Рішення

від 16.06.2022 по справі 333/7177/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/7177/21

Провадження №2/333/1199/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» (місце знаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корп. «Ж», офіс 504, код ЄДРПОУ 41044919), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» (місце знаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60Б, код ЄДРПОУ 04054151) про визнання договору позики удаваним та визнання майнового права на нерухоме майно,-

встановив:

Представник позивача - адвокат Скрима Валерія Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ», третя особа: Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» про визнання договору позики інвестиційним договором та визнання майнових прав на об?єкт незавершеного будівництва.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» було укладено Договір бронювання квартири від 11.07.2017 року № 84/77/17, відповідно до якого відповідач зобов`язувався зарезервувати шляхом надання переважного права на придбання двокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , а позивач зобов`язувався отримати переважне право на отримання об`єкту нерухомості в майбутньому із дотриманням умов, передбачених цим Договором та за ціною 469141,30 грн.

Також, 11.07.2017 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено Договір позики № 84/77/17, за яким позивач позичив відповідачу на строк до 01.04.2019 року грошові кошти в сумі 469141,30 грн.

29.03.2019 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено Додаткову угоду, на підставі якої продовжено строк виконання зобов`язань до 30.11.2019 року.

Отже, терміни виконання за вищевказаними договорами встановлено до 30.11.2019 року.

04.07.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, на підставі якого всі майнові права на вищевказану квартиру перейшли до ОСОБА_1 .

Також, 04.07.2019 року між позивачем та ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» було укладено Договір бронювання квартири від 11.07.2017 року № 84/77/17, відповідно до якого відповідач зобов`язувався зарезервувати шляхом надання переважного права на придбання двокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , а позивач зобов`язувався отримати переважне право на отримання об`єкту нерухомості в майбутньому із дотриманням умов, передбачених цим Договором та за ціною 469141,30 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за вказаним Договором бронювання квартири перед відповідачем і сплатив останньому в повному обсязі вартість вказаного вище об`єкту нерухомості, про що свідчать відповідні квитанції про перерахування коштів, проте ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» до сих пір житловий будинок АДРЕСА_4 не добудував, в експлуатацію його не ввів, і об`єкт нерухомості Позивачу не передав.

З цих підстав, позивач просить суд визнати договір позики від 11.07.2017 року №84/77/17, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рассвет» удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_1 майнове право (в тому числі на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на двокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» на її користь 908 грн. 00 коп. судового збору та 5 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.10.2021 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

22.11.2021 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме заяви ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за №1336, яке задоволено судом.

Відповідно до змісту зазначеної вище заяви ОСОБА_4 , в період з березня 2017 року по серпень 2019 року працювала на посаді менеджера відділу з продажів у ТОВ «Запорізький домобудівний комбінат», в обов`язки якої входило підготовка проектів Договорів позики та Договору бронювання квартир.

ОСОБА_4 було відомо, що особа, яка укладала Договір бронювання квартири одночасно тією ж датою укладала Договір позики. Договір позики вважався інвестицією в будівництво будинків за будівельною адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Кожному позичальнику коштів доводилося до відома, що в подальшому, після введення в експлуатацію зазначених будинків, буде запропоновано укладення Договорів купівлі-продажу заброньованих квартир відповідно до Договорів бронювання квартир.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

17.06.2022року наадресу судувід представникапозивача ОСОБА_3 надійшли клопотанняпро долученнядо матеріалівсправи доказів,а саме:договору пронадання правничої(правової)допомоги №118/21,додаткова угода№1від 23.09.2021року додоговору пронадання правовоїдопомоги від23.09.2021року №118/21,акту здачі прийманняробіт (наданняпослуг)до Додатковоїугоди №1до договорупро наданняправничої допомогивід 23.09.2021року №118/21, довідки від 16.05.2022 року №1/118/21 на підтвердження виконання клієнтом умов Додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 23.09.2021 року №118/21, копії договору підряду від 23.08.2016 року №999/724, додаткову угоду від 24.04.2020 року №4 до договору підряду від 23.08.2016 року №999/724, додаткову угоду від 01.09.2017 року №3 до договору підряду від 23.08.2016 року №999/724, графіку виконання робіт, додаткову угоду від 16.06.2017 року №2 до договору підряду від 23.08.2016 року №999/724, графіку виконання робіт, додаткову угоду від 19.05.2017 року №1 до договору підряду від 23.08.2016 року №999/724, графіку виконання робіт, які задоволено судом.

Позивач ОСОБА_1 та йогопредставник ОСОБА_3 до зали судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача до зали судового засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №6906303428080, №6910414444200, причини неявки суду не повідомив, в установлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалив заочне рішення.

Представник третьоїособи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріалисправи,дослідивши наявнів нійписьмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглянувши заявлені вимоги про визнання договору позики від 11.07.2017 року №84/77/17, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рассвет» удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_4 , суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що 23.08.2016 року між КП «Управління капітального будівництва» в особі директора Близнюка В.І., що діє на підставі статуту підприємства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» в особі директора Обіюх Н.Ф., що діє на підставі статуту, було укладено Договір підряду № 999/724.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, замовник доручає, а підрядник, на свій страх і ризик, в межах орієнтовної ціни приймає на себе обов`язки, власними або залученими силами, виконувати будівельні роботи, які забезпечать введення в експлуатацію об`єкту: «Житлові будинки в житловому комплексі «Ветеран» по АДРЕСА_7 » в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, та узгодженої ціни робіт, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці. Перелік житлових будинків, які входять до житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вказується в Додатку № 1 до цього договору.

Обсяг та ціна Договору можуть бути змінені в залежності від реального фінансування видатків (п. 1.2.)

Згідно з додатком № 1 до Договору підряду від 23.08.2016року № 999/724 затверджено перелік житлових будинків, які входять до житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житловий будинок АДРЕСА_4 , включений до переліку.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору підряду від 23.08.2016 року № 999/724 визначено, що ціна договору визначена орієнтовно і буде уточнена в процесі виконання робіт. Ціна робіт є динамічною і складає орієнтовно 191 772 900 грн., в тому числі ПДВ - 31 962 150 грн. Фактична вартість будівництва підлягає уточненню після виконання робіт з урахування витрат на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду). Ціна робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами. Ціна Договору враховує усі витрати підрядника на виконання предмету Договору. У разі виникнення обставин, що зумовлюють необхідність підвищення договірної ціни, підрядник зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з дня появи цих обставин повідомити замовника і приступити до виконання робіт лише після одержання відповідного дозволу на продовження робіт. Якщо підрядник не зробить цього, він буде зобов`язаний виконати роботи без відшкодування додаткових витрат. Ціна Договору може бути збільшена за взаємною згодою Сторін згідно діючого законодавства України. В такому разі, зміна ціни Договору повинна бути оформлена шляхом укладання додаткової угоди з наданням необхідних обгрунтувань та розрахунків.

Відповідно до п. 3.1. Договору підряду, замовник здійснює фінансування підрядника на потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів, перерахованих Інвестором -ТОВ «Будівельна компанія «Рассвет», у розмірі 191 772 900 грн., в тому числі ПДВ - 31 962 150 грн., перерахованих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт підрядника та оплата витрат на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) у розмірі 1,0% від витрат, що відповідатимуть підсумку глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку.

Згідно з п. 3.2. Договору підряду, розрахунки по даному Договору проводяться у відповідності до умов цього договору в межах та за рахунок коштів, перерахованих Інвестором, наданих для фінансування предмету Договору шляхом:

- поетапної оплати замовником виконаних робіт після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, складених підрядником відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, в межах ціни цього Договору, у строк до 10 (десяти) календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету Договору від Інвестора на рахунок замовника.

Терміни виконання робіт за цим Договором підряду, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт, який оформлюється у вигляді додатку в момент укладання цього договору або після його укладання і є невід`ємною частиною цього Договору. Графік виконання робіт укладається на кожен будинок житлового комплексу «Ветеран».

Термін виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до умов Договору. У разі несвоєчасного прийняття об`єкту термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку приймання об`єкту, визначеного цим Договором (п. 4.1. Договору).

Строк виконання робіт складає 2 роки з моменту укладання цього договору. Місце виконання робіт: вул. Нагнибіди, будинки 76, 77, АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 (будівельна адреса) (п.п. 4.2., 4.3. Договору).

Пунктом 4.7. Договору підряду визначено, що фактичний термін закінчення робіт по окремим об`єктам (обсягам, етапам, видам робіт) визначається датою підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт, форми № КБ-2 в з додатками, підтвердженого довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3. При цьому підрядник зобов`язаний передати замовнику 2 комплекти виконавчої документації на будівельно-монтажні роботи згідно з нормативними документами, документами, що свідчать про відповідність використаних матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання встановленими вимога нормативних документів (в т.ч. сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки, у передбачених законодавством випадках), протоколи випробувань обладнання та системи, обумовлених вимогами нормативних документів.

10.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет», як інвестором та Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва», як замовником був укладений Договір № 919/17/3 на фінансування будівництва житлових будинків в житловому комплексі «Ветеран» по АДРЕСА_7 , відповідно до п. 1.1. якого замовник прийняв на себе зобов`язання по будівництву об`єкта: житлові будинки в житловому комплексі «Ветеран» по АДРЕСА_7 , орієнтовно загальною площею квартир 36 692,66 кв.м, орієнтованою вартістю будівництва 191772 900 грн.

На підставі п. 1.2. договору, інвестор прийняв на себе зобов`язання перераховувати кошти для будівництва житлових будинків в житловому комплексі «Ветеран» в сумі 191772 900 грн. Замовник зобов`язується укласти договір підряду з ТОВ «Запорізький ДБК» на виконання робіт у відповідності з цим договором.

Згідно з п. 3.3 вказаного Договору інвестор здійснює фінансування будівництва об`єкту за рахунок власних коштів, в тому числі коштів, від продажу майнових прав на квартири, запозиченні коштів.

В додатку №1 до вказаного Договору в переліку житлових будинків, які входять до житлового комплексу «Ветеран» значиться житловий будинок АДРЕСА_12 .

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право користування землею від 1991 року серії Е №098886, за землекористувачем Управлінням капітального будівництва Запорізького райвиконкому м. Запоріжжя закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 379,8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля наданий для забудови мікрорайону «Південний».

19.05.2017 року між КП «Управління капітального будівництва» в особі директора Близнюка В.І., що діє на підставі статуту підприємства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» в особі директора Обіюх Н.Ф., що діє на підставі статуту, було укладено Додаткову угоду № 1 до договору підряду від 23.08.2016 року № 999/724 по об`єкту «Житлові будинку в житловому комплексі «Ветеран» по вул. Нагнибіди житлового масиву «Південний» в м.Запоріжжі», відповідно до якої внесено зміни в розділі місцезнаходженні та банківських реквізитах сторін, на виконання п. 4.1. Договору, сторони дійшли згоди оформити та додати до Договору Додаток № 2 «Графік виконання робіт». Пункт 4.2. Договору виклали в новій редакції відповідно до якого зазначено: початок робіт травень 2017 р., закінчення робіт грудень 2018 р.

16.06.2017 року між КП «Управління капітального будівництва» в особі директора Близнюка В.І., що діє на підставі статуту підприємства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» в особі директора Обіюх Н.Ф., що діє на підставі статуту, було укладено Додаткову угоду № 2 до договору підряду від 23.08.2016 року № 999/724 по об`єкту «Житлові будинку в житловому комплексі «Ветеран» по вул. Нагнибіди житлового масиву «Південний» в м.Запоріжжі», згідно з якою, у зв`язку зі змінами термінів будівництва, сторони дійшли згоди «Графік виконання робіт» викласти в новій редакції. Пункт 4.2. Договору виклали в новій редакції відповідно до якого зазначено: початок робіт травень 2017 р., закінчення робіт травень 2021 р.

На підставі пункту 13.3 Договору, сторони дійшли згоди викласти п. 13.1.Договору в наступній редакції: п. 13.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами Сторін та діє до 30.06.2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами фінансових зобов?язань за Договором.

01.09.2017 року між КП «Управління капітального будівництва» в особі в.о. директора підприємства Мирончика М.С., діючого на підставі статуту підприємства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» в особі директора Обіюх Н.Ф., що діє на підставі статуту, було укладено Додаткову угоду № 3 до договору підряду від 23.08.2016 року № 999/724 по об`єкту «Житлові будинку в житловому комплексі «Ветеран» по вул. Нагнибіди житлового масиву «Південний» в м.Запоріжжі», відповідно до якої у зв`язку зі змінами термінів будівництва, сторони дійшли згоди Додаток №2 «Графік виконання робіт» до договору від 23.08.2016 р. №999/724 викласти в новій редакції.

24.04.2020 року між КП «Управління капітального будівництва» в особі директора підприємства Бушова А.А., діючого на підставі статуту підприємства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» в особі директора Харламова В.С., що діє на підставі статуту, було укладено Додаткову угоду № 4 до договору підряду від 23.08.2016 року № 999/724, згідно з якою підрядник та замовник дійшли згоди виключити із переліку житлових будинків, які входять до житлового комплексу «ВЕТЕРАН», відповідно до Додатку № 1 до Договору, об`єкту будівництва під п.4 «Житловий будинок № 79 в житловому комплексі «ВЕТЕРАН» по АДРЕСА_7 ». Внести зміни до Договору, виклавши пункти у наступній редакції: 2.2. Ціна робіт є динамічною і складає орієнтовно 159 819 083,33 в тому числі ПДВ 26635125,00 грн. Фактична вартість будівництва підлягає уточненню після виконання робіт з урахування витрат на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду). Ціна робіт визначається згідно з національним стандартами, будівельними нормами та правилами. Ціна Договору враховує усі витрати підрядника на виконання предмету Договору; 3.1. замовник здійснює фінансування підрядника на потреби виконання робіт за цим Договором за рахунок коштів, перерахованих Інвестором ТОВ «Запорізький ДБК» у розмірі 159819093,33 грн. в тому числі ПДВ 26635125,00 грн., перерахованих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконавчих робіт Підрядника та оплата витрат на утримання служби Замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) у розмірі 1,0% від витрат, що відповідають підсумку глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на момент укладання Договору), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю, згідно із ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на момент укладання Договору), є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Частиною 5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ»» та ОСОБА_2 укладено Договір бронювання квартири АДРЕСА_13 , на підставі п. 1.1. якого ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» зобов`язалось зарезервувати, шляхом надання переважного права придбання двокімнатної квартири будівельний АДРЕСА_14 АДРЕСА_11 (надалі - об`єкт нерухомості), а ОСОБА_2 отримала переважне право на придбання об`єкта нерухомості в майбутньому із дотримування умов, передбачених цим Договором, та за ціною 469141,30 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, сторони узгодили, що запланований термін завершення будівництва об`єкта нерухомості не пізніже І кварталу 2019 року. ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» зобов`язується за свій рахунок забезпечити будівництво та вжити заходів, щодо введення в експлуатацію об`єкту нерухомості.

Відповідно до п. 1.3. договору, ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» зобов`язалось не відчужувати об`єкт нерухомості, визначений в п. 1.1. договору, будь-яким іншим фізичним або юридичним особам.

На дату підписання цього Договору ціна продажу об`єкта нерухомості визначена, виходячи із вартості 1 кв.м квартири, який дорівнює 6666,78 грн. Вартість об`єкта нерухомості визначається як добуток проектної загальної площі квартири та вартості 1 кв.м квартири. На момент передачі об`єкта нерухомості ОСОБА_2 , вартість квартири буде уточнено на підставі фактичної загальної площі, визначеної в технічній документації. Якщо фактична та проектна площа квартири не відрізняються, вартість об`єкта нерухомості не змінюється (п. 1.4. договору).

Оплата вартості об`єкта нерухомості, здійснюється ОСОБА_2 у відповідності із укладеним у майбутньому договором купівлі-продажу. Повна вартість квартири (майнових прав на квартиру) повинна бути сплачена у строки передбачені відповідним договором купівлі-продажу (п.1.5 договору).

Додатком № 1 до Договору бронювання квартири від 11.07.2017 року № 84/77/17 визначено перелік внутрішніх оздоблювальних та опоряджувальних робіт і комплектація квартири.

Крім того, 11.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ»» та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 84/77/78, на підставі п.п. 1, 2, 6 якого позивач зобов`язався передати відповідачу грошові кошти у розмірі 469141,30 грн., а останній зобов`язався повернути позику у строк до 01.04.2019 року у безготівковому порядку або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

29.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду до договору позики від 11.07.2017 року №84/77/17, на підставі якої позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) згідно умов цього договору у строк до 30.11.2019 року, у безготівковому порядку, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Позика вважається повернутою в момент списання грошових коштів з рахунку позичальника на адресу позикодавця або в інший не заборонений законодавством спосіб, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду (п. 8 Договору позики).

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору бронювання квартири від 11.07.2017 року №84/77/17 ОСОБА_2 проведена оплата в сумі 469141,30 грн., отримувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ», що підтверджується квитанцією, яка долучена до матеріалів справи.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , підписуючи цей договір позики від 11.07.2017 року №84/77/17 та сплативши 469141,30 грн., насправді бажала виникнення правовідносин між нею та відповідачем, в яких вона вчиняє інвестиції, направлені на будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_4 . І по закінченню будівництва та введення в експлуатацію бажала отримати у власність двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_15 , загальною площею відповідно до проекту 70,37 кв.м, розташованої на п`ятому поверсі в IІ секції житлового будинку за вищевказаною адресою, оскільки вартість цієї квартири ним оплачена в повному обсязі.

Позивач вказує, що представник відповідача під час укладання договору позики та договору бронювання квартири гарантував виникнення у нього в майбутньому прав інвестора в будівництво житлового будинку та, як наслідок, отримання права власності на новозбудовану квартиру.

Дослідивши та проаналізувавши надані письмові документи, суд виходить з того, що сторони підписали 11.07.2017 року договір №84/77/17 на суму 469141,30 грн., ОСОБА_2 зазначену у договорі суму перерахувала на банківський рахунок відповідача в повному обсязі.

В цей же день сторони уклали договір бронювання квартири, вартість якої становить саме таку ж суму, яку ОСОБА_2 сплатила по договору позики.

При цьому матеріали справи свідчать про те, що з моменту укладання спірного Договору позики будь-яка з його сторін взагалі вчиняла дій щодо його реального виконання.

Так, станом на липень 2017 р. «позика» не повернута, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 вчиняла дії на примусове стягнення цієї «позики».

04.07.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і став кредитором за договорому позики від 11.07.2017 року №84/77/17, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ».

За основним договором загальний розмір позики становить 469141,30 грн. (п. 1.2 договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.3. договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором.

04.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ»» та ОСОБА_1 укладено Договір бронювання квартири АДРЕСА_16 , на підставі п. 1.1. якого ТОВ «ІБК «РАССВЕТ» зобов`язалось зарезервувати, шляхом надання переважного права придбання двокімнатної квартири будівельний АДРЕСА_14 АДРЕСА_11 (надалі - об`єкт нерухомості), а ОСОБА_1 отримав переважне право на придбання об`єкта нерухомості в майбутньому із дотримування умов, передбачених цим Договором, та за ціною 469141,30 грн.

Станом на 12.10.2021 р. «позика» не повернута, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 вчиняв дії на примусове стягнення цієї «позики».

Крім того, судом враховано, що Договір позики укладений безвідсотковий, позика надана без будь-якого забезпечення чи мети отримання прибутку.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про спрямованість волі ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційна компанія «Рассвет» на виникнення між ними цивільно-правових відносин в сфері інвестування в будівництво житлового будинку АДРЕСА_4 .

Об`єктом виниклих правовідносин є визначена у договорах бронювання квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_17 АДРЕСА_18 , яку ОСОБА_2 повинна отримати у власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення будинку в експлуатацію.

Враховуючи договір про відступлення права вимоги за змістом зазначених норм отримання прибутку інвестором, яким у даному випадку є позивач ОСОБА_1 , досягається саме внаслідок володіння, користування і розпорядження об`єктами та результатами інвестицій.

Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі

№ 6-1026цс16 зроблено висновок, що «за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином».

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Так, у статті 235 ЦК України передбачено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши при розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання удаваним договору позики, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки правочину, спрямованого на інвестування в будівництво житлового будинку.

З огляду на викладене, враховуючи умови спірного Договору позики, а також поведінку сторін, як при його укладанні, так і після, з урахуванням терміну від моменту його укладання та до моменту звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку, що у даному випадку метою укладання Договору позики було внесення інвестиції позивачем в будування житлового будинку, що безперечно має ознаки договору інвестування. Тобто правовідносини, які склалися за спірним правочином за своєю правовою природою відносяться до інвестування в забудову житлового будинку, що свідчить про удаваність Договору позики як правочину.

Суд такожвраховує пояснення ОСОБА_4 ,викладені узаяві від11.08.2021року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за №1336, про те, що особа, яка укладала Договір бронювання квартири одночасно тією ж датою укладала Договір позики. Договір позики вважався інвестицією в будівництво будинків за будівельною адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Кожному позичальнику коштів доводилося до відома, що в подальшому, після введення в експлуатацію зазначених будинків, буде запропоновано укладення Договорів купівлі-продажу заброньованих квартир відповідно до Договорів бронювання квартир.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги про визнання договору позики від 11.07.2017 року договір позики №84/77/17, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рассвет», удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_4 є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим задовольняються судом.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним майнового права (в тому числі на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на двокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_15 , загальною площею відповідно до проекту 70,37 кв.м, розташованої на п`ятому поверсі ІІ-ї секції житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_4 , суд дійшов до таких висновків.

Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, якими є : 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України та Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном»(пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі«Сук проти України», заява № 10972/05;пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі«Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заявиS. v. the United Kingdom,№ 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постановівід 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд Українивизначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV«Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі Закон № 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі Закон № 1560-ХІІ).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 та ст. 4 ЗаконуУкраїни «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Статтею 2 Закону України«Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»визначено, що об`єкт інвестування квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто,після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник, зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

У пункті 78Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року№ 1127,встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, щопідтверджує набуття у власністьособою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо);технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, щонормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договоруз яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набуваєтьсяпервісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

При розгляді справи Велика Палата Верховного Суду керується тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право,яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі№ 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Оскільки, позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на об`єкт інвестування, ніж визнання майнового права в судовому порядку, а обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392ЦКУкраїни, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Таким чином,позовні вимоги ОСОБА_1 про визнанняза ниммайнового права(втому числіна отриманняв натуріта оформленняу власністьпісля завершеннябудівництва)на двокімнатнуквартиру будівельнийномер АДРЕСА_14 АДРЕСА_11 є доведеними, обґрунтованими та задовольняються судом.

При розгляді клопотання ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Інвестиційно-будівельнакомпанія «Рассвет» на його користь понесених витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., суд дійшов до такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост.137ЦПК України,витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави(ч.1).За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ТОВ «Інвестиційно-будівельнакомпанія «Рассвет»на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Як доказ понесених витрат на надання професійної правничої допомоги, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 23.09.2021 року №118/21, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Скримою В.А., додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2021 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) до додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 16.05.2022 року, довідка від 04.02.2022 року №1/118/21 на підтвердження виконання клієнтом умов додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 23.09.2021 року №118/21.

Розглянувши зазначені вище документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тісамі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі«East/WestAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі«Баришевський проти України»зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Крім того, саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року, винесеній за результатами розгляду справи № 178/1522/18, який відповідно до статті 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також виконаних адвокатом робіт, за відсутності обґрунтованої заяви ТОВ «Інвестиційно-будівельнакомпанія «Рассвет»про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Інвестиційно-будівельнакомпанія «Рассвет»на його користь понесених ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір у розмірі 908 грн. покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.12-18,76, 81,141,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, 261, 625, 1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» (місце знаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корп. «Ж», офіс 504, код ЄДРПОУ 41044919), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» (місце знаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60Б, код ЄДРПОУ 04054151) про визнання договору позики удаваним та визнання майнового права на нерухоме майно задовольнити.

Визнати договір позики від 11.07.2017 року №84/77/17, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рассвет» удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнове право (в тому числі на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на двокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» (ЄДРПОУ 41044919, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 23) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 24.06.2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С.Холод