Постанова

від 28.07.2022 по справі 380/5389/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

справа № 380/5389/20

адміністративне провадження № К/9901/19046/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїр-Торг» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 (суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді Макарик В.Я., Матковська З.М.),

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аїр-Торг» (далі - позивач, ТОВ «Аїр-Торг», Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі -ГУ ДПС, відповідач), у якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 23.06.2020 №0001610402 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 20 954 787,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2020 року;

- від 03.08.2020 №0001980402 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 29 352 927,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2020 року;

зобов`язати ГУ ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Аїр-Торг», у розмірі 20 954 787, 00 грн та 29 352 927,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу в актах документальних позапланових перевірок від 09.06.2020 №86/04.02-12/42992142 та від 14.07.2020 №110/04.02-12/42992142 про відмову в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2020 року у розмірі 20 954 787,00 грн та квітень 2020 року у розмірі 29 352 927,00 грн, з посиланням на те, що платіжні доручення, які були надані до перевірки, не підписані керівником ТОВ «Аїр-Торг», не завірені банком, не мають підписів і печаток, а також на те, що під час перевірки не були надані платіжні доручення, які підтверджують, що заявлені до бюджетного відшкодування суми ПДВ фактично сплачені у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, не відповідає фактичним обставинам. Позивач зазначає, що сума від`ємного значення ПДВ в його податковому обліку виникла у зв`язку із придбання сільськогосподарської продукції (зерно кукурудзи, пшениці, ячменю, насіння ріпаку) на митній території України і експортом цієї продукції, за яку Товариство отримало валютну виручку. Позивач зазначив, що всі документи, які підтверджують фінансово-господарські операції з придбання товарів/послуг, а також сплату сум ПДВ в ціні за товари/послуги, які включені до сум податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях за березень, квітень 2020 року, в тому числі й платіжні доручення, були надані до перевірки, а в актах перевірок не заперечується факт розрахунку Товариства з постачальниками за товари/послуги з включенням до ціни сум ПДВ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що господарські операції ТОВ «Аїр-Торг» з контрагентами-постачальниками (ТОВ «Еко-Трейд захід», ТОВ «Західний аграрний холдинг», ТОВ «Маямілідергрупп», ТОВ «Велан Південь Трейд», ТОВ «Смарт Рейл Логістик», ТОВ «ЄВТ Грейн», ТОВ «Компанія «Новотек», ТОВ «Ніка Транс Логістик», ТОВ «Нік Сервіс», ТОВ «СМТ Южний ЛТД») з придбання товарів та послуг, суми ПДВ в ціні за які Товариство включило до сум податкового кредиту та до сум бюджетного відшкодування в податкових деклараціях за березень, квітень 2020 року, фактично відбулися, підтверджуються належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку (видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках, товарно-транспортними накладними, господарськими договорами поставки, оренди, зовнішньоекономічними контрактами про продаж сільськогосподарської продукції на експорт, митними деклараціями (ЕК)) та безпосередньо по`вязані з господарською діяльністю ТОВ «Аїр-Торг». Суди виснували, що позивач дотримався вимог, встановлених нормами пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, щодо підстав для формування сум податкового кредиту з ПДВ та декларування сум бюджетного відшкодування. Взявши до уваги, що в актах перевірки зроблено висновки щодо підтвердження задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту, від`ємного значення суми ПДВ в звітних податкових періодах, за які виникло від`ємне значення (вересень, жовтень, грудень 2019, січень-березень 2020 року), та встановивши факт повної сплати позивачем вартості поставок товарів та послуг в межах від`ємного значення суми ПДВ, заявленої до відшкодування, суди визнали податкові повідомлення-рішення неправомірними. Суди відхилили довід ГУ ДПС, що платіжні доручення, які були надані до перевірки, як такі, що не підписані керівником ТОВ «Аїр-Торг», не завірені банком та в яких відсутні печатки, не підтверджують сплату Товариством сум ПДВ в ціні придбаних товарів та послуг. При цьому суди виходили з того, що платежі здійснювалися позивачем в системі «Клієнт-Банк» із заповненням електронних платіжних доручень, зокрема з проставленням електронного підпису керівником Товариства, правильність якого перевірялась банком. Що ж до доводу ГУ ДПС, що позивач не надав платіжні доручення щодо сплати суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за квітень 2020 року, суди зазначили, що цей довід спростовується зафіксованою в акті перевірки від 14.07.2020 інформацією щодо використання під час перевірки банківських документів, що підтверджують проведену оплату частини залишку від`ємного значення, фактично сплаченого постачальникам товарів (послуг), за грудень 2019 року, січень - квітень 2020 року.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування (не застосування) судами першої та апеляційної інстанцій норм пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 29.05.2020 (справа №826/27811/15). Відповідач стверджує, що суди попередніх інстанцій визнали доказом права позивача на бюджетне відшкодування платіжні доручення, які не були надані до перевірки.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дослідили докази у справі, а саме: копії платіжних доручень, роздрукованих із системи «Інтернет-банк»; не витребували докази на підтвердження сплати Товариством сум ПДВ, заявлених до відшкодування (довідку про рух коштів по банківському рахунку Товариства), не встановили, чи за платіжними дорученнями, які були надані під час розгляду справи здійснено оплату, оскільки до перевірки не надано платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ, заявлені до бюджетного відшкодування, є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України. Також зазначив, що суди не дослідили операції, за якими виникло бюджетне відшкодування ПДВ, не дослідили діяльність контрагентів (постачальників) позивача ТОВ «Велан Південь Трейд», ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій», ТОВ «Маямімілдергруп», ТОВ «Західний Аграрний Холдинг», ТОВ «Еко-Трейд Захід» на предмет реальності господарських операцій.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС.

