Рішення

від 19.07.2022 по справі 555/2387/21

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/2387/21

Номер провадження 2/555/112/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Семенович І. Я.,

з участю позивача- ОСОБА_1

представника позивача- адвоката Рибака Ю.В.

представника відповідача- Люшин В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого структурного підрозділу "Березнівський лісотехнічний фаховий коледж" Національного університету водного господарства та природокористування про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відокремленого структурного підрозділу "Березнівський лісотехнічний фаховий коледж" Національного університету водного господарства та природокористування у якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 91-К від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи його ОСОБА_1 від роботи та поновити його роботі.

- поновити позивача на посаді асистента вихователя в інклюзивній групі (КП 3340) Навчальновиховного комплексу «Дошкільний навчальний закладзагальноосвітня школа І ступеня» № 10 з 08 листопада 2021 року;

- стягнути з Навчальновиховного комплексу «Дошкільний навчальний закладзагальноосвітня школа І ступеня» № 10 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату винесення судового рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 листопада 2021 року відповідачем було прийнято наказ № 323-к/тр «Про відсторонення від роботи асистента вихователя в інклюзивній групі ОСОБА_1 ». Причиною видачі оскаржуваного наказу вказано ухилення позивача від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID19, проте факт ухилення позивача не був встановлений та є суб`єктивним припущенням відповідача. Зазначає, що головна умова і єдина підстава відсторонення позивача, а також наявність або відсутність постійних чи тимчасових протипоказань не встановлена, зафіксована та підтверджена належним чином, а отже підстави для відсторонення станом на дату видачі оспорюваного наказу відсутні.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

02 грудня 2022 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю , просив задовольнити позов .

Представник відповідача позовнівимоги невизнала,просить відмовити взадоволенні позову .

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В позові позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ № 91 - К від 08.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , поновлення його на роботі тазобов`язати Відповідача виплатити Позивачу середню заробітну плату за вимушений прогул починаючи з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі.

Позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду викладача садово-ларкових дисциплін у Березнівський лісотехнічний коледж НУВГП (Березнівський лісотехнічний коледж НУВГП перейменовано у Відокремлений структурний підрозділ «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування» на підставі наказу Міністерства освіти і науки від 11.06.2020 №787) з 02.09.2013 у порядку переведення з Березнівського лісового коледжу. 04 листопада 2021 року позивачу вручено Повідомлення № 244 від 01.11.2021 (ознайомлений 01.11.2021) де йшлося про те, що з 08 листопада 2021 року, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від Ковід-19 обов`язкове для працівників закладів освіти (про обов`язковість щеплення від Ковід -19 для працівників закладів освіти неодноразово повідомлялося на нарадах при директорові; на засіданнях керівників груп; була розроблена для ознайомлення у всіх підрозділах і оприлюднена пам`ятка «ДО УВАГИ ПРАЦІВНИКІВ КОЛЕДЖУ 3 8 листопада НЕВАКЦИНОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ, для яких Міністерство охорони здоров`я визначило обов`язковість вакцинації від Ковід -19,будуть відстороняти від роботи»; було призначено відповідального по коледжу за координацію інформаційних заходів щодо профілактики інфікування і поширення гострої респіраторної хвороби Ковід- 19). Повідомлення також містило прохання до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОУШ-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень і попередження, що з 08 листопада 2021 року Позивача буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Заявою від 02.11.2021 № б/н (вх. № 3 від 05.11.2021), Позивач підтвердив відсутність щеплення та відмову від обов`язкового профілактичного щеплення. У Позовній заяві свою відмову від обов`язкового профілактичного щеплення, Позивач обґрунтовує тим що не бажає вакцинуватися, брати участі у масовому медичному експерименті, що публічно називається «ВАКЦИНАЦІЯ ВІД Ковід -19». Також Позивач не надав доказів, що він має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.Так, наказом Відокремленого структурного підрозділу «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування" від 08.11.2021 № 91-К Позивач був відсторонений від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати у зв`язку із ухиленням або відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби Ковід-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2, на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби Ковід-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2 або до усунення причин відсторонення, але не пізніше ніж до закінчення терміну дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом 8АК.8-СоУ-2. З наказом від 08.11.2021 № 91-К Позивач ознайомлений 08.11.2021, про що свідчить відповідний підпис.Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Відповідач на законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати з дотриманням вимог законодавства про працю, про що свідчить Акт Управління держпраці в Рівненській області від14.12.2021 № а/04-04 складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, Головним державним інспектором відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Дублянським Тарасом Вікторовичем.

Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.123аконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом МОЗ України від 25.02.2020 № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» було внесено зміни до даного Переліку де зазначається, що Ковід-19 є особливо небезпечною інфекційною хворобою.

Наразі наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти Ковід-19 підлягають працівники:

центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції, «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (асдиіз ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєструнормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через Ковід-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти Ковід-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Ковід -19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2» (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти Ковід -19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти Ковід-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти Ковід-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»,крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти Ковід-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти Ковід-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України,частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

На практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин, тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення. Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього,оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей.

Щодо порушення частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, де зазначено про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, варто зазначити, що під час відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Зокрема, відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України відсторонення від роботи через відсутність вакцинації не є зміною істотних умов праці.

Положення пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються не тільки "права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод», а й «основні обов`язки громадянина".

Статтею 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що громадяни зобов`язані піклуватися про своє здоров`я, не шкодити здоров`ю інших громадян, брати участь у проведенні протиепідемічних заходів, робити щеплення у передбачених законодавством випадках та проходити профілактичні медичні огляди.

В нормативно-правових актах, у яких зазначаються відомості, що становлять лікарську таємницю, відсутнє чітке визначення цього терміна. Відповідно до ст. 40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я «лікарську таємницю» можливо розуміти інформацію, яка стала відома медичні працівники й інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості. Згідно з ст. 286 Цивільного кодексу України «лікарську таємницю» можливо розуміти як: таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Ні документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від Ковід-19, ні сертифікат, ні довідка про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень не несе лікарської таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт - а саме, факт вакцинації або протипокази до вакцинації.

Обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві». Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, наголошує наступне (п. 266):

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [ОС], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

«285. ... Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними вданому контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав ЄСПЛ визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а некаральні за своїм характером.

Стосовно доводів Позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які вразі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією... Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинаціяпроводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти пробудь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає Позивач, який відмовляється від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке:

«306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19):

«Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише утому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити за недоведенністю позовних вимог.

На підставіст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями264,265,354,355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відокремленого структурного підрозділу "Березнівський лісотехнічний фаховий коледж" Національного університету водного господарства та природокористування про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішенн

Позивач: ОСОБА_1 10.12.1983, код , Адресса: АДРЕСА_1

Відповідач: Відокремлений структурний підрозділ " Березнівський лісотехнічний фаховий коледж" Національного університету водного господарства та природокористування, код 38892679, Адресса: вул.Чорновола, 23, м.Березне, Рівненський р-н, 34600

Суддя: Мельничук Н. В.