Рішення

від 26.07.2022 по справі 501/4272/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 26.07.2022

Справа № 501/4272/21

2/501/732/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.

за участю секретаря судового засідання - Кочкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 501/4272/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівське плодоовочне підприємство», місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Садова,буд. 3

до

відповідача: ОСОБА_1 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ,

предмет тапідстави позову: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

11.11.2021 року ТОВ «Іллічівське плодоовочне підприємство» (позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 та позивач ТОВ «Іллічівське плодоовочне підприємство`уклали договір про надання послуг № О/13-20202, від 01.08.2020 року, відповідно якого позивач надав у користування відповідачу нежитлове нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , площею 170 кв. м. , та вартість послуг становить 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Станом на 03.03.2021 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 36000,00 грн. (тридцять шість гривень 00 копійок). Позивача від 30.03.2021 року надіслав відповідачу лист № 8 з повідомленням про розірвання договору з 01.04.2021 року. Після припинення договору відповідач частково сплатив суму боргу, в розмірі 16 900,00 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок), однак орендоване приміщення не звільнив, та користується ним на час подання позову до суду.

Тому позивач змушений звернутись до суду та просить суд:

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Іллічівське плодоовочнепідприємство» (кодЄДРПОУ 05529136)основний борг у сумі 19100,00 грн., та неустойки у сумі 75600,00 грн., разом 94700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Іллічівське плодоовочнепідприємство» (кодЄДРПОУ 05529136)судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, зазначив про надуманість вимог, та безпідставність, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 23-40).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином, про причини неявки не сповістив (а.с. 75).

11.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, зазначив про надуманість вимог, та безпідставність, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 23-40).

25.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 44).

11.05.2022 року позивач надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 46-48).

24.05.2022 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду клопотання про приєднання доказів по справі (а.с. 52-55).

24.05.2022 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про виклик свідків (а.с. 57-58).

25.05.2022 року позивач надав до суду відзив , просив свої вимоги задовольнити (а.с. 62-64).

11.05.2022 року позивач надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 65).

01.06.2022 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 71-72).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 17).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30.05.2022 року позовну заяву залишено без руху не сплачено судовий збір (а.с. 67).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06.06.2022 року відкрито провадження після усунення недоліків, сплати судового збору (а.с. 73).

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що між ТОВ «ІПП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг № О/13-20202, від 01.08.2020 року, відповідно якого позивач надав у користування відповідачу нежитлове нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , площею 170 кв. м., та вартість послуг становить 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) (а.с. 1-6).

Відповідно листа № 8 від 30.03.2021 року ТОВ «ІПП» звернувся з вимогою до ОСОБА_1 про одностороннє розірвання договору через заборгованість по сплаті оренди майна (а.с. 7).

Згідно рекомендованого листа, відповідач отримав від 03.04.2021 року зазначений вище лист (а.с. 8).

Відповідно виписок по рахункам, відповідачем сплачено позивачу кошти в розмірі 28900,00 грн. (а.с. 63-64).

V. Оцінка Суду.

Частиною 1 ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

В частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а частиною 3 даної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного і грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, якими згідно ст. 4 ЦК України можуть бути закони та підзаконні нормативні акти.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов`язань, вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням неустойки зазначено, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, частиною шостоюстатті 231ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторона ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС:

від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18(http://reyestr.court.gov.ua/Review/84420888);

від 27.09.2019 у справі№ 923/760/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84626225);

від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80923003);

від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74378024);

від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72149821);

віл 22.03.2018 у справі № 911/1351/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73081562).

За змістом ст.785ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Отже, підставою для застосування наслідків, визначених ч. 2 ст. 785 ЦК України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Водночас варто зауважити, що передбачена ч.2ст.785ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України.

Статтею 61Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за той самий період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки вважатиметься притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС:

від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72253346):

від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78626049).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу послуги, але відповідач свій обов`язок щодо сплати коштів за надані послуги не виконав. Відповідач не довів відсутність боргу, та не надано документу підтверджуючого відсутність боргу, квитанції, тощо.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 5 817,29 грн. є обґрунтованими.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № ПН1086 від 01.06.2022 року позивачем було сплачено 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Суд вважає заперечення відповідача не обґрунтованими, так як правовідносини виникли до війни.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

З цихпідстав,керуючись статтями2,5,10-13,18,81,89,258-259,263-265,352-354Цивільного процесуальногокодексу України,ст.ст.11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 629, 901, 903 ЦК України, Суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівське плодоовочне підприємство» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Іллічівське плодоовочнепідприємство» (кодЄДРПОУ 05529136)основний борг у сумі 19100,00 грн., та неустойки у сумі 75600,00 грн., разом 94700,00 грн. (дев`яносто чотири тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Іллічівське плодоовочнепідприємство» (кодЄДРПОУ 05529136)судові витрати у сумі 2481,00грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В.Смирнов