Рішення

від 28.07.2022 по справі 120/2684/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2022 р. Справа № 120/2684/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач 25.01.2010 зареєстровий як фізична особа - підприємець. З 2015 року підприємницькою діяльністю не здійснював, доходів від підприємницької діяльності не отримував. З 16.11.2015 працевлаштований офіційно в комунальному підприємстві "Вінницьке шляхове управління" на посаду водія 1-го класу. Роботодавець нараховував та сплачував за нього ЄСВ в період, за який контролюючий орган нарахував недоїмку.

Ухвалою суду від 01.03.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.04.2022 на адресу суду від представника ГУ ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву згідно якого сторона відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області як фізична особа - підприємець, дата державної реєстрації 25.01.2010 та взятий на облік як платник єдиного внеску. Відповідач зазначає, що з набранням чинності з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VII позивач як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримував дохід від підприємницької діяльності у звітному періоді. В оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка позивачки по ЄСВ за 2017-2020 рр.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 25.01.2010 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Відповідно до даних трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 16.11.2015 по теперішній час працює як найманий працівник в КП "Вінницька транспортна компанія" на посаді - водій.

Головне управління ДПС у Вінницькій області сформувало податкову вимогу форми "Ф" №314784-50 від 18.01.2022 на суму боргу з єдиного внеску в розмірі 21969,20 грн.

На переконання позивача така вимога є протипраною. а тому звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно до пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесені зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема, у частину першу статті 7, а саме:

- у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова має право самостійно замінено словом зобов`язаний;

- пункт 3 доповнено абзацом другим такого змісту: Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (набрав чинності 01.01.2004) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV). Цей Закон, згідно з пунктом 1 розділу VІІІ Прикінцеві положення, набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (частина перша статті 3).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV:

- державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (пункт 4);

- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7).

Основні принципи державної реєстрації визначено в статті 4 Закону №755-IV. Так, відповідно до цієї статі державна реєстрація, серед іншого, базується на принципах обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 25.01.2010 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, а також в контролюючому органі як платник податків та зборів. В спірний період (2017, 2018, 2019, 2020 роки) не займався підприємницькою діяльністю та не отримував від неї доходу, податкову звітність не подавав.

Приписи пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначають платниками єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Оскільки ОСОБА_2 самостійно не нараховував та не сплачував ЄСВ, відповідач на підставі даних інформаційної системи податкових органів виніс оскаржувану податкову вимогу про сплату нарахованих ним сум ЄСВ за період, що охоплює 2017-2020 роки.

Оцінюючи обставини цієї справи суд враховує, що в охоплений предметом цього спору період (2017-2020 роки) ОСОБА_1 працював як найманий працівник. Суд встановив, що з листопада 2016 року по день винесення оскаржуваної вимоги включно позивач був найманим працівником, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період за нього як найманого працівника сплатив роботодавець як страхувальник КП "Вінницька транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 03338981). За час цей ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, на яку роботодавці нараховували, утримували та сплачували страхові внески, що підтверджується довідками роботодавця (а.с. 12-16).

При прийнятті цього рішення суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19: «… суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, зокрема, від 05.12.2019 у справі №260/358/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 02.04.2020 у справі №140/2475/19, від 19.05.2020 у справі №560/1959/19, від 17.08.2020 у справі №140/1679/19.

При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI до аналогічних фактичних обставин, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період (2017, 2018, 2019, 2020 роки) за ОСОБА_1 як найманого працівника сплатив його роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ за цей самий період позивачу.

Пояснення позивача свідчать про те, що він не здійснював підприємницької діяльності в період 2017-2021 рр. та не отримував доходу від такої діяльності, відповідач зворотного не довів.

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржена вимога головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-314784/50 від 18.01.2022 є незаконною та необґрунтованою. З огляду на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску не відповідає критеріям правомірного рішення, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, таку слід скасувати як протиправну.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог суд стягує на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-314784/50 від 18.01.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)

Суддя Комар Павло Анатолійович