Рішення

від 21.07.2022 по справі 520/19279/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 липня 2022 року № 520/19279/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Севастьяненко К.О.

за участю: секретаря судового засідання - Хмелівська Н.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУП" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 20.08.2021 №ХК29031/1437/НД/АВ/ТД-ФС;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРЕКА ГРУП (код ЄДРПОУ 41220137) судовий збір в розмірі 8 100,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що припис та постанова Головного управління Держпраці у Харківській області прийняті необґрунтовано, відтак підлягають скасуванню.

Ухвалою від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Ухвалою від 24.11.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі зазначивши, що відтак контролюючий орган діяв у межах чинного законодавства, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Сторони у судове засідання не прибули, були повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд даної справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Харківській області від 01.07.2021 №776 визначено здійснити інспекційне відвідування ТОВ "ХОРЕКА ГРУП", фактична адреса: місто Харків, вул. Культури, 26.

На підставі наказу оформлено направлення від 01.07.2021 № 02.03-03/970.

Вказаний документ був вручений керівнику ТОВ XOPEKA ГРУП Резнік О.С. під особистий підпис.

Фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області здійснено інспекційне відвідування ТОВ "ХОРЕКА ГРУП".

Під час виходу за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_1 , було встановлено заклад громадського харчування ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому господарську діяльністю здійснювали ТОВ "ХОРЕКА ГРУП" та ФОП ОСОБА_1 .

Відповідачем винесено вимогу від 01.07.2021 №XK29031/1437/НД, яка вручені керівнику ТОВ XOPEKA ГРУП ОСОБА_1 під особистий підпис.

Своїм правом надати додаткові пояснення чи документи за вказаною вимогою позивач не скористався.

За результатами інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, складено акт № ХК29031/1437/НД/АВ від 14.07.2021.

Як вбачається із акту інспекційного відвідування № ХК29031/1437/НД/АВ від 14.07.2021, в ході проведення інспекційного відвідування інспекторами праці встановлено, що в поршення чатини 3 статті 24 КЗпП України у закладі «TRUE PRISE», здійснюють приготуванн їжі, реалізацію продуктв харчування та напоїв, обслуговування громадян, наступні працівники:

- ОСОБА_2 (яка усно зазначив, що працює на посаді хостес);

- ОСОБА_3 (який усно зазначив,що працює барменом);

- ОСОБА_4 (яка усно зазначила, що проходить стажування);

- ОСОБА_5 (який усно зазначив,що працює барменом);

- ОСОБА_6 (яка усно зазначила, що проходить стажування);

- ОСОБА_7 (яка усно зазначила, що працює на посаді старшого офіціанта);

- ОСОБА_8 (який усно зазначив, що працює на посаді повара);

- ОСОБА_9 (який усно зазначив, що працює на посаді повара);

- ОСОБА_10 (який усно зазначив, що працює на посаді повара);

- ОСОБА_11 (яка усно зазначила, що працює на посаді повара);

- ОСОБА_12 (яка усно зазначила, що працюс на посаді повара).

Під час проведення інспекційного відвідування Головне управління Держпраці направлено запит до ГУ ДПС у Харківській області про поточний список осіб стосовно яких подано документи про прийняття ТОВ "Хорека Груп" працівників на роботу.

Згідно наданої відповіді ГУ ДПС у Харківській області стосовно осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 є підтвердження про прийняття на роботу.

Отже, інспектори праці дійшли до висновку про порушення ТОВ ХОРЕКА ГРУП" частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме були допущені до роботи без укладання трудових договорів наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Відповідачем 14.07.2021 року складено припис про усунення виявлених порушень за № ХК29031/1437/НД/АВ/П відповідно до якого ТОВ "ХОРЕКА ГРУП" зобов`язано усунути порушення вимог законодавства, встановлені під час інспекційного відвідування.

Припис та акт отримані представником позивача 16.07.2021.

Також, Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 20.08.2021 №ХК29031/1437/НД/АВ/ТД-ФС, якою на ТОВ XOPEKA ГРУП накладено штраф у розмірі 540000,00 грн за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП у вигляді допущення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначені в ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон №877-V).

Частиною 2 ст. 6 зазначеного Закону визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Приписами статті 2 Закон №877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 року №823 (далі - Порядок №823).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823, в редакції, чинній на момент призначення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Положеннями Порядку №823 не визначено тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування.

Судом встановлено, уповноваженою посадовою особою відповідача прийнято наказ №766 на підставі Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом У країни від 08.09.2004 № 1986- IV, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.07.2007 № 877 (далі Закон № 877), Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці від 11.02.2015 № 96, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства прo працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (із змінами) (далі-Порядок), наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 року №216l Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці (опублікований в Офіційному віснику України 06.01.2021 №2), Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84.

Підстави інспекційного відвідування позивачем в судовому засіданні не заперечувались.

Щодо суті встановлених інспекційним відвідуванням порушень законодавства, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що ТОВ "ХОРЕКА ГРУП" здійснює свою діяльність за адресою: місто Харків, вул. Культури, 26.

