Постанова

від 28.07.2022 по справі 380/3655/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

справа №380/3655/20

адміністративне провадження № К/9901/37922/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (головуючий суддя - Грень Н.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (головуючий суддя - Запотічний І.І., Глушко І.В., Матковська З.М.)

у справі №380/3655/20

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці Державної фіскальної служби, Галицької митниці Держмитслужби,

третя особа: первинна профспілкова організація працівників у Львівській митниці,

про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. 15 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №03 від 07 лютого 2020 року Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Львівська митниця ДФС) "Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року №666 "Про попередження про наступне вивільнення";

- визнати протиправним та скасувати наказ №207-о від 17 квітня 2020 року Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити його на роботі в Галицькій митниці Держмитслужби на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" (або іншій рівнозначній посаді) з 23 квітня 2020 року;

- стягнути з Львівської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року по день ухвалення судового рішення та судові витрати.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ №207-о від 17 квітня 2020 року Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Львівській митниці ДФС на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" (або іншій рівнозначній посаді) з 23 квітня 2020 року.

Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 95 609 грн 92 коп з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8 750 грн 00 коп з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі Галицька митниця Держмитслужби, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

6. Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

7. 11 березня 2020 року на електронну адресу ОСОБА_1 надіслано попередження про наступне вивільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-Vlll «Про державну службу» (далі - Закон №889-Vlll), підпункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

8. Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №207-о від 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 22 квітня 2020 року звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

9. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний наказ не відповідає критерію законності, оскільки позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку передбаченому положеннями частиною шостою статті 49-2 КЗпП України та частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII.

11. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав які перешкоджали запропонувати вакантну посаду позивачу, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі.

12. Окрім того, суд першої інстанції врахував, що Головним Управлінням Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (Львівську митницю, Галицьку митницю Держмитслужби) та за наслідками інспекційного відвідування складено Акт від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ та винесено Припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П.

13. В приписі Головного Управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П зазначено, що Львівською митницею ДФС допущено порушення вимог пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України в частині незабезпечення реалізації права працівників на переведення в іншу установу, оскільки прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби без визначених критеріїв.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі Галицька митниця Держмитслужби зазначила, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

15. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" викладеного у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20.

16. Крім того зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки за аналогічних обставин судами по різному застосовуються положення Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" та приймаються протилежні судові рішення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

18. Касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги, а саме в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

23. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

24. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом №889-VIII (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

25. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

26. Згідно зі статтею 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

27. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 -1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

28. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законом №889-VIII у редакції, чинній на момент їх виникнення, та норми якого є спеціальними, а також КЗпП України у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

29. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

30. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

31. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

32. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

33. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

34. Предметом спору у даній справі є питання правомірності звільнення державного службовця відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у зв`язку із реорганізацією державного органу).

35. Як вже зазначалося, згідно з частиною першою статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1).

36. 13 лютого 2020 року набрала чинності редакція Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX, відповідно до якого внесено зміни у частину третю статті 87 Закону №889-VIII (доповнено новим абзацом першим), згідно з яким суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

37. При цьому аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

38. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року №86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

39. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону №889-VIII.

40. З огляду на наведені приписи, Львівською митницею ДФС 11 березня 2020 року попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС 22 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку з реорганізацією державного органу).

41. Зважаючи на те, що про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закjну України №889-VIII позивача повідомлено у письмовій формі не пізніше, ніж за 30 календарних днів до звільнення, Верховний Суд зазначає, що відповідач не порушив визначену спеціальним законом процедуру припинення державної служби.

42. Правовий висновок щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII в редакцї Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" висловлено Верховним Судом у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, який підлягає застосуванню у цій справі.

43. Тому доводи скаржника в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування наведеного вище висновку, що стало підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

44. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення зазначили, що реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись 28 лютого 2020 року, проте наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24 березня 2020 року внесено зміни, зокрема, у пункт 4 наказу №30-рг від 25 листопада 2019 року слова три місяці замінено словами шість місяців.

45. Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивача попереджено про наступне вивільнення 11 березня 2020 року, тобто у проміжку коли згідно наведених обставин не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці, то позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку передбаченому положеннями частини шостої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закону №889-VIII.

46. Однак, такий висновок Верховний Суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

47. Як вже зазначено вище, наказом Державної фіскальної служби України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС, утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, однак вказані дії не породжували для позивача жодних правових наслідків. Правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема у разі реорганізації державного органу виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Припиняються ці відносини з моменту звільнення працівника. Попередження про звільнення ОСОБА_1 отримав 11 березня 2020 року і був звільнений 22 квітня 2020 року. На цей момент діяла редакція Закону №889-VIІI, яка врегульовувала процедуру звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

48. З приводу вакантних посад та допущених порушень у частині незабезпечення права працівників на переведення у іншу установу, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону, тобто Закону №889-VIІI, тому, як зазначено вище, на Львівську митницю ДФС не був покладений обов`язок забезпечити працевлаштування працівників, що вивільняються.

49. Ураховуючи викладене, посилання судів попередніх інстанцій на кількісний склад працівників реорганізованого митного органу не має відношення до предмету спору.

50. Верховний Суд не бере до уваги посилання судів попередніх інстанцій на Акт від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ та Припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П, складені Головним Управлінням Держпраці у Львівській області, адже зазначені Акт та Припис, не є предметом спору у цій справі.

51. Також Верховний Суд уважає за доцільне зазначити, що Припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П оскаржено Львівською митницею ДФС до Львівського окружного адміністративного суду (справа №830/6882/20), тобто його правомірність та підставність винесення, оспорювалась в судовому порядку.

52. З огляду на наведене, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.

53. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII та відсутність підстав для скасування спірного наказу про звільнення та поновлення на посаді.

54. З огляду на наведене, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.

55. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, який визначний судом правомірним, то позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

56. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

57. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у справі.

58. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №380/3655/20 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова

Ж.М. Мельник-Томенко