Постанова

від 20.07.2022 по справі 911/3654/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. Справа№ 911/3654/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.07.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок

на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20 (суддя Лилак Т. Д., повний текст рішення складено 07.06.2020)

за позовом Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок

до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Головного управління Держгеокадастру у Київській області;

2. ОСОБА_1 ;

3. ОСОБА_2 ;

4.Громадської організації "Українське товариство мисливців і рибалок";

5.Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Київська міська організація Українського товариства мисливців і рибалок (позивач) звернулась до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 24.06.2003 № 361.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним розпорядженням, без отримання згоди позивача, вилучено у Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок 0,44 га забудованих земель в адмінмежах мисливсько-рибальської спортивної бази «Вишеньки» на території Вишеньківської сільської ради та надано вказану земельну ділянку для ведення садівництва у постійне користування ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів, що вилучення земельної ділянки відбулось за відсутності його волевиявлення, а тому позивачем не доведено незаконність прийнятого розпорядження.

Крім того, суд зазначив про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, з огляду на відмову в позові по суті.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Київська міська організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20 та ухвалите нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 24.06.2003 року №361.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції про обізнаність позивача з обставинами які стали підставою позову та щодо наявності його згоди на вилучення частини земельної ділянки є безпідставним, а тому суд апеляційної інстанції має скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти рішення про захист прав позивача шляхом задоволення позову.

22.07.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Кропивна Л. В., Станік С. Р.

Ухвалою від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.08.2021.

26.08.2021 від третьої особи-2 та третьої особи-3 надійшов спільний відзив на апеляційну скаргу, в якому вони заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Треті особи зазначають, що Садівничим товариством «Бичаки» ще у 2004 році було збудовано залізобетонну огорожу довжиною 141 погонний метр, якою відділено від позивача спірну земельну ділянку з огляду на вибуття її з користування позивача, і до 2018 року відповідні межі земельних ділянок не оспорювались, що свідчить, зокрема, про відсутність заперечень у позивача.

30.08.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з огляду на її необґрунтованість.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на спростування висновків які містяться в рішенні суду першої інстанції та на спростування доводів відповідача, які ним заявлені у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 20.10.2021 запропоновано учасникам справи (Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок; Бориспільській районній державній адміністрації Київської області; третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; Громадській організації «Українське товариство мисливців і рибалок»; Акціонерному товариству «Укртрансгаз») надати:

- письмові пояснення з відповідними доказами (або посилання на такі в матеріалах справи) стосовно дотримання визначеного законом порядку відведення земельної ділянки за оскаржуваним розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 361 від 24.06.2003, зокрема, щодо необхідності та/або наявності згоди/погодження Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок на вилучення 0,44 га забудованих земель в адмінмежах мисливсько-рибальської спортивної бази «Вишеньки» на території Вишеньківської сільської ради, а також у випадку відсутності такої та/або відсутності необхідності надання такої - надати письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства (які були чинні на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), які унормовували поведінку учасників спору в контексті спірних правовідносин;

- проект відведення земельної ділянки ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», затверджений оскаржуваним розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 361 від 24.06.2003 (належним чином засвідчену копію), який передано на зберігання відповідному органу згідно п. 5 розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 361 від 24.06.2003;

- у випадку неможливості надання вказаних документів/пояснень надати письмові пояснення з зазначенням причин неможливості надання таких, або зазначити орган та/або особу, у якої відповідні документи наявні та/або зберігаються.

10.11.2021 від відповідача надійшла заява в якій він підтримав подані раніше пояснення та просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

12.11.2021 від представників третьої особи-2 та третьої особи-3 надійшли письмові пояснення.

19.11.2021 від представників третьої особи-2 та третьої особи-3 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що в матеріалах справи (т. 1 а.с. 131-132) міститься витяг із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, де міститься погодження позивача, яке свідчить про необґрунтованість позову.

22.11.2021 від представника позивача надійшла заява про визнання явки представника відповідача у судове засідання обов`язковою.

22.11.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

Ухвалою від 23.11.2021 у задоволені заяви представника позивача адвоката Власенко Д.О. про визнання явки представника відповідача обов`язковою відмовлено та відкладено розгляд справи на 25.01.2022.

25.01.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів на виконання вимог ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У період з 25.01.2022 по 04.02.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 25.01.2022 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 15.03.2022.

Судове засідання, яке призначене на 15.03.2022 не відбулось.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1472/22 від 13.04.2022, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою від 13.04.2022 розгляд апеляційної скарги Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20 призначено на 07.06.2022.

Ухвалою від 07.06.2022 розгляд справи відкладено на 20.07.2022.

15.07.2022 на електронну пошту, а 18.07.2022 на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

19.07.2022 від представника третьої особи-2 та третьої особи-3 надійшли письмові пояснення по справі.

20.07.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів з проханням про поновлення пропущеного процесуального строку.

В судове засідання 20.07.2022 з`явилися представники позивача, третьої особи-2 та третьої особи-3, надали свої пояснення. Представник відповідача , третьої особи-1, третьої особи-4 та третьої особи-5 в судове засідання не з`явились.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану справу за відсутності представників відповідача, який просив розглянути спір за його відсутності, а також за відсутності представників третьої особи-1, третьої особи-4 та третьої особи-5 за наявними у справі матеріалами та додатково поданими доказами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 25.09.1989 року № 162 Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок передано у користування земельну ділянку площею 3,00 га. для будівництва риболовно-спортивної бази. Право користування цією земельною ділянкою підтверджується копією Державного акту на право користування землею, виданого у 1990 році та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 383/1.

25 вересня 2018 року Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства країни про охорону земель - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель у Баришівському, Бориспільському, Броварському, Згурівському, Переяслав-Хмельницькому, Яготинському районах та Броварах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області видано припис №473-ДК/0060Пр/03/01/-18, відповідно до якого, керівника Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок Ласкаржевського Володимира Миколайовича зобов`язано вжити вичерпних заходів реагування щодо усунення виявлених порушень (вимог п. г ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України) та приведення землекористування у відповідність до вимог земельного законодавства.

Не погоджуючись із Приписом № 473-ДК/0060Пр/03/01/-18, Київська міська організація УТМР звернулася із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Окружного адміністративного суду міста Києва, де ухвалою від 18.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 826/16831/18.

09 січня 2019 року на адресу Київської міської організації Українського товариства мисливців і Рибалок надійшли пояснення по справі № 826/16831/18, серед додатків до якого містився текст Розрядження № 361 від 24 червня 2003 року.

Як зазначив позивач, саме 09 січня 2019 року йому стало відомо про факт існування оскаржуваного Розпорядження № 361 від 24 червня 2003.

Вказаним розпорядженням у Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок вилучено 0,44 га забудованих земель в адмінмежах мисливсько-рибальської спортивної бази «Вишеньки» на території Вишеньківської сільської ради та надано вказану земельну ділянку для ведення садівництва у постійне користування ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України.

За твердженням позивача, він не надавав згоди на вилучення з користування земельної ділянки розміром 0,44 га, а отже, на думку позивача, Розпорядження № 361 від 24 червня 2003 прийняте з порушенням вимог ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 141 ЗК України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України).

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Пунктом 2 оскаржуваного розпорядження № 361 від 24 червня 2003 відповідачем вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України для садівництва в адміністративних межах Вишенківської сільської ради.

Види документації із землеустрою визначені ст. 25 Закону України «Про землеустрій», зокрема, пунктом д) передбачені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Водночас, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 24.06.2003 № 361 таких положень не містила.

Дослідивши матеріали справи та норми на які посилається позивач, колегія суддів зазначає, що чинним на 2003 рік не визначалось форми згоди землевласника (землекористувача) на відчуження земельної ділянки.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія схеми погодження позивачем вилучення з його користування на користь ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України спірної земельної ділянки, вказаний документ міститься в томі 1 а.с. 131-132, в якому такий розподіл земель погоджено директором позивача Зубенко Л.П. та печаткою підприємства. Факт того, що Зубенко Л.П. перебував на посаді директора підтверджено, в тому числі, наданими позивачем копіями протоколів засідання президії КМП УТМР за 2003 рік.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням органу місцевого самоврядування від 25 квітня 2005 року № 7-46-621 позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,6685 га., кадастровий номер 3220881300:04:001:1918, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, категорія земель: землі рекреаційного призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-3217944132020 від 09.01.2020 року).

Відтак, ще у 2005 році позивач на підставі вищевказаного рішення набув у приватну власність решту земельної ділянки площею 2,6685 га, яка залишилася після вилучення 0,44 га на користь ДК «Укртрансгаз».

В подальшому, розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації від 29.05.2007 № 855 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою в довгострокову оренду Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок під існуючу базу в межах Вишеньківської сільської ради» позивачеві передано в оренду земельну ділянку площею 2,6685 га. Позивачем в ході розгляду справи не заперечено той факт, що замовником вказаної технічної документації була Київська міська організація Українського товариства мисливців і рибалок.

Вищевказані обставини, підтверджують позицію відповідача, щодо належно оформленого добровільного волевиявлення (згоди) позивача на вилучення ділянки, що перебувала в користуванні та в розумінні частини 6 статті 118 Земельного кодексу України позивач надав погодження землекористувача, яке є необхідною умовою для вилучення частини ділянки з метою припинення права користування, подальшої передачі її у власність іншій особі та внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів, а саме зменшення загальної площі земельної ділянки, що належить Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок.

При цьому, колегія суддів враховує, що з моменту прийняття оспорюваного розпорядження і до моменту подання позову минуло понад 16 років, а матеріали справи не містять доказів, що у вказаний період позивач вважав себе землекористувачем спірної частини земельної ділянки, та здійснював на ній діяльність чи буд-яким іншим чином діяв як законний користувач спірної земельної ділянки, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не знав та не погоджував змін розміру земельної ділянки, зокрема після набуття у власність 2,6685 га, а не 3 га про права на яку він заявляє у позовній заяві.

В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності відсутні з огляду на відмову в позові з підстав необґрунтованості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі №911/3654/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/3654/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2022.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв