оплати послуг за перевезення, хоча товар поставляється на умовах СFR, суд зазначає наступне.

Так, за офіційними даними тлумачення торговельних правил Інкотермс в редакції 2010 термін СFR відправник вантажу зобов`язується організувати та сплатити витрати за навантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, навантаження вантажу на судно, перевезення товару до порту замовника.

Як вбачається з наданих до митного оформлення та доданих до позовної заяви копій інвойсів №UA-418332 від 08.12.2021 року та №UA-423252 від 08.12.2021 року, сума доставки становить 1 400,00 дол. США та включена у вартість товару. Отже, доводи відповідача щодо відсутності документів щодо оплати послуг за перевезення є необґрунтованими.

Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів щодо ненадання декларантом специфікації до митного контролю, а також документів про оплату за товар.

Судом встановлено, а також підтверджується відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, що на вимогу митного органу 03.02.2022 року позивачем до митного оформлення додано специфікацію №0812/01 від 08.12.0221 року до контракту №221121 від 22.11.2021 р.

Відповідно до п. 3.1. контракту № 221121, оплата кожної партії згідно специфікації товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Валюта платежу долари США. Умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії.

Відповідно специфікації №0812/01 від 08.12.0221 року оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту завантаження товару на борт судна в Південній Кореї у розмірі 100% від загальної вартості. Зазначене, також, було роз`яснено позивачем у листі-поясненні від 03.02.2022 р., проте, відповідач на це не звернув уваги при прийнятті оскаржуваного рішення. Таким чином, з огляду на зазначене, документ про оплату за товар не міг бути наданий до митного оформлення.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто, переклад документу української мовою або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування надається тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Проте, відповідачем не роз`яснено, які саме дані зазначені у копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів є необхідними для перевірки відомостей, зазначених у митній декларації. Крім того, у переліку додаткових документів, що зобов`язував надати відповідач позивача, переклад свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не зазначається. Проте, позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості товару надані висновки експертного автотоварознавчого дослідження №301/22 та 323/22 від 28.01.2022 року, довідки №2022-03007 та 2022/03117 від 28.01.2022 року.

Крім іншого, як вбачається з матеріалів справи, підпис-печатка генерального директора LC MOTORS (Продавця) у контракті №221121 від 22.11.2021 року збігається з печаткою у комерційних інвойсах №UA-418332 від 08.12.2021 року та №UA-423252 від 08.12.2021 року, тому доводи відповідача щодо відсутності підпису продавця у наданих інвойсах суд вважає необґрунтованими.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ ЛАРЕТО митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Визначаючи митну вартість на рівні митної вартості раніше ввезеного автомобіля, відповідач не вказав умов поставки товару, комерційних умов тощо, не зазначив докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митним деклараціям, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копії митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів за МД № UA500500/2022/003784 вiд 02.02.2022 року, до суду відповідачем не надані.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200058/2 від 03.02.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500500/2022/000093 від 03.02.2022 р., у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №128 від 15.02.2022 року, укладеного між ТОВ ЛАРЕТО та адвокатським обєднанням СІ.ЕЛ.ЕС, додаткової угоди № 1 до Договору №128 від 15.02.2022 року, акту -рахунку №1 від 22.02.2022 року.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРЕТО слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕТО» (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. В, каб. 713, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43159075) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200058/2 від 03.02.2022 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500500/2022/000093 від 03.02.2022 р., прийняті Одеською митницю як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЕТО» (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. В, каб. 713, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43159075) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук