Ухвала
від 29.07.2022 по справі 908/1127/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.07.2022 справа № 908/1127/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Щаслива, 2а, м. Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код 32121458)

до боржника: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик №3» (бул. Бельфорський, буд. 3, кв. 57, м. Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код 20513670)

про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості у розмірі 16063,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з боржника - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик №3» 16063,48 грн. грошової заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Левкут В.В.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Як вбачається зі змісту заяви та наданого заявником розрахунку, заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення залишку заборгованості за відпущену теплову енергію за період листопад 2018 року. Заявник вказав на часткову сплату заборгованості за цей період, проте відповідних доказів не надав. Також у заяві зазначено про звернення до суду із заявою про стягнення заборгованості за надані послуги за період листопад 2018 року у зв`язку з тим, що карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу (COVID-19)» від 11.03.2020 №211, не скасований. Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк такого карантину.

Статями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт настання строку виконання боржником зобов`язання, перевірити його розмір.

З огляду на те, що заявник звернувся до суду 19.07.2022, а заборгованість за заявлений ним період виникла з грудня 2018 року (наступний за розрахунковим), суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на суму 16063,48 грн., оскільки дані вимоги заявлені поза межами строку, встановленого для позовної давності.

Посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) суд визнав необґрунтованими.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р. № 540-ІХ (набрав чинності з 02.04.2020) Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, набрав чинності Закон України № 731-IX від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»,

Слід відзначити, що Законом № 540-IX передбачено, що процесуальні строки розгляду справ у судах продовжуються автоматично на строк дії встановленого Кабміном карантину.

Новим Законом визначено, що процесуальні строки, що були продовжені у зв`язку зі встановленням карантину закінчуються через 20 днів (згідно з Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року.

Законом визначено можливість суду за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених кодексом), поновлювати строки, встановлені у статтях вищезазначених процесуальних кодексів, а також продовжувати процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину, у разі визнання причин їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заявником відповідну заяву та обґрунтування щодо поновлення пропущеного строку не надано. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України сплив позовної давності у будь якому разі є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає відповідний наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 148, 149, п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Щаслива, 2а, м. Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код 32121458) у видачі судового наказу про стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик №3» 16063,48 грн. грошової заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано 29.07.2022

Суддя В.В. Левкут

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення29.07.2022
Оприлюднено01.08.2022
Номер документу105479691
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи наказного провадження

Судовий реєстр по справі —908/1127/22

Ухвала від 29.07.2022

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні