Рішення

від 28.06.2022 по справі 160/17130/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року Справа № 160/17130/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати припис №140/2.5-7/21 від 30.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесений відповідачем припис є протиправним, оскільки підприємством не було допущено порушення вимог природоохоронного законодавства.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складений з дотриманням вимог чинного законодавства. Ураховуючи викладене, вважає, що правомірність встановлених порушень вимог природоохоронного законодавства відповідачем обґрунтовано, а твердження позивача не відповідають дійсності та не підлягають задоволенню, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, просив розглянути без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «Зоря» проведена Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на підставі Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, затверджений наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2020 № 454, та плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 16.11.2020 №114 відповідно до якого зазначено, що дата проведення планового заходу - з 19.04.2021 року.

Для здійснення планового заходу т.в.о. начальника Інспекції відповідно до частини першої та другої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» видано наказ від 25.05.2021 р. №873, який містить найменування суб`єкта господарювання щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформлене посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 16.03.2021 р. №4-327-25-3, у якому зазначені, у тому числі, дата початку та дата закінчення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу і строк його здійснення.

Проведення перевірки фактично було здійснено у період з 21.04.2021 року по 30.04.2021 року. За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено Акт перевірки №140/2.5-7/21 від 30.04.2021 року.

За результатами здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) з метою усунення виявлених порушень норм природоохоронного законодавства України відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877 підприємству надано для виконання припис від 30.04.202l року №140/2.5-7/21 щодо усунення виявлених під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) порушень природоохоронного законодавства, який містить вказівки на конкретні порушення норм діючого законодавства, які виявлені при проведенні заходу державного нагляду.

Частиною 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані:

ознайомити керівника суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому зазначено, що суб`єкт господарювання від отримання та підписання акту відмовився та акт направлено рекомендованим листом.

Позивач також не заперечує, що ним отримано поштою акт і припис.

Також, суд зазначає, що Згідно ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Таким чином, припис може бути оформлений одразу після перевірки або протягом 5 робочих днів після завершення заходу державного нагляду.

З огляду на вищевикладене, в частині проведення перевірки порушень законодавства не встановлено.

Щодо п.1 припису, яким передбачено надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу інформацію та копії документів, які розглядалися в ході інспекційної перевірки в повному обсязі, суд зазначає, що згідно частини восьмої статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

На підставі аналізу вищенаведених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що припис органу державного нагляду (контролю) виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень.

При цьому, суд звертає увагу, що припис повинен містити вимогу про усунення порушень, а не зміст самих порушень, оскільки виноситься припис у випадку виявлення порушень, які зафіксовані актом перевірки.

Як встановлено судом, п.1 оскарженого припису не направлений на усунення порушень вимог законодавства. Припис не може замінювати таку форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребувати необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці.

Необхідність надання документів, що висвітлена безпосередньо в самому приписі не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документа направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у певній сфері.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11.06.2019 по справі № 802/793/16-а та від 22.01.2019 по справі № 816/1481/17.

Щодо п.2 припису, яким передбачено забезпечити складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища, суд зазначає.

Згідно ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку. Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

В ході перевірки встановлено, що первинний поточний облік кількості відходів за формою 1-ВТ не ведеться, статистична звітність у сфері поводження з відходами по формі 1-ВТ не складається.

Таким чином, товариством порушуються вимоги ст. 17 Закону України «Про відходи», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Щодо п.3 припису, яким передбачено забезпечити розробку звіту та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля згідно вимог чинного законодавства щодо облаштування та експлуатації: пункту заправки техніки та витратного складу для зберігання пестицидів та агрохімікатів суд зазначає.

Позивач провадить сільськогосподарську діяльність, яка не пов`язана ні з будівництвом, ні з реконструкцією, ні з технічним переоснащенням, тощо, об`єктів, на які, за висновком державного інспектора, необхідно отримати висновок з оцінки впливу.

Так, відповідно до пункту 4 частини 3статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає енергетичну промисловість: - зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу); - поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше; - промислове брикетування кам`яного і бурого вугілля; - гідроелектростанції на річках незалежно від потужності; - гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС); - вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше.

Згідно з пунктом 7 частини 3статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає хімічну промисловість: - установки для виробництва вибухових речовин; - установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин; - зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази).

Суд зазначає, що у товариства відсутній обов`язок щодо отримання висновків з оцінки впливу на довкілля на склад для зберігання пестицидів та агрохімікатів та пункт заправки техніки, оскільки останнє не здійснює діяльності ні в енергетичній, ні в хімічній промисловостях.

Крім того, стаття 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Тобто аналіз ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» доводить, що оцінці впливу на довкілля підлягають ті чи інші види планованої діяльності та об`єкти в залежності від видів господарської діяльності.

Зі змісту наведеного вбачається, що оцінка впливу на довкілля проводиться щодо планованої діяльності, тобто діяльності, яка лише планується. Оцінка впливу на довкілля не проводиться щодо діяльності, яка вже реалізується.

Таким чином, вказаний пункт підлягає скасуванню.

Щодо п. 4, п.6 припису, якими передбачено - поводження з небезпечними хімічними речовинами (пестицидами та агрохімікатами) на підприємстві здійснювати з дотриманням вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі; забезпечення додержання правил транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, суд зазначає.

Під час перевірки встановлено, що підприємство в одному із складів здійснює зберігання мінеральних добрів на території мехтоку №2. Санітарний паспорт місць тимчасового зберігання агрохімікатів - відсутній.

Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98 затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №1 від 03.08.1998 року (далі - Державні санітарні правила) встановлено, що на території України дозволяється транспортування, зберігання і застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидних препаратів за винятком випадків, зазначених у "Порядку надання дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва" (затв. постановою Кабінету Міністрів України N 288 ( 288-96-п ) від 04.03.96). Державні випробування незареєстрованих у країні пестицидних препаратів проводяться відповідно до "Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (затв. постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 04.03.96).

Дані правила є частиною санітарного законодавства та обов`язкові для дотримання всіма підприємствами, установами і організаціями, приватними господарствами та особами, шо проводять будь-які дії з пестицидами.

Відповідно до п. 5.1.1. Державних санітарних правил зберігання пестицидів допускається тільки в спеціально призначених для цього складах, які відповідають вимогам СНіП 11-108-78 "Склады сухих минеральных удобрений и химических средств защиты растений" і "Норм технологического проектирования складов твердых минеральных удобрений и пестицидов для колхозов, совхозов и пунктов химизации", (1981 г.).

Пунктом 5.1.21. встановлено, що зберігання пестицидів на складі допускається тільки після його погодження установами санепідслужби та охорони природи і отримання паспорта. Паспортизація здійснюється щорічно.

Таким чином, п.4, п.6 припису не підлягають скасуванню.

Пунктом 5 припису зобов`язано позивача укласти договір страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Статтею 7 Закону України Про страхування визначено обов`язковим страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів. Для здійснення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у відповідності до Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності розглянуто проект Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку і правил проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

12.11.2012 за результатами розгляду проекту Державної службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було прийнято рішення № 732 Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта . На час розгляду справи Порядок і правила проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів не затверджений. Таким чином, не може бути реалізована норма статті 11 Закону України Про пестициди і агрохімікати щодо обов`язкового страхування господарської діяльності у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, оскільки умови та порядок цього страхування не визначені законодавством.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 в справі № 820/12120/15.

Таким чином, вказаний пункт підлягає скасуванню.

Пунктами 7, 8, 9 припису позивачу приписано розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів; не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у матеріалах інвентаризації викидів та діючих дозволів.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 2707-XII, забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Джерелом викиду є об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин

У пункті 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 10.02.1995 № 7 надано визначення стаціонарному джерелу забруднення атмосфери, яким є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

При цьому, для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку забруднюючих речовин, затверджених КМУ, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Актом перевірки джерелами утворення викидів визначені:

ферма №1 (вул. Гагаріна, 70, с. Гаврилівка): три корпуси для тримання овець, корпус №3 обладнаний трьома вентиляційними установками; згідно наказу №13 від 15.01.2020 р. виведенні з експлуатації та законсервовані корпуси № 1 та № 3; мехтік №1 (вул. Котовського, 25, с.Гаврилівка): зерносклади - 3 од., зерноочищувальні машини БЦС-80-2 од. (обладнані ГОУ), зернонавантажувачі ЗМ-40 та ЗМ - 60, вагова (в наявності грубка твердопаливна); тракторна бригада №2 (вул. Барикадна, 8, с. Гаврилівка): бригадний будинок (в наявності газова колонка ДИОН), ангари для зберігання техніки - 2 од., господарські приміщення - 2 од. (в одному з них встановлено форсунку дизпаливу), згідно наказу №15 від 15.01.2020 р. виведенні з експлуатації та законсервовані: майстерня (заточувальні верстати - 2 од., свердлильні верстати - 2 од.), кузня, форсунка дизпаливна; мехтік №2 (вул. Барикадна, 7, с. Гаврилівка): зерносклади - 5 од., склад для зберігання добрив - 1 од., зерноочищувальні машини: БЦС-80, ОВС-25, «Petkus» (обладнані ГОУ), зерносушарка (працює на газу), зернонавантажувачі ЗМ-40 та ЗМ - 60, кормоцех (завальна яма, міксер, 4 ємності для зберігання інгредієнтів, 4 місця навантаження готової продукції, норії); тракторна бригада №1 (вул. Світанкова (Ворошилова), 27, с. Гаврилівка): ангари для зберігання техніки - 2 од., згідно наказу №18 від 15.01.2020 р. виведенні з експлуатації та законсервовані: заточувальні верстати - 3 од., свердлильні верстати - 2 од., токарний верстат - 1 од., зварювальний апарат - 1 од; ферма №4 (вул. Дзержинського, 30, с. Гаврилівка): чотири корпуси для тримання корів (обладнані вентиляційними установками), літній табір для утримання корів, силосна яма, танк - охолоджувач MUELLER EUROPA BN; АЗС (вул. Миру, 41а, с. Гаврилівна): паливо-роздавальна колонка - 2 од., ємності для

зберігання палива - 7 од., загальним об`ємом 340m3; автогараж (вул. Миру, 41а, с. Гаврилівка): згідно наказу №19 від 15.01.2020 р. виведенні з експлуатації та законсервовані: заточувальні верстати - 3 од., свердлильна верстати - 3 од., токарний верстат - 2 од., зварювальний апарат - 1 од., обладнання столярного цеху; забійний пункт (вул. Барикадна, 76, с. Гаврилівка): виведений з експлуатації та законсервований згідно наказу №16 від 15.01.2020 р.; олійниця (вул. Дзержинського, 4 а, с. Гаврилівка); адмінприміщення (вул. Перемоги, 1, с. Гаврилівка): котел газовий ВАХІ-7.

Посадові особи, яка проводить перевірку, для з`ясування певних обставин та для підтвердження висновків щодо наявності порушення мають право здійснювати огляд території суб`єкта господарювання та застосовувати методи інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

В акті перевірки не вказано та не встановлено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Крім того, матеріали перевірки не містять даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевірки, здійснює викиди забруднюючих речовин, кількість, найменування (модель, марка) або інші індивідуальні ознаки. Перевіряючими визначено лише найменування.

Оскільки під час перевірки деякі обладнання не експлуатувались, доказів здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказаними обладнаннями, як зазначено в акті перевірки, відповідачем не отримано.

Таким чином, зі змісту акту перевірки, письмових пояснень сторін судом встановлено, що в ході перевірки позивача інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювались, проби не відбирались, технічна документація на обладнання не досліджувалась, відомості щодо віднесення обладнання до джерел, які потребується отримання дозволу відсутні, що із урахуванням відсутності факту експлуатації обладнання та встановлення їх робочого стану, актом перевірки не визначено які саме викиди здійснює обладнання, що унеможливлює визнання розглянутих пунктів припису правомірними.

Таким чином, пункти 7, 8, 9 припису підлягають скасуванню.

Пунктами 10, 11, 12, 13, 14, 15 припису передбачено - розробити паспорти установок очистки газу від джерел викидів підприємства; розробити та затвердити інструкцію з експлуатації установок очистки газу від джерел викидів підприємства відповідно до умов роботи; забезпечити проведення технічного навчання і перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу; забезпечити проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, перевірку ефективність роботи ПГОУ та перевірку технічного стану ПГОУ; забезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства; забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів з оформленням протоколів результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації.

Під час візуального обстеження підприємства в ході перевірки встановлено обладнання, яке обладнане газоочисним обладнанням, а саме: зерноочищувальні машини: БЦС-80, ОВС-25, «Petkus» (обладнані ГОУ), яке має експлуатуватися відповідно до Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Мінприроди № 52, ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

В акті зазначені порушення правил технічної експлуатації установок очистки газу, а саме:

не призначено осіб, відповідальних за технічний стан, обслуговування і безпечну експлуатацію установок очистки газу;

не ведуться журнали обліку робочого часу установок очистки газу,

не розроблено паспорт пилогазоочисних установок;

не розроблено інструкції з експлуатації ПГОУ відповідно до умов її роботи;

не проводиться перевірка на відповідність фактичних параметрів роботи ПГОУ проектним показникам (ефективність роботи ПГОУ);

не проводиться огляд ПГОУ Для оцінки технічного стану і з оформленням актів перевірки технічного стану установок очистки газу.

Також, протоколи інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел та вмісту забруднюючих речовин у викидах пересувних джерел в ході перевірки не надані, що є порушенням вимог ст. 10, ст. 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та п.4 ДСТУ 4276:2004.

Здійснення заходів щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо покладено статтею 10 Законом № 2707-XII на осіб, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан.

Об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку згідно статті 24 Закону № 1264-XII.

Суд зазначає, що актом планового заходу державного нагляду (контролю) не встановлено факти викидів види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього. Проведення обліку пов`язано з статистичною звітністю, що подає за результатами обліку суб`єкт господарювання. В приписі не визначено види та характеристики викидів, щодо яких не здійснюється облік, та щодо яких приписано його ведення.

Актом не визначено, яке саме обладнання є установкою очистки газу (ГОУ), чи є воно технологічним, що виключає застосування Правил № 52, які саме речовини присутні або надходять атмосферне повітря, чи є вони забруднюючими. Актом не визначено класифікаційну групу ГОУ.

Приписуючи позивачу обов`язок забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах стаціонарних та пересувних джерел викидів з оформленням протоколів результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації, відповідач не визначає перелік таких джерел.

Таким чином вказані пункти підлягають скасуванню.

Щодо п.16, п.17, п.18 припису, яким визначено - водокористування для потреб підприємства здійснювати згідно вимог чинного законодавства; забезпечувати виконання умов Дозволу на спеціальне водокористування в повному обсязі; надати на розгляд до Держекоінспекції Придніпровського округу достовірну інформацію щодо обсягів використаної для потреб підприємства підземної води у період до 20.06.2019 року на протязі попередніх трьох років суд зазначає.

По організації водогосподарської діяльності господарство є первинним водокористувачем. Підземна вода використовується для сільськогосподарських та господарсько-побутових потреб.

Джерелом водопостачання є колодязь розташований на території с. Гаврилівка Покровського району. Для обліку забраної води встановлено лічильники МТW-UА 40/30016 (R80) N90 № 201804007594.

На момент перевірки підприємство здійснює забір води на підставі Дозволу на спеціальне водокористування № 591/ДП/49д-19, виданого Державним агентством водних ресурсів України від 21.06.2019 року, терміном дії договору до 21.06.2024 року. Згідно умов Дозволу мета водокористування - для питні і санітарно гігієнічні потреби, виробничих потреб. Ліміт забору води для підприємства складає 20,929 тис. куб. м. на рік (146.697 куб, м на добу), ліміт використання води складає 20.929 тис. куб. м на рік (146,691 куб. м на добу) з них: з підземних джерел: на питні і санітарно - гігієнічні потреби 1,356 тис. куб. м на рік (5,215 куб.м на добу), на виробничі потреби 19,573 тис. куб. м на рік (141,482 куб.м на добу).

Згідно дозволу на спеціальне водокористування підприємство повинно складати та подавати статистичну звітність за формою 7-гр (підземні води).

В ході перевірки було встановлено, що підприємство державну статистичну звітність за формою 7-гр (підземні води) не складається.

Попередній дозвіл на спеціальне водокористування підземною водою для потреб підприємства відсутній, що є порушенням статей 44,48,49 Водного кодексу України.

Достовірну інформацію щодо обсягів використаної води для потреб підприємства до 20.06.2019 року не надано на розгляд в ході перевірки, що є порушенням п. «д» ч.1 статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», абзацу 4 частини 1 статті 8, абзацу 5 частини статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відносно п.16, п.18 суд повторно зазначає, що припис повинен містити вимогу про усунення порушень, а не зміст самих порушень, оскільки виноситься припис у випадку виявлення порушень, які зафіксовані актом перевірки.

Як встановлено судом, вказані пункти оскарженого припису не направлені на усунення порушень вимог законодавства. Припис не може замінювати таку форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребувати необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці, повинні бути чітко направлені на усунення порушень, а не мати загальний характер.

Необхідність надання документів, що висвітлена безпосередньо в самому приписі не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документа направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у певній сфері.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11.06.2019 по справі № 802/793/16-а та від 22.01.2019 по справі № 816/1481/17.

Відносно п.17 припису, то суд зазначає, що згідно п.7 Дозволу на спеціальне водокористування № 591/ДП/49д-19 передбачено складати та подавати статистичну звітність за формою 7-гр (підземні води).

Таким чином, п.16, п.18 припису підлягають скасуванню, а п.17 не підлягає скасуванню.

Щодо п. 19 припису, яким передбачено - забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з територій виробничих об`єктів підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства суд зазначає.

В ході проведення перевірки встановлено, збирання зливових стічних вод на території підприємства не влаштоване, зливоприймальники відсутні. Попереднє очищення зливових вод не здійснюються: Зливові стоки підприємства скидаються но рельєфу місцевості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд виходить із того, що статтею 1 ВК України визначено, що вода стічна - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Позивач зазначив, що не заперечено відповідачем, про відсутність каналізації як системи централізованого водовідведення та відсутність водоочисних споруд в селі. Скидання стічних вод у водні об`єкти також не встановлено актом.

Згідно пункту 2 Розділу ІІ Методичних рекомендацій із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод , затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 23.12.2010 № 470 застосування відкритих пристроїв водовідведення допускається в районах одно-, двоповерхової забудови, в сільських населених пунктах і на території паркових масивів.

Пунктами 2.24 та 2.25 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених пунктів , затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145, передбачено:

- відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення;

- у разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати ґрунтовим методам біологічного очищення стічних вод;

- відведення стічних вод, що утворилися на забудованій території внаслідок випадання атмосферних опадів, повинно здійснюватись з усього басейну стоку системою зливової (дощової) каналізації, яка є обов`язковим елементом благоустрою населених пунктів. У містах і селищах міського типу необхідно передбачати зливову (дощову) каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку;

- застосування відкритого водовідвідного устаткування (канав, кюветів, лотків тощо) допускається в сільських населених пунктах, а також на території парків.

Таким чином, п.19 припису підлягає скасуванню.

Щодо п. 20 припису, яким передбачено - розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності всіх виробничих структурних підрозділів підприємства; Розробити реєстрові карти ОУВ на всі види відходів, які утворюються при діяльності підприємства та погодити згідно вимог законодавства суд зазначає.

Позивач стверджує, що технічні паспорти на відходи не вимагалися під час перевірки.

Проте, суд зазначає, що вказані паспорти також не надавались до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про відходи" з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об`єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.

Реєстр об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Порядок ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.5-10 Постанови № 1360 складення і ведення реєстру здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за участю територіальних органів Держсанепідслужби. До реєстру включаються об`єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

Критерієм включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік. Реєстр складається і ведеться на підставі реєстрових карт ОУВ та ООУВ (об`єкти утворення відходів (ОУВ). об`єкти оброблення та утилізації відходів (ООУВ)), що містять звітні дані щодо виробників відходів, об`єктів утилізації та оброблення відходів, а також відомостей, поданих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації визначають перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають реєстрації, та надсилають їх власникам повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і строк їх реєстрації та про необхідність подання відповідних форм звітності.

Перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають включенню до реєстру, складається за критеріями, визначеними у п. 5 цього Порядку, на підставі доведених власникам відходів лімітів на утворення та розміщення відходів.

Згідно до п.п.1.2,1.3 "Про затвердження форми реєстрової карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання" № 41 від 17.02.1999 затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України реєстрова карта (додаток 1) об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів складається з двох форм: форма 1 - реєстрова карта об`єкта утворення відходів (далі - ОУВ); форма 2 - реєстрова карта об`єкта оброблення та утилізації відходів (далі - ООУВ). Реєстрові карти складають власники ОУВ та ООУВ відповідно до цієї Інструкції. Дані реєстрових карт, після затвердження їх і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

Відповідно до п.п. "с" ч.2 ст.17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов`язаний мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув (показник загального утворення відходів) перевищує 1000. Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач повідомлення від державної адміністрації про включення його до переліку ОУВ або ООУВ не отримував відповідно до п.10 Постанови № 1360, відповідачем доказів того, що позивач відповідає критеріям - загального обсягу оброблення чи утилізації відходів 100 тонн на рік не надано.

Таким чином, п.20 припису не підлягає скасуванню, п.21 припису підлягає скасуванню.

Щодо п. 22 припису, яким передбачено - забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на всіх виробничих структурних підрозділах підприємства за формою 1-ВТ у відповідності до вимог чинного законодавства суд зазначає..

Як зазначив відповідач, в ході перевірки держінспекторами неодноразово в усній формі запитувалось питання щодо ведення підприємством первинного поточного обліку, на що з пояснень комерційного директора ОСОБА_1 було зазначено, що на момент перевірки ніякий первинний облік не ведеться.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2034, номенклатура відходів, за якою ведеться державний статистичний облік відходів, розроблюється Мінекобезпеки відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 Класифікатор відходів і затверджується Держкомстатом.

Припис не містить відомостей щодо віднесенні предметів, які виявлені та які є відходами, до Класифікатору.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 затверджена Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари , яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці, у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари.

Оскільки позивач не займається виробництвом, у нього відсутнє виробниче та технологічне устаткування, останнє не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, облік яких передбачений відповідною Інструкцією, отже вимога відповідача про зобов`язання підприємства вести облік відходів є неправомірною.

Іншого відповідачем не зазначено.

Таким чином, вказаний пункт підлягає скасуванню.

Щодо п.23, п.24 припису, яким передбачено - укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства; забезпечити в повному обсязі передачу відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, для подальшої утилізації чи видалення спеціалізованим організаціям згідно укладених договорів.

В ході перевірки було встановлено, що на підприємстві в результаті господарської діяльності утворюються виробничі та побутові відходи: відпрацьовані ртутьвмісні лампи, відпрацьовані акумулятори: відпрацьовані масла; відходи гумово-технічних виробів, промащені ганчір`я та пісок, тара забруднена нафтопродуктами, відходи абразивно-металеві, тара з під добрив та агрохімікатів, відпрацьовані транспортні відходи, металобрухт, зернові відходи, відходи оргтехніки, рідкі та тверді побутові відходи, тощо.

Доводи відповідача, що на підприємстві утворюються відходи, суд вважає необґрунтованими, оскільки актом не зафіксовано наявності цих відходів, а зазначено про них лише у відзиві на позовну заяву.

Також, в матеріалах справи наявний договір на утилізацію тари з-під пестицидів з ТОВ «ІМАР» від 21.01.2019 року.

Таким чином, вказані пункти припису підлягають скасуванню.

Щодо п.25 припису, яким передбачено - забезпечувати щоквартальне подання інформації до Держекоінспекції Придніпровського округу щодо поводження з відпрацьованими мастилами суд зазначає.

В ході перевірки надано договір поставки відпрацьованих мастил (олив) укладений між ТОВ «Зоря» (постачальник) та ТОВ Науково-виробниче підприємство "АГРІНОЛ". Згідно якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю відпрацьованих мастил (олив), що підлягають видаленню, знешкодженню та утилізації.

Відповідно до пункту 6 Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) затвердженому постановою КМУ від 17.12.2012 №1221, споживачі мастил здійснюють первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5 (крім суб`єктів господарювання, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни).

Між тим, дана інформація від позивача до Інспекції не подавалась.

Таким чином, вказаний пункт припису не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 4540,00 грн. за дві немайнові вимоги, та в подальшому від однієї вимоги відмовився шляхом подання уточненої позовної заяви на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а також з урахуванням, що частина судового збору сплачена за визнання протиправним та скасування припису в цілому, хоча судом частина пунктів припису не скасовано, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача всієї суми судового збору в розмірі 4540,00 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати припис №140/2.5-7/21 від 30.04.2021 в частині, а саме пунктів 1, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 4540 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова