Рішення

від 11.07.2022 по справі 914/588/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022 Справа № 914/588/22

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», м. Рівне

про: стягнення 39 185, 40 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився.;

від відповідача : не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про стягнення 39 185, 40 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.05.2022.

Ухвалою суду від 04.05.2022 судове засідання відкладено на 23.05.2022.

Судом з відомостей АТ «Укрпошта» (трекінг поштових відправлень) встановлено, що згідно відомостей АТ «Укрпошта» (трекінг поштових відправлень) встановлено, що поштове відправлення з позовною заявою, що надсилалось позивачем на адресу відповідача (ідентифікатор поштового відправлення № 7905202139270) станом на 01.04.2022. «не вручене під час доставки: інші причини»).

Зважаючи на зазначене, з метою дотримання вимог процесуального законодавства, ухвалою суду від 04.05.2022 судом витребувано у Рівенської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» інформацію про конкретні причини невручення поштового відправленя №7905202139270.

Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» надано відповідь на запит суду та повідомлено про наступне.

За обліковими даними Укрпошти, відправлення №7905202139270 від 24.03.2022 року адресоване ТЗОВ «ПРИКАРПАТ ЗАХІДТРАНС» надійшло до відділення поштового зв`язку 33028 м. Рівне 28.03.2022р. для вручення отримувачу. Через не запит по закінченню терміну збереження відправлення №7905202139270 17.05.2022р. було повернуто за зворотньою адресою відправнику.

Судом з відомостей АТ «Укрпошта» (трекінг поштових відправлень) також встановлено, що поштове відправлення з копією ухвали суду від 01.04.2022 про відкриття провадження у справі, що надсилалось відповідачу (ідентифікатор поштового відправлення № 790141510585) станом на 19.04.2022. «не вручене під час доставки: інші причини»).

Канцелярією Господарського суду 09.05.2022 зареєстровано клопотання позивача про долучення доказів, а саме підтвердження повторного надсилання позовної заяви з додатками відповідачу.

Докази долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.05.2022 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/588/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначити на 20.06.2022.

Ухвалою від 20.06.2022 суд закрив підготовче провадження у справі №914/588/22, розгляд справи №914/588/22 по суті призначив на 11.07.2022.

Канцелярією Господарського суду 07.07.2022 зареєстровано клопотання представника позивача про розгляд без участі.

У судове засідання 11.07.2022 представник позивача не з`явився.

У судове засідання 11.07.2022 представник відповідача не з`явився, письмового відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не поступало, про причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

На адресу Господарського суду Львівської області також повернулись поштові відправлення з ухвалами суду від 01.04.2022, 04.05.2022, що надсилались судом на адресу відповідача з поштовими довідками про причини невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 11.07.2022, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

А тому, оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, та те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.07.2022 за відсутності представників учасників справи.

Правова позиція позивача.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено своєчасної оплати за послугу з розподілу електричної енергії, внаслідок чого станом на 01.12.2021 у відповідача виникла заборгованість на суму 35 881, 51 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач заявляє до стягнення, крім суми основного боргу, також 2 185, 12 грн. пені, 721, 85 грн. 3 % річних та 396, 95 грн. інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини встановлені судом.

22 березня 2006 між Відкритим акціонерним товариством Львівобленерго (надалі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (яке відповідно до рішення від 19.08.2017р. є правонаступником ДП «Прикарпатзахідтранс», надалі Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №90046 (надалі Договір), відповідно до якого (п.2.2.2) Постачальник зобов`язується поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з врахуванням умов розділу 6 цього Договору, Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійного електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, а також забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.2.3.3 Договору Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п.2.3.4).

Згідно з п. 5.4. додатку №10 «про надання послуг з перетікань розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії» до Договору розрахунок плати за перетікання на межі балансової належності електричних мереж здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформляється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії. Термін оплати рахунків зазначається на платіжному повідомлені та не мас перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків Споживачем.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006 року; Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов ( п.9.4 Договору).

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази повідомлення однією із Сторін іншої про припинення його дії або перегляд його умов.

Як зазначено в п.2 Додатку №2 від 22.03.2006 до Договору, розрахунковим періодом вважається період з 25 числа попереднього місяця до 24 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у Договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

У пункті 7 Додатку №2 від 22.03.2006 до Договору зазначено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним Договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 7 операційних днів з дня отримання рахунку; дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

18 вересня 2017 між сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії №90046 від 22 березня 2006 якою сторони погодили внести зміни зокрема у п. 1.1. Договору, а саме внести зміни до преамбули Договору № 90046 від 22.03.2006 р. про постачання електричної енергії та викласти її в такій редакції: Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», іменоване надалі «Постачальник» в особі начальника відділу розрахунків і договорів Гринчука Романа Васильовича, який діє на підставі довіреності № 112-1645/2 від 27.04.2017р., з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», іменоване надалі «Споживач», в особі директора Пшеничного Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту, з другого боку (далі - Сторони).

Сторони 23 травня 2018 підписали додаткову угоду до Договору №90046 від 22.03.2006 про постачання електричної енергії згідно з якою при здійсненні розрахунків за електричну енергію Сторони погодили використання системи онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» на wеb-сайті Постачальника за доменною адресою: https://info.loe.lviv.ua (далі - Персональний кабінет), зокрема подання інформації щодо даних розрахункових засобів обліку, отримання актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, актів звірки розрахунків, отримання рахунків на оплату електричної енергії та ін.

Згідно з п. 3.2. Додаткової угоди від 23 травня 2018 споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії у Персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий Споживачу Постачальником. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді Споживач може отримати у Постачальника, звернувшись у розрахункову групу.

На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги постачання електричної енергії, а саме згідно з наданими рахунками на оплату електричної енергії:

Рахунком за електричну енергію №300302/203088-2 за лютий 2021 нараховано 3 980, 21 грн.

Рахунком за електричну енергію №300303/204273-2 за березень 2021 нараховано 15 598, 62 грн.

Рахунком за електричну енергію №300304/205794-2 за квітень 2021 нараховано 14 156,33 грн.

Рахунком за електричну енергію №300305/206859-2 за травень 2021 нараховано 21 199, 91 грн.

Рахунком за електричну енергію №300306/208089-2 за червень 2021 нараховано 18 608, 60 грн.

Рахунком за електричну енергію №300307/209445-2 за липень 2021 нараховано 17 316, 67 грн.

Послуги надано на загальну суму 86 880, 31 грн.

Відповідач частково оплатив надані послуги як вбачається з рахунків на оплату, а саме: переплата за лютий 11 491, 81 грн.; 07.04.2021 сплачено 4 106, 81 грн. ; 15.04.2021 сплачено 10 000, 00 грн.; 21.05.2021 сплачено 4 200,00 грн.;22.06.2021 сплачено 21 200, 00 грн. Відповідачем сплачено позивачу 39 506, 81 грн.

26 серпня 2021 Приватне акціонерне товариствро Львівобленерго звернулось з листом № 247-07-669 до ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» в якому просило у зв`язку з розірванням договору про надання послуг з розподілу між ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Прикарпатзахідтранс» провести оплату заборгованості по договору №90046 за спожиту реактивну електроенергію в сумі 35881,51 грн., пеню - 276,86 грн., індекс інфляції- 67,56 грн., 3%-64,08 грн.

18 лютого 2022 позивач знов звернувся з листом №247-07-201 до відповідача з проханням підписати акт звірки розрахунків згідно Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №90046.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на листи № 247-07-669 та №247-07-201.

Відповідно до пункту 8 Додатку №2 до Договору у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що спірні питання та розбіжності виконання умов Договору, щодо яких Сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення зобовязань з оплати за активну електричну енергію в сумі 2 185, 12 грн. пені, 721, 85 грн. 3 % річних та 396, 95 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заперечень чи доказів сплати заборгованості не надав.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як встановлено судом 22 березня 2006 між Відкритим акціонерним товариством Львівобленерго (надалі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (яке відповідно до рішення від 19.08.2017р. є правонаступником ДП «Прикарпатзахідтранс», надалі Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №90046 (надалі Договір), відповідно до якого (п.2.2.2) Постачальник зобов`язується поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з врахуванням умов розділу 6 цього Договору, Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійного електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, а також забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі-ПРРЕЕ), що затвердженні Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.( зі змінами та доповненнями).

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (п. 2.1.6 ПРРЕЕ).

Як встановлено судом з наданих рахунків за лютий липень 2021, відповідач споживав та здійснював оплату за електричну енергію, таке свідчить про приєднання споживача ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору).

Як зазначено в п.2 Додатку №2 від 22.03.2006 до Договору, розрахунковим періодом вважається період з 25 числа попереднього місяця до 24 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у Договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

У пункті 7 Додатку №2 від 22.03.2006 до Договору зазначено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним Договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 7 операційних днів з дня отримання рахунку; дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги постачання електричної енергії, а саме згідно з наданими рахунками на оплату електричної енергії:

Рахунком за електричну енергію №300303/204273-2 за березень 2021 нараховано 15 598, 62 грн.

Рахунком за електричну енергію №300304/205794-2 за квітень 2021 нараховано 14 156,33 грн.

Рахунком за електричну енергію №300305/206859-2 за травень 2021 нараховано 21 199, 91 грн.

Рахунком за електричну енергію №300306/208089-2 за червень 2021 нараховано 18 608, 60 грн.

