Рішення

від 20.07.2022 по справі 904/8684/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2022м. ДніпроСправа № 904/8684/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп"

до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про захист права власності шляхом скасування арешту

за участі Третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

Третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Юрченко В.В.

Представники:

Позивача Падалка Ю.П.

Відповідача не прибув

Третя особа -1 не прибув

Третя особа -2 - не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить скасувати арешт, накладений в рамках виконавчого провадження №36902664 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Натха Б.М. від 17.06.2013 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 38,5 кв.м номер запису про обтяження 1368106.

Відповідач вважає позов неправомірним, необґрунтованим та має ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки Позивачем зазначено, що 03.12.2007 ТОВ "Факторинг Україна" Іпотекодержатель та ОСОБА_1 Іпотекодавець укладено договір іпотеки № ML-301/826/2007 від 03.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м. Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 36902664 відкрите на підставі виконавчого листа №437/1047/12 виданого 24.10.2012 Синельниківським міськрайонним судом, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" 505 867,77 грн. боргу. Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" 26.06.2014 головним державним виконавцем винесена Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з наявною забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а не у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документу. Арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , де стягувачем є ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" накладено Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції, зареєстровано 20.06.2013, реєстраційний номер обтяження 2459402 в рамках ВП № 36902664. Закон України "Про виконавче провадження" (далі Закону) містить комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до пункту 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням. Таким чином зняття арешту з майна в рамках виконання ВП №36902664 суперечить ст. 59 Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки виконавче провадження не завершене у зв`язку з фактичним виконанням рішення та на користь держави не стягнуто виконавчий збір (згідно ст.27 Закону) та витрати виконавчого провадження (відповідно до ст.42 Закону). Вимоги Позивача, щодо належності саме йому майна на яке накладено арешт реалізується шляхом подання ним з додержанням правил юрисдикції, відповідно до ст. 20 ГПК України позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно та звільнення з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам ст. 4 ГПК України. Саме така правова позиція висловлена у Постанові Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та у Постанові Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №554/8004/16. Таким чином Синельниківський ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є неналежним Відповідачем оскільки не є ні боржником, ні особою в інтересах якої накладено арешт.

Від Третьої особи -2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №932/10421/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, клопотання мотивоване тим, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 932/10421/21 предметом позову якої є матеріально-правова вимога про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю.О., від 30.09.2021 № 43937196 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З інформаційної довідки № 287351777 від 29.11.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта вбачається, що 03.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 60341437 від 14.09.2021 щодо реєстрації права власності на квартиру, загальною площею 38,5 кв.м, житловою площею 19,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп".

18.02.2022 від Відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній стверджує, що Синельниківський ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є неналежним Відповідачем оскільки, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган ДВС.

21.06.2022 у судовому засіданні представник Третьої особи -2 наполягала на задоволені клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 932/10421/21.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Третьої особи -2 про зупинення провадження у справі, як необґрунтоване.

20.07.2022 представники Відповідача та третіх осіб не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлені належно.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2007 ЗАТ "ОТП БАНК" (далі Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі Іпотекодавець) уклали договір іпотеки № PML-301/508/2007( далі Договір іпотеки), за п. 1.1. якого для забезпечення повного і своєчасного виконання Іпотекодавцем Боргових Зобов`язань, визначених Статтею 2 цього Договору, Іпотекодавець цим надає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у Статті 3 цього Договору ("Предмет Іпотеки").

Відповідно до розділу "Визначення термінів" ( в редакції додаткової угоди № 1 від 02.07.2019) кредитний договір кредитний договір № ML-301/826/2007, укладений між Банком та Боржником 03.12.2007, зі всіма існуючими та майбутніми змінами та доповненнями.

Предметом Іпотеки за цим Договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (п. 3.1. Договору іпотеки).

Обрання порядку звернення стягнення на Предмет Іпотеки. Жодне положення цього Договору не може тлумачитись як таке, що обмежує: а) права Іпотекодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав і порядку, встановленому чинним законодавством України; б) права Сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки (п. 6.3. Договору іпотеки).

При виникненні Іпотечного Випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю Іпотечне Повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму Боргових Зобов`язань та граничний строк погашення Боргових Зобов`язань. У випадку непогашення Іпотекодавцем Боргових Зобов`язань у строк, передбачений в Іпотечному Повідомлені, право власності на Предмет Іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення Боргових Зобов`язань, вказаному в Іпотечному Повідомлені. При цьому Іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати Предмет Іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення Боргових Зобов`язань та інших Фактичних Вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації Предмета Іпотеки, після погашення Боргових Зобов`язань, інших Фактичних Вимог та відшкодування всіх витрат Іпотекодержателя, повертається відповідно до чинного законодавства України (підп. 6.4.2. Договору іпотеки).

28.05.2021 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (далі Клієнт) та ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" (далі Фактор) уклали договір факторингу № 28/05/21 (далі Договір факторингу), за п. 1.1. якого клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за кредитним договором, в розмірі Заборгованості по Кредитному договору.

За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором (п. 1.3. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору факторингу сторони домовились, що тут і надалі в цьому Договорі, Додатках до нього, наведені нижче терміни при відсутності в тексті вказівок на інше мають наступні значення: Боржник фізична особа, громадянин України ОСОБА_1 ; Кредитний договір кредитний договір № ML-301/826/2007 від 03.12.2007, укладений ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та Боржником, у відповідності до якого перший надав Боржнику грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а Боржник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, а також додаткові угоди до цих договорів; Право вимоги право грошової вимоги Клієнта до боржника, строк платежу за якою настав (наявна вимога), щодо погашення Заборгованості, яка виникла на підставі Кредитного договору, та підтверджується Документацією. Право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено Клієнту на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 10.12.2010, укладеного з ПАТ "ОТП Банк".

У відповідності до умов цього Договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату шляхом дисконтування суми Заборгованості, а Клієнт відступає Факторові Право грошової вимоги до боржника в розмірі Заборгованості, яке виникло внаслідок укладення з боржником Кредитного договору на надання Боржнику кредитних коштів згідно умов Кредитного договору (п. 5.1. Договору факторингу).

Загальний розмір Заборгованості Боржника, право Вимоги щодо якої відступається, відповідно до Заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2012 року по справі № 437/1047/12, складає 505 867,77 грн., з яких:

- заборгованість за основною сумою боргу за фінансовим кредитом 436 483,84 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом 66 164,93 грн.;

- судові витрати 3 219,00 грн. (п. 5.2. Договору факторингу).

28.05.2021 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (далі Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" (далі Новий Іпотекодержатель) уклали договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки № PML-301/508/2007, посвідченого 03.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. зареєстрованого в реєстрі за № 15654 (далі Договір відступлення права вимоги), відповідно до якого, у зв`язку з укладенням між сторонами Договору факторингу № 28/05/21 від 28.05.2021, за яким передається право вимоги за Кредитним договором № МL-301/826/2007 від 03.12.2007, виконання зобов`язань за якими забезпечені іпотекою, згідно Договору іпотеки № PML-301/508/2007, посвідченого 03.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та переходить до нового Іпотекодержателя права вимоги за Кредитним договором, сторони домовились про наступне: п. 1.1. первісний Іпотекодержатель передає та відступає новому Іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному Іпотекодержателю за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет іпотеки обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою.

За цим Договором новому Іпотекодержателю переходять всі права первісного Іпотекодержателя як сторони за Договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства (п. 1.2. Договору відступлення прав вимоги).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.06.2013 на об`єкт нерухомого майна квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено обтяження у виді арешт нерухомого майна.

Крім того, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 03.09.2021 приватним нотаріусом Ричкою Ю.О. на підставі договору іпотеки №PML-301/508/2007 від 03.12.2007, зареєстровано право приватної власності ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" на об`єкт нерухомого майна квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на сьогодні у Позивача відсутні будь-які вимоги до Боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-301/826/2007від 03.12.2007.

Позивач має намір розпоряджатися належним йому майном квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м, проте, через наявність арешту позбавлений можливості це зробити.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом спору у цій справі є звільнення з-під арешту майна власника, накладеного постановою Відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції чинній на момент накладення арешту) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 4-5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закон України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У даній справі Позивачем є: ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп", Відповідачем визначено Синельниківський ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

У постанові від 26.11.2019 у справі №905/386/18 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду зазначила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам ст. 4 ГПК України. При цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (Постанови Верховного суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 19.02.2020 у справі № 913/271/19).

Згідно ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, суд при прийнятті рішення в даній справі застосовує практику Верховного Суду, що викладена в вищезазначених постановах.

Визначення Відповідачів, предмета та підстав спору є правом Позивача. Натомість, встановлення належності Відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17).

Позов заявлений до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, отже, останній є неналежним відповідачем у цій справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного Відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Згідно ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1,2 ст. 2 ГПК України).

Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку здійснення судом заміни неналежного відповідача за відсутності необхідного для вчинення такої процесуальної дії клопотання позивача) не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Господарський процесуальний кодекс України дає можливість учасникам справи повною мірою реалізувати надані їм процесуальні права і ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що Позивачем позов подано до неналежного Відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову про зняття арешту з майна слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп" (49000, м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 208 Б. оф. 9, код 42323667) до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25200, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Каштанова, буд. 52, код 34701502) про захист права власності шляхом скасування арешту.

Судові витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 01.08.2022

Суддя С.Г. Юзіков