Постанова

від 28.07.2022 по справі 280/3118/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3118/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року

в адміністративній справі №280/3118/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2021 №00051560701, від 20.01.2021 №00005100701.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі №280/3118/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що: ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» оформлено придбання/продаж товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій; виписані від імені контрагентів позивача первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, оскільки підписи на цих документах належать особам, які не мають жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 09.12.2020 по 15.12.2020 на підставі направлення від 08.12.2020 №977, виданого Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, головному державному ревізору-інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Брижасі Тетяні Валеріївні та наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.12.2020 №681-п, виданого на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДРУКАРСЬКИЙ СВІТ», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (червень 2020 року), відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено Акт від 18.12.2020 №3717/08-01-07-01/37526238 (далі Акт від 18.12.2020).

Відповідно до Висновку Акта від 18.12.2020: перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (червень 2020 року) встановлено порушення ТОВ «Друкарський світ» (код ЄДРПОУ 37526238) п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), оскільки ним: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 125 397 грн.; завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 109 509 грн.

20.01.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесені:

податкове повідомлення-рішення №00005070701, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 156746,25 грн., з них за податковим зобов`язанням збільшено на суму 125397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31349,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення №00005100701, відповідно до якого зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 109509 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 06.04.2021 скаргу частково задоволено, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2021 №00005070701 в частині застосованих штрафних фінансових санкцій на суму 18809,55 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 20.01.2021 №00005100701 залишено без змін. За результатами розгляду скарги прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 08.04.2021 №00051560701, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125397,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 12539,70 грн.

Правомірність податкових повідомлень-рішень від 08.04.2021 №00051560701, від 20.01.2021 №00005100701 є предметом судового розгляду у даній справі.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані до матеріалів справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями. Податковим органом не встановлено та не доведено в Акті перевірки відсутність наявності правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПКУ).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б)або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 3 вказаного вище Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі наступного: «Проведеним аналізом комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМівТС «Податковий Блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) та інших баз даних встановлено:

ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 43243025) зареєстроване 21.09.2019, та має основний вид діяльності: 47.11-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Податкова адреса у періоді, який перевірявся: Харківська обл., місто Харків, вулиця Різдвяна, будинок 33.

Згідно наявних відомостей про посадових осіб встановлено, що засновник, керівник підприємства та особа, яка має право підпису: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.09.2019, у періоді, який перевірявся, перебував на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

Згідно звіту з нарахування єдиного внеску за липень 2020 року (№9196681104 від 12.08.2020) на підприємстві працювали 64 осіб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» відсутнє будь-яке майно.

Згідно з даними ЄРПН встановлено, що ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» у вересні 2020 року оформлено придбання товару (стрейч палетний 17 мкм/300 м) у контрагента-постачальника ТОВ «СХІДТОРГ 2018» (код ЄДРПОУ 42024212) та далі по ланцюгу, ТОВ «ОПТА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42919345), які в свою чергу, оформлювали придбання цього товару саме у ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД».

Тобто, встановити виробника/імпортера товару, реалізація якого оформлена від ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» на ТОВ «Друкарський світ» у вересні 2020 року, не можливо.

Отже, ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» оформлено придбання/продаж товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій.».

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що така інформація податкового органу не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17. Також, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» (постачальник) був укладений договір поставки від 04.05.2020 №2020/0405-2 (т. 1, а.с. 22-24) та додаткова угода від 01.06.2020 до договору поставки від 04.05.2020 №2020/0405-2.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 3.1 3.3 договору на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, кількість, номенклатура), визначаються у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

Передача товару покупцю здійснюється на складі постачальника. Вивезення товару зі складу покупець здійснює за свій рахунок та своїми силами. Кількість поставленого товару визначається по видатковим накладним. Датою поставки є дата передачі товару у розпорядження покупця (дата виписки видаткової накладної).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до перевірки були надані податкові накладні (від 07.09.2020 №2133, від 08.09.2020 №2134, від 09.09.2020 №2135, від 10.09.2020 №2136, від 11.09.2020 №2137, від 12.09.2020 №2138, від 14.09.2020 №2139, від 15.09.2020 №2140, від 16.09.2020 №2141, від 17.09.2020 №2142, від 18.09.2020 №2143, від 19.09.2020 №2144, від 21.09.2020 №2145, від 22.09.2020 №2146, від 23.09.2020 №2147, від 24.09.2020 №2148, від 25.09.2020 №2149, від 26.09.2020 №2150, від 28.09.2020 №2151, від 29.09.2020 №2152, від 30.09.2020 №2153), суми ПДВ по яким включено ТОВ «Друкарський світ» до складу податкового кредиту та відображено в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

Також були надані: видаткові накладні (від 07.09.2020 №261/0709-265, від 08.09.2020 №261/0809-291, від 09.09.2020 №261/0909-176, від 10.09.2020 №261/1009-97, від 11.09.2020 №261/1109-119, від 12.09.2020 №26/1209-1, від 14.09.2020 №261/1409-7, від 15.09.2020 №261/1509-4, від 16.09.2020 №261/1609-1, від 17.09.2020 №261/1709-1, від 18.09.2020 №261/1809-2, від 19.09.2020 №261/1909-1, від 21.09.2020 №261/2109-1, від 22.09.2020 №261/2209-1, від 23.09.2020 №261/2309-1, від 24.09.2020 №261/2409-5, від 25.09.2020 №261/2509-2, від 26.09.2020 №261/2609-1, від 28.09.2020 №261/2809-1, від 29.09.2020 №261/2909-1, від 30.09.2020 № 261/3009-1), товарно-транспортні накладні (від 07.09.2020 №2797, від 08.09.2020 №2799, від 09.09.2020 №2801, від 10.09.2020 №2803, від 11.09.2020 №2805, від 12.09.2020 №2807, від 14.09.2020 №2809, від 15.09.2020 №2811, від 16.09.2020 №2813, від 17.09.2020 №2815, від 18.09.2020 №2817, від 19.09.2020 №2819, від 21.09.2020 №2821, від 22.09.2020 №2823, від 23.09.2020 №2825, від 24.09.2020 №2827, від 25.09.2020 №2829, від 26.09.2020 №2831, від 28.09.2020 №2833, від 29.09.2020 №2835, від 30.09.2020 №2837), рахунки-фактури, платіжне доручення від 01.09.2020 №4315, договір суборенди автомобіля від 01.07.2020, укладений між позивачем (орендар) та ТОВ «Флексосвіт» (орендодавець) (автомобіль марки ГАЗ, модель 3302 216 ЗНГ, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

З наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару, його кількість та вартість, надано докази сплати коштів за них, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники, відображені у податковій звітності.

Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Більш того, надані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися.

Подання позивачем первинних документів на підтвердження операцій з ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» до перевірки відповідачем не заперечується.

Натомість, податковий орган вказує про те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні підписано від імені вантажовідправника ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» - директором Кужелович К.В., водій-експедитор ОСОБА_2 , від вантажоодержувача ТОВ «Друкарський світ» - директором Філобок Р.Л., що в свою чергу не дає можливості підтвердити транспортування вантажу.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2019 у справі № 1240/1982/18, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Більше того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 803/1684/17, від 21 січня 2021 року у справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16, передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав про те, що зазначення у якості водія-експедитора від вантажоодержувача директора ТОВ «Друкарський світ» не порушує умов формування та складання ТТН та не може свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД».

Поряд із зазначеним, відповідач вказує про те, що згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у вересні 2020 року ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» оформило придбання товару (стрейч палетний 17 мкм/300м) у контрагентів-постачальників, що в свою чергу оформлювали придбання зазначеного товару саме у ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД». Тобто, перевіркою встановлено сукупність доказів щодо неможливості здійснення «контрагентом-постачальником» (ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД») фінансово-господарських операцій в задекларованих обсягах, в тому числі здійснення поставки товарів на адресу ТОВ «Друкарський світ», у зв`язку з відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обігу та/або реального задекларованого виконання, а також з відсутністю необхідних, виходячи із специфіки операцій, матеріально-технічних можливостей для здійснення господарських операцій з постачання та наявністю очевидних даних щодо не провадження ними реальної економічної діяльності.

Однак, суд апеляційної інстанції враховує те, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначений висновок відповідає положенням статті 61 Конституції України, якими закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Натомість, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця та зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, по його господарським операціям з ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД».

Вищенаведені обставини свідчать про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства у перевіряємий період та про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень від 08.04.2021 №00051560701, від 20.01.2021 №00005100701.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм матеріального права, тому останнє підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі №280/3118/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяТ.І. Ясенова

суддяД.В. Чепурнов