Рахунком за електричну енергію №300307/209445-2 за липень 2021 нараховано 17 316, 67 грн.

Послуги надано на загальну суму 86 880, 31 грн.

Відповідач частково оплатив надані послуги як вбачається з рахунків на оплату, а саме: переплата за лютий 11 491, 81 грн.; 07.04.2021 сплачено 4 106, 81 грн. ; 15.04.2021 сплачено 10 000, 00 грн.; 21.05.2021 сплачено 4 200,00 грн.;22.06.2021 сплачено 21 200, 00 грн. Відповідачем сплачено позивачу 39 506, 81 грн.

Станом на 01.12.2021р. заборгованість становить 35 881, 51 грн., що підтверджується долученими до заяви рахунками за реактивну електричну енергію, актами про приймання-передавання товарної продукції розрахунками.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, з урахуванням рахунків і відомостей про здійснення відповідачем оплат, за послуги з розподілу електричної енергії у відповідача за період квітень - липень 2021 року виникла заборгованість у розмірі 35 881, 51 грн.

Відповідачем не спростовано порушення ним умов договору щодо здійснення вчасної оплати отриманої та розподіленої електричної енергії.

Суд звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовна вимоги про стягнення основного боргу у вказаних розмірах є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 8 Додатку №2 до Договору у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума 3 % річних, заявлених до стягнення, перевірена судом у межах визначених періодів (загальний період з 10.06. 2021 по 30.11.2021) існування заборгованості та встановлено, що такі пораховані позивачем правильно та 396, 95 грн. 3 % річних підлягають стягненню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, підстави та правильність нарахування, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань (загальний період з 10.06. 2021 по 31.10.2021) є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 721, 82 грн інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за загальний період з 10.06.2021 по 30.11.2021, суд вказує, що такі пораховано правильно та підлягають до стягнення в повному обсязі в розмірі 2 185, 12 грн.

Враховуючи встановлені обставини, відсутність жодних спростувань відповідачем заявленої до стягнення та перевіреної судом суми основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відсутність доказів, які б спростовували підстави нарахування відповідних сум і їх стягнення з відповідача, який допустив порушення строків оплати за отриману електричну енергію, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві вказано орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800,00 грн.

Так, згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що заперечень від відповідача стосовно розміру заявлених витрат не надходило.

Водночас, як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зважаючи на положення частин 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналізуючи надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

До позовної заяви долучено договір № 22/2-6 від 14 лютого 2022 про надання правничої допомоги, укладений позивачем із Адвокатським об`єднанням «Юріс Консультус» для надання правової допомоги у справі про стягнення 39 185,40 грн.

Згідно з договором авансова оплата правничої допомоги становить 8 800,00 грн.

23.02.2021 року позивачем сплачено Адвокатському об`єднанню «Юріс Консультус» 8 800,00 грн. по рахунку № 22/016 від 21.02.2022 року (рахунок долучений до позовної заяви). Зокрема, в рахунку зазначено види робіт на суму 8 800,00 грн.: вивчення та аналіз матеріалів справи 2 400,00грн. (кількість 3, ціна 800 грн.), аналіз законодавства та судової практики справі 1 600,00 грн. (кількість 2, ціна 800,00 грн.), складання клопотань, заяв, заперечень та інших процесуальних документів 2 400,00 грн. (кількість 3, ціна 800,00 грн.), участь в судовому засіданні 2 400,00 грн. (кількість 3, ціна 800,00 грн.).

Суд зазначає, що іншого деталізованого опису робіт чи двостороннього акту наданих послуг не подано. Проте, оскільки саме такий рахунок оплачено позивачем, то у відповідний спосіб клієнт погодився із обсягом та вартістю наданих Адвокатським об`єднанням послуг.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020)

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, проаналізованих вище, та у співвідношенні із заактованими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 8 800, 00 грн. є обґрунтованими, реальними, натомість Відповідач не надав доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

З урахуванням положень статті 129 (п. 3, ч. 2) Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому до стягнення з відповідача правова допомога підлягає в розмірі 8 800, 00 грн.

Суд також звертає увагу, що такими висновками не здійснюється втручання в договірні відносини між клієнтом та адвокатським об`єднанням.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (ідентифікаційний код юридичної особи 13990932, 33028, Рівенська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (ідентифікаційний код юридичної особи 00131587, 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3) 39 185, 40 грн. основної заборгованості, 2 185, 12 грн. пені, 721, 85 грн. 3 % річних та 396, 95 грн. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (ідентифікаційний код юридичної особи 13990932, 33028, Рівенська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (ідентифікаційний код юридичної особи 00131587, 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3) 2 481, 00 грн сплаченого судового збору та 8 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Повний текст рішення складено 21.07.2022.

Суддя Синчук М.М.