Вказане приміщення ТОВ "ХОРЕКА ГРУП" перебуває у оренді, що підтверджується договором укладеним із ТОВ "Купер Плюс" № 30.(а.с. 81)

Поряд із тим, за адресою: місто Харків, вул. Культури, 26 також здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_16 , що підтверджується наданими до матеріалів справи договором оренди № 24 від 29.12.2018, укладеного із ТОВ Купер Плюс.(а.с.86)

Отже, за вказаною адресою здійснюють свою діяльність два самостійних суб`єкта господарювання - ТОВ "ХОРЕКА ГРУП" та ФОП ОСОБА_16 .

Інспекційне відвідування проводилося стосовно ТОВ "ХОРЕКА ГРУП".

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час здійснення інспекційного відвідування відповідачем не було з`ясовано всіх обставин під час перевірки та не враховано того, що за місцем інспекційного відвідування заклад громадського харчування ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяльність здійснює декілька суб`єктів господарювання.

Крім того, судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність із продажу алкогольних та безалкогольних напоїв, що підтверджується наявною у матеріалах справи Ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 20300308202101675 у приміщенні кафе за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно штатного розпису ТОВ "ХОРЕКА ГРУП", який введено в дію з 01.07.2021 на підприємстві значиться: директор 1 штатна одиниця, бармен 2 штатні одиниці, головний бухгалтер 0 штатних одиниць, адміністратор 0 штатних одиниць, офіціант 0 штатних одиниць.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно Наказу №7 затверджено штатний розпис ТОВ "Хорека груп".

Вказані в акті перевірки порушення були зафіксовані засобами відеотехніки.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем додано диск з фіксуванням інспекційного відвідування, який отримано останнім від Головного управління Держпраці у Харківській області.

Вказаний диск містить об`єм інформації 42120 KB та в порушення ст. 44 КАС України, не посвідчений електронним цифровим підписом.

Водночас, до відзиву відповідачем також надано диск з фіксуванням інспекційного відвідування.

При цьому, вказаний диск має об`єм 751639 КВ, та аналогічно не посвідчений електронним цифровим підписом.

Дослідивши та порівнявши обидва диски, долучені до матеріалів справи, суд встановив суттєві розбіжності між ними. Зокрема, стосовно об`єму та вмісту інформації, що зафіксована на дисках. Тобто, надані відповідачем до суду та позивачу диски з фіксацією інспекційного відвідування не є ідентичними.

Належних пояснень з цього приводу представником відповідача у судовому засіданні не надано.

Відповідно до ст. 72-76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказані диски не можуть вважатися належними, достатніми та допустимими доказами, у розумінні КАС України.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є цивільно-правовим договором. Отже, цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Згідно з ч. 1 ст.901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Отже, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 09.07.2020 у справі 821/851/17.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 №825/2058/18, зазначив, що аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених договорів та складених на їх виконання актів прийняття робіт дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання трудового законодавства, адже містять умову щодо оплати виконаних робіт залежно від даних акту виконаних робіт, який, у свою чергу складається на підставі виконаних робіт із визначенням обсягу робіт, їх строків та вартості кожної одиниці виготовлених деталей.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено фактичного використання найманої праці осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 позивачем - ТОВ "ХОРЕКА ГРУП".

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці було здійснено запит до ГУ ПФУ щодо наявних повідомлень про прийняття на роботу від ТОВ "ХОРЕКА ГРУП"

Згідно наданої відповіді, ГУ ПФУ у Харківській області від 13.07.2021, повідомлення про прийняття на роботу, щодо ОСОБА_3 відображено нарахування заробітної плати з липня по грудень 2020 року та з січня по березень 2021 року, ОСОБА_5 подано 02.02.2021 року, ОСОБА_4 повідомлення про прийняття на роботу подано 02.07.202l року.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці. які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Поряд і тим, доказів, що вищезазначені особи були допущені до виконання робіт у позивача, а також, що вони мають будь-які трудові чи цивільно-правові відносини та виконують певні роботи і послуги за замовленням або дорученням саме позивача відповідачем до суду не надано.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України " Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та територіальним органами про прийняття працівників на роботу "від 17 червня 2015 № 413, відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови № 413.

Враховуючи, що ОСОБА_4 була допущена позивачем до роботи 02.07.2021 року та трудовий договір з нею був укладений цієї ж дати, відтак порушень про подачу повідомлення про укладення трудового договору судом не встановлено.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників

Приписами пункту 4 Порядку №509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

Отже, враховуючи, що під час розгляду справи не підтверджено порушення встановлені інспекційним відвідуванням та за які накладено штраф, суд приходить до висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 20.08.2021 №ХК29031/1437/НД/АВ/ТД-ФС є незаконною та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУП" (вул. Культури, буд.26, м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 41220137) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 20.08.2021 №ХК29031/1437/НД/АВ/ТД-ФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУП" (вул. Культури, буд.26, м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 41220137) судові витрати в розмірі 8100 грн. (вісім тисяч сто гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 27.07.2022 року.

Суддя К.О. Севастьяненко