ТОВ «Аїр-Торг» не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аїр-Торг» з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за березень 2020 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2020 №86/04.02-12/42992142.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення Товариством норм пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК, внаслідок чого відмовлено в бюджетному відшкодуванні з ПДВ у розмірі 20 954 787,00 грн.

Перевіркою встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в податковому обліку Товариства за березень 2020 року було придбання позивачем зерна кукурудзи, пшениці, ячменю, насіння ріпаку українського походження врожаю 2019 року, послуг з оренди офісного, складського приміщення, зерносушарки, навантажувального бункера, послуг з охорони, з організації проведення сертифікації походження вантажу, митного оформлення декларацій на експорт, а також здійснення експортних операцій, а саме: експорт за межі митної території України сільськогосподарської продукції (зерна кукурудзи, ячменю, пшениці українського походження, врожаю 2019 року), що становить 99,6% від загального обсягу реалізації.

Висновок в акті перевірки про не підтвердження задекларованої позивачем в рядку 20.2.1 податкової декларації за березень 2020 року суми бюджетного відшкодування 20 954 787,00 грн обґрунтований тим, що у розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 (Д3) до податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року) (таблиця 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України», колонка 3.4 (звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення; місяць/квартал, рік)) Товариство зазначило « 10.2020 року (1 495 900,76 грн)», у зв`язку з чим перевіркою неможливо встановити, за який період виникло від`ємне значення (бюджетне відшкодування). Платіжні доручення, які були надані до перевірки, не підписані керівником ТОВ «Аїр-Торг», не завірені банком, в якому обслуговується суб`єкт господарювання, не мають підписів та відтисків печаток.

Також ГУ ДПС провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аїр-Торг» з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2020 №110/04.02-12/42992142.

Перевіркою встановлено, що від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у податковому обліку Товариства за квітень 2020 року виникло з тих же підстав, що і в березні 2020 року, тобто внаслідок здійснення позивачем експорту сільськогосподарської продукції (зерна кукурудзи, пшениці, ячменю, насіння ріпаку українського походження врожаю 2019 року), придбаної у вітчизняних постачальників (99,4 % від загального обсягу реалізації).

Податковий кредит так само був сформований за рахунок сум ПДВ в ціні сільськогосподарської продукції, а також послуги з оренди нежитлових приміщень, зерносушарки, оренди навантажувального бункера, охорони, з організації проведення сертифікації походження вантажу, митного оформлення експорту.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення Товариством норм пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК, внаслідок чого відмовлено в бюджетному відшкодуванні з ПДВ у розмірі 29 352 927 грн. В акті зазначено, що Товариство не надало до перевірки платіжні доручення, які підтверджують, що заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ є фактично сплаченою у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.

ГУ ДПС на підставу акта перевірки від 09.06.2020 №86/04.02-12/42992142 прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 №0001610402 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 20 954 787,00 грн, а на підставі акта перевірки від 14.07.2020 №110/04.02-12/42992142 - податкове повідомлення-рішення від 03.08.2020 №0001980402 про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 29 352 927,00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника..

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 ПК.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «АЇР-ТОРГ» подало до ГУ ДПС в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за березень 2020 року (реєстраційний №9085845092 від 21.04.2020), в якій у рядку 20.2.1 заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 20 954 787,00 грн та податкову декларацію з ПДВ за квітень 2020 року (реєстраційний №9111895529 від 20.05.2020), в якій в рядку 20.2.1 заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 29 352 927,00 грн. Разом із податковими деклараціями ТОВ «Аїр-Торг» подало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) та розрахунки суми бюджетного відшкодування (Д3).

Судами встановлено, що від`ємне значення різниці між сумами податкового зобов`язання та сумами податкового кредиту у податковому обліку ТОВ «Аїр-Торг» з ПДВ за березень, квітень 2020 року виникло у зв`язку із придбанням Товариством зерна кукурудзи, пшениці, ячменю, насіння ріпаку врожаю 2019 року, а також послуг з оренди нежитлових приміщень (офісу, складських приміщень), зерносушарки, навантажувального бункера, послуг з охорони, з організації проведення сертифікації походження вантажу, митного оформлення та здійснення експортних операцій, а саме: вивезення за межі митної території України на підставі експортних контрактів зазначеної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до актів перевірок від 09.06.2020 №86/04.02-12/42992142 та від 14.07.2020 №110/04.02-12/42992142, в яких зроблено посилання на інформацію про фактичне вивезення товару за межі митної території України (згідно з даними інформаційних систем ДПС) порушень Товариством законодавства при здійсненні експортних операцій не встановлено. Так само не встановлено за результатами опрацювання звітних (податкових) періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення суми ПДВ, включення ТОВ «Аїр - Торг» до складу податкового кредиту за березень, квітень 2020 року податкових накладних, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну, визначеного у пункті 201.10 статті 201 ПК; не встановлено, що Товариство мало господарські відносини із суб`єктами господарювання, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними, а також із пов`язаними особами. Серед постачальників Товариства не встановлено суб`єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

В актах зроблено висновок, що розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкових зобов`язань та сумами податкового кредиту за березень, квітень 2020 року, не виявлено, суми податкових зобов`язань і податкового кредиту підтверджено.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування за березень 2020 року слугувало те, що надані Товариством платіжні доручення на підтвердження фактично сплаченої суми ПДВ, задекларованої як бюджетне відшкодування, постачальникам товарів/послуг, не підписані керівником ТОВ «Аїр-Торг», не звірені банком, не мають відтисків печаток, а за квітень 2020 року - ненадання Товариством відповідних платіжних доручень. Водночас, як свідчить зміст зазначених актів перевірок, ГУ ДПС під час проведення перевірок, наряду з іншими документами (зокрема, накладними (прихідні й вихідні), актами виконаних робіт, рахунками, журналами-ордерами по бухгалтерських рахунках №№361, 362, 311, 271, 272, 203, 204, 205, 207, 208, 209, 221, 631, 632, 685, митними деклараціями, інвойсами) суцільних порядком використало банківські документи, що підтверджують проведену оплату частини залишку від`ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх звітних (податкових) періодах постачальникам товарів(послуг) (за вересень, жовтень, грудень 2019 року, січень - квітень 2020 року) (а.с. 18 т.1-й, а.с. 137, т. 6-й).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що надані позивачем платіжні доручення по розрахунках з постачальниками товарів (послуг) (ТОВ «Еко-Трейд захід», ТОВ «Західний аграрний холдинг», ТОВ «Маямілідергрупп») містять всі реквізити електронного розрахункового документа: дату; номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму платежу; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Суди виснували, що позивач підтвердив платіжними дорученнями, що сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування за квітень 2020 року, фактично сплачена. Копії платіжних доручень, на які посилався позивач на підтвердження сплати в ціні придбаних товарів (послуг) сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування, приєднані до матеріалів справи (а.с. 36-125 т. 1-й, а.с. 61-93 т. 6-й), що спростовує довід ГУ ДПС у касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій встановили факт сплати позивачем заявлених до відшкодування сум ПДВ без дослідження належних доказів.

Відносини учасників платіжних систем «клієнт-банк», «клієнт-Internet-банк» регулюються, крім договору між банком та клієнтом, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-ІІІ), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976) (далі - Інструкція № 22).

Відповідно до пункту 1.14 статті 1 Закону № 2346-ІІІ електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2346-ІІІ електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ.

Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи (пункти 18.2, 18.3 цієї статті).

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу (пункт 18.4 цієї статті).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22 електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Згідно з пунктом 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити» (пункт 10.5 Інструкції № 22).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон №851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно статті 8 Закону № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що електронний платіжний документ при наявності всіх реквізитів, встановлених правовими нормами, підтверджує здійснення платежу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення його оригіналу, який прийнятий в платіжні системи «клієнт-банк» та «клієнт-Internet-банк», не вимагає додаткового засвідчення банком (вчинення підтверджуючого напису, підпису, скріплених відтиском печатки).

Незважаючи на доводи про не підтвердження Товариством задекларованих сум бюджетного відшкодування як фактично сплаченого податку, ГУ ДПС як в актах перевірки, так і в судовому процесі не оспорює факт розрахунку позивача за придбані товари (послуги), ПДВ в ціні за які увійшли до сум бюджетного відшкодування. Не наводить ГУ ДПС такого доводу і в касаційній скарзі.

Довід відповідача в касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій не дослідили реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Велан Південь Трейд», ТОВ «Великоцепцевський Аграрій», ТОВ «Маямімілдернруп», ТОВ «Західний Аграрний Холдинг», ТОВ «Еко-Трейд Захід», відхиляється, оскільки відповідно до актів перевірок підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за березень та квітень 2020 року слугувало тільки ненадання та надання без обов`язкових реквізитів під час перевірки платіжних доручень. Згідно з положеннями частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Іншого застосування судами норм пункту 44.6 статті 44 ПК у цій справі, у порівнянні з постановою Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, немає. Довід ГУ ДПС у касаційній скарзі, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч нормам пункту 44.6 статті 44 ПК встановили факт сплати сум ПДВ, задекларованих до відшкодування, на підставі платіжних документів, які не були надані під час перевірки, не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема наведеній в актах перевірок інформації щодо використання суцільним порядком під час перевірки банківських документів, що підтверджують проведену оплату частини залишку від`ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх звітних (податкових) періодах постачальникам товарів (послуг) (за вересень, жовтень, грудень 2019 року, січень - квітень 2020 року). Враховуючи, що в актах не зазначено, які саме банківські документи були використані, підстав для визнання наведеного доводу відповідача обгрунтованим немає.

Разом з тим, висновок Верховного Суду у постанові від 29.05.2020 у справі №826/27811/15 щодо застосування норм пункту 44.6 статті 44 ПК зроблено відповідно до встановлених обставин щодо ненадання платником податків документів, які підтверджують дані податкового обліку, під час перевірки.

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів на час касаційного перегляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, є встановлені статтею 52 КАС підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС про заміну відповідача у справі на Головне управління ДПС у Львівській області, яке утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обсласті залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко