Постанова

від 28.07.2022 по справі 420/19107/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19107/21Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000403400 від 20.04.2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива ( далі Позивач) звернувся з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ( далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року, яким за встановлене порушення на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення перевірки на підставі п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України, тому вважає наказ на проведення перевірки та, відповідно, акт перевірки і оскаржуване податкове повідомлення рішення незаконними, безпідставними та такими, що не можуть породжувати будь-яких правових наслідків. Також, Позивач зазначив, що контролюючим органом здійснено некоректний розрахунок пені, а саме: у розрахунок пені за порушення валютного законодавства включено операції щодо яких не застосовуються граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, з посиланням на п. 21, пп. 1 п. 22 Постанови НБУ № 5, та ст. 20 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Відповідно, позивач вважає, що контролюючий орган не мав права нараховувати пеню на зовнішньоекономічну операцію ТОВ «ТІС-Міндобрива» за актом виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року у сумі 390 038, 46 грн., а відтак сума нарахованої пені за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням має бути зменшена на суму 63 823, 28 грн. Позивач вважає, що відповідачем невірно визначено граничний термін надходження коштів за операціями у іноземній валюті за операціями через застосування зворотної сили закону. Так, Позивач звернув увагу, що контролюючий орган в акті перевірки в якості обґрунтування відповідальності позивача посилається на Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), який на момент перевірки був нечинним, у свою чергу в оскаржуваному рішенні підстави для відповідальності визначені Закон України « Про валюту і валютні операції» (Закон- № 2473). З посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 року по справі № 160/9757/19, Позивач зазначив, що нарахування пені на підставі ч. 5 ст. 13 Закону № 2473 до дати набрання чинності цього Закону 07.02.2020 року, неможливе. Також Позивач вважає, що Відповідачем невірно визначений граничний термін надходження валютної виручки за більшістю операцій, що були предметом перевірки, а саме: контролюючим органом не враховано порядок обчислення перебігу строку, встановлений Цивільним кодексом України, те, що останній день строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним (святковим) днем. Окрім того, Позивач зазначив, що контролюючим органом вже проведено перевірку за перевіряємий період.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року, винесене Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (код ЄДРПОУ: 36143538, місцезнаходження: 67543, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцева, 60) судовий збір в розмірі 22700 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

В апеляційній скарзі, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 10 лютого 2022 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «ТІС-Міндобрива» встановлено порушення п. 2 ст. 13 Закону України № 2473, з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Відповідач не погоджується з доводами позивача, посилаючись на те, що станом на дату підписання акту виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року (граничний термін нарахування надходження валютної виручки 29.01.2020 року), діяв Закон № 1702 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та була чинна ст. 15 цього Закону, відповідно до якої фінансовому моніторингу належать операції на суми, які дорівнює або перевищує суму в іноземній валюті еквіваленту 150000 грн. Щодо проведення перевірки за період, який вже перевірявся, Відповідач зазначив, що попередня перевірка здійснювалась на підставі листа АБ «Південний» № 017-001-4933-2019 від 06.02.2019 про виявлені факти порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом № TMD Z016 від 01.07.2015 року дата здійснення експертної операції 22.06.2018 року за контрактом № TMD Z023 від 01.12.2016 року дата здійснення експортних операцій 13.06.2018 року, 17.06.2018 року, 22.06.2018 року, за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року дата здійснення експортної операції 17.06.2018 року. В той же час документальна позапланова перевірка, за результатами якої складено акт від 24.03.2021 року, проводилась виключно з питань отримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами за іншими операціями, та попередні операції вказаною перевіркою не перевірялись. Відповідно застосування пені за період, починаючи з 01.03.2020 року відповідач зазначив, що норми Закону № 2473 та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID -19). З огляду на наведене, апелянт вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, отже податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року №0000403400, яким застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі - 15 012 962,17 грн. - є законним, а позов - безпідставним.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач послався на доводи, які узгоджуються з висновками суду першої інстанції.

Після дослідження доказів та з`ясування обставин справи, колегія суддів перейшла в письмове провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» зареєстровано як юридична особа 11.09.2008, номер запису: 15381360000015672 та видами господарської діяльності є: 52.24. Транспортне оброблення вантажів (основний); 01.11. Вирощування зернових культу (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами тощо, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 113-115, т. 2).

На підставі направлень від 23.02.2021 року, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78. 1 ст. 78 Податкового кодексу України, листів отриманих від ДПС України, які направлено на підставі інформації НБУ, направленої на підставі Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 7, на виконання ст. ст. 12, 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», про виявлені факти порушень валютного законодавства на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 року № 118 ревізорами інспекторами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТІС-Міндобрива» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.07.2015 року № TMD Z015 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 04.05.2019, 25.05.2019), від 01.07.2015 № TMD Z016 (дати здійснення операцій 25.01.2019 (два випадки), 09.02.2019, 17.02.2019, 14.03.2019, 27.03.2019, 12.04.2019, 20.04.2019, 27.04.2019, 04.05.2019, 10.05.2019, 25.05.2019); від 01.02.2016 № TMD Z019 (дати здійснення операцій 09.02.2019, 20.02.2019,08.03.2019, 31.03.2019, 03.05.2019); від 28.01.2017 № TMD Z025 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 29.01.2019, 09.02.2019, 17.02.2019, 21.03.2019, 20.04.2019, 29.04.2019); від 18.12.2017 № TMD Z031 (дати здійснення операцій 28.02.2019, 10.04.2019); від 29.11.2017 № TMD Z033 (дати здійснення операцій 06.12.2018, 29.01.2019, 31.01.2019 (2 випадки), 04.02.2019, 14.02.2019, 20.02.2019, 24.02.2019, 08.03.2019, 21.03.2019, 23.03.2019, 07.04.2019, 10.04.2019, 29.04.2019, 08.05.2019); від 25.06.2018 № TMD Z034 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 25.01.2019 (2 випадки), 29.01.2019 (2 випадки), 31.01.2019, 09.02.2019, 22.02.2019, 24.02.2019, 14.03.2019, 21.03.2019), за період діяльності з 04.12.2018 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено та підписано акт 24.03.2021 року № 77/34-00-07-04/36143538, висновком якого є встановлено перевіркою порушення: п. 2 ст. 13 Закону України № 2473 «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки:

- в сумі 145 600, 45 дол. США по договору від 01.07.2015 № TMD Z015

- в сумі 1 071 086,21 дол. США по договору від 01.07.2015 № TMD Z016

- в сумі 263 042,46 дол. США по договору від 01.02.2016 № TMD Z019 укладених з компанією «GRAIN TRANS LTD» (Британські Віргінські острови)

- в сумі 237 443, 11 дол. США по договору 28.01.2017 № TMD Z025

- в сумі 62 884, 24 дол. США по договору від 29.11.2017 № TMD Z031

- в сумі 864 981,51 дол. США по договору від 18.12.2017 № TMD Z033

- в сумі 584 636, 31 дол. США по договору від 25.06.2018 № TMD Z034, укладених з компанією «TIS ZERNO SERVICES LIMITED» (Республіка Кіпр).

Актом перевірки зафіксовано, що в ході перевірки встановлено, що у період, який перевірявся, платник податків здійснював експортні операції по виконанню робіт по перевалці, накопиченню та експедируванню зернових вантажів на підставі вище перелічених договорів.

Проведеною перевіркою контрактів, актів здачі-приймання виконаних робіт, інвойсів, банківських виписок за розподільчим та поточним рахункам, листів щодо призначення платежів за перевіряємий період, бухгалтерських документів встановлено, що ТОВ «ТІС-Міндобрива» виконано роботи з перевалки зернових вантажів (пшениці, кукурудзи) на судно, кошти від нерезидентів надійшли у повному обсязі на розподільчий валютний рахунок ТОВ «ТІС-Міндобрива», в т.ч. з порушенням строків розрахунків.

На підставі акту перевірки 24.03.2021 року № 77/34-00-07-04/36143538 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива», яким за встановлене порушення на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн. (а.с. 18, т. 1).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що нараховуючи Позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням пеню у сумі 15 012 962, 17 грн., Відповідач допустив неправильне застосування Законів № 185 та № 2473 та неправильно розрахував пеню за перевіряємий період, оскільки відповідальність у вигляді нарахування пені, передбачена Законом № 185 не може нараховуватися після 07.02.2019 року, а відповідальність, передбачена Законом № 2473 може застосовуватися тільки з 07.02.2020 року. Зважаючи на це, після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону №185 нараховуватися не може. Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743, суд вважав, що воно можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею. Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473 та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується. В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе. Таким чином, суд визначив оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Колегія суддів не входить в обговорення та оцінку рішення першої інстанції в тій частині, яка не оскаржена сторонами.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 78 ПК України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як було зазначено вище, позивач вважає, що відповідачем невірно визначено граничний термін надходження коштів за операціями у іноземній валюті за операціями через застосування зворотної сили закону, а саме: контролюючий орган в акті перевірки в якості обґрунтування відповідальності позивача посилається на Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), який на момент перевірки був нечинним, у свою чергу в оскаржуваному рішенні підстави для відповідальності визначені Закон України « Про валюту і валютні операції» (Закон- № 2473).

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка проводилась з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.07.2015 року № TMD Z015 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 04.05.2019, 25.05.2019), від 01.07.2015 № TMD Z016 (дати здійснення операцій 25.01.2019 (два випадки), 09.02.2019, 17.02.2019, 14.03.2019, 27.03.2019, 12.04.2019, 20.04.2019, 27.04.2019, 04.05.2019, 10.05.2019, 25.05.2019); від 01.02.2016 № TMD Z019 (дати здійснення операцій 09.02.2019, 20.02.2019,08.03.2019, 31.03.2019, 03.05.2019); від 28.01.2017 № TMD Z025 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 29.01.2019, 09.02.2019, 17.02.2019, 21.03.2019, 20.04.2019, 29.04.2019); від 18.12.2017 № TMD Z031 (дати здійснення операцій 28.02.2019, 10.04.2019); від 29.11.2017 № TMD Z033 (дати здійснення операцій 06.12.2018, 29.01.2019, 31.01.2019 (2 випадки), 04.02.2019, 14.02.2019, 20.02.2019, 24.02.2019, 08.03.2019, 21.03.2019, 23.03.2019, 07.04.2019, 10.04.2019, 29.04.2019, 08.05.2019); від 25.06.2018 № TMD Z034 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 25.01.2019 (2 випадки), 29.01.2019 (2 випадки), 31.01.2019, 09.02.2019, 22.02.2019, 24.02.2019, 14.03.2019, 21.03.2019), за період діяльності з 04.12.2018 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.

За контрактом від 01.07.2015 року № TMD Z015 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій - 04.05.2019 8 прострочених днів, повний розрахунок здійснений 12.12.2019 року; 25.05.2019 32 дні, повний розрахунок здійснений 03.06.2020.

За контрактом від 01.07.2015 № TMD Z016 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 09.02.2019 104 прострочених дні, повний розрахунок 22.05.2020; 17.02.2019 101 прострочені днів, повний розрахунок 27.05.2020 ; 14.03.2019 - 76 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 27.03.2019 69 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020; 12.04.2019 53 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020; 20.04.2019 45 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020 року; 27.04.2019 38 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020; 04.05.2019 - 32 прострочених днів, повний розрахунок 03.06.2020; 10.05.2019- 26 прострочених днів, повний розрахунок 03.06.2020; 10.05.2019- 27 прострочених днів, повний розрахунок 04.06.2020; 25.05.2019 - 12 прострочених днів, повний розрахунок 04.06.2020.

За контрактом від 01.02.2016 № TMD Z019 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 09.02.2019 104 прострочених дні, повний розрахунок 22.05.2020; 20.02.2019 98 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020 ; 08.03.2019 - 83 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 03.05.2019 334 прострочених дні, повний розрахунок 03.06.2020;

За контрактом від 28.01.2017 № TMD Z025 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 04.12.2018 8 прострочених дні, повний розрахунок 12.12.2019; 29.01.2019 61 прострочених днів, повний розрахунок 30.03.2020; 09.02.2019 - 104 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 17.02.2019 - 101 прострочених дні, повний розрахунок 27.05.2020; 21.03.2019 -69 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 20.04.2019- 41 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020, 29.04.2019 - 32 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020.

За контрактом від 18.12.2017 № TMD Z031 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 28.02.2019 - 90 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 10.04.2019 - 51 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020.

За контрактом від 29.11.2017 № TMD Z033 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 06.12.2018 - 6 прострочених днів, повний розрахунок 12.12.2019, 29.01.2019 - 61 прострочених днів, повний розрахунок 30.03.2020, 31.01.2019 - 68 прострочених днів, повний розрахунок 08.04.2020 року; 31.01.2019 - 112 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020 року; 04.02.2019 -108 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 14.02.2019-99 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 20.02.2019-98 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 24.02.2019-94 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 08.03.2019-82 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 21.03.2019-69 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 23.03.2019-69 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 07.04.2019-54 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 10.04.2019-51 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 29.04.2019-32 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 08.05.2019-28 прострочених днів, повний розрахунок 03.06.2020.

За контрактом від 25.06.2018 № TMD Z034 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 04.12.2018 -8 прострочених днів, повний розрахунок 12.12.2019; 25.01.2019 - 65 прострочених днів, повний розрахунок 12.12.2019; 29.01.2019-61 прострочених днів, повний розрахунок 30.03.2020; 29.01.2019-70 прострочених днів, повний розрахунок 08.04.2020; 29.01.2019-68 прострочених днів, повний розрахунок 08.04.2020; 09.02.2019 -104 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 22.02.2019 - 96 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 24.02.2019-94 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 14.03.2019-76 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 21.03.2019-69 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020.

Так, порядок здійснення операцій у іноземній валюті був врегульований Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон № 185), який втратив чинність з прийняттям Закону України «Про валюту і валютні операції» (надалі Закон № 2473), з 07.02.2019 року.

Суд встановив, що вищезазначені контракти були укладені у період дії Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), акти здачі приймання виконаних робіт були підписані сторонами у період дії Закону № 185, тобто до 07.02.2019 року та у період, коли вже почав діяти Закон № 2473.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно з ст. 2 Закону № 185, імпортні операції резидентів, які здійснюються на

умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону №185 передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з п.1 ст. 13 Закону № 2473, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

З огляду на наведене вбачається, що правове регулювання строків здійснення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та відповідальності за їх порушення до 7 лютого 2019 року та після цього відрізняється.

З 7 лютого 2019 року набрав чинності Закон №2473, який замість Закону №185 визначив можливість встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною 2 цієї ж статті Закону №2473 встановлено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною 5 статті 13 цього Закону №2473 також передбачене нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, у період, за який Відповідачем була нарахована пеня, були чинними почергово два закони: з 04.12.2018 року по 6 лютого 2019 включно - Закон №185, з 7 лютого 2019 року по день закінчення перевірки - 24.03.2021 року - Закон №2473. Відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду.

Разом з цим, суд вірно наголосив, що відповідно до частини 8 статті 16 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2473 уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

З матеріалів справи встановлено, що порушення строків зарахування коштів за зовнішньоекономічними договорами Позивача мали місце, у тому числі до введення в дію Закону №2473.

Однак, як вже зазначалося, частина 8 статті 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2473 передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

Закон №185 відсутній у цьому переліку, у той час як саме за порушення строків, визначених статтею 1 цього закону, можливе нарахування пені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідальність у вигляді нарахування пені, передбачена Законом № 185 не може нараховуватися після 07.02.2019 року, а відповідальність, передбачена Законом № 2473 може застосовуватися тільки з 07.02.2020 року.

Зважаючи на це, після 07.02.2019р. пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону №185, нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743, то воно можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею. Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473 та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 160/9757/19, від 28 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005616.

Припинення нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки після 07.02.2019 відповідає меті зміни правового регулювання у цій сфері, якою є лібералізація валютних розрахунків. За відсутності потреби у терміновому надходженні іноземної валюти на рахунки резидентів, така пеня втрачає своє компенсаторне значення.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, з розрахунку пені за порушення ТОВ «ТІС Міндобрива» п. 2 ст. 13 Закону № 2473 та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року, вбачається, що контролюючим органом нарахована пеня за періоди дії двох Законів, без розмежування цих законів та періодів та застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн. на підставі ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» як за період пропуску строку до 07.02.2019 року так і після цієї дати.

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснений неправомірний розрахунок пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн., що доводить протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як було зазначено вище, та підтверджується матеріалами справи, що спірні правовідносини, зокрема, по контрактах :

від 01.07.2015 року № TMD Z015 (дата здійснення операції 04.12.2018),

від 01.07.2015 № TMD Z016 (дати здійснення операцій 25.01.2019 (два випадки),

від 28.01.2017 № TMD Z025 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 29.01.2019),

від 29.11.2017 № TMD Z033 (дати здійснення операцій 06.12.2018, 29.01.2019, 31.01.2019 (2 випадки),

від 25.06.2018 № TMD Z034 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 25.01.2019, 29.01.2019 (2 випадки), 31.01.2019, 04.02.2019),

за період діяльності з 04.12.2018 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, виникли у період дії Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), акти здачі приймання виконаних робіт були підписані сторонами у період дії Закону № 185, тобто до 07.02.2019 року.

Однак, контролюючим органом саме за цими операціями неправомірно нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на підставі ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», який на час виникнення цих правовідносин ще не був чинний.

Разом з тим, що стосується всіх інших господарських операцій, за за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по яких нарахована пеня, то згідно матеріалів справи, акти здачі приймання виконаних робіт по цих угодах були підписані сторонами у період дії Закону № 2473-УІІІ, тобто вже після 07.02.2019 року.

Суд першої інстанції, правильно визначив, що зазначена у спірному податковому повідомленні - рішення пеня нарахована за проміжки часу, правове регулювання у яких суттєво відрізняється. При цьому, суд першої інстанції не встановив, яка частина цієї пені нарахована за період дії Закону № 185, а яка - після втрати ним чинності, та помилково скасував спірне податкове повідомлення рішення у повному обсязі.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі з підстав неможливості ідентифікувати частину рішення суб`єкта владних повноважень, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в силу положень абзацу шостого пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій, а у випадку відсутності (ненадання) такого розрахунку суд не обмежений правом призначити судову експертизу.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 813/2229/17.

З огляду на наведене, апеляційний суд наділений повноваженнями та можливостями встановити відповідний розмір пені, що був застосований Відповідачем за конкретний проміжок часу.

Так, згідно розрахунку, наданого ДПС, який наявний в матеріалах справи, вбачається, що:

по контракту від 01.07.2015 року № TMD Z015 (дата здійснення операції 04.12.2018) нарахована пеня у сумі 24 073 грн.,

по контракту від 01.07.2015 № TMD Z016 (дати здійснення операцій 25.01.2019 (два випадки), нарахована пеня у сумі 53 848,56 грн. та 395 837,53 грн.,

по контракту від 28.01.2017 № TMD Z025 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 29.01.2019, нарахована пеня у сумі 24 512,27 грн. та 63 823,28 грн.,

по контракту від 29.11.2017 № TMD Z033 (дати здійснення операцій 06.12.2018, 29.01.2019, 31.01.2019 (2 випадки), 04.02.2019, нарахована пеня у сумі 53 388,09 грн., 100 042,43 грн, 17 310, 67 грн., 626 131, 36 грн., 1 062 883,17 грн.,

по контракту від 25.06.2018 № TMD Z034 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 25.01.2019, 29.01.2019 (2 випадки), 31.01.2019, нарахована пеня у сумі 107 364,13 грн., 38 539, 97 грн., 355 023, 42 грн., 141 459,70 грн., 136 315,98 грн.

Таким чином, сума пені, необгрунтовано нарахована податковим органом по зазначених господарських операціях складає 3 200 553, 56 грн., тому спірне податкове повідомлення підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо доводів позивача, що контролюючий орган не мав права нараховувати пеню на зовнішньоекономічну операцію ТОВ «ТІС-Міндобрива» за актом виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року у сумі 390 038, 46 грн., а відтак сума нарахованої пені за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням має бути зменшена на суму 63 823, 28 грн., колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 21 розділу ІІ Постанови Правління НБУ № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно пп. 1 п. 22 розділу ІІ вказаної постанови, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення: не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", в редакції чинної на час проведення перевірки, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень), за наявності однієї або більше таких ознак: зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції).

Відповідач у свою чергу посилається, що станом на дату підписання акту виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року (граничний термін нарахування надходження валютної виручки 29.01.2020 року), діяв Закон № 1702 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та була чинна ст. 15 цього Закону, відповідно до якої фінансовому моніторингу належать операції на суми, які дорівнює або перевищує суму в іноземній валюті еквіваленту 150 000 грн.

Надаючи оцінку вказаним доводам та запереченням, опираючись на вище приведене обґрунтування щодо дії закону в часі, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку належить застосуванню п. 21 та п. 22 розділу ІІ Постанови Правління НБУ № 5 в редакції, яка діяла на момент перевірки.

На думку суду, у даному випадку, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів, який припадав на 29.01.2020, коли діяла вже наведена редакція ст. 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в частині, що фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, - 30 тисяч гривень).

Однак, колегією суддів вже надана оцінка спірному податковому повідомленню рішенню в частині господарської операції, яка мала місце 29.01.2019р., (нарахована пеня становить 63 823,28 грн.), як неправомірному, з вищенаведених підстав. Тому інші підстави, на які посилається Позивач, в обгрунтування неправомірної позиції податкового органу, на думку колегії суддів, обговорювати недоцільно.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, колегія суддів також вважає, що Відповідачем здійснений неправомірний розрахунок пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн., лише в частині, що доводить протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, яке підлягає скасуванню в цій частині.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.

Таким чином, наведені вище допущені судами порушення дають підстав для висновку, що вони призвели до невстановлення всіх важливих обставин, що мають значення для висновку щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції не здійснив комплексне дослідження доказів, неправильно застосував норми права у їх системному тлумаченні, передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, не надано оцінку доводам сторін з урахуванням принципу рівності та змагальності, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судом з`ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. З оскаржуваного судового рішення не вбачається, що судом здійснено належну оцінку як поданих Позивачем доказів на підтвердження своєї правової позиції, так доводам і документам Відповідача, якими останній підтверджував мотиви прийняття рішення та його законність.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000403400 від 20.04.2021 року,- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000403400 від 20.04.2021 року, в частині 3 200 553, 56 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28 липня 2022.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.